ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ПРАВИЛА для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектування

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України
від 3 липня 2001 р. N 53
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
5 липня 2001 р. за N 565/5756 
ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ПРАВИЛА
для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектування
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Відповідно до статті 12 Закону України \”Про ветеринарну медицину\”, Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641 \”Деякі питання Державного департаменту ветеринарної медицини\”, Положення про державний ветеринарний нагляд та контроль за діяльністю суб\’єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження, затвердженого наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 01.09.2000 N 45, зареєстрованого у Мін\’юсті 31.10.2000 за N 760/4981, Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 20.10.99 N 39 та зареєстрованих у Мін\’юсті 11.11.99 за N 777/4070, та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя у птахогосподарствах України розроблені Ветеринарно-санітарні правила для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектування (далі – Правила і вимоги).
Ці Правила і вимоги є обов\’язкові до виконання керівниками, спеціалістами племінних та товарних птахогосподарств, птахоферм різних форм власності, підприємств з виробництва яєць та м\’яса птиці, інкубаторно-птахівничих станцій.
Контроль за дотриманням цих Правил і вимог здійснюється фахівцями державної служби ветеринарної медицини та санітарно-епідеміологічної служби.
2. ТЕРМІНИ ТА ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ
У цих Правилах застосовуються такі основні терміни і визначення:
Безпека м\’яса, яєць – відповідність їх ветеринарним і санітарним правилам та нормативам.
Ветеринарні правила і нормативи (далі – ветеринарні правила) – нормативно-правові акти, які встановлюють ветеринарні, ветеринарно-санітарні та зоогігієнічні вимоги (у тому числі ветеринарно-санітарні нормативи безпеки), невиконання яких створює загрозу виникнення і розповсюдження хвороб тварин (у тому числі спільних для тварин і людей) та харчових отруєнь (уражень).
Ветеринарне та епізоотичне благополуччя – оптимальні умови для життя птиці, що запобігають захворюваності та шкідливому впливові факторів довкілля на здоров\’я, продуктивність, забезпечують профілактику хвороб, у тому числі спільних для тварин і людей.
Ветеринарно-санітарні заходи – заходи, спрямовані на профілактику та ліквідацію хвороб сільськогосподарської птиці.
Ветеринарно-санітарні об\’єкти – ветеринарний блок, ветеринарна лабораторія, ветеринарна аптека, санпропускники, дезблоки та інші об\’єкти.
Ветеринарно-санітарний пропускник – комплексна споруда, яка має такі відділення (блоки): санітарне (прохідну з дезкилимами, гардеробну з сушильною шафою, душові установки, пральню, приміщення для дезінфекції спецодягу та спецвзуття) та дезінфекційне (приміщення, необхідне обладнання або спеціальні установки для дезінфекції транспортних засобів і тари).
Ветеринарне свідоцтво – разовий документ, виданий лікарем ветеринарної медицини державної установи для підтвердження стану здоров\’я тварин і птиці і факту проведення вакцинації та діагностичних досліджень, якості та безпеки продукції тваринного походження, інших підконтрольних службі ветеринарної медицини об\’єктів і місцевості їх походження (відповідно до діючих вимог).
Ветеринарно-санітарні розриви (розриви) – мінімальна відстань між пташниками або між пташником та іншими спорудами.
Ветеринарні документи – документи, видані спеціалістами ветеринарної медицини державних установ про стан здоров\’я тварин, птиці, якість та безпеку продукції тваринного походження, інших, підконтрольних службі ветеринарної медицини, об\’єктів.
Ветеринарно-санітарна експертиза (ветсанекспертиза, ВСЕ) – комплекс діагностичних і спеціальних досліджень, які проводяться спеціалістами ветеринарної медицини державних установ щодо визначення якості та безпеки продукції тваринного, а на ринках, – і рослинного походження, що призначається для харчування людей, годівлі птиці і подальшої переробки.
Вимушений забій – забій хворої та підозрілої у захворюванні птиці за вказівкою і під контролем спеціалістів ветеринарної медицини з метою недопущення їх загибелі або економічної недоцільності лікування.
Виробнича територія – територія з приміщеннями для отримання певного виду птахопродукції.
Дезбар\’єр – спеціально обладнана з бетонованим заглибленням споруда, яка заповнюється дезінфекційним розчином (по змозі, з підігрівом, у зимовий час).
Дезінвазія – заходи, спрямовані на знищення яєць, личинок та збудників інвазійних захворювань при знезараженні приміщень.
Дезінфекція – сукупність заходів, спрямованих на знищення патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів у приміщеннях та навколишньому середовищі.
Державний ветеринарний контроль – діяльність органів державної ветеринарної медицини з виконання ветеринарних вимог при виробництві, переробці, зберіганні, транспортуванні тварин та сировини і продуктів тваринного походження, а також додержанні правил утилізації загиблих тварин.
Державний ветеринарний нагляд – інспектування державними інспекторами ветеринарної медицини додержання ветеринарно-санітарних вимог, установлених законодавством.
Дрібне господарство – господарство, у якому утримується: дорослої птиці – до 100 голів (страусів до 15 голів), великої рогатої худоби – до 10 голів, свиней – до 15 голів, овець, кіз – до 15 голів, кролів – до 150 голів.
Домінуючі вітри – переважальні напрямки вітрів протягом року.
Добовий молодняк – кінцевий продукт технології інкубації.
Діагностичні дослідження – проведення відповідних заходів для прижиттєвого виявлення хворої чи підозрілої у захворюванні птиці.
Знищення – спалювання або поховання у біотермічних ямах трупів птиці, ветеринарних конфіскатів і відходів інкубації.
Зона – включає декілька підзон, віддалених одна від одної на відстань 200 – 500 м. Окремі майданчики підзони, віддалені на відстань понад 500 м, уважаються самостійними зонами.
Інкубаторій (інкубаторно-птахівнича станція) – суб\’єкт підприємницької діяльності будь-якої форми власності, що здійснює виробництво, інкубацію яєць та реалізацію виведеного добового молодняку.
Інкубаційні яйця – яйця, призначені для виведення добового молодняку (курчат, індиченят, каченят, гусенят і т. ін.).
Карантинування птиці – заходи щодо запобігання занесенню заразних захворювань, що передбачають ізольоване утримання та проведення діагностичних досліджень птиці, яку завозять у господарство.
Майданчик – група пташників, віддалених один від одного на протипожежну відстань, у яких розміщується тільки одновікова птиця.
Мале сільськогосподарське підприємство – виробничий об\’єкт сільськогосподарського призначення для вирощування, зберігання та переробки окремих видів сільськогосподарської продукції, а також для утримання обмеженої кількості сільськогосподарських тварин та птиці.
Ферми, які входять до складу сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств, уважаються малими, якщо вони мають обмежену кількість поголів\’я: птахоферми – до 700 голів птиці; великої рогатої худоби – до 200 голів із приплодом; свиноферми – до 200 голів з приплодом; вівцеферми – до 400 голів з приплодом; кролеферми – до 400 голів.
Партія птиці – будь-яка кількість птиці одного суб\’єкта господарювання, одного виду, що одночасно доставляється одним видом транспорту і супроводжується одним ветеринарним документом.
Підзона – включає декілька майданчиків, віддалених один від одного на відстань 100 – 200 м у залежності від виду птиці.
Племінний птахозавод – сільськогосподарське підприємство (господарство), що має стадо високопродуктивної племінної птиці однієї породи і застосовує її чистопородне розведення.
Племрепродуктор – сільськогосподарське підприємство, яке спеціалізується на виробництві племінної продукції для одержання батьківських форм гібридів або гібридної птиці певного кросу.
Профілактичні перерви – проміжок часу між черговими партіями птиці, протягом якого приміщення вільне від птиці.
Птахопродукція – добовий молодняк, ремонтний молодняк, м\’ясо птиці, інкубаційні та харчові яйця, пух та пір\’я.
Птахофабрика – підприємство з виробництва яєць або м\’яса птиці.
Ремонтний молодняк – молодняк птиці, призначений для відтворення батьківського стада.
Свійська птиця – деякі види птахів (кури, індики, качки, гуси, цесарки, перепели та голуби), що розводяться людиною для одержання від них продукції (яєць, м\’яса, пуху, пір\’я), а також з декоративною та спортивною метою. Птиця поділяється на сухопутну: кури, індики, цесарки, перепели, голуби та водоплавну: гуси, качки.
Селекційна птиця – птиця, призначена для відтворення прабатьківського стада з додержанням технологічних та ветеринарно-санітарних вимог.
Схема (програма) вакцинопрофілактики – строки і періодичність проведення профілактичних щеплень птиці, спрямованих на недопущення виникнення захворювання протягом усього періоду утримання.
Молодняк птиці – птиця віком від народження до досягнення статевої зрілості.
Утилізація – переробка трупів птиці, відходів інкубації і ветеринарних конфіскатів на знезаражені технічні й кормові продукти.
Харчові яйця – яйця, одержані від птиці і призначені для споживання, виготовлення яєчного порошку (меланжу) або використовуються у кондитерський та хлібопекарській промисловості.
Щільність посадки птиці – кількість голів птиці, розміщеної на 1 м2 площі підлоги або клітки в залежності від виду і віку птиці.

Без категорії

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code