ПОРЯДОК визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них
1. Цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.
2. Водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об\’єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм.
3. До складу водоохоронних зон обов\’язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.
4. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України.
5. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.
Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.
{Абзац другий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 72 від 24.01.2002; в редакції Постанови КМ № 214 від 15.02.2012}
6. Межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням:
рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсивності берегоруйнування, конструкції інженерного захисту берега;
цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони.
Враховуючи, що ліси мають значну водоохоронну функцію, межі водоохоронних зон у них не встановлюються.
7. Водоохоронна зона має внутрішню і зовнішню межі.
Внутрішня межа водоохоронної зони збігається з мінімальним рівнем води у водному об\’єкті.
Зовнішня межа водоохоронної зони, як правило, прив\’язується до наявних контурів сільськогосподарських угідь, шляхів, лісосмуг, меж заплав, надзаплавних терас, бровок схилів, балок та ярів і визначається найбільш віддаленою від водного об\’єкта лінією:
затоплення при максимальному повеневому (паводковому) рівні води, що повторюється один раз за десять років;
берегоруйнування, меандрування;
тимчасового та постійного підтоплення земель;
ерозійної активності;
берегових схилів і сильноеродованих земель.
8. Зовнішня межа водоохоронної зони на землях сільських населених пунктів, землях сільськогосподарського призначення, лісового фонду, на територіях водогосподарських, лісогосподарських, рибогосподарських підприємств, а також на землях інших власників та користувачів визначається з урахуванням:
зони санітарної охорони джерел питного водопостачання;
розрахункової зони переробки берегів;
лісових насаджень, що найбільшою мірою сприяють охороні вод із зовнішньою межею не менш як 1000 метрів від урізу меженного рівня води;
усіх земель відводу на існуючих меліоративних системах, але не менш як 200 метрів від бровки каналів чи дамб.
9. Для гірських і передгірських річок зовнішня межа водоохоронної зони визначається з урахуванням геоморфологічних та гідрологічних умов, а також селевих та зсувних явищ.
10. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.
11. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.
12. У водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності. На території водоохоронної зони забороняється:
використання стійких та сильнодіючих пестицидів;
розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;
скидання неочищених стічних вод з використанням балок, кар\’єрів, струмків тощо.
Прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов\’язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та 90 Водного кодексу України.
13. В окремих випадках у водоохоронній зоні може провадитися добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з Мінприроди, Держводагентством та Держгеонадрами.
{Абзац перший пункту 13 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 72 від 24.01.2002, № 214 від 15.02.2012}
Видобування піску та гравію провадиться на підставі дозволів, що видаються в установленому законодавством порядку.
14. Виконання водоохоронних та інших заходів щодо впорядкування водоохоронних зон, за винятком земель водного фонду, покладається на виконавчі комітети Рад, сільськогосподарські, водогосподарські, рибогосподарські підприємства, а також на інших власників і землекористувачів.
15. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами рад, Мінприроди.