Методичні підходи до оцінки майна та їх основні засади
35. Оцінка майна проводиться із застосуванням методичних
підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних
підходів або є результатом комбінування кількох методичних
підходів, а також оціночних процедур.
36. Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних
підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки,
виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її
проведення.
37. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість
об\’єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних
методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів
оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а
також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки.
Неможливість або недоцільність застосування певного
методичного підходу, пов\’язана з повною відсутністю чи
недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об\’єкт
оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про
оцінку майна. Національними стандартами можуть передбачатися також
інші випадки обмежень щодо застосування певних методичних підходів
для визначення ринкової вартості та неринкових видів вартості
об\’єктів оцінки.
Застереження та обмеження щодо використання результатів
оцінки об\’єкта оцінки зазначаються у звіті про оцінку майна.
38. Для проведення оцінки майна застосовуються такі основні
методичні підходи:
витратний (майновий – для оцінки об\’єктів у формі цілісного
майнового комплексу та у формі фінансових інтересів);
дохідний;
порівняльний.
39. Витратний підхід ґрунтується на врахуванні принципів
корисності і заміщення.
40. Витратний підхід передбачає визначення поточної вартості
витрат на відтворення або заміщення об\’єкта оцінки з подальшим
коригуванням їх на суму зносу (знецінення).
Основними методами витратного підходу є метод прямого
відтворення та метод заміщення.
Метод прямого відтворення полягає у визначенні вартості
відтворення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення).
Метод заміщення полягає у визначенні вартості заміщення з
подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення).
За допомогою методів прямого відтворення та заміщення
визначається залишкова вартість заміщення (відтворення).
Особливості застосування майнового підходу встановлюються
відповідними національними стандартами щодо оцінки об\’єктів у
формі цілісних майнових комплексів та у формі фінансових
інтересів.
41. Під час застосування методу прямого відтворення або
методу заміщення використовуються вихідні дані про об\’єкт оцінки,
інформація про відтворення або заміщення об\’єкта оцінки чи
подібного майна в сучасних цінах або середньостатистичні
показники, які узагальнюють умови його відтворення або заміщення в
сучасних цінах.
42. Дохідний підхід базується на врахуванні принципів
найбільш ефективного використання та очікування, відповідно до
яких вартість об\’єкта оцінки визначається як поточна вартість
очікуваних доходів від найбільш ефективного використання об\’єкта
оцінки, включаючи дохід від його можливого перепродажу.
Основними методами дохідного підходу є пряма капіталізація
доходу та непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового
потоку). Вибір методів оцінки при цьому залежить від наявності
інформації щодо очікуваних (прогнозованих) доходів від
використання об\’єкта оцінки, стабільності їх отримання, мети
оцінки, а також виду вартості, що підлягає визначенню.
За допомогою дохідного підходу визначається ринкова вартість
та інвестиційна вартість, а також інші види вартості, які
ґрунтуються на принципі корисності, зокрема ліквідаційна вартість,
вартість ліквідації тощо.
43. Інформаційними джерелами для застосування дохідного
підходу є відомості про фактичні та (або) очікувані доходи та
витрати об\’єкта оцінки або подібного майна. Оцінювач прогнозує та
обґрунтовує обсяги доходів та витрат від сучасного використання
об\’єкта оцінки, якщо воно є найбільш ефективним, або від можливого
найбільш ефективного використання, якщо воно відрізняється від
існуючого використання.
44. Метод прямої капіталізації доходу застосовується у разі,
коли прогнозується постійний за величиною та рівний у проміжках
періоду прогнозування чистий операційний дохід, отримання якого не
обмежується у часі. Капіталізація чистого операційного доходу
здійснюється шляхом ділення його на ставку капіталізації.
Метод непрямої капіталізації доходу (дисконтування грошових
потоків) застосовується у разі, коли прогнозовані грошові потоки
від використання об\’єкта оцінки є неоднаковими за величиною,
непостійними протягом визначеного періоду прогнозування або якщо
отримання їх обмежується у часі. Прогнозовані грошові потоки, у
тому числі вартість реверсії, підлягають дисконтуванню із
застосуванням ставки дисконту для отримання їх поточної вартості.
45. Ставка капіталізації та ставка дисконту визначаються
шляхом аналізу інформації про доходи від використання подібного
майна та його ринкові ціни або шляхом порівняльного аналізу
дохідності інвестування в альтернативні об\’єкти (депозити, цінні
папери, майно тощо).
46. Для оцінки об\’єктів незавершеного будівництва, земельних
ділянок під забудовою, їх поліпшень, окремих складових цілісного
майнового комплексу може застосовуватися метод залишку. Цей метод
ґрунтується на врахуванні принципу внеску (граничної
продуктивності) і є результатом комбінування витратного та
дохідного підходів.
47. Порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів
заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає
аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним
коригуванням відмінностей між об\’єктами порівняння та об\’єктом
оцінки.
48. Для визначення ринкової вартості об\’єкта оцінки у
матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу
інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям:
умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо
укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають
вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості;
продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов
оплати;
умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін
продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або
зміни, які відбулися, можуть бути враховані.
49. Основними елементами порівняння є характеристики
подібного майна за місцем його розташування, фізичними та
функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування
вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або
вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка)
до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх
комбінування.