Про засади державної регіональної політики
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 13, ст.90)
Цей Закон визначає основні правові, економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та організаційні засади державної регіональної політики як складової частини внутрішньої політики України.
Розділ I 
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) державна регіональна політика – система цілей, заходів, засобів та узгоджених дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб для забезпечення високого рівня якості життя людей на всій території України з урахуванням природних, історичних, екологічних, економічних, географічних, демографічних та інших особливостей регіонів, їх етнічної і культурної самобутності;
2) макрорегіон – частина території України у складі декількох регіонів чи їх частин, об’єднаних за спільними ознаками, яким притаманні спільні проблеми розвитку, в межах якої реалізуються спеціальні для цієї території програми регіонального розвитку;
3) мікрорегіон – частина території регіону, що характеризується територіальною цілісністю та особливостями розвитку, в межах якої реалізуються спеціальні для цієї території проекти регіонального розвитку;
4) моніторинг та оцінка результативності реалізації державної регіональної політики – періодичне відстеження відповідних індикаторів на основі офіційних статистичних даних та інформації центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та проведення на підставі даних моніторингу оцінки результативності виконання індикаторів шляхом порівняння отриманих результатів з їх цільовими значеннями;
5) програма регіонального розвитку – комплекс взаємопов’язаних завдань та заходів довготривалого характеру, спрямованих на досягнення визначених цілей регіонального розвитку, оформлений як документ, що готується та затверджується у встановленому законодавством порядку та реалізується через проекти регіонального розвитку, об’єднані спільною метою;
6) проект регіонального розвитку – комплекс взаємопов’язаних заходів для розв’язання окремих проблем регіонального розвитку, оформлений як документ за встановленою законодавством формою, яким визначаються спільні дії учасників проекту, а також ресурси, необхідні для досягнення цілей проекту протягом установлених термінів;
7) регіон – територія Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя;
8) регіональний розвиток – процес соціальних, економічних, екологічних, гуманітарних та інших позитивних змін у регіонах;
9) середньо- і довгострокове планування – функція державного управління з обрання пріоритетів, визначення з урахуванням наявних ресурсів цілей та напрямів розвитку, розроблення та виконання взаємопов’язаних завдань і заходів соціально-економічного розвитку на середньо- (від трьох до п’яти років) і довгостроковий (понад п’ять років) періоди.
Стаття 2. Мета державної регіональної політики
1. Метою державної регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого розвитку України та її регіонів, забезпечення їх соціальної та економічної єдності, підвищення рівня життя населення, додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина незалежно від його місця проживання.
Стаття 3. Принципи державної регіональної політики
1. Державна регіональна політика реалізується на основі таких принципів:
1) законності – відповідності Конституції та законам України, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
2) співробітництва – узгодження цілей, пріоритетів, завдань, заходів і дій центральних та місцевих органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, забезпечення співробітництва між ними під час формування та реалізації державної регіональної політики;
3) паритетності – забезпечення рівних можливостей доступу об’єктів регіональної політики до ресурсів державної фінансової підтримки регіонального розвитку;
4) відкритості – забезпечення вільного доступу до інформації, що визначає державну регіональну політику і є у розпорядженні органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування;
5) субсидіарності – передачі владних повноважень на найнижчий рівень управління для найбільш ефективної реалізації;
6) координації – взаємозв’язку та узгодженості довгострокових стратегій, планів і програм розвитку на державному, регіональному та місцевому рівнях;
7) унітарності – забезпечення просторової, політичної, економічної, соціальної, гуманітарної цілісності України;
8) історичної спадкоємності – врахування та збереження позитивних надбань попереднього розвитку регіонів;
9) етнокультурного розвитку – відродження етнічної самосвідомості та збереження духовної і матеріальної культури етносів, сприяння розвитку їхньої етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності;
10) сталого розвитку – розвитку суспільства для задоволення потреб нинішнього покоління з урахуванням інтересів майбутніх поколінь;
11) об’єктивності – розроблення всіх документів, що визначають державну регіональну політику, на основі реальних показників, яких реально досягти та які можливо оцінити.
Стаття 4. Об’єкти та суб’єкти державної регіональної політики
1. Об’єктами державної регіональної політики є територія регіонів, макрорегіонів, мікрорегіонів.
Об’єктами державної регіональної політики можуть бути групи регіонів (або їх частин), міст, сіл, селищ, об’єднані за критеріями та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
2. Суб’єктами державної регіональної політики є Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.
У розробленні та забезпеченні реалізації державної регіональної політики беруть участь асоціації та інші об’єднання органів місцевого самоврядування, громадські об’єднання, юридичні та фізичні особи.
Стаття 5. Законодавство з питань державної регіональної політики
1. Законодавство з питань державної регіональної політики складається з Конституції України, законів України \”Про засади внутрішньої і зовнішньої політики\”, \”Про стимулювання розвитку регіонів\”, \”Про місцеве самоврядування в Україні\”, \”Про місцеві державні адміністрації\”, \”Про транскордонне співробітництво\”, \”Про регулювання містобудівної діяльності\”, \”Про державні цільові програми\”, \”Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України\”, \”Про Генеральну схему планування території України\”, цього Закону та інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, а також міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 6. Пріоритети державної регіональної політики
1. Пріоритетами державної регіональної політики є:
1) стимулювання та підтримка місцевих ініціатив щодо ефективного використання внутрішнього потенціалу регіонів для створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, підвищення якості життя людей;
2) зменшення територіальної диференціації за індексом регіонального людського розвитку;
3) формування конкурентоспроможності регіонів шляхом розроблення та реалізації програм і проектів підвищення конкурентоспроможності територій;
4) стимулювання міжрегіональної інтеграції, інтеграції регіональних економічних, інформаційних, освітніх  просторів у єдиний загальноукраїнський простір, подолання міжрегіонального відчуження;
5) визначення проблемних територій у регіонах та реалізація державних заходів щодо вирішення проблем;
6) створення ефективної системи охорони навколишнього природного середовища шляхом врахування екологічної складової у стратегіях регіонального розвитку, оцінювання, вирівнювання та зниження техногенно-екологічного навантаження на довкілля у регіонах;
7) запровадження дієвих інструментів державної підтримки міжрегіональної інтеграції, виконання міжрегіональних програм і проектів;
8) формування з урахуванням документів Ради Європи та Європейського Союзу нормативно-правової бази, необхідної для реалізації державної регіональної політики, визначеної цим Законом;
9) поліпшення матеріального, фінансового, інформаційного, кадрового та іншого ресурсного забезпечення розвитку регіонів, сприяння здійсненню повноважень органами місцевого самоврядування;
10) створення ефективних механізмів представництва інтересів регіонів на загальнонаціональному рівні і територіальних громад – на регіональному рівні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *