Вплив на основу – явища чи процеси природні і (чи) техногенні, що викликають зміни властивостей ґрунтів

Вплив на основуявища чи процеси природні і
(чи) техногенні, що викликають зміни властивостей ґрунтів і
напружено-деформованого стану основи.

Вплив геотехнічнийвплив (навантаження чи
деформації) на будівлю чи споруду від ґрунту, засипки чи ґрунтової води
(підземних вод).

Геотехнічний моніторингкомплекс робіт із натурного
нагляду за станом і поведінкою системи \”будівельний об\’єкт – основа
\”, будівельних об\’єктів або їх частин (фундамент, ФПЧ), основ, територій;
включає:

-комплексні спостереження за
інженерно-геологічними процесами, ефективністю інженерного захисту, станом
споруд і територій у періоди будівництва, реконструкції чи експлуатації
об\’єкта;

-аналіз результатів спостережень, розрахунків
і моделювання, розроблення рекомендацій з посилення інженерного захисту,
удосконалення, підсилення конструкцій споруд тощо;

-проектування додаткових заходів щодо
забезпечення надійності споруд і ефективності інженерного захисту, запобігання
соціально-екологічним наслідкам техногенних впливів;

-здійснення додаткових заходів при активізації
геологічних процесів і їх впливі на споруду.

Ґрунтдив. ДСТУ Б В. 2.1-2 –
скельна чи дисперсна гірська порода чи насип до початку будівельних робіт.

Ґрунтова основа будівлі
(споруди)
масив ґрунту в ґрунтовому середовищі, на який
розповсюджуються напруження від навантажень, що передаються фундаментами через
контактні поверхні. Геометричні характеристики основи (форма і розміри)
визначають у залежності від фізико-механічних властивостей нашарувань грунтів,
що залягають під спорудою, величин деформацій, що виникають від напружень, мети
і методів розрахунку.

Примітка. Ґрунтове середовище
простягається вниз і в сторони від контактних поверхонь з фундаментами до нескінченності.

Деформації фундаментів за
властивостями грунтів основи:

а) осідання
вертикальні переміщення контактної поверхні фундаментів, викликані
деформаціями грунтів основи під впливом зовнішніх навантажень і в окремих
випадках власної ваги ґрунту, що не супроводжуються корінною зміною його
структури; консолідаційні осідання або осідання ущільнення – деформації, що
відбуваються в результаті ущільнення ґрунту під навантаженням; осідання
повзучості ґрунту – тривалі вертикальні переміщення контактної поверхні, що
повільно протікають у повністю чи частково водонасичених глинистих ґрунтах і
обумовлені деформаціями повзучості (в\’язкої течії) їх скелету;

б) просідання– вертикальні переміщення контактної поверхні фундаментів за рахунок деформацій
основи, що відбуваються в результаті ущільнення і, як правило, корінної зміни
структури ґрунту під впливом як зовнішніх навантажень і власної ваги ґрунту,
так і додаткових чинників (замочування просідаючого ґрунту, відтавання льодових
прошарків у замерзлому ґрунті тощо);

в) підняття
і осідання –
вертикальні переміщення контактної поверхні фундаментів за
рахунок деформацій основи, зв\’язаних зі зміною об\’єму деяких ґрунтів при зміні
їх вологості чи впливі хімічних речовин (набрякання, усадка), а також при
замерзанні води чи відтаванні льоду в порах ґрунту (морозне здимання і
відтавання ґрунту);

г) осідання
земної поверхні –
вертикальні переміщення поверхні (контактної з
фундаментами чи земної) за рахунок деформацій грунтів, що виникають внаслідок
процесів, не пов\’язаних з навантаженнями від фундаментів будівель – видобутку
корисних копалин, зміни гідрогеологічних умов, карстово-суфозійних процесів
тощо;

д) горизонтальні
переміщення –
деформації контактної поверхні фундаментів, зв\’язані з дією
горизонтальних навантажень на основу (фундаменти розпірних систем, підпірні
стіни тощо);

е) горизонтальні
переміщення земної поверхні –
горизонтальні переміщення поверхні (контактної
з фундаментами чи земної) за рахунок деформацій грунтів, що виникають внаслідок
процесів, не пов\’язаних з навантаженнями від фундаментів будівель – значні
вертикальні переміщення поверхні при осіданнях, просіданнях ґрунтів від власної
ваги, видобутку корисних копалин тощо;

ж) провали
вертикальні зрушення земної поверхні з порушеннями цілісності структури
ґрунтів, що утворюються внаслідок обвалення товщі ґрунтів над карстовими
порожнинами чи гірничими виробками при крутому падінні пластів.

Деформація морозного займання підняття поверхні шару
грунту, що промерзає.

Деформація морозного здимання відносна величина, що дорівнює
відношенню величини підняття ненаватаженої поверхні грунту до товщини шару,
який промерзає.

Дотична сила морозного здимання сила, яка діє (при осіданні
фундаменту чи оточуючого грунту) вздовж бічної поверхні заглибленої частини
споруди (на контакті з грунтом), з якою грунт змерзається.

Жорсткість основи характеристика основи, що
оцінює здатність опиратися навантаженням, наслідком чого є її деформації.

Зрушення порід гірського масиву (вертикальне і
горизонтальне)
деформування порід у результаті порушення їх
рівноваги під впливом різних причин: гірських розробок, зміни фізико-механічних
властивостей порід при їх зволоженні, зневоднюванні, тектонічних процесах тощо.

Зрушення земної поверхні (вертикальне і горизонтальне) деформування земної
поверхні в результаті зрушення товщі порід під впливом гірських розробок, зміни
фізико-механічних властивостей порід при їх зволоженні, зневоднюванні,
тектонічних процесах і інших причин.

Зсув див.
ДБН В.1.1-3.

Коефіцієнт мінливості стисливості основи аЕвідношення максимального до
мінімального значення осередненого за глибиною модуля деформації грунтів основи
в межах плану будівлі (споруди).

Модель основи математичний опис (представлення)
геометричних, фізичних, механічних, хімічних і інших властивостей основи як
частини напівнескінченного ґрунтового масиву для визначення його деформацій,
міцності і стійкості під дією навантажень, переданих фундаментом від будівлі чи
споруди, і впливів різної природи: кліматичних, гідрогеологічних, геотехнічних,
техногенних тощо.

Надійність будівлі чи споруди – властивість будинку,
споруди виконувати функції за призначенням протягом заданого проміжку часу.

Нормальна експлуатація див. ДБН В.1.2-14.

Паля – конструкція
стрижневого типу, виготовлена або занурена у ґрунтову основу (іноді частково
розташована у воді), вертикальна або похила, призначена для передачі навантаження
від споруди в шари ґрунтової основи для забезпечення більшої несучої здатності.
Влаштовується за технологією з вийманням або без виймання ґрунту основи.

Паля
забивна
– конструкція,
виготовлена в заводських умовах (збірна), що заглиблюється в ґрунтову основу
устаткуванням для занурення шляхом забивання, вдавлювання, вібрації тощо. Може
бути складена з кількох частин за довжиною, об\’єднаних у вузлах з\’єднання.

Паля
призматична
– найбільш поширений
тип забивних збірних залізобетонних паль із формою стовбура у вигляді призми
квадратного перерізу.

Паля
пірамідальна
– коротка залізобетонна
паля, яка має форму піраміди квадратного поперечного перерізу. (Модифікація
забивної висячої палі, яка має скіс поверхні бокових граней).

Паля
плоскопрофільна
– паля, що має у
поперечному перерізі перемінні прямокутні окреслення.

Паля
булавоподібна
– забивна залізобетонна паля з розширеним
нижнім кінцем.

Паля
козлова
– пакет із декількох забивних залізобетонних паль, які мають шарнірне
з\’єднання в оголовку і занурюються одночасно. Нижні кінці паль мають
одностороннє загострення з внутрішньої сторони. При зануренні такого пакета
тиск реактивного опору ґрунту по похилій поверхні загострення розгортає палі і
створює між палями ядро ущільнення.

Паля
набивна
– паля, що
виготовляється на місці шляхом заповнення бетонною сумішшю порожнини, утвореної
шляхом: вдавлювання інвентарної труби з закритим башмаком нижнім кінцем, що
залишається в ґрунті; виштампування порожнини пірамідальної або конусної форми;
буріння з утворенням свердловини; віброштампування трубою з загостреним нижнім
кінцем.

Паля
буронабивна
– різновид набивної
палі, коли порожнина утворюється методом буріння, утворюючи свердловину. У
сипких ґрунтах свердловина утворюється насухо обертальним бурінням. У сипких та
водонасичених ґрунтах буріння здійснюється під глинистим розчином або під
захистом обсадних труб.

Паля
буронабивна з розширеним нижнім кінцем
– буронабивна паля, нижній кінець якої має розширення, влаштоване за
допомогою спеціального механізму.

Паля
з коренеподібним нижнім кінцем
– різновид паль, розширений нижній кінець яких влаштовується забиванням із
забою порожнини коротких збірних залізобетонних елементів.

Паля
набивна, порожнина якої утворюється фрагментами
, – різновид набивної палі, що утворюється
вдавлюванням обсадної труби, яка складається з окремих фрагментів, з\’єднаних на
зварюванні. О6садна труба залишається у ґрунті. Застосовується для підсилення
існуючих фундаментів у стисливих умовах малогабаритним устаткуванням.

Паля
буроін\’єкційна
– бурова паля, що
влаштовується шляхом ін\’єкції під тиском дрібнозернистої бетонної суміші у
свердловину, через нижній отвір порожнистого шнеку при його підйомі.

Палі
буросічні
– модифікація
буронабивних паль, поперечні перерізи яких перетинаються. Відстань між центрами
буропересічних паль становить 0,8-0,9 їх діаметра.

Паля
набивна (барета)
– різновид набивної
палі, для якої порожнина в основі прямокутного поперечного перерізу утворюється
з застосуванням грейфера. У сипких і водонасичених ґрунтових основах екскавація
ґрунту і бетонування стовбура виконуються під захистом суспензії з глинистого
чи полімерного розчину.

Паля гвинтова – паля, що складається з металевої гвинтової лопаті і трубчастого металевого
стовбура зі значно меншою у порівнянні з лопаттю площею поперечного перерізу,
яка занурюється у ґрунтову основу шляхом загвинчування у поєднанні із
вдавлюванням.

Паля грунтоцементна (джет-колона) – паля, що влаштовується у масиві ґрунтової основи шляхом локального
перемішування ґрунту з цементною суспензією за допомогою струминного,
бурозмішувального чи струминно-змішувального методів.

Паля з камуфлетним
нижнім кінцем
– паля набивна або
забивна, розширення для якої влаштовується за допомогою енергії вибуху
зосередженого заряду.

ПаляPIT – різновид
буроін\’єкційної палі діаметром 15-35 см, що виконується з ущільненням
оточуючого ґрунту шляхом обробки свердловини за розрядно-імпульсною технологією.

Мікропаля – залізобетонна паля круглого, прямокутного або трапецеїдального поперечного
перерізу площею до 300 см2 і завдовжки до 6,0 м.

Паля-стояк – паля, що нижнім кінцем спирається і передає
навантаження на скельні чи малостисливі ґрунти основи. Власні деформації палі і
деформації скельної основи не викликають суттєвого опору по бічній поверхні
внаслідок практичної відсутності зміщень її стовбура по відношенню до оточуючої
ґрунтової основи. Сили опору, за винятком довантажувальних сил тертя на бічній
поверхні, у розрахунках паль-стояків не враховують.

Паля
висяча
– паля, що передає
навантаження в ґрунтову основу через бічну поверхню і нижній кінець (п\’яту або
вістря).

Паля
еталонна
– стандартизована
конструкція, що складається з інвентарної складеної металевої труби, нижній
кінець якої закритий конічним наконечником. Зовнішній діаметр стандартної
еталонної палі – 114 мм (ДСТУ Б В.2.1-1).

Паля
контрольна
– паля, яка знаходиться
за межею пальового поля у ґрунтових умовах, аналогічних натурним палям
(порівнюваних із натурними палями).

Паля
натурна
– паля, яка знаходиться
у складі пальового фундаменту або поля.

Паля
одиночна
– паля, що передає
навантаження на ґрунт за відсутності впливу на неї інших паль.

Ростверк – розподільна конструкція (балка, плита або
оголовок), що об\’єднує голови паль у групи, ряди або рами для сумісної роботи.

Ростверк
високий
– ростверк, підошва
якого розташована вище поверхні ґрунтової основи і не дотикається до неї.

Ростверк
занижений
– ростверк, підошва
якого розташована в рівні поверхні ґрунтової основи.

Ростверк
низький
– ростверк, підошва
якого спирається на ґрунтову основу або заглиблена в неї.

Пальове
поле
– велика група паль, що
утворюється для передачі навантажень в основу або для її укріплення.

Група
паль
– певна кількість паль,
що об\’єднуються ростверком для сумісної роботи для сприйняття навантажень від
колони чи частини споруди.

Основа
паль і пальових фундаментів
– середовище, складене нашаруваннями ґрунтів у т.ч. скельними породами, що
сприймають навантаження від несучих конструкцій споруд через нижній кінець
(п\’яту, вістря) і бічну поверхню паль та підошву і бічну поверхню ростверків.

Пальова основа фундаментів – середовище, складене нашаруваннями слабких чи структурно нестійких ґрунтів,
деформаційні властивості яких поліпшені за рахунок влаштування паль різних типів,
які не мають жорсткого зв\’язку з фундаментами. Навантаження передаються через
ґрунтовий або інший проміжний шар.

Пальовий
фундамент стовпчастий
– окремо розташований
пальовий фундамент, що складається з однієї палі чи куща з плитним чи
стовпчастим ростверком, для передачі в основу зосереджених навантажень.

Пальово-стрічковий
фундамент
– пальовий фундамент,
що складається з одного чи кількох рядів паль, об\’єднаних стрічковим ростверком
для передачі в основу зосереджених чи розподілених навантажень.

Перехресна
система пальово-стрічкових фундаментів
– пальовий фундамент, що утворюється з пальово-стрічкових фундаментів, розташованих
у різних напрямках.

Пальово-плитний
фундамент
– пальовий фундамент,
що складається із сумісно працюючих залізобетонної плити (плитного ростверка),
який об\’єднує довільно розташовані у плані, в основному, у зонах навантажень
групи паль, які разом передають в основу зосереджені чи розподілені
навантаження від несучих конструкцій будівель і споруд.

Просторовий
пальовий фундамент
– просторова у плані
конструкція, що об\’єднує стовпчасті, стрічкові, плитні пальові фундаменти, або
просторово-рамна по вертикалі і горизонталі фундаментно-підвальна частина
будівлі чи споруди, розташована на пальово-плитному фундаменті чи перехресній
системі пальово-стрічкових фундаментів (ПРФ). Конструкція влаштовується з метою
підвищення просторової жорсткості фундаментів і фундаментно-підвальної частини
споруди.

Довантажувальні
сили тертя
– сили, що виникають на
бічній поверхні паль і пальових фундаментів при осіданні ґрунтової основи
навколо них у разі, якщо осідання навколопальового ґрунту перевищує осідання
паль, і спрямовані вертикально вниз, довантажуючи палі.

Коефіцієнт жорсткості основи – змінний параметр, що характеризує деформаційні властивості ґрунтової основи
в межах розрахункової ділянки контакту з конструкціями фундаментів.
Використовується для розв\’язання лінійних та фізично і конструктивно нелінійних
контактних задач для основ і фундаментів методом змінних параметрів Крилова.
Залежить від деформаційних характеристик і моделі ґрунтової основи, площі
контакту, величин і характеру передачі навантаження через конструкції
фундаментів на основу і впливів на фундаменти через їх основу.

Підроблювана територія див. ДБН В.1.1-5, ч. І.

Порівняльний досвід достовірна документована
інформація про поводження подібної споруди в подібних умовах, у т.ч. ґрунтових.

Розрахункова ситуація див. ДБН В.1.2-14.

ISO 2394-1986 p.; СТ ІЕС
384-87 передбачає три розрахункові ситуації.

Споруда рукотворне утворення (об\’єкт), споруджене
будівельними засобами, призначене для виконання господарських або інших
функцій.

Споруда підземнавид геотехнічного об\’єкта
(споруди), що заглиблена на всю висоту нижче позначки планування, передає
навантаження на оточуюче ґрунтове середовище (основу) і сприймає навантаження
впливу (природні, техногенні тощо) за допомогою тертя чи зчеплення по всій
висоті огороджувальних конструкцій (стін) і по підошві.

Споруда заглиблена вид геотехнічного об\’єкта
(споруди), що заглиблена не на всю висоту і сприймає навантаження впливу
(природні, техногенні тощо) за допомогою тертя чи зчеплення по заглибленій частині
огороджувальних конструкцій (стін) і по підошві.

Стійкість основи здатність основи об\’єкта
(споруди) витримувати прикладене навантаження без виникнення незатухаючих
переміщень.

Технічний стан основи (конструкції, об\’єкта) стан основи (конструкції,
об\’єкта) у момент експлуатації (дослідження), що характеризується параметрами
(характеристиками) відмов.

Умови особливі грунтові геологічні умови, за яких у
межах стисливої товщі основи залягають шари, прошарки чи лінзи одного або
декількох видів слабких ґрунтів з особливими властивостями: насипних; намивних
(пісків); заторфованих; похованих торфів; похованих сапропелів; мулів; пухких
пісків; водонасичених глинистих ґрунтів текучопластичної чи текучої
консистенції; водонасичених пилуватих пісків, що мають пливунні властивості;
набухаючих; здимальних; закарстованих; за наявності карсто-суфозійних явищ. Є
окремим випадком складних інженерно-геологічних умов (див. 3.4 цих Норм).

Умови складні інженерно-геологічні див. додаток Ж ДБН А.2.1-1
та 3.4, 3.5, 4.7 цих Норм.

Умови складні будівництва умови будівництва на
ділянках із складними інженерно-геологічними умовами, обтяженими умовами
щільної забудови, реконструкції тощо.

Фундамент частина будівлі чи споруди, переважно
підземна, яка сприймає навантаження від споруди і передає їх на основу,
складену ґрунтами (природну) чи штучну.

Фундаменти малозаглиблені, мілкого закладання передають навантаження на
ґрунт переважно через підошву фундаменту.

Фундаменти заглиблені передають навантаження на
ґрунт через підошву і бічну поверхню фундаменту, враховується тиск грунту на
бічну поверхню заглибленої (стінової) частини споруди.

Фундаменти глибокого закладання передають навантаження на
ґрунт просторової основи за допомогою тертя чи зчеплення по всіх поверхнях
контакту конструкції фундаменту з основою (вертикальні, похилі поверхні і
підошва).


admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code