Загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна
50. Проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий
етап, на якому здійснюється:
ознайомлення з об\’єктом оцінки, характерними умовами угоди,
для укладення якої проводиться оцінка;
визначення бази оцінки;
подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору
на проведення оцінки.
51. Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:
укладення договору на проведення оцінки;
ознайомлення з об\’єктом оцінки, збирання та оброблення
вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення
оцінки;
ідентифікація об\’єкта оцінки та пов\’язаних з ним прав, аналіз
можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати
процедуру проведення оцінки та використання її результатів;
вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних
процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній
базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх
застосування;
узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням
різних методичних підходів;
складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість
об\’єкта оцінки на дату оцінки;
доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість
об\’єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
52. Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел
(за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник
оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих
висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі
інформаційні джерела, пов\’язані з об\’єктом оцінки, тенденції на
ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна,
які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та
іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації
або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається
негативний вплив цього факту на результати оцінки.
53. Залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки
оцінювач повинен:
зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об\’єкт
оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості
про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан
ринку стосовно об\’єкта оцінки та подібного майна, відомості про
економічні характеристики об\’єкта оцінки (прогнозовані та фактичні
доходи і витрати від використання об\’єкта оцінки, у тому числі від
його найбільш ефективного використання та існуючого використання);
проаналізувати існуючий стан використання об\’єкта оцінки та
визначити умови його найбільш ефективного використання;
зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки
капіталізації та (або) ставки дисконту;
визначити правові обмеження щодо об\’єкта оцінки та врахувати
їх вплив на вартість об\’єкта оцінки;
обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та
оціночних процедур, у разі потреби – застосування спеціальних
методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох
методичних підходів або методів).
54. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація
повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на
джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням
режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення
оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.
55. Оцінювачі та суб\’єкти оціночної діяльності несуть
відповідальність за недостовірну чи необ\’єктивну оцінку майна
згідно із законодавством.
Особи, що надають недостовірні вихідні дані, використання
яких під час оцінки призвело до надання необ\’єктивного висновку
про вартість майна, несуть відповідальність згідно із
законодавством.