Поширення норм Закону на правовідносини, що виникають з договорів найму (оренди) житла
Слід закцентувати увагу на тому, що Цивільний кодекс України
( 435-15 ), регулюючи відносини, пов\’язані з наймом (орендою), у
Книзі п\’ятій застосовує різні правові конструкції в залежності від
статусу майна, яке може бути предметом такого виду договорів.
Так, з 4 глави 58 \”Найм (оренда)\” містить положення щодо
найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).
Водночас, окремою главою 59 \”Найм (оренда) житла\”
врегульовано відносини, що пов\’язані з укладенням договору саме
щодо такого виду нерухомого майна як житло.
Тобто, відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 )
житло як об\’єкт нерухомості виокремлено в окрему правову категорію
і не може ототожнюватися з об\’єктами, речові права щодо яких
виникають з підстав, визначених з 4 глави 58 \”Найм (оренда)\”.
Таким чином Цивільний кодекс України ( 435-15 ) встановлює різні
підходи до регулювання відносин найму (оренди) в залежності від
цільового призначення об\’єктів нерухомого майна.
З огляду на загальні засади регулювання відносин найму
(оренди), що визначені Цивільним кодексом України ( 435-15 ), а
також виходячи із положень Закону ( 1878-17 ), норми останнього
щодо обов\’язковості державної реєстрації такого речового права як
користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними
спорудами, їх окремими частинами, не поширюються на
правовідносини, що виникають з договорів найму (оренди) житла.