Землеволодіння – форма здійснення прав на землю

Землеволодіння - форма здійснення прав на землю.
     Землекористування - вид  використання  землі,  з  врахуванням
покриву її поверхні.
     Сервітут -  право  обмеженого  користування  чужою  земельною
ділянкою  або  її  частиною,  яке  полягає в здійсненні проїзду чи
проходу по чужій землі, прокладанні лінійних споруд, ліній передач
тощо.  Термін \"сервітут\" походить від латинського слова \"servire\",
що означає  -  обслуговувати.  Земельний  сервітут  обмежує  право
власності на земельну ділянку і є безстроковим.
     Спільна часткова власність - власність,  право на  яку  мають
дві  і  більше  фізичні  та  (або)  юридичні особи з визначенням у
правоустановлюючих документах  розміру  часток  власності  кожного
співвласника.
     Якщо суб\'єктами власності виступають лише фізичні особи, то в
цьому   разі  об\'єкт  власності  перебуває  у  спільній  частковій
приватній власності;  якщо суб\'єктами власності виступають фізичні
та  юридичні  особи,  то  об\'єкт  власності  перебуває  у спільній
частковій власності.
     Розмір частки   у   спільній  частковій  приватній  власності
визначається    у  відповідності  із  Земельним  кодексом  України
( 561-12 ) в порядку землеустрою,  за згодою її учасників  або  за
рішенням суду, якщо такої згоди не досягнуто.
     Спільна сумісна  власність на земельну ділянку - власність на
землю, право на яку мають двоє або більше  фізичних  та  юридичних
осіб,  без  визначення  розміру  частки кожного суб\'єкта власності
(співвласників).  Спільна сумісна  власність  передбачає  рівність
часток власності кожного суб\'єкта власності земельної ділянки.
     Розмір частки може бути визначено  лише  тоді,  коли  спільна
сумісна  власність  ліквідується і замість неї створюється спільна
часткова власність або особиста.
     Право на  спільну  сумісну власність на землю підтверджується
правоустановлюючим документом  (державним  актом),  де  вказується
прізвище, ім\'я та по батькові всіх співвласників, незалежно від їх
віку,  і прізвище та ініціали  уповноваженого  власника  земельної
ділянки.
     Суб\'єкти спільної  сумісної  власності  на  земельну  ділянку
володіють,  користуються  і розпоряджаються нею на рівних правах і
умовах за взаємною згодою.
                2. ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА ТА ЇЇ СКЛАДОВІ
     2.1. Поняття земельної ділянки є базовим поняттям  земельного
права та землеустрою в населених пунктах.
     2.2. Розміри    земельних    ділянок    та   їх   компонентів
обумовлюються  функціональним   використанням   (призначенням)   і
обґрунтовуються  раціональним  (ефективним)  використанням  землі,
будівельними,  протипожежними,  санітарними та  іншими  нормами  з
урахуванням придатності та цінності території населеного пункту.
     2.3. Розмір земельної ділянки  характеризується  фізичною  та
аналітичною  площами.  В  правоустановлюючих документах наводиться
аналітична площа земельної ділянки.
     2.4. Земельні ділянки можуть бути подільними та неподільними.
     Подільними земельними ділянками є такі,  що без порушення  їх
сутності  (втрати  істотних  складових)  можуть  бути  поділені на
реальні земельні частки,  кожна з яких після поділу  утворює  нову
земельну   ділянку,  здатну  забезпечити  нормативні  вимоги  щодо
забудови або іншого її використання.
     Неподільними земельними  ділянками  є такі,  що складаються з
ідеальних земельних часток і  не  можуть  поділені  в  натурі  (на
місцевості) без шкоди для їх раціонального використання.
     2.5. Надземний та підземний простір земельної ділянки.
     Межі земельної ділянки поширюються на підземний  та  наземний
простір,  який власник земельної ділянки вправі використовувати на
свій розсуд,  якщо інше не передбачене чинним законодавством (\"Про
надра\" (  132/94-ВР  ),  \"Про  використання  повітряного простору\"
тощо) та не порушує прав інших осіб.

Без категорії

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code