Поширення норм Закону на правовідносини, що виникають з договорів найму (оренди) житла

Слід закцентувати увагу на тому, що Цивільний кодекс України

( 435-15 ), регулюючи відносини, пов\’язані з наймом (орендою), у

Книзі п\’ятій застосовує різні правові конструкції в залежності від

статусу майна, яке може бути предметом такого виду договорів.

Так, з 4 глави 58 \”Найм (оренда)\” містить положення щодо

найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Водночас, окремою главою 59 \”Найм (оренда) житла\”

врегульовано відносини, що пов\’язані з укладенням договору саме

щодо такого виду нерухомого майна як житло.

Тобто, відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 )

житло як об\’єкт нерухомості виокремлено в окрему правову категорію

і не може ототожнюватися з об\’єктами, речові права щодо яких

виникають з підстав, визначених з 4 глави 58 \”Найм (оренда)\”.

Таким чином Цивільний кодекс України ( 435-15 ) встановлює різні

підходи до регулювання відносин найму (оренди) в залежності від

цільового призначення об\’єктів нерухомого майна.

З огляду на загальні засади регулювання відносин найму

(оренди), що визначені Цивільним кодексом України ( 435-15 ), а

також виходячи із положень Закону ( 1878-17 ), норми останнього

щодо обов\’язковості державної реєстрації такого речового права як

користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними

спорудами, їх окремими частинами, не поширюються на

правовідносини, що виникають з договорів найму (оренди) житла.