Розрахунок і розрахункові моделі

Розрахунок і розрахункові моделі
6.1.1 Розрахунок конструкцій повинен якомога достовірніше відображати дійсні умови роботи об\’єкта і його напружено-деформований стан шляхом врахування відповідних розрахункових ситуацій (див. 6.3).
Розрахунок виконується на підставі розрахункової моделі, яка повинна враховувати чинники, що мають істотний вплив на напружений і деформований стан конструкцій. При формуванні розрахункової моделі, як правило, доцільно врахувати нелінійні ефекти (геометричну і фізичну нелінійність елементів і системи в цілому, вплив деформацій конструкцій на зміну значень діючих на неї навантажень тощо).
6.1.2 Вимоги і рекомендації щодо вибору розрахункових моделей встановлюються в нормах проектування та в нормах, що регламентують навантаження і впливи. Цими ж нормами можуть бути визначені також можливі конструктивні рішення, які забезпечують реалізацію визначених розрахункових передумов.
6.1.3 Конструкції, для яких нормами проектування не встановлюються обов\’язкові вимоги щодо використання нелінійних розрахункових моделей, розраховуються в припущенні лінійної залежності навантажувальних ефектів від параметрів, пропорційно яким змінюється величина навантаження. При цьому перевірка несучої здатності поперечних перерізів елементів може виконуватися з урахуванням нелінійних властивостей матеріалу.
6.2 Граничні стани
6.2.1 Усі розрахункові вимоги норм формулюються для граничних станів, які визначають межу між допустимими і недопустимими (позаграничними) станами конструкцій. Перехід через граничний стан відповідає одному з видів відмови, самі граничні стани вважаються при цьому допустимими.
Граничні стани можуть бути віднесені до конструкції в цілому, до її окремих елементів, з\’єднань або поперечних перерізів.
Граничні стани поділяються на дві групи, які в свою чергу можуть мати підгрупи,
6.2.2 Перша група містить граничні стани, перехід через які призводить до повної непридатності будівельного об\’єкта (конструкції, елемента, основи) до експлуатації і для яких позаграничними станами можуть бути:
– руйнування будь-якого характеру (в\’язке, крихке, в результаті втомлюваності);
– втрата стійкості форми;
– втрата стійкості положення;
– перехід у змінну систему;
– якісна зміна конфігурації;
– інші явища, за яких виникає потреба у припиненні експлуатації (наприклад, виникнення перфорації стінки ємкості з токсичними речовинами або надмірні переміщення основи при просадках чи спучуванні грунтів).
Граничні стани цієї групи можуть бути пов\’язані з порушенням вимог збереження цілісності чи можливості існування об\’єкта або з недотриманням вимог безпеки для людей і довкілля. Досягнення граничного стану першої групи класифікується як відмова-зрив.
6.2.3 Друга група містить граничні стани, які ускладнюють нормальну експлуатацію будівельного об\’єкта або зменшують його довговічність порівняно зі встановленим терміном експлуатації і для яких позаграничними станами є:
– надмірні переміщення або повороти деяких точок конструкції;
– недопустимі коливання (надмірні значення амплітуди, частоти, швидкості, прискорення);
– утворення та розкриття тріщин, досягнення ними граничнодопустимих значень розкриття чи довжини;
– втрата стійкості форми у вигляді локального деформування;
– пошкодження від корозії чи інших видів фізичного зношення, які призводять до необхідності обмеження експлуатації внаслідок зменшення терміну експлуатації об\’єкта.
Граничні стани цієї групи можуть бути пов\’язані з порушенням вимог щодо використання об\’єкта без обмежень, порушенням вимог щодо рівня комфорту, зручностей персоналу, вимог до зовнішнього вигляду конструкцій або з недотриманням вимог щодо можливості розвитку і модернізації об\’єкта з точки зору його призначення.
Досягнення граничного стану другої групи класифікується у більшості випадків як відмова-перешкода.
6.2.4 Граничні стани і розрахункові ситуації, за якими слід виконувати розрахунки, наводяться у нормах проектування. Цими ж нормами можуть бути уточнені і деталізовані конкретні показники граничних станів, а також розширено перелік позаграничних станів, які належать до тієї чи іншої підгрупи.
6.2.5 При розрахунку слід розглядати всі можливі для конкретного об\’єкта граничні стани та параметри (навантаження, властивості матеріалів конструкцій і грунтів основи, параметри довкілля тощо), які їм відповідають.
6.2.6.Ступінь конкретизації та деталізації розрахункових процедур встановлюється в нормах проектування і може бути різним залежно від:
– економічної і соціальної значущості об\’єкта;
– унікальності чи масовості ситуації, яка розглядається;
– доцільності подальшої деталізації розрахункових процедур;
– типу подальших контрольних заходів і характеру рішень, які приймаються в процесі контролю;
– рівня доступності та обсягу інформації, необхідної для прийняття рішень;
– ступеня складності об\’єкта.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code