ПРАВА ТА ОБОВ\’ЯЗКИ УЧАСНИКІВ ДОРОЖНЬОГО РУХУ
Стаття 14. Учасники дорожнього руху
Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують
автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця,
призначені для пересування людей та перевезення вантажів за
допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири
транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху мають право на:
безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків,
завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг,
вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;
вивчення норм і правил дорожнього руху;
своєчасне забезпечення екстреною медичною допомогою;
{ Частину третю статті 14 доповнено новим абзацом згідно із
Законом N 5081-VI ( 5081-17 ) від 05.07.2012 }
отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та
інших організацій, а також відповідних підрозділів Міністерства
внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху,
військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України інформації про умови
дорожнього руху. { Абзац частини третьої статті 14 із змінами,
внесеними згідно із Законами N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003,
N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }
Учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника
відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що
забезпечують безпеку дорожнього руху, військової інспекції безпеки
дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах
України у разі порушення з його боку чинного законодавства.
{ Частина четверта статті 14 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003, N 586-VI ( 586-17 )
від 24.09.2008 }
Учасники дорожнього руху зобов\’язані:
знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил
дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки
дорожнього руху;
створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати
своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам,
організаціям і громадянам;
виконувати розпорядження органів державного нагляду та
контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух;
не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого
санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної
допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та
спеціальним звуковим сигналом; { Частину п\’яту статті 14 доповнено
абзацом п\’ятим згідно із Законом N 5081-VI ( 5081-17 ) від
05.07.2012 }
у випадках, визначених Законом України \”Про екстрену медичну
допомогу\” ( 5081-17 ), надавати необхідну домедичну допомогу та
вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної
медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок
дорожньо-транспортних пригод. { Частину п\’яту статті 14 доповнено
абзацом шостим згідно із Законом N 5081-VI ( 5081-17 ) від
05.07.2012 }
Працівники органів внутрішніх справ, військової інспекції
безпеки дорожнього руху, Військової служби правопорядку у Збройних
Силах України, дорожньо-експлуатаційних служб та бригад екстреної
(швидкої) медичної допомоги при виконанні службових обов\’язків
можуть відступати від окремих вимог Правил дорожнього руху лише у
випадках і при виконанні умов, викладених у них. ( Частина шоста
статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами N 557-XIV
( 557-14 ) від 24.03.99, N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003,
N 5081-VI ( 5081-17 ) від 05.07.2012 }
Стаття 15. Основні положення щодо допуску до керування
транспортними засобами
Кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку,
не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за
відповідними програмами, може в установленому порядку отримати
право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Право на керування транспортними засобами відповідної
категорії може бути надано:
мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1,
A) – особам, які досягли 16-річного віку;
автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами,
сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які
експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії
B1, B, C1, C, T), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, –
особам, які досягли 18-річного віку;
автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії BE,
C1E, CE), а також призначеними для перевезення великогабаритних,
великовагових і небезпечних вантажів, – особам, які досягли
19-річного віку;
автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1E,
DE, T) – особам, які досягли 21-річного віку.
Перелік медичних протипоказань (захворювань і вад), за
наявності яких особа не може бути допущена до керування
відповідними транспортними засобами, визначається спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань
охорони здоров\’я.
Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними
засобами відповідної категорії чи типу, зобов\’язана пройти
медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до
типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і
практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення
кваліфікації водіїв транспортних засобів ( 487-2009-п )
визначається Кабінетом Міністрів України.
Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв
транспортних засобів здійснюються в акредитованих закладах
незалежно від форми власності та підпорядкування, які за
результатами атестації отримали відповідний атестат. Підготовка,
перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв здійснюються
спеціалістами, які відповідають визначеним кваліфікаційним
вимогам центрального органу виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Перелік вимог до закладів, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів,
які здійснюють таку підготовку, визначаються спільним актом
Міністерства внутрішніх справ України, центральних органів
виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у
сферах освіти і науки, транспорту та охорони праці.
{ Частина п\’ята статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 5081-VI ( 5081-17 ) від 05.07.2012, N 5459-VI ( 5459-17 ) від
16.10.2012 }
Міністерство внутрішніх справ України створює та веде реєстр
закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення
кваліфікації водіїв транспортних засобів, та здійснює державний
контроль за додержанням ними вимог законодавства у цій сфері.
Основною формою державного контролю у сфері безпеки дорожнього
руху за діяльністю закладів незалежно від форми власності і
підпорядкування є державна акредитація закладу та атестація його
викладачів, яка проводиться не рідше одного разу на п\’ять років у
порядку ( 490-2009-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі,
створює та веде реєстр закладів, які здійснюють підготовку,
перепідготовку і підвищення кваліфікації трактористів-машиністів
та здійснює державний контроль за додержанням ними вимог
законодавства у цій сфері.
Теоретичний і практичний іспити для отримання права на
керування транспортними засобами відповідної категорії складаються
у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України,
що забезпечують безпеку дорожнього руху, та в центральному органі
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду
(контролю) в агропромисловому комплексі.
{ Частина восьма статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Право на керування транспортними засобами відповідної
категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу
з установленим терміном дії. На території України відповідно до
Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) діють національні та
міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та
встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом
Міністрів України ( 340-93-п ).
{ Частина дев\’ята статті 15 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3163-VI ( 3163-17 ) від 17.03.2011 }
Забороняється керування транспортними засобами особам, до
яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне
покарання у виді позбавлення права керування транспортними
засобами, протягом строку позбавлення.