ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
інфраструктури України
10.11.2014 № 575
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
26 листопада 2014 р.
за № 1507/26284
ПОРЯДОК визначення мінімального складу екіпажу судна
І. Загальні положення
1.1. Цей Порядок встановлює вимоги до визначення мінімального складу екіпажу судна з метою забезпечення достатньо ефективного та результативного укомплектування судна екіпажем для забезпечення його безпеки та охорони, безпеки судноводіння і діяльності на водних шляхах та в порту, попередження нанесення шкоди здоров’ю або загибелі людей, навколишньому природному середовищу та майну.
1.2. Дія цього Порядку поширюється на судна, які мають право плавання під Державним Прапором України, їх власників та судновласників, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, під час визначення мінімального складу екіпажу суден, при якому допускається вихід судна в море, на внутрішні водні шляхи України та по річці Дунай.
1.3. Дія цього Порядку не поширюється на:
риболовні судна;
військові кораблі та судна;
спортивні судна;
стоянкові судна та судна, конструкція яких не передбачає наявність екіпажу;
малі/маломірні судна.
1.4. Мінімальний склад екіпажу судна – мінімальна кількість осіб командного складу та суднової команди, які можуть у будь-який час експлуатації забезпечити безпечне управління судном, а саме: безпеку людей, судна, збереження вантажу, майна та захист навколишнього природного середовища.
II. Принципи та критерії, що враховуються під час визначення мінімального складу екіпажу
2.1. При визначенні мінімального складу екіпажу повинні бути враховані такі принципи:
здатність нести безпечну ходову навігаційну вахту, машинну та радіовахту і вести загальний контроль за судном, механізмами та обладнанням;
можливість безпечно здійснювати швартові операції;
здатність виконувати дії щодо попередження нанесення шкоди навколишньому природному середовищу;
забезпечення належного медико-санітарного догляду на судні;
забезпечення безпеки перевезення пасажирів та вантажів;
здатність забезпечувати перевірку та підтримку конструкційної цілісності судна;
забезпечення експлуатації судна відповідно до Плану охорони судна;
здатність та можливість експлуатувати всі пристрої, що забезпечують водонепроникність, підтримання їх у ефективному стані, використання компетентної аварійної партії з боротьби за живучість судна;
здатність та можливість експлуатувати суднове протипожежне та аварійне обладнання, рятувальні засоби, виконуючи всі необхідні регламентні роботи з їх технічного обслуговування та ремонту;
здатність експлуатувати та підтримувати в належному стані головне рушійне устаткування та допоміжні механізми.
Також необхідно врахувати ті суднові функції, які застосовуються для кожного окремого судна з урахуванням типу (призначення) судна, району плавання тощо.
2.2. Під час визначення мінімального складу екіпажу необхідно враховувати такі критерії експлуатації та характеристики судна:
вік судна;
тривалість, характер рейсів і район плавання;
кількість, потужність, ступінь автоматизації та тип головних енергетичних установок і допоміжних механізмів;
валову місткість судна;
безпеку судна під час операцій в порту;
конструкцію, автономність та технічне обладнання судна;
тип вантажу або кількість пасажирів, що перевозяться.
ІІІ. Процедура визначення мінімального складу екіпажу судна та порядок видачі свідоцтва про мінімальний склад екіпажу
3.1. Оформлення свідоцтва про мінімальний склад екіпажу (далі – свідоцтво) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, на підставі заяви власника або судновласника (далі – судновласник).
До заяви додаються обґрунтування і розрахунок мінімального складу екіпажу судна, розраховані судновласником, копія класифікаційного свідоцтва, копія свідоцтва про право плавання під Державним Прапором України, копія свідоцтва про право власності на судно, для пасажирських суден – копія пасажирського свідоцтва.
З метою забезпечення сталої роботи екіпажу в обґрунтуванні і розрахунках судновласник повинен врахувати:
1) перелік необхідних і достатніх функцій, що повинні виконуватися на судні під час майбутніх рейсів (обов’язкове врахування роботи з безекіпажними несамохідними баржами та їх кількості);
2) кваліфікацію членів екіпажу, необхідну для виконання покладених на них обов’язків;
3) функції, які можна суміщати за умов нормальної експлуатації судна;
4) функції, які можна суміщати в передбачуваних аварійних ситуаціях на судні;
5) мінімальну кількість кваліфікованих членів екіпажу, необхідних для безпечного виконання функцій за сумісництвом.
Сторінки обґрунтувань і розрахунки повинні бути пронумеровані, прошиті та скріплені підписом судновласника або уповноваженої ним особи та печаткою (за наявності).
Заява про видачу свідоцтва та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, складеним та підписаним судновласником або уповноваженою ним особою.
3.2. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів та якщо наданий судновласником розрахунок мінімального складу екіпажу відповідає вимогам законодавства України, у тому числі цього Порядку, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, приймає рішення про видачу свідоцтва або відмову у його видачі, про що письмово повідомляє заявника з посиланням на норми законодавства України, що стали причиною для такої відмови.
Свідоцтво оформлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, відповідно до району плавання:
для суден, що здійснюють вихід судна в море та міжнародні рейси, – свідоцтво про мінімальний склад екіпажу;
для суден, які здійснюють плавання на внутрішніх водних шляхах України, – свідоцтво про мінімальний склад екіпажу судна, яке здійснює плавання на внутрішніх водних шляхах України;
для суден, які здійснюють міжнародне плавання по річці Дунай, – свідоцтво про мінімальний склад екіпажу судна, яке здійснює міжнародне плавання по річці Дунай.
3.3. Для суден, зафрахтованих за договором бербоут-чартером, свідоцтво оформлюється на строк дії свідоцтва на право плавання під Державним Прапором України.
3.4. Підставою для відмови у видачі свідоцтва є:
до заяви додано неповний перелік документів, які визначені пунктом 3.1 цього розділу;
недостовірність відомостей, наведених заявником у заяві та документах, доданих до заяви;
невідповідність розрахунку мінімального складу екіпажу вимогам цього Порядку.
3.5. Рішення про видачу або про відмову у видачі свідоцтва приймається протягом 15 робочих днів з дня реєстрації заяви.
3.6. Факт отримання свідоцтва засвідчується у журналі видачі свідоцтв особистим підписом керівника юридичної особи, фізичної особи – підприємця, фізичної особи (уповноваженої особи) у разі пред’явлення документа, що посвідчує його (її) особу, або на письмову вимогу судновласника свідоцтво надсилається йому за адресою, зазначеною у заяві.
3.7. Оригінал свідоцтва зберігається на борту судна.
3.8. Судновласник для виходу судна в рейс зобов’язаний забезпечити присутність на борту судна мінімального складу екіпажу за чисельністю та кваліфікацією не нижче, ніж визначено свідоцтвом.
3.9. У разі виникнення змін у відомостях, що внесені до свідоцтва, а також у разі зміни району плавання судна, його конструкцій, механізмів та обладнання або методів експлуатації, що може вплинути на рівень безпеки, судновласник зобов’язаний подати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, заяву для оформлення нового свідоцтва. При цьому документ, що підлягає заміні, повертається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
До заяви щодо видачі нового свідоцтва додаються документи, перелік та вимоги до яких визначені пунктом 3.1 цього розділу.
ІV. Визначення мінімального складу екіпажу судна
4.1. Мінімальний склад екіпажу суден визначає чисельність екіпажу, члени якого мають належну кваліфікацію і склад якого достатній для забезпечення безпечної експлуатації судна, дотримання вимог режиму робочого часу і часу відпочинку на борту судна.
4.2. Під час укомплектування судна екіпажем потрібно врахувати такі критерії:
1) тривалість та характер рейсу, район плавання (режим експлуатації);
2) обов’язковий відпочинок членів екіпажу;
3) заміни та повторення режиму експлуатації;
4) кількість, потужність, ступінь автоматизації та тип головних енергетичних установок і допоміжних механізмів, а саме:
силові установки повинні бути розташовані таким чином, щоб дозволяли змінювати швидкість та напрямок руху з ходового містка судна;
допоміжні двигуни, які необхідні для забезпечення руху судна, повинні запускатися та зупинятися з ходового містка судна, якщо вони не функціонують автоматично або безперервно упродовж рейсу;
усі критичні показники в роботі головних та допоміжних двигунів, механізмів та систем повинні фіксуватися приладами, які подають звукові та світлові попереджувальні сигнали у ходовій рубці;
подача палива та охолодження головних двигунів повинні виконуватися автоматично;
5) конструкція та технічне обладнання судна:
поворот керма повинен проводитися однією людиною без особливих зусиль при максимально допустимій осадці судна;
подача звукових та світлових сигналів повинна проводитися з ходового містка судна;
якщо відсутня пряма чутність між ходовим містком і носовою, кормовою частинами судна, жилими приміщеннями і машинним відділенням, то має бути передбачений стаціонарний телефонний зв’язок;
забезпечення можливості спуску на воду рятувальної шлюпки однією людиною;
на борту судна повинно бути встановлено поворотний прожектор, що керується з ходового містка;
зусилля, необхідне для управління рукоятками та аналогічними поворотними пристроями лебідок, не повинно перевищувати показника 16 кг;
буксирні лебідки, пожежні, зачисні, палубні мийні насоси повинні мати механічний привід;
судно повинно бути забезпечено надійним радіозв’язком для забезпечення зв’язку «судно-судно» та прийняття навігаційної інформації.
Відповідність або невідповідність судна технічним вимогам підтверджується документами класифікаційного товариства, оригінали яких повинні постійно знаходитися на борту судна;
6) валова місткість судна;
7) тип вантажу або кількість пасажирів, що перевозяться;
8) для того, щоб тривалість роботи екіпажу не перевищувала безпечно допустимий рівень, повинні бути визначені:
перелік необхідних і достатніх функцій, що повинні виконуватися на судні під час майбутніх рейсів (обов’язкове врахування роботи з безекіпажними несамохідними баржами та їх кількості);
кваліфікація членів екіпажу, необхідна для виконання покладених обов’язків;
функції, які можливо суміщати за умов нормальної експлуатації судна;
функції, які можливо суміщати під час передбачених аварійних ситуацій на судні;
мінімальна кількість кваліфікованих членів екіпажу, необхідних для безпечного виконання функцій за сумісництвом.
Режими експлуатації розподіляються на такі:
«АІ» – денне плавання протягом не більше 12 годин;
«АІІ» – перериване плавання протягом не більше 18 годин;
«В» – безперервне плавання протягом 24 годин і більше.
Судно, що здійснює плавання в режимі експлуатації «АІ», повинно переривати плавання на період доби з 18 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. Судно, що здійснює плавання в режимі експлуатації «АІІ», повинно переривати плавання на період доби з 23 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв.
У режимі експлуатації «АІ» всі члени екіпажу повинні мати безперервний 8-годинний відпочинок впродовж кожного 24-годинного періоду часу, відлік якого починається по закінченні кожного періоду 8-годинного відпочинку.
У режимі експлуатації «АІІ» всі члени екіпажу повинні мати 8-годинний відпочинок, у тому числі безперервний 6-годинний відпочинок, впродовж кожного 24-годинного періоду часу, відлік якого починається по закінченні кожного періоду 6-годинного відпочинку.
У режимі експлуатації «В» усі члени екіпажу повинні мати 24-годинний відпочинок впродовж 48-годинного періоду часу, враховуючи щонайменше два 6-годинних періоди безперервного відпочинку.
Під час відпочинку члени екіпажу не повинні залучатися до виконання обов’язків, у тому числі з нагляду, чи перебувати в стані готовності до виконання своїх функцій.
Якщо в правилах роботи судна або колективних договорах закріплені положення про більш тривалий відпочинок, то застосовуються такі положення.
Заміни або повторення режиму експлуатації допускаються у випадках:
заміна режиму «АІ» на режим «АІІ» допускається у разі проведення повної заміни екіпажу або якщо перед заміною режиму члени екіпажу, які необхідні за режиму експлуатації «АІІ», завершили 8-годинний відпочинок з урахуванням 6-годинного періоду, не включеного у тривалість рейсу, і на борту перебувають додаткові члени екіпажу, необхідні за режиму «АІІ»;
заміна режиму експлуатації «АІІ» на режим «АІ» допускається у разі проведення повної заміни екіпажу або якщо перед заміною режиму члени екіпажу, які необхідні за режиму експлуатації «АІ», завершили безперервний 8-годинний відпочинок, не включений у тривалість рейсу;
заміна режиму «В» на режим «АІ» або «АІІ» допускається у разі проведення повної заміни екіпажу або якщо перед заміною одного режиму на інший члени екіпажу, які необхідні за режиму експлуатації «АІ» і «АІІ», завершили відповідно 8-годинний та 6-годинний безперервний відпочинок;
заміна режиму експлуатації «АІ» і «АІІ» на режим «В» допускається у разі проведення повної заміни екіпажу або якщо перед заміною одного режиму на інший члени екіпажу, які необхідні за режиму експлуатації «В», завершили 8-годинний та 6-годинний безперервний відпочинок, що не включається у тривалість рейсу, і на борту перебувають додаткові члени екіпажу, необхідні за режиму експлуатації «В».
Повтор режимів експлуатації «АІ» і «АІІ» допускається у разі проведення повної заміни екіпажу або якщо перед заміною одного режиму на інший члени екіпажу, необхідні для повторних режимів «АІ» і «АІІ», завершили відповідно 8-годинний або 6-годинний відпочинок.
4.3. Під час розрахунку мінімального складу екіпажу для суден, які здійснюють міжнародне плавання по річці Дунай, встановлюються вимоги відповідно до документів Дунайської комісії.
4.4. Визначення мінімального складу екіпажу судна, при якому допускається вихід в море, повинне ґрунтуватися на виконанні функцій на відповідних рівнях відповідальності, визначених у Міжнародній конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року.
4.5. До мінімального складу екіпажу судна не входять працівники, які здійснюють обслуговування пасажирів та суднової команди.
4.6. Розрахунок мінімального складу екіпажу суден, при якому допускається вихід судна в море, наведено в додатку 1 до цього Порядку.
4.7. Розрахунок мінімального складу екіпажів самохідних суден, що використовуються без сумісництва професій, наведено в додатку 2 до цього Порядку.
4.8. Розрахунок мінімального складу екіпажів суден, що здійснюють плавання на внутрішніх водних шляхах України та використовуються із сумісництвом професій, наведено у додатку 3 до цього Порядку.
4.9. Розрахунок мінімального складу екіпажів суден, що здійснюють плавання на внутрішніх водних шляхах України, мають символ «А» у формулі класу судна та використовуються із сумісництвом професій, наведено у додатку 4 до цього Порядку.
