Права та обов\'язки тимчасових лісокористувачів на
умовах довгострокового користування
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового
користування мають право:
1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням
умов договору;
2) за погодженням із власниками лісів, постійними
лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові
будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності;
3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового
користування зобов\'язані:
1) приступати до використання лісів у строки, встановлені
договором;
2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі,
передбаченому законом та договором;
3) дотримуватися встановленого законодавством режиму
використання земель;
4) вести роботи способами, які забезпечують збереження
оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють
сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та
унікальних природних комплексів і об\'єктів, рідкісних і таких, що
перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного
світу, сприяти формуванню екологічної мережі;
5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;
6) не порушувати прав інших лісокористувачів.
Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та
обов\'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового
користування.
Стаття 21. Права та обов\'язки тимчасових лісокористувачів на
умовах короткострокового користування
Тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового
користування мають право:
1) здійснювати використання лісових ресурсів з додержанням
вимог спеціального дозволу;
2) за погодженням із власниками лісів, постійними
лісокористувачами у встановленому порядку споруджувати тимчасові
будівлі та споруди, необхідні для зберігання і первинної обробки
заготовленої продукції;
3) власності на заготовлену ними в результаті використання
лісових ресурсів продукцію та доходи від її реалізації;
4) на відшкодування збитків у випадках, передбачених
законодавством.
Тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового
користування зобов\'язані:
1) здійснювати використання лісових ресурсів за встановленими
правилами і нормами;
2) вести роботи способами, які забезпечують збереження
оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють
сприятливі умови для охорони, захисту та відтворення лісів,
охорони типових та унікальних природних комплексів і об\'єктів,
рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів
тваринного і рослинного світу;
3) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;
4) не порушувати прав інших лісокористувачів.
Законом можуть бути передбачені й інші права та обов\'язки
тимчасових лісокористувачів на умовах короткострокового
користування.
Стаття 22. Припинення права користування лісами
Підставами припинення права постійного користування лісами є:
1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою у
випадках і порядку, встановлених законом;
2) використання лісових ресурсів способами, які завдають
шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують
збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей
лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення;
3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.
Право тимчасового користування лісами припиняється у
випадках, передбачених статтею 78 цього Кодексу для припинення
права використання лісових ресурсів.
Стаття 23. Лісові сервітути
Лісовий сервітут - право на обмежене платне або безоплатне
користування чужою земельною лісовою ділянкою.
Громадяни мають право вільно перебувати в лісах державної та
комунальної власності, якщо інше не передбачено законом.
Права власників лісів або лісокористувачів можуть бути
обмежені на користь інших заінтересованих осіб на підставі закону,
договорів, заповіту або за рішенням суду.
Установлення лісового сервітуту не веде до позбавлення
власника земельної лісової ділянки, щодо якої встановлений лісовий
сервітут, права володіння, користування та розпоряджання нею, а
користувача - володіння, користування.
Лісовий сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим
для власника лісів або користувача земельної лісової ділянки, щодо
якої він установлений.