Розрахункова одиниця
Розрахунковою одиницею, зазначеною у статтях 181, 194, 309,
318, 352 цього Кодексу, є одиниця \”спеціального права
запозичення\”, визначена Міжнародним валютним фондом. Суми,
зазначені у статтях 181, 194, 309, 318, 352 цього Кодексу,
переводяться в національну валюту України за офіційним курсом цієї
валюти до одиниці \”спеціального права запозичення\”, що
публікується Національним банком України на день створення
обмежувального фонду, а якщо обмежувальний фонд не створюється –
на день здійснення платежу.
Стаття 10. Державний нагляд за торговельним мореплавством
Державний нагляд за торговельним мореплавством в Україні
покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері транспорту, що здійснює
контроль за дотриманням законодавства про мореплавство і
міжнародних договорів України щодо мореплавства, а також нагляд за
станом морських шляхів і загальне керівництво державною
реєстрацією морських суден, дипломуванням спеціалістів морського
флоту, рятувальною службою та підприємством, що надає лоцманські
послуги.
{ Зміни до частини першої статті 10 див. в Законі N 5502-VI
( 5502-17 ) від 20.11.2012 }
Державний нагляд за безпекою мореплавства флоту рибного
господарства, державний контроль за функціонуванням системи
моніторингу риболовних суден та її складових частин, а саме:
дистанційний контроль риболовних суден, підготовку та сертифікацію
їх екіпажу, технічний нагляд та нагляд за дотриманням вимог
міжнародних договорів України щодо технічного стану суден рибної
промисловості здійснює центральний орган виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері безпеки мореплавства суден
флоту рибного господарства.
{ Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законами N 4709-VI
( 4709-17 ) від 17.05.2012, N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 11. Тарифи
Тарифи на морське перевезення пасажирів і багажу в
прибережному плаванні, а також правила застосування цих тарифів
затверджуються у порядку, встановленому чинним законодавством
України.
Стаття 12. Відведення землі та водного простору для
торговельного мореплавства
Відведення землі та акваторії для торговельного мореплавства,
а також для реалізації проектів здійснення будівництва або
проведення будь-яких робіт у зоні дії навігаційного обладнання та
морських шляхів здійснюється в порядку, встановленому Земельним
( 2768-14 ) і Водним ( 213/95-ВР ) кодексами України.
Юридичні і фізичні особи, які порушили правила цієї статті,
зобов\’язані на вимогу центрального органу виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері транспорту,
здійснити в зазначений ним термін за власний рахунок знесення,
перенесення або необхідні зміни будівель і споруд, що створюють
перешкоди судноплавству або дії засобів навігаційного обладнання.
{ Зміни до частини другої статті 12 див. в Законі N 5502-VI
( 5502-17 ) від 20.11.2012 }
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
та реалізує державну політику у сферах морського і річкового
транспорту, погоджує відведення землі та водного простору для
торговельного мореплавства, а також для будівництва або виконання
будь-яких робіт в зоні дії навігаційного обладнання і морських
шляхів за наявності висновку центрального органу виконавчої влади,
що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на
морському та річковому транспорті.
{ Статтю 12 доповнено новою частиною згідно із Законом N 5502-VI
( 5502-17 ) від 20.11.2012 }
Пропозиції щодо знесення, перенесення або необхідності зміни
будівель і споруд, що створюють перешкоди судноплавству або дії
засобів навігаційного обладнання, подає центральний орган
виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у
сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
{ Статтю 12 доповнено новою частиною згідно із Законом N 5502-VI
( 5502-17 ) від 20.11.2012 }
{ Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законами N 4709-VI
( 4709-17 ) від 17.05.2012, N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
ГЛАВА 2. СФЕРА ДІЇ КОДЕКСУ ТОРГОВЕЛЬНОГО МОРЕПЛАВСТВА УКРАЇНИ
Стаття 13. Застосування норм Кодексу торговельного
мореплавства України
Правила цього Кодексу поширюються:
на морські судна – під час їх прямування як морськими
шляхами, так і річками, озерами, водосховищами та іншими водними
шляхами, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними
договорами України не встановлено інше;
на судна внутрішнього плавання – під час їх прямування
морськими шляхами, а також річками, озерами, водосховищами та
іншими водними шляхами під час здійснення перевезення із заходом в
іноземний морський порт і у випадках, передбачених статтями 297 і
327 цього Кодексу.
Правила цього Кодексу, за винятком передбачених у ньому
випадків, не поширюються на судна, що плавають під
військово-морським прапором України.
До морських військових перевезень правила цього Кодексу
застосовуються в частині, не передбаченій спеціальним
законодавством, що регулює ці перевезення.
До перевезень у прямому змішаному і прямому водному
сполученні, що здійснюються за участю морського транспорту,
правила цього Кодексу застосовуються в зазначених у ньому
випадках, а також в частині, не передбаченій спеціальним
законодавством, що регулює такі перевезення.
Стаття 14. Колізійні норми
Правила цього Кодексу, що містяться у зазначених нижче
розділах і главах, застосовуються:
1) у розділі II \”Судно\” (за винятком статті 40 цього Кодексу)
і в розділі III \”Екіпаж судна\” – до суден, що зареєстровані в
Україні;
2) у розділі IV \”Мореплавство у територіальному морі,
внутрішніх водах, акваторіях морських портів\” – до морських
невійськових портів України;
3) у главі 3 \”Морські лоцмани\” розділу IV – до відносин, що
виникають у зв’язку з проведенням суден морськими лоцманами
України на підходах до портів України, в межах акваторій цих
портів, а також між цими портами;
4) у главі 6 \”Майно, що затонуло в морі\” розділу IY – до
відносин, що виникають у зв\’язку з затонулим майном у межах
територіального моря і внутрішніх морських вод України;
5) у главі 7 \”Морські протести\” розділу IX – у разі, коли
морський протест заявляється нотаріусу або іншій посадовій особі;
6) у главі 1 \”Межі відповідальності судновласника\” розділу Х
– до судновласників, судна яких плавають під Державним прапором
України.
Межі відповідальності судновласника та оператора ядерного
судна, що плаває під прапором іноземної держави, регулюються
законом держави, під прапором якої плаває судно. Якщо ці межі
нижчі від установлених цим Кодексом, то під час розгляду спору про
відповідальність у суді або господарському суді України
застосовуються положення цього Кодексу;
7) у главі 2 \”Привілейовані вимоги\” розділу Х – у разі, коли
спір розглядається в Україні;
8) у розділі XI \”Претензії та позови\” – у тому разі, коли
відповідні відносини регулюються правилами цього Кодексу.
Відносини за договорами морського перевезення вантажів,
фрахтування судна на термін, фрахтування судна без екіпажу,
лізингу, буксирування, морського страхування регулюються
законодавством держави за згодою сторін, а за договором морського
перевезення пасажира і морського круїзу – також тим, що зазначено
у пасажирському квитку.
У разі відсутності згоди сторін щодо застосування права
відносини сторін регулюються законодавством тієї держави, де
заснована, має основне місце діяльності або постійного перебування
сторона, що є:
а) перевізником – у договорі морського перевезення і
морського круїзу;
б) судновласником – у договорах фрахтування судна на термін і
фрахтування судна без екіпажу;
в) лізингодавцем – у договорі лізингу;
г) власником судна, що здійснює буксирування, – у договорі
буксирування;
д) страховиком – у договорі морського страхування.
Сторони мають право відійти у договорі від правил цього
Кодексу, що стосується відповідного договору, якщо цими правилами
не встановлено інше.
