ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
будівництва, архітектури
та житлово-комунального
господарства України
10.04.2006 N 105
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
27 липня 2006 р.
за N 880/12754
ПРАВИЛА утримання зелених насаджень у населених пунктах України
Розділ 1. Загальні положення
1.1. Ці Правила визначають правові та організаційні засади
озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення
сприятливих умов життєдіяльності людини.
1.2. Правила розроблені з метою охорони та збереження зелених
насаджень у містах та інших населених пунктах (далі – зелені
насадження) і утримання їх у здоровому впорядкованому стані,
створення та формування високодекоративних, стійких до
несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень.
1.3. Правила є обов\’язковими для виконання всіма установами,
підприємствами, організаціями та громадянами, які займаються
проектуванням, створенням, ремонтом і утриманням зелених
насаджень, розташованих на територіях населених пунктів України.
Розділ 2. Визначення термінів
2.1. Наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
Балансоутримувач – спеціально вповноважені на конкурсних
засадах державними чи місцевими органами влади підприємства,
організації, які відповідають за утримання та збереження зелених
насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
Ботанічні сади – науково-дослідницькі та
культурно-просвітницькі заклади, призначені для вивчення
рослинного світу, виведення та впровадження в народне господарство
нових перспективних видів, форм і сортів рослин.
Бульвар – озеленена територія вздовж проспекту, транспортної
магістралі або набережної з алеями і доріжками для пішохідного
руху і короткочасного відпочинку.
Буферна зона – окраїнна частина парку або додатково виділена
і освоєна сусідня територія для масового відпочинку населення з
метою зменшення рекреаційного навантаження на культурно-історичну
зону парку.
Вертикальне озеленення – елементи озеленення фасадів
будівель, паркових споруд, спеціальних ажурних споруд,
вертикальних стін та інших об\’єктів з використанням деревовидних
ліан та інших витких рослин.
Власники земельних ділянок – це юридичні та фізичні особи,
які мають документ на право власності на земельну ділянку.
Відновна вартість зелених насаджень – це вартість, яка
визначає їхню цінність, включаючи витрати на відновлення.
Вуличні насадження – озеленена територія вздовж вулиць міст і
населених пунктів.
Газон – певна ділянка однорідної території з штучним дерновим
покривом, який створюється посівом і вирощуванням
дерноутворювальних трав (переважно багаторічних злаків) або
одернуванням.
Гай – великий елемент садово-паркового пейзажу площею 1-0 –
1,5 га, що складається переважно з однієї деревної породи і
проглядається майже наскрізь між деревами.
Гідропарк – благоустроєний водноспортивний комплекс.
Оптимальне співвідношення площ водойм, насаджень та лугів
2 : 1 : 1.
Декоративне садівництво – це підгалузь господарства, яка
включає: зелене будівництво, утримання зелених насаджень,
формування ландшафтів, квіткове оформлення територій, вирощування
посадкового та посівного матеріалу, квіткових та декоративних
культур та утримання до віку знесення.
Зелені насадження – деревна, чагарникова, квіткова та
трав\’яна рослинність природного і штучного походження на
визначеній території населеного пункту.
Зелені насадження загального користування – зелені
насадження, які розташовані на території загальноміських і
районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та
відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських
садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі
житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах,
набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають
вільний доступ для відпочинку.
Зелені насадження обмеженого користування – насадження на
територіях громадських і житлових будинків, шкіл, дитячих установ,
вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, профтехучилищ,
закладів охорони здоров\’я, промислових підприємств і складських
зон, санаторіїв, культурно-освітніх і спортивно-оздоровчих установ
та інші.
Зелені насадження спеціального призначення – насадження
транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних
зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і
крематоріїв, ліній електропередач високої напруги;
лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні,
насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові
насадження в межах населених пунктів.
Зелене будівництво – комплекс робіт щодо створення нових
міських зелених насаджень і реконструкції наявних.
Квітник – ділянка геометричної або довільної форми з
посадженими одно, дво- або багаторічними квітковими рослинами.
Комплексна зелена зона – сукупність міських і приміських
насаджень, межі якої наносяться на картографічні матеріали
органами архітектури (на генеральні плани, схеми та проекти
районного планування), лісогосподарськими органами (на плани
лісонасаджень), місцевих органів самоврядування.
Клумби – квітники правильної геометричної форми у вигляді
кола, квадрата, прямокутника, овалу, трикутника тощо.
Користувачі земельних ділянок – фізичні чи юридичні особи,
які взяли земельну ділянку в довгострокову оренду або користування
ними.
Ландшафт – природний територіальний комплекс, ділянка земної
поверхні, обмежена природними рубежами, у межах якої природні
компоненти (рельєф, ґрунт, рослинність, водойми, клімат, тваринний
світ), а також штучні або антропогенні (забудова, дороги,
сільгоспугіддя тощо), перебувають у взаємодії і пристосовуванні
один до одного.
Лісопарк (буферний парк) – лісовий масив з елементами
паркового благоустрою для масового відпочинку населення.
Лугопарк – відкритий луговий простір з насадженнями і
водоймами. Оптимальне співвідношення площ лугів, насаджень, водойм
5 : 2 : 1.
Малі архітектурні форми – у зеленому господарстві штучні
архітектурно-об\’ємні елементи садово-паркової композиції:
альтанки, бесідки, ротонди, перголи, трельяжі, арки, кіоски,
павільйони, палатки, знаки, які об\’єднані загальним художнім
задумом, що виконують утилітарні та декоративні функції,
садово-паркові меблі, обладнання ігрових та господарських
майданчиків, декоративні вази, паркові скульптури, урни, питні
фонтанчики тощо.
Міський ліс – лісовий масив або ділянка лісу, розташовані в
межах населеного пункту.
Норма озеленення – площа озеленених територій загального
користування, яка припадає на одного жителя.
Об\’єкт благоустрою зеленого господарства – об\’єкт
благоустрою, на території якого розташовані зелені насадження.
Об\’єкт озеленення – територія, призначена для озеленення, на
якій передбачається реконструкція і проведення капітального або
поточного ремонтів об\’єктів зеленого фонду.
Озеленені території – ділянки землі, на яких розміщена
рослинність природного чи штучного походження (садово-паркові
комплекси та об\’єкти зеленого будівництва).
Озеленення населених місць – комплекс робіт зі створення і
використання зелених насаджень у населених пунктах, або інакше,
система зелених насаджень населених пунктів.
Охорона зелених насаджень – система адміністративно-правових,
організаційно-господарських, економічних,
архітектурно-планувальних і агротехнічних заходів, спрямованих на
збереження, відновлення або покращання виконання зеленими
насадженнями відповідних функцій.
Парк – самостійний архітектурно-організаційний комплекс
площею понад 2 га, який виконує санітарно-гігієнічні функції та
призначений для короткочасного відпочинку населення. Залежно від
характеру і призначення вони діляться на парки культури і
відпочинку, районні, спортивні, дитячі, дендрологічні, історичні,
національні, меморіальні, етнографічні парки-музеї, історичні,
виставкові, зоологічні, аерофітотерапії тощо.
Пошкодження зелених насаджень – надання шкоди кореневій
системі, стовбуру, кроні, гілкам деревно-чагарникових порід, а
також газонам, квітникам, але яка не припинила їх росту.
Присадибна ділянка – це ділянка землі, що передається у
власність громадян для обслуговування житлового будинку.
Приміська зелена зона – територія за межами міської зони,
зайнята лісами, лісопарками та іншими озелененими територіями, яка
виконує захисні і санітарно-гігієнічні функції і є місцями
відпочинку населення.
Пристовбурна лунка – верхній горизонт посадкової ями,
обнесений по периметру земляним валком заввишки 6-10 см,
влаштований для кожної рослини або загальний для групи рослин.
Рабатки – квітники у вигляді вузької смуги завширшки 0,6-3 м,
які влаштовують уздовж доріжок і фасадів будинків, навколо
пам\’ятників, партерів тощо.
Рекреаційна зона – спеціально виділена генеральним планом і
організована територія в місті і зеленій зоні, призначена для
відпочинку населення.
Сади – упорядковані масиви зелених насаджень площею від 2 до
6 га, призначені для короткочасного відпочинку населення. За
характером використання можуть бути: міські сади, сади біля
видовищних споруд, сади житлових районів і мікрорайонів,
міжквартальні сади та інші.
Санітарно-захисна зона – озеленена територія спеціального
призначення, яка розділяє (відокремлює) сельбищну частину міста
від промислових підприємств.
Сквер – упорядкована й озеленена ділянка площею від 0,02 га
до 2,0 га, яка є елементом архітектурно-художнього оформлення
населених місць, призначена для короткочасного відпочинку
населення.
Озеленені ділянки площею менше 0,02 га, що прилягають до
транспортних магістралей у вигляді острівців газонів і квітників
без доріжок і місць відпочинку, ураховуються в складі вулиць, як
насадження спеціального призначення.
Стійкість зелених насаджень – здатність насаджень зберігати
характер функціонування в умовах дії як антропогенних факторів,
так і природних негативних факторів.
Ступінь озеленення – відношення площі озеленених територій до
загальної площі міста, одиниці його адміністративного ділення або
окремої функціональної території, розрахована у відсотках.
Урочище – природно-територіальний комплекс, який складається
із закономірного просторового поєднання (системи фацій). Урочища
найчастіше формуються на основі певних форм рельєфу – випуклої чи
ввігнутої, але єдиної за генезисом і віком. Вони розташовані на
одному рівному субстраті. Прикладом урочища може слугувати
моренний горб або верховий болотний масив. Це може бути будь-яка
частина місцевості, не подібна на іншу, наприклад, ліс серед поля.
Утримання зелених насаджень – дотримання режиму їх
використання з проведенням агротехнічних заходів, що сприяють
нормальному ростові.
Розділ 3. Об\’єкти благоустрою зеленого
господарства населених пунктів
3.1. Об\’єкти благоустрою у сфері зеленого господарства
населених пунктів.
До об\’єктів благоустрою у сфері зеленого господарства
населених пунктів належать:
парки, парки культури та відпочинку, парки – пам\’ятки
садово-паркового мистецтва, гідропарки, лугопарки, лісопарки,
буферні парки, районні сади;
дендрологічні парки, національні, меморіальні та інші;
сквери;
міські ліси;
зони рекреації;
зелені насадження в охоронних та санітарно-захисних зонах,
зони особливого використання земель;
прибережні зелені насадження;
зелені насадження прибудинкової території.
3.2. Елементи благоустрою.
Елементами благоустрою є:
покриття доріжок відповідно до норм стандартів;
зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні)
уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах,
садах, інших об\’єктах благоустрою загального користування,
санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;
будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;
засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої
реклами;
комплекси та об\’єкти монументального мистецтва;
обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків;
малі архітектурні форми;
інші елементи благоустрою.
Розділ 4. Використання об\’єктів благоустрою
зеленого господарства
4.1. Об\’єкти благоустрою зеленого господарства
використовуються відповідно до їх функціонального призначення для
забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх
раціонального використання та охорони і утримання відповідно до
цих Правил.
4.2. На об\’єктах благоустрою зеленого господарства
забороняється:
виконувати земляні, будівельні та інші роботи без дозволу,
виданого в установленому порядку;
самовільно влаштовувати городи, пошкоджувати дерева, кущі,
квітники, газони;
вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях
відходи, сміття, траву, гілки, деревину, сніг, листя тощо;
складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання;
самовільно встановлювати об\’єкти зовнішньої реклами,
торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо;
посипати кухонною сіллю сніг та лід на тротуарах;
влаштовувати стоянки автомашин, суден, катерів;
влаштовувати зупинки пасажирського транспорту та паркувати
автотранспортні засоби на газонах;
влаштовувати ігри на газонах;
спалювати суху рослинність, розпалювати багаття та порушувати
інші правила протипожежної безпеки;
підвішувати на деревах гамаки, гойдалки, мотузки для сушіння
білизни, прикріплювати рекламні щити, електропроводи та інше, якщо
вони можуть пошкодити дерево;
добувати з дерев сік, смолу, наносити механічні пошкодження;
рвати квіти, ламати гілки дерев;
винищувати мурашники, ловити птахів і звірів;
випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у не
відведених для цього місцях;
здійснювати ремонт, обслуговування та миття транспортних
засобів, машин, механізмів у не відведених для цього місцях.
Розділ 5. Утримання об\’єктів благоустрою
зеленого господарства
5.1. Органи державної влади та органи місцевого
самоврядування визначають на конкурсних засадах із числа
спеціалізованих підприємств, організацій балансоутримувачів
об\’єктів благоустрою зеленого господарства державної та
комунальної власності.
5.2. Балансоутримувач забезпечує належне утримання та
своєчасний ремонт об\’єкта благоустрою власними силами або може на
конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи,
організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником
об\’єкта.
5.3. На території об\’єктів відповідно до містобудівної
документації можуть бути розташовані будівлі та споруди
торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого
призначення. Власники цих будівель та споруд зобов\’язані
забезпечити належне утримання наданої їм земельної ділянки, а
також на умовах договору, укладеного з балансоутримувачем,
забезпечувати належне утримання закріпленої за ними прилеглої
території або брати пайову участь в утриманні об\’єкта.
5.4. На об\’єктах державної чи комунальної власності межі
закріпленої території та обсяги пайової участі визначають місцеві
органи влади, а в м. Києві та Севастополі державні адміністрації.
5.5. Відповідальними за збереження зелених насаджень і
належний догляд за ними є:
на об\’єктах благоустрою державної чи комунальної власності –
балансоутримувачі цих об\’єктів;
на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих
територіях – установи, організації, підприємства;
на територіях земельних ділянках, які відведені під
будівництво, – забудовники чи власники цих територій;
на безхазяйних територіях, пустирях – місцеві органи
самоврядування;
на приватних садибах і прилеглих ділянках – їх власники або
користувачі.
5.6. Елементи благоустрою входять до складу об\’єктів
благоустрою, за винятком меморіальних комплексів та об\’єктів
монументального мистецтва, фонтанів.
5.7. Загальноміські інженерні мережі водопостачання,
водовідведення, кабельні електромережі, телефонізації та інші, які
проходять через територію об\’єкта благоустрою, не входять до його
складу і перебувають на балансі та обслуговуванні відповідних
підприємств, організацій.
5.8. Догляд за зеленими насадженнями на вулицях, площах,
бульварах, майданах повинен проводитися спеціалізованими
підприємствами, організаціями зеленого господарства, які
укомплектовані спеціальною технікою та механізмами,
кваліфікованими спеціалістами, на умовах договору з
балансоутримувачем.