Оплата фрахту
Всі належні перевізнику платежі сплачуються відправником
вантажу (фрахтувальником).
У випадках, передбачених договором відправника
(фрахтувальника) з перевізником, а при перевезенні в каботажі –
чинними на морському транспорті України правилами, допускається
переведення платежів на одержувача.
Одержувач зобов\’язаний при прийманні вантажу сплатити
перевізнику, якщо це не було зроблено раніше вантажовідправником
(вантажоодержувачем), належний фрахт, внести плату за простій,
відшкодувати зазначені перевізником витрати, пов\’язані з вантажем,
а у випадку загальної аварії – зробити аварійний внесок або надати
належне забезпечення.
Перевізник може не видавати вантаж до виплати сум або надання
забезпечення, зазначених у частині третій цієї статті.
Стаття 171. Забезпечення оплати фрахту
Якщо вартість навантаженого вантажу не покриває фрахту та
інших витрат перевізника щодо вантажу, а відправник не вніс
повністю фрахт перед відходом судна і не надав додаткового
забезпечення, перевізник має право до відходу судна розірвати
договір і вимагати сплати йому половини обумовленого фрахту, плати
за простій, якщо він мав місце, а також відшкодування інших
понесених перевізником витрат щодо вантажу. Вивантаження такого
вантажу здійснюється за рахунок відправника.
Стаття 172. Оплата фрахту в разі відмови відправника
від договору, якщо для перевезення було
надано все судно
Якщо для перевезення вантажу надано все судно, відправник
вправі відмовитися від договору із сплатою:
1) половини повного фрахту, а також плати за простій, якщо
він мав місце та витрачених перевізником за рахунок вантажу сум і
не включених в суму фрахту, якщо відмова відправника надійшла до
закінчення сталійного або контрсталійного часу, встановленого для
навантаження, або до відправлення судна в плавання, залежно від
того, який з цих двох моментів настав раніше;
2) повного фрахту та інших сум, зазначених у пункті 1 цієї
статті, якщо відмова надійшла після одного з моментів, зазначених
у пункті 1 цієї статті, і договір було укладено на один рейс;
3) повного фрахту за перший рейс, інших сум, зазначених у
пункті 1 цієї статті, і половини фрахту за решту рейсів, якщо
відмова надійшла після одного з моментів, зазначених у пункті 1
цієї статті, і якщо договір було укладено на кілька рейсів.
У разі відмови відправника від договору морського перевезення
вантажу до виходу судна в рейс перевізник зобов\’язаний видати
відправнику вантаж, якщо навіть вивантаження може затримати судно
понад встановлений термін.
При відмові відправника від договору морського перевезення
вантажу під час рейсу він вправі вимагати видачі вантажу тільки в
порту призначення, куди судно повинно зайти згідно з договором
морського перевезення вантажу, або в порту, куди воно зайшло за
необхідністю.
Стаття 173. Оплата фрахту у разі відмови відправника
від договору, якщо для перевезення було
надано не все судно
Якщо за договором морського перевезення вантажу відправнику
було надано не все судно, то його відмова від договору може
виникнути лише за умови сплати повного фрахту, плати за простій,
якщо він мав місце, і відшкодування понесених перевізником витрат
по вантажу, не включених у суму фрахту. Перевізник зобов\’язаний на
вимогу відправника видати вантаж до його доставки в порт
призначення лише у тому випадку, якщо цим не буде завдано збитків
перевізнику та іншим відправникам вантажу.
Стаття 174. Дистанційний фрахт
У разі втрати, нестачі або пошкодження вантажу з причин, за
які перевізник не несе відповідальності, фрахт сплачується
повністю. У випадках, передбачених статтями 154, 157, 158, 159
цього Кодексу, фрахт сплачується пропорційно пройденій відстані.
Стаття 175. Прострочення оплати фрахту
Фрахт та інші платежі, належні перевізнику, а також термін
оплати визначаються договором морського перевезення вантажу. За
прострочений фрахт відправник (фрахтувальник) або одержувач
платить пеню відповідно до умов договору морського перевезення
вантажу або за ставками, встановленими центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері транспорту.
{ Зміни до статті 175 див. в Законі N 5502-VI ( 5502-17 ) від
20.11.2012 }
Стаття 176. Підстави звільнення перевізника від
відповідальності за втрату, нестачу
і пошкодження вантажу
Перевізник відповідає за втрату, нестачу і пошкодження
прийнятого для перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата,
нестача або пошкодження сталися не з його вини, зокрема,
внаслідок:
1) дії непереборної сили;
2) виникнення небезпеки і випадковостей на морі та інших
судноплавних водах;
3) пожежі, що виникла не з вини перевізника;
4) рятування людей, суден, вантажів;
5) дій або розпоряджень властей (затримання, арешт, карантин
тощо);
6) воєнних дій, терористичних актів, народних заворушень;
7) дій або упущень відправника або одержувача;
8) прихованих недоліків вантажу, його властивостей або
природних втрат, що не перевищують однак встановлених норм;
9) непомітних за зовнішнім виглядом, недоліків тари і
пакування вантажу чи збивання лісу в плоту;
10) недостатності чи неясності маркування вантажу;
11) страйків або інших обставин, що спричинили зупинку або
обмеження роботи повністю чи частково;
12) дій щодо запобігання забрудненню навколишнього природного
середовища.
Відповідальність перевізника згідно з цією статтею виникає з
моменту приймання вантажу до перевезення і закінчується в момент
його видачі.
Недійсними є угоди, що не відповідають положенням цієї
статті, за винятком угод про відповідальність з моменту приймання
вантажу до його навантаження на судно і після вивантаження до
здачі вантажу.
Стаття 177. Навігаційна помилка
Перевізник не відповідає за втрату, нестачу або пошкодження
вантажу, якщо доведе, шо вони сталися внаслідок дій або упущень
капітана, інших осіб суднового екіпажу і лоцмана в судноводінні
або управлінні судном. За втрату, нестачу або пошкодження вантажу,
викликані діями або упущеннями названих осіб під час
навантаження, розміщення, вивантаження або здавання вантажу,
перевізник несе відповідальність за правилами статті 176 цього
Кодексу.
Стаття 178. Звільнення перевізника від відповідальності
за нестачу вантажу
Перевізник не відповідає за нестачу вантажу, що прибув у порт
призначення:
1) у справних суднових приміщеннях, ліхтерах, контейнерах із
справними пломбами відправника (стаття 147 цього Кодексу);
2) у цілій і справній тарі без слідів її розпакування в
дорозі;
3) у супроводі провідника відправника або одержувача, якщо
тільки одержувач не доведе, що нестача вантажу сталася з вини
перевізника.
Стаття 179. Розмір відповідальності перевізника за втрату,
недостачу і пошкодження вантажу
За збитки, що є результатом втрати або пошкодження вантажу,
перевізник несе відповідальність у таких розмірах:
1) за втрату і недостачу вантажу – у розмірі дійсної вартості
втраченого вантажу і вантажу, якого не вистачає;
2) за пошкодження або зіпсуття вантажу – у сумі, на яку
знизилась вартість вантажу.
Перевізник також повертає одержаний ним фрахт, якщо він не
входить у ціну втраченого вантажу або вантажу, якого не вистачає.
Стаття 180. Визначення вартості вантажу
Дійсна вартість втраченого вантажу і вантажу, якого не
вистачає, визначається за цінами порту призначення на той час,
коли туди прийшло або повинно було прийти судно, а при
неможливості визначити ці ціни – за цінами порту і часом
відправлення вантажу, збільшеними на суму витрат, пов\’язаних з
перевезенням.
З відшкодування за втрачений, пошкоджений вантаж і вантаж,
якого не вистачає, відраховуються витрати, пов\’язані з
перевезенням вантажу (оплата фрахту, мита тощо), що повинні були
бути зроблені вантажовласником, але внаслідок нестачі або
пошкодження вантажу зроблені не були.
