Розвиток знімальної мережі методом тріангуляції 
     5.1.18. Знімальні  мережі  у  відкритій   місцевості   взамін 
теодолітних  ходів  можуть  розвиватися  методами  тріангуляції  у 
вигляді нескладних  сіток  та  ланцюгів  трикутників  або  вставок 
окремих   пунктів,   що   визначаються   прямими,  оберненими  або 
комбінованими засічками (див.дод.3).
     Тріангуляційні сітки,  які  мають  більше  двох  пунктів,  що 
визначаються,  повинні  опиратися  не  менш  ніж  на  дві  вихідні 
сторони.
     Вихідними сторонами можуть бути сторони тріангуляції 4 класу, 
1  і  2  розрядів  та полігонометрії,  а також спеціально поміряні 
базисні сторони з похибкою не більш як 1:5000.  Розвиток  мереж  і 
ланцюгів трикутників,  що опираються на одну сторону (висячих), не 
допускається.
     5.1.19. Гранична довжина ланцюга трикутників або відстані між 
вихідними пунктами,  на які  опирається  система  трикутників,  не 
повинна  перевищувати  довжину теодолітного ходу точністю 1:2000 в 
залежності від масштабу знімання (див.табл.11).
     Між вихідними  сторонами  (пунктами) допускається побудова не 
більше:
     20 трикутників для знімання в масштабі 1:5000
     17           -\’\’-                      1:2000
     15           -\’\’-                      1:1000
     10           -\’\’-                      1:500. 
     5.1.20. Кути трикутників повинні бути не менше  20  град.,  а 
сторони не коротші за 150 м.
     Вимірювання кутів   проводять   теодолітами   не   менш    як 
30-секундної  точності  двома  круговими прийомами з перестановкою 
лімба між півприйомами на 90 град.
     Розходження однойменних  напрямків  із  різних  прийомів,  що 
приведені до спільного нуля, не повинні перевищувати 45\’\’.
     У виміряні на точці кути слід вводити поправки за центрування 
та редукцію, якщо величини лінійних елементів перевищують 1:10 000 
довжини ліній.
     Нев\’язки в трикутниках не повинні перевищувати 1,5\’.
     5.1.21. Визначення  точок  прямою засічкою виконують не менше 
ніж з трьох пунктів опорної мережі,  при цьому кути між напрямками 
при  точці,  що  визначається,  мають бути не менше 30 град.  і не 
більше 150 град.
     Визначення точок оберненою засічкою виконують не менше ніж за 
чотирма вихідними пунктами за умови,  що точка,  яка визначається, 
не знаходиться біля кола,  що проходить через будь-які три вихідні 
пункти.
     Визначення точок  комбінованою  засічкою виконують поєднанням 
прямих та обернених засічок за участю не менш ніж  трьох  вихідних 
пунктів. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *