Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні 
 Цей Закон  визначає правові засади регулювання,  організації, 
ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в 
Україні. 
                             Розділ I 
                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 
     Стаття 1. Визначення термінів 
     Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: 
     активи –  ресурси,  контрольовані  підприємством у результаті 
минулих  подій,  використання  яких,  як  очікується,  приведе  до 
отримання економічних вигод у майбутньому; 
     бухгалтерський облік   –   процес   виявлення,   вимірювання, 
реєстрації,  накопичення,  узагальнення,  зберігання  та  передачі 
інформації  про  діяльність  підприємства  зовнішнім та внутрішнім 
користувачам для прийняття рішень; 
     внутрішньогосподарський (управлінський)   облік   –   система 
обробки  та  підготовки інформації про діяльність підприємства для 
внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; 
     господарська операція – дія або подія,  яка викликає зміни  в 
структурі активів та зобов\’язань, власному капіталі підприємства; 
     зобов\’язання –   заборгованість   підприємства,   що  виникла 
внаслідок  минулих  подій  і  погашення  якої  в  майбутньому,  як 
очікується,   приведе   до  зменшення  ресурсів  підприємства,  що 
втілюють у собі економічні вигоди; 
     економічна вигода   –   потенційна    можливість    отримання 
підприємством грошових коштів від використання активів; 
     консолідована фінансова звітність – фінансова звітність,  яка 
відображає  фінансове  становище,  результати  діяльності  та  рух 
грошових  коштів  юридичної  особи  та  її дочірніх підприємств як 
єдиної економічної одиниці; 
     національне положення  (стандарт)  бухгалтерського  обліку  – 
нормативно-правовий    акт,   затверджений   центральним   органом 
виконавчої  влади,  що  забезпечує формування державної фінансової 
політики,  що  визначає принципи та методи ведення бухгалтерського 
обліку   і   складання  фінансової  звітності,  що  не  суперечать 
міжнародним  стандартам;  {  Абзац  дев\’ятий  статті 1 із змінами, 
внесеними згідно із Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 
     облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, 
що   використовуються   підприємством  для  складання  та  подання 
фінансової звітності; 
     первинний документ – документ,  який  містить  відомості  про 
господарську операцію та підтверджує її здійснення; 
     фінансова звітність  –  бухгалтерська  звітність,  що містить 
інформацію про фінансове становище,  результати діяльності та  рух 
грошових коштів підприємства за звітний період; 
     користувачі фінансової   звітності  (далі  –  користувачі)  – 
фізичні  або  юридичні  особи,  які  потребують   інформації   про 
діяльність підприємства для прийняття рішень; 
     міжнародні  стандарти фінансової звітності (далі – міжнародні 
стандарти)    –    прийняті   Радою   з   міжнародних   стандартів 
бухгалтерського   обліку   документи,   якими   визначено  порядок 
складання  фінансової  звітності.  {  Статтю  1  доповнено абзацом 
чотирнадцятим  згідно  із  Законом  N  3332-VI  (  3332-17  )  від 
12.05.2011 } 
     Стаття 2. Сфера дії Закону 
     1. Цей  Закон  поширюється на всіх юридичних осіб,  створених 
відповідно   до   законодавства   України,   незалежно   від    їх 
організаційно-правових   форм   і   форм  власності,  а  також  на 
представництва іноземних суб\’єктів господарської діяльності  (далі 
–  підприємства),  які  зобов\’язані  вести бухгалтерський облік та 
подавати фінансову звітність згідно з законодавством. 
     (  Частину  другу  статті  2  виключено  на  підставі  Закону 
N 1707-III ( 1707-14 ) від 11.05.2000 ) 
     3. Суб\’єкти підприємницької діяльності,  яким  відповідно  до 
законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і 
витрат,  ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність 
у  порядку,  встановленому  законодавством  про  спрощену  систему 
обліку і звітності. 
     Стаття 3. Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності 
     1. Метою   ведення   бухгалтерського   обліку   і   складання 
фінансової  звітності  є надання користувачам для прийняття рішень 
повної,  правдивої  та  неупередженої  інформації  про   фінансове 
становище,   результати   діяльності   та   рух   грошових  коштів 
підприємства. 
     2. Бухгалтерський облік є  обов\’язковим  видом  обліку,  який 
ведеться підприємством.  Фінансова, податкова, статистична та інші 
види звітності,  що використовують грошовий вимірник,  грунтуються 
на даних бухгалтерського обліку. 
     3.  Підприємства,  які  мають право ведення спрощеного обліку 
доходів  і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану 
вартість,    можуть    узагальнювати    інформацію   в   регістрах 
бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.
{  Статтю 3 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2756-VI 
( 2756-17 ) від 02.12.2010 } 
     Стаття 4.   Основні   принципи   бухгалтерського   обліку  та 
                 фінансової звітності 
     Бухгалтерський облік та фінансова  звітність  грунтуються  на 
таких основних принципах: 
     обачність –  застосування  в  бухгалтерському  обліку методів 
оцінки,  які повинні запобігати заниженню  оцінки  зобов\’язань  та 
витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; 
     повне висвітлення  –  фінансова звітність повинна містити всю 
інформацію  про  фактичні  та  потенційні  наслідки  господарських 
операцій та подій,  здатних вплинути на рішення, що приймаються на 
її основі; 
     автономність – кожне підприємство розглядається  як  юридична 
особа,  відокремлена  від  її власників,  у зв\’язку з чим особисте 
майно  та  зобов\’язання  власників  не  повинні  відображатися   у 
фінансовій звітності підприємства; 
     послідовність –   постійне   (із  року  в  рік)  застосування 
підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики 
можлива  лише  у випадках,  передбачених національними положеннями 
(стандартами) бухгалтерського обліку,  і повинна бути обгрунтована 
та розкрита у фінансовій звітності; 
     безперервність –  оцінка  активів та зобов\’язань підприємства 
здійснюється  виходячи  з  припущення,  що  його  діяльність  буде 
тривати далі; 
     нарахування та   відповідність   доходів   і   витрат  –  для 
визначення  фінансового  результату  звітного  періоду   необхідно 
порівняти  доходи звітного періоду з витратами,  що були здійснені 
для  отримання  цих  доходів.   При   цьому   доходи   і   витрати 
відображаються  в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в 
момент їх виникнення,  незалежно від дати надходження  або  сплати 
грошових коштів; 
     превалювання сутності  над  формою  –  операції обліковуються 
відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; 
     історична (фактична) собівартість  –  пріоритетною  є  оцінка 
активів  підприємства,  виходячи  з  витрат  на  їх виробництво та 
придбання; 
     єдиний грошовий вимірник – вимірювання та  узагальнення  всіх 
господарських  операцій  підприємства  у його фінансовій звітності 
здійснюються в єдиній грошовій одиниці; 
     періодичність – можливість розподілу діяльності  підприємства 
на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. 
     Стаття 5.   Валюта   бухгалтерського   обліку  та  фінансової 
                 звітності 
     Підприємства ведуть   бухгалтерський   облік   і    складають 
фінансову звітність у грошовій одиниці України. 
                            Розділ II 
          ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА 
                       ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ 
     Стаття 6.  Державне  регулювання  бухгалтерського  обліку  та 
                фінансової звітності в Україні 
     1. Державне  регулювання бухгалтерського обліку та фінансової 
звітності в Україні здійснюється з метою: 
     створення єдиних правил  ведення  бухгалтерського  обліку  та 
складання  фінансової  звітності,  які  є  обов\’язковими  для всіх 
підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів; 
     удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. 
     2. Регулювання питань методології бухгалтерського  обліку  та 
фінансової  звітності  здійснюється центральним органом виконавчої 
влади,  що  забезпечує  формування  державної фінансової політики, 
який  затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського 
обліку,  інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського 
обліку та складання фінансової звітності.
{  Частина  друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 
     3. Порядок  ведення  бухгалтерського  обліку   та   складання 
фінансової  звітності  в банках встановлюється Національним банком 
України  відповідно  до  цього  Закону  та  міжнародних стандартів 
фінансової звітності.
{  Частина  третя статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 } 
 
     {  Частину  четверту  статті  6  виключено на підставі Закону 
N 3614-VI ( 3614-17 ) від 07.07.2011 } 
 
     5.      Порядок      ведення      бухгалтерського      обліку 
фінансово-господарської   діяльності   за   угодою   про  розподіл 
продукції,  у  тому  числі  валюта, а також перелік, форми, зміст, 
звітний  період, порядок складання та подання фінансових звітів за 
угодою   про   розподіл   продукції,   визначаються  такою  угодою 
відповідно  до  Закону  України \”Про угоди про розподіл продукції\” 
( 1039-14 ).
{  Статтю 6 доповнено частиною п\’ятою згідно із Законом N 1807-III 
(   1807-14   )  від  08.06.2000;  в  редакції  Закону  N  5406-VI 
( 5406-17 ) від 02.10.2012 } 
     6. Міністерства,  інші центральні органи виконавчої влади,  у 
межах  своєї  компетенції,  відповідно  до  галузевих особливостей 
розробляють   на   базі   національних    положень    (стандартів) 
бухгалтерського    обліку    методичні    рекомендації   щодо   їх 
застосування. 
 
     { Статтю 7 виключено на підставі Закону N 5463-VI ( 5463-17 ) 
від 16.10.2012 } 
 
                            Розділ III 
          ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 
     Стаття 8. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві 
     1. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться  безперервно 
з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. 
     2. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві 
належать   до   компетенції   його   власника   (власників)    або 
уповноваженого    органу    (посадової    особи)   відповідно   до 
законодавства та установчих документів. 
     3. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку  та 
забезпечення   фіксування  фактів  здійснення  всіх  господарських 
операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, 
регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше 
трьох років,  несе  власник  (власники)  або  уповноважений  орган 
(посадова   особа),   який   здійснює   керівництво  підприємством 
відповідно до законодавства та установчих документів. 
     4. Для   забезпечення    ведення    бухгалтерського    обліку 
підприємство самостійно обирає форми його організації: 
     введення до   штату   підприємства   посади   бухгалтера  або 
створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; 
     користування послугами спеціаліста з бухгалтерського  обліку, 
зареєстрованого   як  підприємець,  який  здійснює  підприємницьку 
діяльність без створення юридичної особи; 
     ведення на   договірних   засадах   бухгалтерського    обліку 
централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; 
     самостійне ведення   бухгалтерського   обліку   та  складання 
звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.  Ця 
форма  організації  бухгалтерського обліку не може застосовуватися 
на  підприємствах,  звітність  яких  повинна оприлюднюватися, та в 
бюджетних  установах. { Абзац п\’ятий частини четвертої статті 8 із 
змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 2457-VI ( 2457-17 ) від 
08.07.2010 } 
     Завдання  та  функціональні  обов\’язки  бухгалтерських служб, 
повноваження керівника бухгалтерської служби у бюджетних установах 
визначаються  Кабінетом  Міністрів  України.  {  Частину  четверту 
статті  8  доповнено  абзацом  шостим  згідно із Законом N 2457-VI 
( 2457-17 ) від 08.07.2010 } 
     5. Підприємство самостійно: 
     визначає   за   погодженням   з  власником  (власниками)  або 
уповноваженим   ним   органом  (посадовою  особою)  відповідно  до 
установчих  документів  облікову  політику  підприємства;  { Абзац 
другий  частини  п\’ятої  статті  8  в  редакції  Закону  N 3332-VI 
( 3332-17 ) від 12.05.2011 } 
     обирає форму  бухгалтерського   обліку   як   певну   систему 
регістрів  обліку,  порядку  і  способу реєстрації та узагальнення 
інформації в них з  додержанням  єдиних  засад,  встановлених  цим 
Законом,   та   з  урахуванням  особливостей  своєї  діяльності  і 
технології обробки облікових даних; 
     розробляє систему    і     форми     внутрішньогосподарського 
(управлінського)   обліку,   звітності  і  контролю  господарських 
операцій,  визначає права працівників на підписання бухгалтерських 
документів; 
     затверджує правила   документообороту  і  технологію  обробки 
облікової  інформації,  додаткову  систему  рахунків  і  регістрів 
аналітичного обліку; 
     може виділяти   на   окремий  баланс  філії,  представництва, 
відділення та інші відокремлені підрозділи,  які зобов\’язані вести 
бухгалтерський  облік,  з  наступним  включенням  їх показників до 
фінансової звітності підприємства; 
     визначає   доцільність  застосування  міжнародних  стандартів 
(крім   випадків,  коли  обов\’язковість  застосування  міжнародних 
стандартів  визначена  законодавством).  {  Частину п\’яту статті 8 
доповнено  абзацом  сьомим згідно із Законом N 2756-VI ( 2756-17 ) 
від 02.12.2010 } 
     6. Керівник  підприємства  зобов\’язаний  створити   необхідні 
умови для правильного ведення бухгалтерського обліку,  забезпечити 
неухильне виконання всіма підрозділами,  службами та працівниками, 
причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера 
щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку  первинних 
документів. 
     7. Головний  бухгалтер  або  особа,  на яку покладено ведення 
бухгалтерського обліку підприємства (далі – бухгалтер): 
     забезпечує дотримання  на  підприємстві  встановлених  єдиних 
методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у 
встановлені строки фінансової звітності; 
     організує контроль    за    відображенням     на     рахунках 
бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; 
     бере участь в оформленні матеріалів, пов\’язаних з нестачею та 
відшкодуванням втрат від  нестачі,  крадіжки  і  псування  активів 
підприємства; 
     забезпечує перевірку  стану  бухгалтерського обліку у філіях, 
представництвах,  відділеннях та інших  відокремлених  підрозділах 
підприємства. 
     8. Відповідальність  за  бухгалтерський  облік  господарських 
операцій,  пов\’язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку 
майна  і  зобов\’язань  підприємства  та  складання  ліквідаційного 
балансу  і  фінансової  звітності,  покладається  на  ліквідаційну 
комісію, яка утворюється відповідно до законодавства. 
     Стаття 9. Первинні    облікові   документи   та   регістри 
               бухгалтерського обліку 
     1. Підставою   для   бухгалтерського   обліку   господарських 
операцій  є  первинні  документи,  які  фіксують  факти здійснення 
господарських операцій.  Первинні документи повинні бути  складені 
під  час здійснення господарської операції,  а якщо це неможливо – 
безпосередньо після її закінчення.  Для контролю та  впорядкування 
оброблення   даних   на   підставі   первинних  документів  можуть 
складатися зведені облікові документи. 
     2. Первинні  та  зведені  облікові  документи   можуть   бути 
складені  на  паперових  або  машинних  носіях і повинні мати такі 
обов\’язкові реквізити: 
     назву документа (форми); 
     дату і місце складання; 
     назву підприємства, від імені якого складено документ; 
     зміст та  обсяг  господарської   операції,   одиницю   виміру 
господарської операції; 
     посади осіб,   відповідальних   за  здійснення  господарської 
операції і правильність її оформлення; 
     особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати 
особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 
     3. Інформація,  що  міститься у прийнятих до обліку первинних 
документах,  систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в 
регістрах  синтетичного  та  аналітичного обліку шляхом подвійного 
запису їх на  взаємопов\’язаних  рахунках  бухгалтерського  обліку. 
Операції   в   іноземній  валюті  відображаються  також  у  валюті 
розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. 
     Дані аналітичних рахунків повинні  бути  тотожні  відповідним 
рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. 
     4. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період 
реєстрації господарських операцій,  прізвища і  підписи  або  інші 
дані,  що  дають змогу ідентифікувати осіб,  які брали участь у їх 
складанні. 
     5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових 
регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. 
     6. У  разі  складання  та  зберігання  первинних документів і 
регістрів бухгалтерського обліку  на  машинних  носіях  інформації 
підприємство  зобов\’язане  за  свій рахунок виготовити їх копії на 
паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, 
а  також  правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх 
повноважень, передбачених законами. 
     7. Підприємство   вживає   всіх   необхідних   заходів    для 
запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у 
первинних  документах  і  регістрах  бухгалтерського   обліку   та 
забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. 
     8. Відповідальність   за   несвоєчасне   складання  первинних 
документів і регістрів бухгалтерського обліку  та  недостовірність 
відображених у них даних несуть особи,  які склали та підписали ці 
документи. 
     9.  Копії  первинних  документів та регістрів бухгалтерського 
обліку  можуть  бути  вилучені  у  підприємства  лише  за рішенням 
відповідних   органів,   прийнятим   у   межах   їх   повноважень, 
передбачених    законами.   Обов\’язковим   є   складання   реєстру 
документів,    що    вилучаються    у    порядку,    встановленому 
законодавством. 
     Вилучення оригіналів    таких    документів    та   регістрів 
забороняється,    крім    випадків,    передбачених   кримінальним 
процесуальним  законодавством.  {  Абзац  другий  частини дев\’ятої 
статті  9  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом  N 4652-VI 
( 4652-17 ) від 13.04.2012 }
{ Частина дев\’ята статті 9 в редакції Закону N 2756-VI ( 2756-17 ) 
від 02.12.2010 } 
     Стаття 10. Інвентаризація активів і зобов\’язань 
     1. Для  забезпечення  достовірності   даних   бухгалтерського 
обліку  та фінансової звітності підприємства зобов\’язані проводити 
інвентаризацію активів і зобов\’язань, під час якої перевіряються і 
документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. 
     2. Об\’єкти    і   періодичність   проведення   інвентаризації 
визначаються власником (керівником) підприємства,  крім  випадків, 
коли її проведення є обов\’язковим згідно з законодавством. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code