Догляд за живоплотами

Догляд за живоплотами

Живоплоти із регулярною формою завжди повинні мати широку
основу. Підстригання таких огорож починають від основи, визначивши
необхідну ширину і рухаються догори.

Живоплоти, які формуються, починають стригти в перший рік
після висаджування. Підстригання виконують згори на певній висоті
від поверхні землі та з боків. Живопліт із світлолюбних кущів
формують у вигляді зрізаної піраміди з нахилом бічних сторін
20-25 град.С та ширшою основою внизу.

У перший рік кущі живоплоту підстригають один раз за
вегетаційний сезон – напровесні до початку сокоруху, пізніше – 3-5
разів за вегетацію в міру відростання.

9.2.1. Більш сучасний спосіб утримання живоплотів –
використання хімічних стимуляторів росту: інгібіторів, зокрема
гідрозиду малеїнової кислоти (ГМК).

Ефективність і тривалість дії препарату залежить від
концентрації розчину, видових особливостей рослини і строків
обробки. Обробка живоплоту ГМК дає можливість обмежитись
одноразовою стрижкою за весь період вегетації.

Рекомендують такі концентрації ГМК:
кизильник блискучий – 1,5%;

смородина альпійська і золотиста – 0,5%;
акація жовта – 0,4%;
глід звичайний – 0,25%.

На 100 кв.м живої огорожі потрібно 10 л розчину ГМК у фазу
повного облистнення рослин. Перед обробкою ГМК живопліт слід
підстригати.

9.2.2. Вільнорослі живоплоти систематично не підстригають. У
них вирізають старі (які починають засихати) та надто загущені
гілки. Один раз за два-три роки вільнорослі живоплоти проріджують
у період спокою.

9.2.3. Запущені живоплоти омолоджують (поява старіючих та
перерослих пагонів). Гілки зрізують біля молодого пагона, а якщо
його немає – обрізують повністю, тобто “саджають на пеньок”.
Неприщеплені кущі обрізують на висоті 10-15 см від кореневої
шийки, прищеплені на такій же самій висоті від місця щеплення.

9.3. Догляд за виткими рослинами (ліанами)

У разі декорування стін споруд для підтримання рослин
влаштовують спеціальні пристосування. Виткі рослини швидко
використовують поживні речовини з ґрунту і потребують регулярного
органо-мінерального підживлення, а глибоке залягання кореневої
системи – щедрого поливання. Наземні частини витких рослин
потрібно обприскувати чистою водою, яка не тільки освіжає рослини,
а й змиває з листя пил і шкідників. Обприскування або поверхневий
полив роблять лише вранці.

9.3.1. Обов’язковим прийомом догляду за виткими рослинами є
регулярне обрізування. У загущених кущів вирізають старі гілки,
які заважають росту молодих пагонів.

9.3.2. Ранньоквітучі ліани рекомендується обрізувати одразу
після цвітіння. Вирізають, як правило, всі квітконосні гілки на
рівні верхніх ступенів осьової системи, а також слабкі й загущені
скелетні гілки й пагони. Проте у цьому разі залишають достатню
кількість пагонів для забезпечення цвітіння ліан у наступному
році.

9.3.3. Пізноквітучі ліани доцільно обрізувати на початку
весни на рівні початкових ступенів осьової системи. Це забезпечує
утворення, ріст нових пагонів та їхнє цвітіння у поточному році.

9.3.4. Деревовидні ліани, які вирощуються заради
декоративності листя чи осіннього забарвлення, обрізують восени
(листопадні) або навесні (вічнозелені). Обрізування пагонів і
гілок, що віддаляються від наміченого для озеленення простору,
проводять в міру виявлення його протягом сезону.

9.4. Догляд за квітниками

Декоративність і якість квітників значною мірою залежать від
догляду, який має забезпечити сприятливі умови для росту і
розвитку рослин.

Догляд за квітниками полягає у поливанні, прополюванні,
розпушуванні ґрунту, прищіпуванні та видаленні суцвіть, прибиранні
стебел з квітників, штикуванні на зиму, захисті від хвороб і
шкідників, підстриганні килимових рослин, розкритті багаторічних
квітів з прибиранням сміття, підживлюванні, підв’язуванні рослин
та укриття їх на зиму.

9.4.1. Поливання квітників повинно проводитися рівномірно з
таким розрахунком, щоб земля зволожувалася на глибину залягання
коріння. Розсаду квітів поливають щоденно, краще вранці або
ввечері, доти, поки вона не приживеться. Частих поверхневих
поливань слід уникати.

За вегетаційний період за нормальних погодних умов при
догляді за сезонними квітниками в середньому має бути проведено
20-30 поливів, у південних районах – 30-40. Квітники з покривних
рослин поливають частіше – до 40-50 разів за сезон.

Норма поливання для однорічників та дворічників – 15-20, для
багаторічників – 25-40 кв.л/м.

9.4.2. Розпушування ґрунту проводять в міру його ущільнення і
проростання бур’яну та обов’язково після рясного поливу чи
великого дощу. Перше розпушування треба виконувати напровесні,
щойно просохне верхній шар ґрунту, а потім регулярно (один раз на
2-2,5 тижні) до змикання рослин.

Глибина розпушування однорічників – 3-5, багаторічників з
поверхневим розміщенням коренів – 3-6 см.

Рослини з повзучими та сланкими надземними пагонами (арабіс,
флокс шилоподібний тощо) і з горизонтальними кореневищами (айстра
кущувата, конвалія, рудбекія тощо), а також багаторічники з
наростаючим угору кореневищем (астильба, геленіум, дельфініум,
первоцвіт весняний, флокс волотистий) потрібно розпушувати
обережно на глибину не більше 3 см і на відстані від куща 8-10 см.

9.4.3. Квітники слід мульчувати, особливо якщо вони
створюються із багаторічників. Мульчування ґрунту сприяє
збереженню вологи, поліпшенню теплового режиму й затриманню
розвитку бур’янів. Як мульчу слід використовувати торф або
компости: торфогнойовий, торфофекальний, торфомінеральний,
торфоперегнійний тощо; тирсу листяних порід, напіврозкладену
солому з гноєм і листом тощо. На 2-3-річних квітниках мульчу
вносять шаром 3 см, на старших – 5-6 см і більше. Мульчують
квітники із багаторічників один раз за два роки – восени, після
обрізування і збирання стебел, або ж весною, після внесення
добрив.

9.4.4. Підживлення рослин потрібне для їх забезпечення
органічними і мінеральними елементами. Сезонні квітники при добрій
підготовці та удобренні ґрунту перед кожною посадкою або ж
систематичною заміною ґрунту забезпечують рослини оптимальним
живленням. У виняткових випадках можна удобрити рослини водним
розчином мінеральних речовин. Проте землю між рослинами слід
покривати торф’яною потертю, дрібно насіченою соломою чи лісовою
підстилкою.

Багаторічники починають підживлювати з другого року після
посадки. Підживлення проводять два рази за сезон. Весною, до
початку росту стебел, вносять мінеральні добрива з переваженням
азотних, а восени – переважно фосфорних і калійних. Добрива
вносять з розрахунку (кв.г/м): 15-50 фосфорних (суперфосфат),
30-60 калійних (калійна сіль, сірчанокислий калій), 30-40 азотних
(аміачна або калійна селітра) чи 10-20 сечовини. Добрива, що
містять хлор, використовувати не рекомендується. Весною азотні
добрива можна замінювати коров’яком (розбавляють 1:10) або курячим
послідом (настій 1:20) при нормі 10 кв.л/м.

Багаторічні квіткові рослини часто відчувають нестачу
мікроелементів, які найкраще слід вносити навесні під час першого
розпушування ґрунту у вигляді кореневого підживлення з розрахунку
60-80 кв.мл/м.

9.4.5. Високі рослини підв’язують до кілків, а якщо вони
висаджені рядами, то для підтримки стебел натягують дріт.

9.4.6. Цибульні рослини (лілії, нарциси, тюльпани тощо) на
зиму прикривають товстим шаром листя. Скельні рослини покривають
тонким шаром листя і гілками хвойних порід. Таке покриття можна
використовувати і для інших рослин у морозні та сніжні зими. Не
прикривають рослини лісового походження – барвінок, папороть,
плющ.

9.4.7. Кожні 3-5 (6-8) років багаторічні рослини викопують,
ділять, ґрунт глибоко перекопують, вибирають бур’яни, удобрюють
перегноєм чи компостом і на підготовлену ділянку висаджують
поділені рослини.

9.4.8. На килимових квітниках слід пильнувати за дотриманням
чіткості рисунка за допомогою підстригання. Підстригати можна і
звислі квіти, які завдяки цьому омолоджуються і продовжують своє
цвітіння.

9.4.9. У квітниках видаляють засохлі пагони та відцвілі
суцвіття, які знижують естетичний вигляд квітників. Обрізування
суцвіть сприяє також наступному рясному цвітінню. Цвітіння рослин
продовжують прищипуванням центральних пагонів на 1/3 – 1/4 їхньої
довжини в період бутонізації, прискорюючи цим розвиток бічних
пагонів (антирінум, аконіт, геленіум осінній, люпин, солідаго,
флокс волотистий тощо). Після прищипування рослини рясно поливають
і підживлюють.

Загальне правило догляду за квітковими рослинами у квітниках
полягає в уникненні зав’язування й дозрівання насіння, що сприяє
збільшенню тривалості цвітіння та довголіттю насаджень.

9.4.10. Осіннє прибирання квітників проводять після перших
заморозків, коли температура знижується до мінус 1-2 град. С.
Квіти, які необхідно зберегти як маточники, забирають у холодні
парники, підвали й оранжереї.

9.4.11. На зиму теплолюбні рослини прикривають ялиновим або
сосновим лапником, листям чи торфом. Перед прикриванням зрізують
усі пагони і листя на висоті 6-12 см від землі, товщина
прикривального шару 5-20 см. Прикривання проводять після
заморозків (по остиглій землі).

9.4.12. Бульби жоржин, бегонії бульбової, бульбоцибулини
гладіолусів, монтбреції, кореневища канн та інших рослин
прибирають на зимове зберігання.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code