При виконанні тахеометричного знімання потрібно контролювати стабільність орієнтування приладу, результати перевірки записують у журнал або реєструють у терміналі цифрових даних електронних тахеометрів.
     Зміна значення орієнтирного напрямку за період знімання на станції допускається не більше 1,5\’ при зніманні оптичними тахеометрами та теодолітами і 20\’\’ при зніманні електронними тахеометрами та оптичними теодолітами з світловіддалемірними насадками.
     7.4.7. З метою контролю і щоб уникнути пропусків (вікон) при тахеометричному зніманні, треба визначати з кожної станції декілька пікетів, що визначені із сусідніх станцій.
     7.4.8. Перевищення при зніманні рівнинних ділянок рекомендується визначати горизонтальним променем. Горизонтальність візирної осі забезпечується встановленням по вертикальному кругу відліку, що дорівнює місцю нуля.
     7.4.9. Виміряні на станції віддалі до пікетних точок записують у польовий журнал або реєструють у терміналі даних електронних тахеометрів.
     Паралельно із записами в польовому журналі при виконанні знімання оптичними приладами на кожній станції ведуть абрис. Абриси оформлюють умовними знаками (з пояснювальними написами), приблизно дотримуючись масштабу знімання, на окремих для кожної станції аркушах, що орієнтовані по ходу і на яких показують напрям орієнтування лімба. В абрисах показують структурні лінії рельєфу (тальвеги, вододіли, перегини схилів і т.ін.) і схематично рельєф (горизонталями).
     При виконанні знімання з використанням електронних тахеометрів та польових комп\’ютерів з необхідним програмним забезпеченням створюють безпосередньо в полі електронний план місцевості (\”режим розумного знімання\”).
     7.4.10. Пікетні точки повинні бути без пропусків і рівномірно покривати територію знімання. Для забезпечення цієї вимоги детально оглядають місцевість, що підлягає зніманню з даної станції, і порівнюють дані огляду з абрисами суміжних точок.
     7.4.11. Виконання польових робіт при тахеометричному зніманні слід поєднувати з негайною повною камеральною обробкою матеріалів знімання. При цьому здійснюють:
     – перевірку польових журналів і складання детальної схеми знімальної основи;
     – обчислення координат і висот точок (з точністю до 0,01 м) тахеометричних (теодолітних) ходів;
     – обчислення висот усіх пікетів на станціях;
     – накладання точок знімальної основи, тахеометричних (теодолітних) ходів, пікетних точок; проведення горизонталей і накладання ситуації.
     Для автоматизації даних робіт пропонується використовувати різноманітні програмні комплекси, які дають змогу виконувати всі обчислення та формувати топографічні плани в цифровому і графічному вигляді.
     7.4.12. Кожен планшет прямо в полі старанно коректують і перевіряють, порівнюючи рельєф і ситуацію, що відображені на планшеті, з місцевістю. Точність знімання перевіряють інструментально.
     7.4.13. Після виконання тахеометричного знімання здають:
     – абриси до відповідних планшетів;
     – журнали тахеометричного знімання або роздруковані результати з терміналу електронних тахеометрів;
     – план тахеометричного знімання;
     – схему знімальної основи;
     – формуляр плану (при виконанні тахеометричного знімання у масштабах 1:1000, 1:500 на прозорій основі формуляр не складають, необхідні дані розміщують за рамками плану); (див.дод.12);
     – відомості обчислення координат і висот знімальної основи;
     – акти контролю і приймання робіт.
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *