З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про житлово-комунальні послуги
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 47, ст.514 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 882-VI ( 882-17 ) від 15.01.2009, ВВР, 2009, N 24, ст.297
N 2404-VI ( 2404-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 40, ст.524
N 2479-VI ( 2479-17 ) від 09.07.2010, ВВР, 2010, N 49, ст.571
N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010, ВВР, 2010, N 40, ст.524
N 3569-VI ( 3569-17 ) від 05.07.2011, ВВР, 2012, N 12-13, ст.76
N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 7, ст.53
N 4231-VI ( 4231-17 ) від 22.12.2011, ВВР, 2012, N 37, ст.445
N 4434-VI ( 4434-17 ) від 23.02.2012, ВВР, 2012, N 42, ст.526
N 5400-VI ( 5400-17 ) від 02.10.2012
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
{ У тексті Закону слова \”центральний орган виконавчої влади з
питань житлово-комунального господарства\” в усіх відмінках
замінено словами \”центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері
житлово-комунального господарства\” у відповідному відмінку
згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Цей Закон визначає основні засади організаційних,
господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання
житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і
споживачами, а також їхні права та обов\’язки.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
житлово-комунальні послуги – результат господарської
діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та
перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і
спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів,
норм, стандартів, порядків і правил;
аварія – пошкодження інженерних мереж, обладнання або
конструктивних елементів споруд, що виникло з техногенних або
природних причин, які перешкоджають їх подальшій експлуатації
відповідно до технічних умов;
балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або
комплексу будинків і споруд (далі – балансоутримувач) – власник
або юридична особа, яка за договором з власником утримує на
балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну
та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки
коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і
поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим
майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з
законом;
виконавець – суб\’єкт господарювання, предметом діяльності
якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно
до умов договору;
виробник – суб\’єкт господарювання, який виробляє або створює
житлово-комунальні послуги;
власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або
комплексу будинків і споруд (далі – власник) – фізична або
юридична особа, якій належить право володіння, користування та
розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом
або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому
законом порядку;
внутрішньобудинкові системи – мережі, арматура на них,
прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання
житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку,
споруди;
засіб обліку – прилад, технічний пристрій для обліку
кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги,
який має нормовані метрологічні характеристики;
кількісний показник житлово-комунальних послуг – одиниця
виміру для обчислення обсягу отриманої споживачем послуги,
визначена відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів,
порядків і правил згідно з законодавством;
комунальні послуги – результат господарської діяльності,
спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у
забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та
електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових
відходів у порядку, встановленому законодавством;
непереборна сила – дія надзвичайної ситуації техногенного,
природного або екологічного характеру, яка унеможливлює надання
відповідної послуги відповідно до умов договору;
норми споживання – кількісні показники споживання
житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством
відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування;
споживач – фізична чи юридична особа, яка отримує або має
намір отримати житлово-комунальну послугу;
точка розподілу – місце передачі послуги від однієї особи до
іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання;
управитель – особа, яка за договором з власником чи
балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою,
житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі –
управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію
відповідно до закону та умов договору;
утримання будинків і прибудинкових територій – господарська
діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи
юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту
жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків
і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової)
території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів,
порядків і правил згідно із законодавством;
якість житлово-комунальної послуги – сукупність нормованих
характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її
здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби
споживача відповідно до законодавства.
Стаття 2. Державна політика у сфері житлово-комунальних
послуг
1. Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг
базується на таких принципах:
1) забезпечення раціонального використання наявних ресурсів
та сталого розвитку населених пунктів;
2) створення та підтримання конкурентного середовища при
виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення
контролю у сфері діяльності природних монополій;
3) забезпечення функціонування підприємств, установ та
організацій, що виробляють, виконують та/або надають
житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування та
досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на їх
виробництво;
4) регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги,
перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого
рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей
відповідного регіону та технічних можливостей;
5) забезпечення рівних можливостей доступу до отримання
мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів
незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування
та форми власності юридичних осіб тощо;
6) дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм,
порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних
послуг;
7) забезпечення соціального захисту малозабезпечених
громадян.
Стаття 3. Предмет регулювання цього Закону. Суб\’єкти у сфері
житлово-комунальних послуг
1. Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що
виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі
створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
2. Суб\’єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи
місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та
споживачі житлово-комунальних послуг.
Стаття 4. Законодавство України у сфері житлово-комунальних
послуг
1. Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг
базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з
нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового
законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що
регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
2. Якщо міжнародними договорами України, згода на
обов\’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено
інші правила, ніж ті, що передбачені законами України, то
застосовуються правила міжнародних договорів.
Розділ II
ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ
ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ
{ Назва розділу II із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }
Стаття 5. Повноваження центрального органу виконавчої влади,
що забезпечує формування державної політики у сфері
житлово-комунального господарства, центрального
органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері житлово-комунального господарства,
інших державних органів у сфері житлово-комунальних
послуг
{ Назва статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011, N 5459-VI ( 5459-17 ) від
16.10.2012 }
1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері
житлово-комунального господарства, належить:
1) забезпечення формування державної політики у сфері
житлово-комунальних послуг;
2) організація в межах його повноважень розроблення державних
та регіональних програм у сфері житлово-комунальних послуг;
3) розроблення науково обґрунтованих нормативів витрат та
втрат ресурсів, що використовуються при виробництві,
транспортуванні та постачанні житлово-комунальних послуг;
4) розроблення в межах повноважень системи
нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на
житлово-комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію,
централізоване водопостачання та водовідведення, які
встановлюються національною комісією, що здійснює державне
регулювання у сфері комунальних послуг), стандартів, нормативів,
норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг, а
також щодо експлуатації, поточного і капітального ремонтів,
реконструкції об’єктів житлового фонду;
5) розроблення типових договорів;
6) координація діяльності місцевих органів виконавчої влади
та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних
послуг;
7) нормативно-правове забезпечення діяльності місцевих
державних адміністрацій для здійснення контролю цін/тарифів на
житлово-комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію,
централізоване водопостачання та водовідведення, які
встановлюються національною комісією, що здійснює державне
регулювання у сфері комунальних послуг);
8) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг
відповідно до закону.
{ Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 882-VI ( 882-17 ) від 15.01.2009, N 2479-VI ( 2479-17 ) від
09.07.2010, N 5400-VI ( 5400-17 ) від 02.10.2012; в редакції
Закону N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
2. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері житлово-комунального
господарства, належить:
1) реалізація державної політики у сфері житлово-комунальних
послуг;
2) організація в межах його повноважень реалізації державних
та регіональних програм у сфері житлово-комунальних послуг;
3) сприяння створенню виконавцями/виробниками систем
управління якістю житлово-комунальних послуг відповідно до
національних або міжнародних стандартів;
4) організація та виконання в межах повноважень робіт із
стандартизації, метрології та підтвердження відповідності у сфері
житлово-комунальних послуг;
5) проведення моніторингу стану розрахунків за
житлово-комунальні послуги;
6) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг
відповідно до закону.
{ Частина статті 5 в редакції Закону N 5459-VI ( 5459-17 ) від
16.10.2012 }
3. Центральні органи виконавчої влади беруть участь у
формуванні та реалізації державної політики у сфері
житлово-комунальних послуг у межах своїх повноважень, визначених
законами.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері соціального захисту населення, організовує роботу
щодо призначення та надання населенню субсидій для відшкодування
витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого
газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. { Частину
третю статті 5 доповнено абзацом другим згідно із Законом
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
{ Частина третя статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
4. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у
сфері енергетики, формує в межах своєї компетенції державну
політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ,
тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і
організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги
населенню. { Абзац перший частини статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері
комунальних послуг, є державним колегіальним органом, що здійснює
регулювання діяльності у сфері теплопостачання (крім діяльності
суб\’єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво
теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні
або поновлювані джерела енергії), централізованого водопостачання
та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів
для об’єктів, які обслуговують населені пункти з чисельністю
населення понад 100 тисяч осіб, та об\’єктів з потужністю
перероблення чи захоронення понад 50 тисяч тонн або 200 тисяч
метрів кубічних побутових відходів на рік. { Частину статті 5
доповнено абзацом другим згідно із Законом N 2479-VI ( 2479-17 )
від 09.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законами N 2592-VI
( 2592-17 ) від 07.10.2010, N 5400-VI ( 5400-17 ) від 02.10.2012 }
{ Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3610-VI
( 3610-17 ) від 07.07.2011 }
Стаття 6. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки
Крим, обласних, Київської і Севастопольської
міських державних адміністрацій у сфері
житлово-комунальних послуг
1. До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
обласних, Київської і Севастопольської міських державних
адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг належить:
1) забезпечення дотримання вимог законодавства у цій сфері;
2) розроблення і реалізація регіональних та місцевих програм,
участь у розробленні і реалізації державних програм у цій сфері;
3) ліцензування певних видів господарської діяльності
відповідно до закону;
4) взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань
надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у
межах своїх повноважень;
5) залучення небюджетних джерел фінансування для забезпечення
виконання державних та регіональних програм у сфері
житлово-комунальних послуг;
6) здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні
послуги та моніторингу стану розрахунків за них;
7) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг
відповідно до законів.
Стаття 7. Повноваження органів місцевого самоврядування у
сфері житлово-комунальних послуг
1. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері
житлово-комунальних послуг належить:
1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері
житлово-комунального господарства, участь у розробленні та
реалізації відповідних державних і регіональних програм;
2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги
відповідно до закону;
3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних
послуг, контроль за їх дотриманням;
4) визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно
до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері житлово-комунального господарства;
5) управління об\’єктами у сфері житлово-комунальних послуг,
що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних
громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної
експлуатації;
6) забезпечення населення житлово-комунальними послугами
необхідних рівня та якості;
7) встановлення зручного для населення режиму роботи
виробників та виконавців;
8) інформування населення відповідно до законодавства про
реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального
господарства, а також щодо відповідності якості
житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та
правилам;
9) укладання договорів з підприємствами різних форм власності
на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг;
10) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо
захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг;
11) проведення моніторингу виконання місцевих програм
розвитку житлово-комунального господарства;
12) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг
відповідно до законів.
Розділ III
РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ
Стаття 8. Нормативне регулювання у сфері житлово-комунальних
послуг
1. Стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють
комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які
регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з
урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших
умов регіонів та населених пунктів.
2. Стандарти, нормативи, норми, порядки ( 481-2005-п ) і
правила ( 630-2005-п, 1070-2008-п ) у сфері житлово-комунальних
послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України,
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері технічного регулювання, центральний
орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи
виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх
повноважень та згідно із законодавством.
{ Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
3. Інші центральні органи виконавчої влади затверджують
нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що
видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і
реєструються в установленому законодавством порядку.
Стаття 9. Контроль за дотриманням стандартів, нормативів,
норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних
послуг
1. Контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм,
порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг здійснюють
центральні органи виконавчої влади та інші уповноважені на це
органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування
відповідно до їхніх повноважень.
{ Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
2. Зазначені у частині першій цієї статті органи можуть
залучати до своєї роботи на громадських засадах представників
органів самоорганізації населення та членів правлінь об\’єднань
співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних
кооперативів, молодіжних житлових комплексів тощо.
3. Результати перевірок відповідності дотримання стандартів,
нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних
послуг та висновки, отримані в результаті роботи комісій, які
створені з ініціативи або за участю органів місцевого
самоврядування та/чи органів самоорганізації населення та членів
правлінь об\’єднань співвласників багатоквартирних будинків,
житлово-будівельних кооперативів, молодіжних житлових комплексів
тощо, мають безперешкодно надаватися для ознайомлення цим
представникам за їхнім зверненням.
Стаття 10. Сертифікація та ліцензування у сфері
житлово-комунальних послуг
1. Для підтвердження відповідності дотримання вимог кодексів
усталеної практики, стандартів, нормативів, норм, порядків і
правил фізичні та юридичні особи – виконавці певних видів
житлово-комунальних послуг отримують сертифікат відповідності
якості цих послуг згідно із законом.
2. Порядок видачі і позбавлення сертифіката, термін його дії,
а також вичерпний перелік видів житлово-комунальних послуг, які
підлягають сертифікації, встановлює Кабінет Міністрів України.
3. Певні види господарської діяльності у сфері
житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню відповідно до
закону.
Стаття 11. Громадські слухання та громадський контроль у
сфері житлово-комунальних послуг
1. Громадські слухання у сфері житлово-комунальних послуг
проводяться в порядку, визначеному статутом територіальної
громади.
2. З метою забезпечення прав населення на отримання
інформації щодо дотримання вимог законодавства, а також
стандартів, нормативів, норм і правил у сфері житлово-комунальних
послуг органи місцевого самоврядування відповідно до своїх
повноважень:
1) не рідше одного разу на рік через засоби масової
інформації інформують населення про стан та плани, проекти
розвитку, реформування житлово-комунального господарства
відповідного населеного пункту;
2) залучають представників органів самоорганізації населення
та членів правлінь об\’єднань співвласників багатоквартирних
будинків, житлово-будівельних кооперативів, молодіжних житлових
комплексів тощо, які зареєстровані в установленому порядку, до
участі в обговоренні стану та планів, проектів розвитку,
реформування житлово-комунального господарства відповідного
населеного пункту;
3) готують пропозиції органам місцевого самоврядування щодо
погодження інтересів територіальних громад та
виконавців/виробників у разі виникнення розбіжностей при
визначенні потреби територіальної громади в цих послугах, їх
кількості, якості та вартості.
3. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських
слухань, підлягають обов\’язковому розгляду органами місцевого
самоврядування.
Розділ IV
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ ТА ЇХ НАДАННЯ
Стаття 12. Класифікація житлово-комунальних послуг
1. Житлово-комунальні послуги поділяються за:
1) функціональним призначенням;
2) порядком затвердження цін/тарифів.
Стаття 13. Розподіл житлово-комунальних послуг залежно від
функціонального призначення
1. Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні
послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та
гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання,
централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів
тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових
територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та
прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування,
обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів,
освітлення місць загального користування, поточний ремонт,
вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою
будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання
послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та
підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція,
відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій
тощо).
2. Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад
залежно від функціонального призначення визначаються центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері житлово-комунального господарства.
Стаття 14. Розподіл житлово-комунальних послуг за порядком
затвердження цін/тарифів
1. Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на
житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
1) перша група – житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на
які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади,
а у випадках, передбачених законом, – національна комісія, що
здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та
національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері
енергетики;
{ Пункт 1 частини першої статті 14 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011, N 5459-VI
( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
2) друга група – житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на
які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на
відповідній території;
3) третя група – житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на
які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
2. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання
будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і
затверджуються центральними органами виконавчої влади,
національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у
відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування
відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
{ Частина друга статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }
Стаття 15. Мінімальні норми житлово-комунальних послуг
1. Мінімальні норми житлово-комунальних послуг встановлюються
з метою забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання людей
та їх перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до
експлуатації будинку (споруди), підтримання несучої спроможності
конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньобудинкових
мереж і систем.
2. Мінімальні норми житлово-комунальних послуг, які
визначають мінімальний перелік, мінімальні вимоги до кількості та
якості житлово-комунальних послуг, затверджуються Кабінетом
Міністрів України.
3. До переліку мінімально необхідних житлово-комунальних
послуг не можуть включатися послуги, ціни/тарифи на які
визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Стаття 16. Порядок надання житлово-комунальних послуг
1. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та
кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам
законодавства.
2. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються
споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку
(споруди).
3. Комунальні послуги надаються споживачам безперебійно,
виключно за винятком часу перерв на:
1) проведення ремонтних і профілактичних робіт
виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими
органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями
згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у
наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом
Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм,
порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових
мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об\’єктів
житлового фонду;
2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про
початок та закінчення якого приймається виконавчими органами
відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями
виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими
нормативними документами;
3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної
сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок
аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у
найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо
ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили
потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з
органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення
її негативного впливу на споживачів.
{ Частина третя статті 16 в редакції Закону N 3569-VI ( 3569-17 )
від 05.07.2011 }
4. У разі застосування перерви в наданні послуг
виконавець/виробник зобов\’язаний повідомити через засоби масової
інформації про таку перерву споживача не пізніш як за 10 днів (за
винятком перерви, що виникла внаслідок аварії або дії обставин
непереборної сили). У повідомленні необхідно зазначити причину та
строк перерви в наданні відповідних послуг.
Виконавець/виробник зобов\’язаний проводити перерахунок
розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх
наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
{ Частина четверта статті 16 в редакції Закону N 3569-VI
( 3569-17 ) від 05.07.2011 }
5. У разі перевищення нормативно встановлених термінів, за
винятком настання форс-мажорних обставин, виконавець/виробник несе
відповідальність згідно із законом.
6. Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого
самоврядування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України, мають право тимчасово визначати інші норми споживання,
якості та режими надання житлово-комунальних послуг з урахуванням
технічних можливостей підприємств, кліматичних та інших місцевих
умов.
7. Термін дії рішення щодо обмеження інших параметрів та
нормативів споживчих властивостей, режимів надання
житлово-комунальних послуг не може перевищувати один рік.
Стаття 17. Порядок доступу до житла та іншого володіння для
ліквідації аварій, проведення оглядів технічного
стану, перевірки показань засобів обліку
1. Споживач зобов\’язаний забезпечити доступ до мережі,
арматури, засобів обліку, розподільчих систем представників
виконавця/виробника за наявності в них відповідного посвідчення:
1) для ліквідації аварій – цілодобово;
2) для встановлення і заміни санітарно-технічного та
інженерного обладнання, проведення технічних та профілактичних
оглядів, зняття контрольних показників засобів обліку тощо –
згідно з істотними умовами договору.
2. Працівники виконавця/виробника повинні поважати права
споживачів, перебувати (відвідувати) тільки в тих приміщеннях, де
розташоване обладнання, перевірка, ремонт, огляд якого
відбувається.
3. У невідкладних випадках, пов\’язаних з урятуванням життя
людей та майна, може бути здійснене проникнення до житла та іншого
володіння особи для проведення в них огляду та ліквідації аварій
без отримання згоди споживача (несанкціонований доступ) у порядку,
встановленому цією статтею.
4. Якщо споживач відсутній і при цьому немає можливості
встановити зв\’язок з ним з метою його інформування про
необхідність негайного прибуття до приміщення або він
відмовляється допустити в займані ним приміщення представників
виконавця/виробника і при цьому є об\’єктивні підстави вважати, що
аварія, неполадки, які унеможливлюють надання житлово-комунальних
послуг іншим споживачам, відбулися саме в цих приміщеннях, –
доступ у приміщення відбувається без отримання згоди споживача
(несанкціонований доступ).
5. Представник виконавця/виробника попереджає споживача, який
присутній, але відмовляється допустити до житла та іншого
володіння, про здійснення несанкціонованого доступу.
6. Під час здійснення несанкціонованого доступу і до повного
завершення робіт, визначених частиною сьомою цієї статті, повинні
бути присутні: представник виконавця/виробника, представник
балансоутримувача/управителя, органів внутрішніх справ,
аварійно-ремонтної бригади та споживач з будь-якого із суміжних
приміщень.
7. Під час несанкціонованого доступу на аварійно-ремонтну
бригаду покладаються такі обов\’язки:
1) забезпечення доступу в приміщення шляхом порушення
конструктивної цілісності вхідних дверей або вікон у приміщенні
після погодження своїх дій з іншими учасниками несанкціонованого
доступу;
2) здійснення огляду місця аварії, неполадки, що
унеможливлюють надання житлово-комунальних послуг іншим
споживачам;
3) проведення ремонтних та відновлювальних робіт;
4) термінове відновлення конструктивної цілісності вхідних
дверей, вікон приміщення, що були пошкоджені під час
несанкціонованого доступу, і проведення ремонтних та
відновлювальних робіт, але не більше ніж протягом доби з часу
проведення несанкціонованого доступу;
5) дотримання прав громадян, які проживають у цих
приміщеннях, мінімізація негативних наслідків несанкціонованого
доступу, зокрема щодо їх майна та обмеження доступу лише
приміщеннями, необхідними для проведення робіт.
8. Представник виконавця/виробника складає акти про
проведення несанкціонованого доступу та про проведення ремонтних
та відновлювальних робіт, які підписуються всіма учасниками
несанкціонованого доступу. В актах обов\’язково зазначаються:
підстави для несанкціонованого доступу, відмітка про попередження
споживача із зазначенням часу та осіб, які вели переговори із
споживачем, у разі, якщо вони були проведені, причина та місце
виникнення аварії, неполадки, перелік виконаних робіт, прізвище,
ім\’я, по батькові та посади учасників несанкціонованого доступу.
Оригінали складених актів зберігаються у виконавця/виробника,
іншим учасникам несанкціонованого доступу видаються копії,
завірені печаткою виконавця.
9. Представник виконавця/виробника опечатує відновлені двері,
вікна власною печаткою та ставить підпис, час і дату опечатування.
Стаття 18. Оформлення претензій споживачів до виконавців
1. У разі порушення виконавцем умов договору споживач має
право викликати його представника для складення та підписання
акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види,
показники порушень тощо.
2. Представник виконавця повинен з\’явитися на виклик
споживача не пізніше строку, визначеного договором.
3. Акт-претензія складається споживачем та представником
виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття
представника виконавця в погоджений умовами договору строк або
необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він
вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.
4. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом
трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або
видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в
задоволенні його претензій.
5. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в
суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом
задоволення пред\’явленої претензії.
6. У разі встановлення за результатами аналізу факту
погіршення нормованих показників якості води, витрати споживача,
які він здійснив при оплаті вартості проведення аналізу води,
підлягають компенсації за рахунок виконавця/виробника.
Розділ V
ПРАВА ТА ОБОВ\’ЯЗКИ СПОЖИВАЧІВ, ВИКОНАВЦІВ, ВИРОБНИКІВ
Стаття 19. Учасники договірних відносин у сфері
житлово-комунальних послуг
1. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері
житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних
засадах.
2. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є:
власник, споживач, виконавець, виробник.
3. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
4. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних
послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від
цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або
виробником.
Стаття 20. Права та обов\’язки споживача
1. Споживач має право:
1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні
послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання
житлово-комунальних послуг;
2) одержувати в установленому законодавством порядку
необхідну інформацію про перелік житлово-комуналь
Cхожі записи
Геоінформаційні технології в будівництві доріг, житлових будинків та споруд Украини: інструменти, форуми, обладнання та геопросторові дані
Геоінформаційні технології (ГІС) відіграють ключову роль у сучасному будівництві та…
Обстеження та проектування будівель та споруд, що зазнали впливу вибухових навантажень
Вступ Сьогодні питання безпеки будівель та споруд від впливу вибухових…
Імерсивні технології у рамках профільної середньої освіти в технологічній галузі
Сучасна освіта зазнає значних змін завдяки швидкому розвитку технологій. Однією…
Диверсифікація продуктів як стратегія розвитку бізнесу: ризики і перспективи
Продуктова диверсифікація є однією з популярних стратегій зростання бізнесу, яка…
Сучасні аспекти проблем теоретико-методичних основ організації освітнього процесу викладачів фізичної культури у вищих навчальних закладах та можливі шляхи їх вирішення
Підготовка вчителів фізичної культури в закладах вищої освіти є важливою…
