Основні положення з діагностики технічного стану мереж і споруд ВК

4.1. Діагностика технічного стану мереж і споруд ВК здійснюється шляхом поєднання взаємоув\’язаних і взаємодоповнюючих обстежувальних, розрахункових та аналітичних процедур, перелік та повнота яких у кожному конкретному випадку уточнюється СО, що проводить обстеження.

4.2. При обстеженні треба брати до уваги, що імовірні місця пошкоджень мереж і споруд ВК є:

для металевих труб – стики, поверхня металу, ізоляційне покриття, зварні з\’єднання;

для бетонних і залізобетонних труб – стики, поверхня бетону, захисне покриття, арматура;

для основ споруд – місця зволожених грунтів, місця можливих вібраційних або ударних навантажень; біля навантажених стін, фундаментів, опор;

для фундаментів – при неупорядженому водовідливі та водозниженні, зони зволожених грунтів особливо агресивними рідинами;

для колон – стики збірних колон, де можливе попадання агресивної рідини, вузли стикування з ригелями перекриттів та покриттів;

для стін – місця підвищеного зволоження із заморожуванням та відтаванням, стики панельних стін у приляганнях до підлоги та перекриття.

4.3. Найбільш імовірними ділянками пошкодження мереж і споруд ВК є:

стикові сполучення металевих, бетонних, залізобетонних, чавунних, азбестоцементних і керамічних труб;

склеписті частини каналізаційних колекторів, в тому числі й колекторів глибокого закладання з бетонних та залізобетонних конструкцій та труб;

стикові сполучення залізобетонних панелей споруд;

поверхня труб і стінових панелей;

гідроізоляційне й захисне покриття.

4.4. До найбільш характерних дефектів і пошкоджень мереж і споруд ВК, які належить виявити при візуальному огляді, належать:

дефекти виготовлення конструктивних елементів мереж і споруд ВК, які допущені на заводах-виготовлювачах;

дефекти монтажу конструктивних елементів мереж і споруд ВК;

механічні пошкодження від порушення умов експлуатації;

пошкодження від агресивних впливів природного й виробничого середовищ, в тому числі агресивних продуктів мікробіологічного походження;

біогенне руйнування склепистих частин каналізаційних колекторів, у тому числі й колекторів глибокого закладання з бетонних та залізобетонних конструкцій та труб.

4.5. Для повної діагностики технічного стану мереж і споруд ВК доцільно паралельно з натурними обстеженнями й лабораторними визначеннями проводити таку діагностику:

аналіз дефектів й пошкоджень;

оцінку технічного стану конструктивних елементів мереж і споруд ВК відповідно до нормативних показників;

оцінку технічного стану мереж і споруд ВК в цілому в залежності від технічного стану їх конструктивних елементів.

4.6. Виявлення й аналіз змін, які виникли за період експлуатації, належить виконувати шляхом порівняння проектних і фактичних (на момент обстеження й паспортизації) основних показників:

функціональне призначення мереж і споруд ВК;

рівень відповідальності мереж і споруд ВК за економічними та екологічними наслідками їх відмови (ГОСТ 27751-88) або класом капітальності за нормами проектування;

нормативні та розрахункові значення техногенних навантажень та впливів різного характеру;

особливості й параметри розрахункових ситуацій;

ступінь агресивності природного та виробничого середовищ;

інженерно-геологічні й гідрологічні умови.

4.7. Аналіз дефектів і пошкоджень і їхній вплив на несучу здатність і довговічність мереж і споруд ВК треба виконувати з урахуванням їх особливостей, використовуючи такі групи дефектів і пошкоджень:

дефекти: нормування, проектування, будівництва, недоробки;

пошкодження: механічні руйнування, механічний і корозійний знос (атмосферна, хімічна, біологічна корозія), деформації.

4.8. Фізико-механічні характеристики конструктивних елементів мереж і споруд ВК, у тому числі хіміко-біологічні показники ступеня ураження мікробіологічною корозією слід визначати:

за допомогою стандартних неруйнівних методів, які придатні для даних конструктивних елементів;

за допомогою стандартних лабораторних визначень зразків матеріалів.

Кількість визначень характеристик міцності матеріалів конструктивних елементів мереж і споруд ВК належить призначати з урахуванням їхнього стану і вказівок діючих нормативів (СНиП 2.01.14-83, СНиП 1.02.07-87).

4.9. Ступінь зносу мереж і споруд ВК належить визначати шляхом безпосередніх вимірювань їхніх основних конструктивних елементів у найбільш дефектних місцях.

Перевірні розрахунки елементів мереж і споруд ВК належить виконувати відповідно до ГОСТ 27751-88 з використанням:

скоригованих за результатами аналізу розрахункових ситуацій;

скоригованих за результатами обстеження й випробування матеріалів розрахункових моделей.

4.10. Шляхом спільного аналізу дефектів та пошкоджень, а також результатів перевірних розрахунків визначається технічний стан окремих конструктивних елементів мереж і споруд ВК. За несучою здатністю та експлуатаційними властивостями конструктивних елементів мережі або споруди ВК рекомендується відносити до одного із таких станів:

I – нормальний (дефекти й пошкодження, які перешкоджають нормальній експлуатації або знижують несучу здатність, відсутні);

II – задовільний (мають місце дефекти й пошкодження, які можуть знизити довговічність і надійність мереж і споруд ВК, потрібні заходи для підвищення їхньої довговічності й надійності);

III – непридатний до експлуатації (мають місце дефекти й пошкодження, які знижують несучу здатність);

IV – аварійний. Те саме, що й за станом конструкцій III. Але на основі перевірених розрахунків та аналізу дефектів і пошкоджень неможливо гарантувати цілісність конструктивних елементів мереж і споруд ВК на період підсилення, особливо, якщо можливий \”крихкий\” характер руйнування. Слід вивести людей із зони можливого обвалення, негайно припинити експлуатацію, вжити інших заходів безпеки.