Надання інформаційно-диспетчерських послуг під час користування послугами з перевезення пасажирів на таксі та легковими автомобілями 
                          на замовлення 
     109. Суб\’єкт         господарювання,         що         надає 
інформаційно-диспетчерські послуги, зобов\’язаний забезпечити: 
     1) регулювання руху таксі у транспортній мережі міста; 
     2) прийняття та оформлення замовлень на надання послуг  таксі 
та послуг з перевезення на замовлення; 
     3)  оформлення  з  автомобільним  перевізником, автомобільним 
самозайнятим   перевізником  договору  у  разі  надання  послуг  з 
перевезення  на  замовлення;  {  Підпункт  3 пункту 109 в редакції 
Постанови КМ N 983 ( 983-2009-п ) від 09.09.2009 } 
     4)  інформування  про  послуги,  що  надаються перевізниками, 
автомобільними самозайнятими перевізниками, наявний рухомий склад, 
ціну  та/або  тариф  на  послуги таксі; { Підпункт 4 пункту 109 із 
змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 983 ( 983-2009-п ) від 
09.09.2009 } 
     5) диспетчерське    управління     транспортними     засобами 
перевізників, автомобільних самозайнятих перевізників, які надають 
послуги таксі, згідно з укладеними договорами; { Підпункт 5 пункту 
109   із   змінами,   внесеними  згідно  з  Постановою  КМ  N  983 
( 983-2009-п ) від 09.09.2009 } 
     6) рекламу  послуг  таксі  та   послуг   з   перевезення   на 
замовлення. 
     110. Суб\’єктам господарювання забороняється: 
     укладати договори     з     автомобільними     перевізниками, 
автомобільними   самозайнятими   перевізниками,   які   не   мають 
відповідних ліцензій; 
     подавати недостовірну   інформацію   про  вартість  послуг  і 
технічні характеристики транспортного засобу.
{  Пункт  110  в  редакції  Постанови  КМ N 983 ( 983-2009-п ) від 
09.09.2009 } 
                V. Організація роботи автостанцій, 
           продаж та переоформлення проїзних документів 
     111. Відкриття  та  закриття   автостанції   здійснюється   в 
установленому законодавством порядку за рішенням органів місцевого 
самоврядування. 
     112. Автостанції  підлягають   атестації   на   відповідність 
кількості   та   якості   послуг,   що   надаються   пасажирам  та 
перевізникам, в установленому Мінінфраструктури порядку. 
     113.  Відносини  власників  автостанцій з Укртрансінспекцією, 
Радою      міністрів     Автономної     Республіки     Крим     та 
облдержадміністраціями регулюються договором, примірна форма якого 
затверджується Мінінфраструктури.
{  Пункт  113  із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 983 
(   983-2009-п  )  від  09.09.2009,  N  528  (  528-2012-п  )  від 
13.06.2012 } 
     114. Перевізник  укладає  з  автостанцією договір про надання 
послуг автостанцією,  яким визначаються перелік та обсяги  послуг, 
їх  вартість  і  порядок  проведення  розрахунків.  Примірну форму 
договору затверджує Мінінфраструктури. 
     Порядок розрахунку вартості послуг, що надаються автостанцією 
перевізникові, визначає Мінінфраструктури. 
     115. Перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють 
продаж квитків через  автостанції,  агентства  з  продажу  квитків 
та/або самостійно. 
     Примірну форму   договору   про   продаж  квитків  затверджує 
Мінінфраструктури. 
     Продаж квитків може  здійснюватися  водієм  автобусу  в  разі 
відсутності  у  населеному  пункті  автостанції  або  агентства  з 
продажу квитків, а також після закриття квитково-касової відомості 
на автостанції. 
     Продаж квитків  здійснюється  за  маршрутом  прямування  та у 
зворотному напрямку,  якщо це передбачено в  договорі  про  продаж 
квитків. 
     У разі  продажу  квитків  через  агентство  або  перевізником 
самостійно частину автостанційного  збору  перевізник  перераховує 
автостанції, на якій пасажир повинен здійснити посадку. 
     116. За надання обов\’язкових послуг,  передбачених статтею 36 
Закону України  \”Про  автомобільний  транспорт\”  (  2344-14  ),  з 
пасажира  справляється автостанційний збір,  що входить у вартість 
квитка. 
     Розмір автостанційного    збору    визначається     власником 
автостанції за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки 
Крим,   обласними,   Київською   і    Севастопольською    міськими 
держадміністраціями,  на  території  яких розташована автостанція. 
Порядок  визначення  розміру  автостанційного   збору   затверджує 
Мінінфраструктури. 
     117. Працівники   автостанції,   робота   яких   пов\’язана  з 
обслуговуванням перевізників та пасажирів,  повинні мати  службові 
розрізнювальні знаки, зразки яких затверджує Мінінфраструктури. 
     118. У  кімнаті матері і дитини надаються послуги пасажирам з 
дітьми віком до 10 років і вагітним жінкам. 
     119. Право на позачергове обслуговування на автостанції мають 
інваліди,  громадяни  похилого  віку,  вагітні  жінки,  пасажири з 
дітьми дошкільного віку та інші визначені законом особи. 
     Функції з надання  допомоги  особам  з  обмеженими  фізичними 
можливостями   під   час   їх   обслуговування   на   автостанціях 
покладаються  на  окремих її працівників. Особи, на яких покладено 
такі  функції, проходять навчання щодо особливостей обслуговування 
осіб  з  обмеженими  фізичними можливостями. { Абзац другий пункту 
119   із   змінами,   внесеними  згідно  з  Постановою  КМ  N  983 
( 983-2009-п ) від 09.09.2009 } 
     120. На території та у приміщеннях  автостанції  можуть  бути 
розташовані   заклади   торгівлі,  громадського  харчування,  інші 
заклади обслуговування громадян і перевізників за умови,  що це не 
призводить до порушення технологічного процесу. 
     121. На   автостанції   розміщується   обов\’язкова  візуальна 
інформація, яка включає: 
     1) зовні будівлі: 
     вивіску біля входу з найменуванням  автостанції,  відомостями 
про власника, режим роботи автостанції; 
     трафарети на  платформах  перону  із  зазначенням  номерів та 
напрямків руху автобусів (маршрутів); 
     2) всередині будівлі: 
     розклад руху   автобусів    із    зазначенням    найменування 
перевізника  та  відомостей  про  основні транспортні засоби,  які 
використовуються під час  здійснення  міжобласних  та  міжнародних 
перевезень, номер платформи відправлення; 
     відомості про   відкриття,  закриття,  зміну  графіків  руху, 
тимчасове припинення перевезень на маршруті тощо; 
     відомості про обов\’язкове страхування пасажирів від  нещасних 
випадків на транспорті; 
     перелік категорій  громадян,  які  мають право на позачергове 
придбання квитків; 
     ім\’я та прізвище  керівника  автостанції  та  працівника,  на 
якого  покладено  функції  з  надання допомоги особам з обмеженими 
фізичними можливостями під час обслуговування на автостанціях; 
     витяг із цих Правил у частині прав та обов\’язків сторін; 
     відомості про порядок повернення квитків; 
     відомості про  місцезнаходження  територіального   органу   у 
справах захисту прав споживачів; 
     перелік категорій  громадян,  які  мають  право  на пільговий 
проїзд автомобільним транспортом; 
     відомості про  місце  зберігання   книги   скарг,   заяв   та 
пропозицій; 
     план автостанції  із  схемою  евакуації  людей  та  майна  на 
випадок надзвичайної ситуації; 
     відомості про розташування та режим роботи кімнати  матері  і 
дитини; 
     схему розташування приміщень автостанції; 
     перелік обов\’язкових послуг, що надаються автостанцією, та їх 
вартість; 
     перелік додаткових послуг,  що надаються автостанцією,  та їх 
вартість; 
     найменування та  місцезнаходження  організації,  яка  приймає 
претензії від пасажирів; 
     3) безпосередньо біля касового вікна: 
     номер каси; 
     перелік населених  пунктів,  до  яких   здійснюється   продаж 
квитків, або напис \”Продаж квитків на всі напрямки\”; 
     прізвище, ім\’я та по батькові касира; 
     режим роботи каси; 
     напис про спеціалізацію роботи каси; 
     номери телефонів,   за   якими   здійснюється  бронювання  та 
замовлення квитків; 
     відомості про  порядок  та  правила  перетинання   державного 
кордону. 
     122. Через   систему   гучного   мовлення   особам  надається 
інформація про: 
     1) час відправлення та прибуття автобусів згідно з розкладом; 
     2) несвоєчасне відправлення або прибуття автобуса  –  негайно 
після  отримання  черговим  диспетчером відповідних відомостей від 
перевізника або з найближчої автостанції з  подальшим  повторенням 
через кожні 15 хвилин; 
     3) відміну  рейсу  чи заміну автобуса – щонайменше за півтори 
години до встановленого за розкладом часу відправлення автобуса  з 
повторенням  перший  раз  через  30 хвилин,  а потім – через кожні 
п\’ять хвилин.  У такому разі  оголошується  порядок  здавання  або 
обміну квитків; 
     4) призначення  додаткового рейсу (якщо про це заздалегідь не 
оголошено)  в  години,  які  забезпечать  своєчасне   інформування 
громадян.   При  цьому  повідомляється  про  марку  автобуса,  час 
відправлення, номер каси, яка продає квитки на відповідний рейс; 
     5) зміни в роботі квиткових кас  –  негайно  після  прийняття 
такого  рішення  з  оголошенням  номерів  кас,  що  змінюють режим 
роботи,  номерів кас,  які їх заміняють, назви маршрутів і рейсів, 
що змінені; 
     6) можливість   отримання   допомоги   особами  з  обмеженими 
фізичними можливостями та матерями з дітьми під час обслуговування 
на автостанціях; 
     7) безпеку дорожнього руху. 
     123. Особам  надається  інша  необхідна  інформація про умови 
обслуговування,  вартість та порядок надання послуг  у  довідкових 
службах  автостанції,  а  у  разі їх відсутності – у касах продажу 
квитків або у чергового автостанції. 
     Автостанція інформує водіїв автобусів  про  умови  дорожнього 
руху на ділянках маршрутів. 
     124. Відповідальність  за  здійснення заходів із забезпечення 
безпеки руху транспортних  засобів  та  переміщення  пасажирів  на 
території автостанції покладається на керівника автостанції. 
     Керівники автостанцій   несуть   відповідальність  згідно  із 
законом  за   якість   та   безпечність   послуг,   що   надаються 
автостанціями    пасажирам    і    перевізникам,    технічний   та 
санітарно-гігієнічний  стан  будівель,   споруд,   обладнання   та 
території автостанції. 
     125. Перевізник  повинен  подати  автобус на автостанцію,  де 
формується  приміський  маршрут,  за  20  хвилин,  міжміський  або 
міжнародний – за 40 хвилин до відправлення. 
     Можливість більш  тривалого перебування автобуса на території 
автостанції визначається умовами договору  про  надання  послуг  з 
автостанцією. 
     126. Автостанція  може  додатково  залучати  для  перевезення 
пасажирів  автобуси  перевізників,  з  якими  укладені  відповідні 
договори,   за   умови  надходження  офіційного  повідомлення  від 
перевізника  про  неможливість  самостійно  забезпечити  виконання 
рейсу   або   перевезення   пасажирів   у  разі  короткострокового 
збільшення  пасажиропотоку.  У  такому  разі  автостанція  повинна 
офіційно повідомити протягом однієї доби організаторові регулярних 
перевезень. 
     У разі збільшення пасажиропотоку напередодні свят автостанція 
залучає   до  перевезення  пасажирів  перевізника,  що  обслуговує 
регулярні рейси на відповідному маршруті,  а у разі його офіційної 
відмови  –  іншого  перевізника,  рухомий  склад  якого відповідає 
умовам  перевезень.  При  цьому  автостанція  повинна   повідомити 
організаторові  регулярних  перевезень  за встановленою ним формою 
протягом 10 діб. 
     127. Залучення  автомобільного  перевізника  та  повідомлення 
організаторові  регулярних  перевезень  у передбачених пунктом 126 
цих  Правил  випадках  відбувається для виконання кожного окремого 
оборотного рейсу. 
     128. У   разі   коли   автобуси  залучаються  для  здійснення 
перевезень  відповідно  до  пункту  126   цих   Правил,   керівник 
автостанції  зазначає  в дорожньому листі найменування маршруту та 
засвідчує запис  своїм  підписом  і  скріплює  печаткою  (штампом) 
автостанції.  Такий запис є підтвердженням правомірності виконання 
рейсу резервним (додатковим) автобусом на маршруті. 
     129. Попередній  продаж  квитків  на  рейси  міжміського  або 
міжнародного  сполучення розпочинається не пізніше ніж за 15 діб і 
припиняється за одну добу до відправлення автобуса. 
     130. Особи,  що  користуються  пільгами  з   оплати   проїзду 
автобусами міжміського та/або приміського сполучення,  звертаються 
у квиткову касу автостанції для внесення відповідної  позначки  до 
касової відомості та отримання квитка на пільговий проїзд. 
     131. Припинення роботи автостанції на час перерви на обід або 
прибирання приміщень не допускається.  Зал  чекання,  кімнати  для 
відпочинку,  кімнати  матері  і  дитини  повинні бути відкриті для 
пасажирів протягом  усього  робочого  дня.  Перерва  на  обід  для 
персоналу  чергової  зміни  автостанції організовується за змінним 
графіком.  За  наявності  у  приміщенні  автостанції  кімнат   для 
тривалого  відпочинку  водіїв і транзитних пасажирів доступ до них 
забезпечується цілодобово незалежно від режиму роботи автостанції. 
     132. Робота  автостанції  розпочинається  за  30  хвилин   до 
відправлення  в  рейс  першого  автобуса  і  завершується через 30 
хвилин після відправлення останнього. 
     Режим роботи   кас   установлюється   за   змінним   графіком 
відповідно   до   розкладу   руху   автобусів   та  з  урахуванням 
пасажиропотоку  і  повинен  забезпечувати  можливість  своєчасного 
придбання квитків. 
     133. Продаж  квитків  у  пункті  відправлення  здійснюється з 
моменту відкриття кас,  на  проміжних  автостанціях  –  з  моменту 
надходження інформації про наявність вільних місць. 
     Продаж квитків  припиняється  за  три хвилини до відправлення 
автобуса. 
     134. Каси автостанцій здійснюють  переоформлення  квитків  до 
моменту видачі водію квитково-касової відомості у разі: 
     виникнення потреби   у  здійсненні  поїздки  автобусом,  який 
відправляється іншим рейсом; 
     заміни місця,  зазначеного в квитку,  на інше  (за  наявності 
вільних місць). 
     За переоформлення   квитка   у   строк  понад  одну  добу  до 
відправлення з пасажира справляється плата. 
     Переоформлення квитка  у   строк   менше   однієї   доби   до 
відправлення  вважається  поверненням  квитка та придбанням іншого 
квитка. 
     135. Особа, яка придбала квиток, має право на повернення його 
в касу до відправлення автобуса і виплату суми, що дорівнює повній 
вартості квитка, у разі: 
     відміни рейсу або відправлення автобуса із запізненням; 
     ненадання пасажиру  місця,  зазначеного  у  квитку  (у   разі 
відмови пасажира від іншого запропонованого місця); 
     надання для  перевезення  автобуса,  клас  якого нижчий,  ніж 
зазначено у розкладі руху на автостанції. 
     136. У разі повернення в касу автостанції квитка  на  автобус 
міжміського або міжнародного сполучення у строк понад одну добу до 
його  відправлення,  передбаченого  розкладом   руху,   пасажирові 
повертається сплачена сума,  крім плати за продаж квитків та збору 
за попередній продаж квитків. 
     У разі  повернення  квитка   на   автобус   міжміського   або 
міжнародного  сполучення у строк за дві години або менш як за одну 
добу до його відправлення особі повертається сплачена  сума,  крім 
плати за продаж квитків,  збору за попередній продаж квитків та 10 
відсотків вартості проїзду. 
     У разі повернення квитка на зазначений автобус пізніше ніж за 
дві  години,  але  не  пізніше  ніж  за  10 хвилин до відправлення 
автобуса,  передбаченого розкладом руху,  пасажирові  повертається 
сплачена сума,  крім плати за продаж квитків,  збору за попередній 
продаж квитків та 20 відсотків вартості проїзду. 
     У разі  повернення  квитка  пізніше  ніж  за  10  хвилин   до 
відправлення автобуса, а також протягом трьох годин з моменту його 
відправлення особі  повертається  сплачена  сума,  крім  плати  за 
продаж квитків, збору за попередній продаж квитків та 30 відсотків 
вартості проїзду. 
     Пасажир має право на повернення квитка протягом трьох  діб  з 
моменту   відправлення  автобуса  у  разі  хвороби  або  нещасного 
випадку,  що підтверджується відповідними  документами.  У  такому 
разі  йому  відшкодовується  сплачена  сума,  крім плати за продаж 
квитків, або безоплатно переоформляється квиток на інший автобус. 
     Квитки на     автобуси     приміського     сполучення      не 
переоформляються,  а  у  разі  запізнення пасажира – не підлягають 
поверненню, крім випадків, визначених пунктом 135 цих Правил. 
     137. Кошти,  що надійшли від продажу  квитків  і  утримуються 
згідно  з  пунктом  136  цих  Правил  у  разі  повернення  квитка, 
сплачуються на користь суб\’єкта, який здійснив їх продаж. 
     У разі  продажу  та  прийому  квитків   на   проїзд   різними 
суб\’єктами  господарювання  утримані кошти розподіляються між ними 
рівними частинами. 
     Частина вартості проїзду,  яка утримується згідно  з  пунктом 
136 цих Правил, справляється на користь перевізника. 
     138. У  разі коли пасажир не з\’явився на посадку на проміжній 
зупинці автобуса міжміського або міжнародного сполучення, керівник 
автостанції   (чи   представник  перевізника  у  разі  відсутності 
автостанції) складає акт,  в якому  перелічуються  особисті  речі, 
багаж  і  ручна поклажа пасажира.  Крім керівника автостанції (або 
представника перевізника) акт підписують два свідки події. 
     Зазначені в акті речі,  багаж і ручна поклажа передаються  на 
зберігання  до  камери схову автостанції (найближчої автостанції у 
разі здійснення зупинки не на автостанції),  про що зазначається в 
акті. 
     139. Речі    громадян    можуть   тимчасово   зберігатися   в 
стаціонарних камерах схову незалежно від наявності в них  проїзних 
документів.  За  зберігання  речей  у  камері  схову з їх власника 
справляється плата. 
     140. Не   дозволяється   приймати   на   зберігання    гроші, 
коштовності, продукти харчування, поклажу з вибуховими, отруйними, 
вогненебезпечними,  їдкими,  сморідними,  наркотичними  та  іншими 
небезпечними речовинами, а також речі, що можуть забруднити камеру 
схову та предмети, які в ній зберігаються. 
     141. У  разі  коли  пасажир  втратив  багажну  квитанцію,  що 
підтверджує  факт  здачі  речей  на зберігання,  або забув шифр чи 
номер  автоматичної  камери  схову,  здана  до  камери  схову  річ 
видається  поклажодавцеві  після  пред\’явлення  доказів належності 
йому такої речі з оформленням відповідного акта. 
     142. Строк,  протягом якого зберігач  зобов\’язаний  зберігати 
речі, встановлюється власником автостанції. 
     Дії щодо забутих, знайдених і нерозпізнаних речей регулюються 
Цивільним кодексом України ( 435-15 ). 
     За зберігання знайдених речей,  а також за зберігання  речей, 
вилучених  з камер схову після встановленого строку зберігання,  з 
їх власника справляється плата у разі їх розпізнання. 
     143. У разі здавання речей  до  камери  схову  з  оголошенням 
цінності  зберігач  має  право  вимагати  пред\’явлення  речей  для 
визначення їх справжньої вартості. 
     У разі  відмови  пасажира  пред\’явити  речі  для  огляду  або 
незгоди  з  оцінкою  їх  дійсної  вартості речі до камери схову не 
приймаються. 
     144. Збитки, завдані поклажодавцеві внаслідок втрати, нестачі 
або  пошкодження  речі,  зданої  до камери схову,  відшкодовуються 
протягом доби з моменту пред\’явлення вимоги про їх відшкодування у 
разі доведення вини зберігача. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *