Конт.:

Олег Прокопенко

Кандидат наук, архитектор в Киеве Tel, Viber +38 063 608 7812


Архитектурное проектирование зданий
032013 16

Про автомобільний транспорт

Олег Прокопенко - кандидат наук, архитектор в Киеве, дизайн-проекты. Получение стройпаспорта, градусловий! Анализ земельных участков под застройку с разработкой архитектурной концепции. Опыт государственной службы в центральном органе гос. исп. власти. Веб, медиа, IT.

Автор: Oleg | Раздел: Градостроительная деятельность | Просмотров: 3 445

 З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

                   Про автомобільний транспорт 


 Цей Закон   визначає   засади   організації   та   діяльності 
автомобільного транспорту. 

                             Розділ I 
           ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ 
                    АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ 

                             Глава 1 
                    ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ 
                    АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ 

     Стаття 1. Визначення основних термінів 

     У цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: 

     автомобільний транспорт  - галузь транспорту,  яка забезпечує 
задоволення  потреб  населення  та   суспільного   виробництва   у 
перевезеннях  пасажирів  та  вантажів автомобільними транспортними 
засобами; 

     автомобіль - колісний транспортний засіб,  який приводиться в 
рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для 
руху безрейковими  дорогами  і  використовується  для  перевезення 
людей   та   (чи)  вантажів,  буксирування  транспортних  засобів, 
виконання спеціальних робіт; 

     автомобільний транспортний  засіб  -  колісний   транспортний 
засіб   (автобус,   вантажний   та  легковий  автомобіль,  причіп, 
напівпричіп),  який використовується  для  перевезення  пасажирів, 
вантажів   або  виконання  спеціальних  робочих  функцій  (далі  - 
транспортний засіб); 

     автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією 
та обладнанням призначений для перевезення вантажів; 

     автомобіль легковий - автомобіль,  який за своєю конструкцією 
та обладнанням призначений для перевезення пасажирів  з  кількістю 
місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно; 

     автобус -  транспортний засіб,  який за своєю конструкцією та 
обладнанням призначений  для  перевезення  пасажирів  з  кількістю 
місць для сидіння більше ніж дев'ять з місцем водія включно; 

     автостанція - споруда або комплекс будівель,  споруд, стоянок 
та  під'їздів  для  прийняття,  відправлення,   управління   рухом 
автобусів та обслуговування пасажирів; 

     автопавільйон -   споруда   на   зупинці  для  короткочасного 
перебування пасажирів; 

     автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим 
та  кінцевим  пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки 
(висадки) пасажирів; 

     автобусний маршрут міський  -  автобусний  маршрут,  який  не 
виходить за межі території населеного пункту; 

     автобусний маршрут  приміський  -  автобусний  маршрут,  який 
з'єднує населені пункти і протяжність якого не перевищує 50 км; 

     автобусний маршрут  міжміський  -  автобусний  маршрут,  який 
з'єднує населені пункти і протяжність якого перевищує 50 км; 

     автобусний маршрут  міжнародний  -  автобусний маршрут,  який 
перетинає державний кордон України; 

     автобусний маршрут  загального  користування   -   автобусний 
маршрут, на якому здійснюють регулярні пасажирські перевезення; 

     автобусний маршрут   спеціальних   перевезень   -  автобусний 
маршрут,  на  якому  здійснюють  регулярні  спеціальні пасажирські 
перевезення; 

     автобусний маршрут   нерегулярних   перевезень  -  автобусний 
маршрут, на якому здійснюють нерегулярні пасажирські перевезення; 

     автомобільний перевізник - фізична або  юридична  особа,  яка 
здійснює  на  комерційній  основі  чи  за власний кошт перевезення 
пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; 

     автомобільний  самозайнятий  перевізник  - це фізична особа - 
суб'єкт  господарювання,  яка здійснює на комерційній основі чи за 
власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці 
найманих  водіїв;  {  Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом 
N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 } 

     вантажні перевезення  -   перевезення   вантажів   вантажними 
автомобілями; 

     вантажна автомобільна  станція  - комплекс будівель,  споруд, 
призначених  для  виконання  вантажних,  господарських   робіт   з 
вантажами     та    надання    транспортно-експедиційних    послуг 
перевізникам; 

     вантажний термінал (автопорт) -  комплекс  будівель,  споруд, 
обладнаних  навантажувальними засобами,  призначених для виконання 
вантажних,   господарських   робіт   з    вантажами,    технічного 
обслуговування   автомобільних   транспортних   засобів,   надання 
транспортно-експедиційних та інших послуг перевізникам; 

     великоваговий транспортний  засіб  -  транспортний  засіб   з 
вантажем  або без вантажу,  хоча б один з вагових параметрів якого 
перевищує встановлені на території України  допустиму  максимальну 
масу чи осьове навантаження; 

     великогабаритний транспортний  засіб  -  транспортний засіб з 
вантажем або без вантажу,  хоча б  один  з  габаритних  параметрів 
якого   перевищує   встановлені  на  території  України  допустимі 
параметри; 

     внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів  між 
населеними пунктами, розташованими на території однієї держави; 

     внутрішні  перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів 
територією  України  без  перетину  державного  кордону України; 
{   Статтю  1  доповнено  абзацом  згідно  із  Законом  N  5502-VI 
( 5502-17 ) від 20.11.2012 } 

     водій -   особа,   яка   керує  транспортним  засобом  і  має 
відповідне посвідчення встановленого зразка; 

     графік руху - відомості про  час  і  послідовність  виконання 
рейсу; 

     Договірні Сторони    -    держави,    суб'єкти    міжнародних 
правовідносин,   що   беруть   участь   у   процесі    міжнародних 
автомобільних перевезень, визначені законодавством; 

     дозвіл на  здійснення  міжнародних  перевезень  автомобільним 
транспортом  -  документ,  що  видається  уповноваженими  органами 
Договірних   Сторін  міжнародним  автомобільним  перевізникам  для 
в'їзду,  транзитного проїзду через територію Договірних Сторін,  а 
також    здійснення    інших    видів   перевезень,   передбачених 
законодавством; 

     дозвіл органів  виконавчої   влади   та   органів   місцевого 
самоврядування   -   документ,  який  надає  право  на  здійснення 
перевезень   пасажирів   на   автобусному   маршруті    загального 
користування; 

     дозвіл узгодження  умов  та  режимів  перевезень - додатковий 
дозвіл,   що   видається   уповноваженими   органами   на   проїзд 
великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу; 

     документи  на  вантаж  -  документи,  визначені відповідно до 
Митного      кодексу     України,     законів     України     "Про 
транспортно-експедиторську  діяльність"  ( 1955-15 ), "Про транзит 
вантажів"  (  1172-14  ),  інших актів законодавства, в тому числі 
міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана 
Верховною  Радою України, які необхідні для здійснення перевезення 
вантажу  автомобільним  транспортом; { Статтю 1 доповнено терміном 
згідно із Законом N 4621-VI ( 4621-17 ) від 22.03.2012 } 

     {  Абзац  статті  1  виключено  на  підставі Закону N 3565-VI 
( 3565-17 ) від 05.07.2011 } 

     досвід  роботи  -  строк діяльності суб'єкта господарювання - 
автомобільного    перевізника,   який   обчислюється   з   початку 
провадження   господарської   діяльності   з   надання   послуг  з 
перевезення  пасажирів чи/та вантажів відповідно до закону. У разі 
припинення  автомобільного  перевізника  -  юридичної особи шляхом 
реорганізації  (злиття,  приєднання,  поділу, перетворення) досвід 
його  роботи  набуває  новостворена  юридична  особа (новостворені 
юридичні  особи).  У разі створення юридичної особи, власником або 
одним з власників якої є автомобільний перевізник, який є фізичною 
особою  -  підприємцем,  підприємницька діяльність якої припинена, 
досвід   роботи   цієї   фізичної   особи   -  підприємця  набуває 
новостворена  юридична  особа (досвідом роботи такої новоствореної 
юридичної  особи  вважається досвід роботи того власника, який має 
найбільший   строк  діяльності  з  надання  послуг  з  перевезення 
пасажирів чи/та вантажів); { Статтю 1 доповнено терміном згідно із 
Законом N 4621-VI ( 4621-17 ) від 22.03.2012 } 

     замовник транспортних послуг - юридична  або  фізична  особа, 
яка  замовляє  транспортні  послуги  з перевезення пасажирів чи/та 
вантажів; 

     зупинка - спеціально обладнаний пункт для очікування автобуса 
та посадки і висадки пасажирів; 

     колісний транспортний засіб - транспортний засіб, призначений 
для  руху  безрейковими  дорогами,   який   використовується   для 
перевезення людей і (або) вантажів,  а також перевезення і приводу 
під час руху чи на місці  встановленого  на  ньому  обладнання  чи 
механізмів для виконання спеціальних робочих функцій, допущений до 
участі в дорожньому русі; 

     ліцензійна картка  транспортного  засобу  -  документ,   який 
містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу; 

     міжнародні перевезення  пасажирів  і  вантажів  - перевезення 
пасажирів  і  вантажів  автомобільним  транспортом   з   перетином 
державного кордону; 

     міжнародні човникові  (маятникові) перевезення - перевезення, 
що передбачають прямі та зворотні поїздки груп пасажирів з певного 
місця відправлення до певного місця призначення; 

     напівпричіп -  причіп,  вісь  (осі)  якого  розміщено  позаду 
центра   мас   транспортного   засобу   (за   умови   рівномірного 
завантаження) і який обладнано зчіпним  пристроєм,  що  забезпечує 
передачу   горизонтальних   і   вертикальних   зусиль   на   інший 
транспортний засіб, що виконує функції тягача; 

     небезпечний вантаж  - речовини,  матеріали,  вироби,  відходи 
виробничої та іншої діяльності і тара  з-під  них,  які  внаслідок 
притаманних  їм  властивостей  за наявності певних факторів можуть 
під  час  перевезення  спричинити   вибух,   пожежу,   пошкодження 
технічних засобів,  пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти 
матеріальні  збитки  та  шкоду  довкіллю,  а  також  призвести  до 
загибелі,   травмування,   отруєння   людей,   тварин   і  які  за 
міжнародними  договорами,  згода  на  обов'язковість  яких  надана 
Верховною Радою України,  або за результатами випробувань, залежно 
від ступеня їх впливу на довкілля або людину,  віднесено до одного 
з класів небезпечних речовин; 

     нерегулярні пасажирські  перевезення  - перевезення пасажирів 
автобусом,  замовленим юридичною або фізичною особою з  укладанням 
письмового  договору на кожну послугу,  в якому визначають маршрут 
руху,  дату та час перевезень,  інші  умови  перевезень  та  форму 
оплати послуги, або перевезення за власний кошт; 

     оборотний рейс - рух  автобуса  від  початкової  до  кінцевої 
зупинки маршруту і у зворотному напрямку до початкової зупинки; 

     параметри комфортності  автобуса  -  конструктивні  параметри 
автобуса, які визначають для пасажира комфортність поїздки; 

     пасажирські перевезення  -  перевезення  пасажирів  легковими 
автомобілями або автобусами; 

     паспорт маршруту  -  документ,  що  містить  схему  маршруту, 
розклад руху,  таблицю вартості проїзду,  графіки режимів праці та 
відпочинку водіїв тощо; 

     паспорт стоянки таксі - документ, який містить інформацію про 
засоби облаштування стоянки,  інформаційне забезпечення пасажирів, 
власника стоянки, схеми руху та правила надання послуг; 

     перевезення пасажирів  у звичайному режимі руху - перевезення 
пасажирів  автобусами  на  маршруті  загального   користування   з 
дотриманням усіх зупинок, передбачених розкладом руху; 

     перевезення пасажирів в експресному режимі руху - перевезення 
пасажирів автобусами на маршруті загального користування, на якому 
є звичайний режим руху,  з дотриманням зупинок,  кількість яких за 
розкладом руху не перевищує 25%  кількості зупинок при  звичайному 
режимі руху; 

     перевезення пасажирів    у   режимі   маршрутного   таксі   - 
перевезення  пасажирів  на  міському  чи  приміському  автобусному 
маршруті  загального  користування  за  розкладом  руху,  в  якому 
визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого 
пунктів  маршруту  з  висадкою і посадкою пасажирів чи громадян на 
їхню вимогу на шляху  прямування  автобуса  в  місцях,  де  це  не 
заборонено правилами дорожнього руху; 

     перевезення пасажирів  легковим  автомобілем  на замовлення - 
перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, 
замовленим  юридичною  або фізичною особою з укладанням письмового 
договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, 
у якому визначають умови обслуговування,  вартість послуги, термін 
її виконання та інші положення за домовленістю сторін; 

     послуга з перевезення пасажирів  чи  вантажів  -  перевезення 
пасажирів  чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах 
із замовником послуги за плату; 

     причіп - транспортний засіб  без  власного  джерела  енергії, 
пристосований для буксирування автомобілем; 

     регулярні пасажирські  перевезення - перевезення пасажирів на 
автобусному   маршруті   загального   користування   за   умовами, 
визначеними   паспортом  маршруту,  затвердженим  в  установленому 
порядку  органами   виконавчої   влади   та   органами   місцевого 
самоврядування  або  уповноваженими  органами  Договірних Сторін у 
разі міжнародних перевезень; 

     регулярні спеціальні пасажирські  перевезення  -  перевезення 
певних  категорій  пасажирів  (працівників підприємств,  школярів, 
студентів,  туристів,  екскурсантів  та  інших)   на   автобусному 
маршруті за умовами,  визначеними паспортом маршруту, затвердженим 
в  установленому  порядку  замовником  транспортних   послуг   або 
уповноваженими  органами  Договірних  Сторін  у  разі  міжнародних 
перевезень; 

     рейдова   перевірка   (перевірка   на   дорозі)  -  перевірка 
транспортних  засобів  суб’єкта  господарювання на маршруті руху в 
будь-який   час   з   урахуванням   інфраструктури   (автовокзали, 
автостанції,   автобусні   зупинки,   місця   посадки  та  висадки 
пасажирів,   стоянки   таксі   і   транспортних   засобів,   місця 
навантаження     та     розвантаження    вантажних    автомобілів, 
контрольно-вагові  комплекси  та інші об’єкти, що використовуються 
суб’єктами     господарювання    для    забезпечення    діяльності 
автомобільного транспорту); { Статтю 1 доповнено абзацом згідно із 
Законом N 5502-VI ( 5502-17 ) від 20.11.2012 } 

     рейс - рух транспортного засобу від початкового до  кінцевого 
пункту маршруту; 

     розклад руху   -   сукупність   графіків  руху  автобусів  за 
маршрутом; 

     сервісна  книжка  -  документ установленого зразка для обліку 
проходження обов'язкового технічного контролю транспортних засобів 
автомобільних  самозайнятих  перевізників;  {  Статтю  1 доповнено 
абзацом  згідно  із Законом N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008; із 
змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 3565-VI ( 3565-17 ) від 
05.07.2011 } 

     стоянка таксі - місце для зупинки таксі та посадки пасажирів, 
визначене відповідними дорожніми знаками; 

     таксі -   легковий   автомобіль,  обладнаний  розпізнавальним 
ліхтарем  оранжевого  кольору,   який   встановлюється   на   даху 
автомобіля,  діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та 
червоним світлом,  розташованим у верхньому правому кутку лобового 
скла,  і який має нанесені композиції з квадратів,  розташованих у 
шаховому порядку  на  дверцятах  автомобіля  з  лівого  та правого 
боків,  призначений для надання послуг з перевезення пасажирів  та 
їхнього багажу в індивідуальному порядку; 

     таксометр - прилад,  призначений для  інформування  пасажирів 
про    вартість    поїздки   та   реєстрації   параметрів   роботи 
автомобіля-таксі, визначених законодавством; 

     транспортно-експедиторські послуги  -  послуги,  пов'язані  з 
підготовкою    та    відправленням   вантажів,   організацією   та 
забезпеченням перевезень,  контролем за проходженням і  одержанням 
вантажів, проведенням взаєморозрахунків; 

     транспортний засіб  загального  призначення  -   транспортний 
засіб,  не  обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для 
перевезення пасажирів або вантажів (автобус,  легковий автомобіль, 
вантажний  автомобіль,  причіп,  напівпричіп з бортовою платформою 
відкритого або закритого типу); 

     транспортний засіб     спеціалізованого     призначення     - 
транспортний  засіб,  який  призначений  для  перевезення   певних 
категорій  пасажирів  чи  вантажів (автобус для перевезення дітей, 
інвалідів,   пасажирів   певних   професій,   самоскид,  цистерна, 
сідельний  тягач,  фургон,  спеціалізований  санітарний автомобіль 
екстреної  медичної  допомоги,  автомобіль  інкасації,  ритуальний 
автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, 
обладнаний   спеціальними   світловими   і  звуковими  сигнальними 
пристроями тощо); { Абзац статті 1 із змінами, внесеними згідно із 
Законом N 5081-VI ( 5081-17 ) від 05.07.2012 } 

     транспортний засіб спеціального  призначення  -  транспортний 
засіб,  призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для 
аварійного ремонту,  автокран,  пожежний, автобетономішалка, вишка 
розвідувальна чи бурова на автомобілі,  для транспортування сміття 
та інших відходів,  технічна  допомога,  автомобіль  прибиральний, 
автомобіль-майстерня,   радіологічна   майстерня,  автомобіль  для 
пересувних телевізійних і звукових станцій тощо); 

     треті   країни   -   будь-які  інші  країни  стосовно  країни 
нерезидента  та резидента; { Статтю 1 доповнено терміном згідно із 
Законом N 4621-VI ( 4621-17 ) від 22.03.2012 } 

     уповноважені органи  Договірних  Сторін  -  державні   органи 
Договірних  Сторін,  визначені  законодавством  для виконання його 
положень у галузі міжнародних автомобільних перевезень. 

     Стаття 2. Законодавство про автомобільний транспорт 

     Законодавство про  автомобільний  транспорт  складається   із 
цього Закону,  законів України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ), "Про 
дорожній рух" ( 3353-12 ),  чинних міжнародних договорів та  інших 
нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень. 

     Завданнями законодавства  з  питань  перевезень  пасажирів та 
вантажів автомобільним транспортом є: 

     визначення основних   правових   та   організаційних    основ 
державного  регулювання  у  сфері перевезень пасажирів та вантажів 
автомобільним транспортом; 

     установлення вимог до перевізників,  водіїв  та  транспортних 
засобів   щодо  забезпечення  безпеки  перевезень  та  екологічної 
безпеки; 

     визначення системи державного контролю,  прав,  обов'язків та 
відповідальності    державних    органів   виконавчої   влади   та 
перевізників за порушення міжнародних договорів  та  законодавства 
України. 

     Стаття 3. Сфера дії цього Закону 

     Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, 
замовниками транспортних  послуг,  органами  виконавчої  влади  та 
органами    місцевого   самоврядування,   пасажирами,   власниками 
транспортних  засобів,  а  також  їх  відносини  з  юридичними  та 
фізичними  особами  -  суб'єктами підприємницької діяльності,  які 
забезпечують  діяльність  автомобільного  транспорту  та   безпеку 
перевезень. 

     Стаття 4. Використання земель автомобільним транспортом 

     Автомобільний транспорт використовує землі транспорту та інші 
землі відповідно до земельного законодавства. 

 

Градостроительный расчет для получения градостроительных условий и ограничений, архитектурное проектирование, разработка эскиза намерений застройки для получения строительного паспорта застройки в Киеве!

032013 16

Про охорону культурної спадщини

Олег Прокопенко - кандидат наук, архитектор в Киеве, дизайн-проекты. Получение стройпаспорта, градусловий! Анализ земельных участков под застройку с разработкой архитектурной концепции. Опыт государственной службы в центральном органе гос. исп. власти. Веб, медиа, IT.

Автор: Oleg | Раздел: Градостроительная деятельность | Просмотров: 3 388

 З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

                 Про охорону культурної спадщини 


  Цей   Закон  регулює  правові,  організаційні,  соціальні  та 
економічні  відносини  у сфері охорони культурної спадщини з метою 
її  збереження,  використання  об'єктів  культурної   спадщини   у 
суспільному  житті,  захисту  традиційного  характеру середовища в 
інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. 

     Об'єкти культурної спадщини,  які  знаходяться  на  території 
України, охороняються державою. 

     Охорона об'єктів  культурної спадщини є одним із пріоритетних 
завдань   органів   державної   влади   та    органів    місцевого 
самоврядування.
(   Преамбула  в  редакції  Закону  N  2245-IV  (  2245-15  )  від 
16.12.2004 ) 

                          Р о з д і л  I 

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

     Стаття 1. Визначення термінів 

     У цьому  Законі  наведені  нижче  терміни вживаються в такому 
значенні: 

     культурна спадщина -  сукупність  успадкованих  людством  від 
попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини; 

     об'єкт культурної   спадщини   -   визначне   місце,  споруда 
(витвір),  комплекс (ансамбль),  їхні частини,  пов'язані  з  ними 
рухомі  предмети,  а  також  території  чи  водні об'єкти (об'єкти 
підводної  культурної  та  археологічної спадщини), інші природні, 
природно-антропогенні  або  створені людиною об'єкти незалежно від 
стану   збереженості,   що  донесли  до  нашого  часу  цінність  з 
археологічного,     естетичного,    етнологічного,    історичного, 
архітектурного,  мистецького,  наукового  чи  художнього погляду і 
зберегли  свою автентичність; { Абзац третій частини першої статті 
1  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 2947-VI ( 2947-17 ) 
від 13.01.2011 } 

     нерухомий об'єкт  культурної  спадщини  -  об'єкт  культурної 
спадщини,  який  не може бути перенесений на інше місце без втрати 
його  цінності  з  археологічного,   естетичного,   етнологічного, 
історичного,  архітектурного, мистецького, наукового чи художнього 
погляду та збереження своєї автентичності; 

     рухомі предмети,  пов'язані з нерухомими об'єктами культурної 
спадщини, - елементи, групи елементів об'єкта культурної спадщини, 
що можуть бути відокремлені від нього,  але складають з ним  єдину 
цілісність, і відокремлення яких призведе до втрати археологічної, 
естетичної,  етнологічної,  історичної, архітектурної, мистецької, 
наукової або культурної цінності об'єкта; 

     пам'ятка  культурної  спадщини  (далі  -  пам'ятка)  - об'єкт 
культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих 
пам'яток  України;  {  Абзац шостий статті 1 із змінами, внесеними 
згідно із Законом N 574-VI ( 574-17 ) від 23.09.2008 } 

     охорона культурної    спадщини    -     система     правових, 
організаційних,  фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, 
інформаційних  та  інших  заходів  з  обліку  (виявлення,  наукове 
вивчення,    класифікація,   державна   реєстрація),   запобігання 
руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, 
утримання,  відповідного використання,  консервації,  реставрації, 
ремонту,  реабілітації,  пристосування  та  музеєфікації  об'єктів 
культурної спадщини; 

     предмет охорони  об'єкта  культурної  спадщини  -  характерна 
властивість  об'єкта  культурної  спадщини,  що   становить   його 
історико-культурну цінність,   на   підставі   якої   цей   об'єкт 
визнається пам'яткою; 

     зони охорони пам'ятки (далі - зони охорони)  -  встановлювані 
навколо  пам'ятки охоронна зона,  зона регулювання забудови,  зона 
охоронюваного ландшафту,  зона охорони археологічного  культурного 
шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання; 

     історичне населене  місце  -  населене  місце,  яке  зберегло 
повністю або  частково  історичний  ареал  і  занесене  до  Списку 
історичних населених місць України; 

     історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, 
що  зберегла  об'єкти  культурної  спадщини  і  пов'язані  з  ними 
розпланування   та  форму  забудови,  які  походять  з  попередніх 
періодів  розвитку,  типові  для  певних  культур   або   періодів 
розвитку; 

     традиційний характер   середовища  -  історично  успадкований 
вигляд  та  об'ємно-просторова  структура  історичного  населеного 
місця; 

     виявлення об'єкта    культурної    спадщини    -   сукупність 
науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення  наявності 
та культурної цінності об'єкта культурної спадщини; 

     дослідження - науково-пошукова, науково-практична діяльність, 
спрямована на одержання нової інформації  про  об'єкти  культурної 
спадщини,   історичні   населені   місця,   традиційний   характер 
середовища,  який  є  типовим  для  певних  культур  або  періодів 
розвитку; 

     консервація -  сукупність науково обґрунтованих заходів,  які 
дозволяють захистити об'єкти  культурної  спадщини  від  подальших 
руйнувань   і   забезпечують  збереження  їхньої  автентичності  з 
мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд; 

     музеєфікація - сукупність науково обґрунтованих заходів  щодо 
приведення  об'єктів  культурної  спадщини  у стан,  придатний для 
екскурсійного відвідування; 

     пристосування -  сукупність   науково-дослідних,   проектних, 
вишукувальних і виробничих робіт щодо створення умов для сучасного 
використання об'єкта культурної  спадщини  без  зміни  притаманних 
йому  властивостей,  які  є  предметом  охорони об'єкта культурної 
спадщини,  в тому  числі  реставрація  елементів,  які  становлять 
історико-культурну цінність; 

     реабілітація -  сукупність науково обґрунтованих заходів щодо 
відновлення культурних  та  функціональних  властивостей  об'єктів 
культурної спадщини; 

     ремонт -  сукупність  проектних,  вишукувальних  і виробничих 
робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в 
експлуатаційному  стані  об'єкта  культурної  спадщини  без  зміни 
властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної спадщини; 

     реставрація -  сукупність науково обґрунтованих заходів  щодо 
укріплення   (консервації)  фізичного  стану,  розкриття  найбільш 
характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів 
об'єктів  культурної  спадщини  із забезпеченням збереження їхньої 
автентичності; 

     зміна об'єкта культурної спадщини -  дії,  що  призводять  чи 
можуть  призвести  до  часткового  або  повного зникнення предмета 
охорони об'єкта культурної спадщини; 

     щойно   виявлений   об'єкт   культурної   спадщини  -  об'єкт 
культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної 
спадщини  відповідно до цього Закону. { Статтю 1 доповнено абзацом 
двадцять  другим  згідно  із  Законом  N  2518-VI  ( 2518-17 ) від 
09.09.2010 }
{   Стаття  1  в  редакції  Закону  N  2245-IV  (  2245-15  )  від 
16.12.2004 } 

     Стаття 2. Класифікація об'єктів культурної спадщини 

     1. За типами об'єкти культурної спадщини поділяються на: 

     споруди (витвори)  -   твори   архітектури   та   інженерного 
мистецтва,  твори  монументальної  скульптури  та  монументального 
малярства,  археологічні об'єкти,  печери з  наявними  свідченнями 
життєдіяльності людини,  будівлі або приміщення в них, що зберегли 
автентичні  свідчення  про  визначні  історичні  події,  життя  та 
діяльність відомих осіб; 

     комплекси (ансамблі)   -  топографічно  визначені  сукупності 
окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини; 

     визначні місця - зони  або  ландшафти,  природно-антропогенні 
витвори,  що  донесли  до  нашого  часу цінність з археологічного, 
естетичного,    етнологічного,    історичного,     архітектурного, 
мистецького, наукового чи художнього погляду. 

     2. За видами об'єкти культурної спадщини поділяються на: 

     археологічні -   рештки   життєдіяльності   людини  (нерухомі 
об'єкти   культурної   спадщини:   городища,   кургани,    залишки 
стародавніх  поселень,  стоянок,  укріплень,  військових  таборів, 
виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця 
та  споруди,  їх  залишки чи руїни,  мегаліти,  печери,  наскельні 
зображення,  ділянки історичного  культурного  шару,  поля  давніх 
битв,  а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під 
земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації 
про зародження і розвиток цивілізації; 

     історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі 
поховання  та  некрополі,  місця  масових  поховань  померлих   та 
померлих  (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), 
які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій 
на  території України,  місця бойових дій,  місця загибелі бойових 
кораблів,  морських та річкових суден,  у тому числі із  залишками 
бойової   техніки,   озброєння,  амуніції  тощо,  визначні  місця, 
пов'язані з важливими історичними подіями,  з життям та діяльністю 
відомих осіб, культурою та побутом народів; 

     об'єкти монументального   мистецтва  -  твори  образотворчого 
мистецтва:  як самостійні (окремі),  так  і  ті,  що  пов'язані  з 
архітектурними,   археологічними   чи   іншими  пам'ятками  або  з 
утворюваними ними комплексами (ансамблями); 

     об'єкти  архітектури  - окремі будівлі, архітектурні споруди, 
що  повністю  або  частково  збереглися  в  автентичному  стані  і 
характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, 
традицій,  будівельних  технологій  або є творами відомих авторів; 
{ Абзац п'ятий частини другої статті 2 в редакції Закону N 2518-VI 
( 2518-17 ) від 09.09.2010 } 

     об'єкти містобудування    -   історично   сформовані   центри 
населених місць,  вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із 
збереженою  планувальною  і  просторовою  структурою та історичною 
забудовою,  у тому числі поєднаною з ландшафтом,  залишки давнього 
розпланування  та  забудови,  що  є  носіями  певних містобудівних 
ідей;  { Абзац частини другої статті 2 в редакції Закону N 2518-VI 
( 2518-17 ) від 09.09.2010 } 

     об'єкти садово-паркового  мистецтва  -  поєднання   паркового 
будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами; 

     ландшафтні -   природні   території,   які   мають  історичну 
цінність; 

     об'єкти науки і техніки -  унікальні  промислові,  виробничі, 
науково-виробничі, інженерні,   інженерно-транспортні,   видобувні 
об'єкти,  що визначають рівень розвитку  науки  і  техніки  певної 
епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.
{   Стаття  2  в  редакції  Закону  N  2245-IV  (  2245-15  )  від 
16.12.2004 } 

                          Р о з д і л  II 

             УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ 

     Стаття 3. Державне управління у сфері охорони культурної 
               спадщини
{  Назва  статті  3  в  редакції  Закону N 5461-VI ( 5461-17 ) від 
16.10.2012 } 

     1. Державне управління у сфері  охорони  культурної  спадщини 
покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені 
органи охорони культурної спадщини. 

     До спеціально  уповноважених   органів   охорони   культурної 
спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: 

     центральні   органи   виконавчої   влади,   що   забезпечують 
формування   та  реалізують  державну  політику  у  сфері  охорони 
культурної  спадщини;  {  Абзац частини першої статті 3 в редакції 
Закону N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } 

     орган  виконавчої  влади  Автономної Республіки Крим; { Абзац 
частини  першої  статті  3 в редакції Закону N 5461-VI ( 5461-17 ) 
від 16.10.2012 } 

     обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні 
адміністрації;  {  Абзац частини першої статті 3 в редакції Закону 
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } 

     виконавчий  орган  сільської, селищної, міської ради. { Абзац 
частини  першої  статті  3 в редакції Закону N 5461-VI ( 5461-17 ) 
від 16.10.2012 } 

     2. На   території   зони   відчуження   і   зони  безумовного 
(обов'язкового) відселення,  що зазнала радіоактивного забруднення 
внаслідок Чорнобильської катастрофи,  та в умовах виникнення інших 
надзвичайних  ситуацій   техногенного   і   природного   характеру 
управління     охороною     культурної    спадщини    здійснюється 
центральним   органом   виконавчої  влади,  що  реалізує  державну 
політику  у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного 
(обов’язкового)  відселення  відповідно  до  Закону  України  "Про 
правовий  режим  території,  що зазнала радіоактивного забруднення 
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ) і цього Закону. 
{  Частина  друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } 

     3.  Відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської 
ради  населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених 
місць  України,  утворюється  місцевою  радою  за  погодженням  із 
центральним   органом   виконавчої  влади,  що  реалізує  державну 
політику у сфері охорони культурної спадщини.
{  Частина  третя статті 3 в редакції Закону N 5461-VI ( 5461-17 ) 
від 16.10.2012 } 

     4.   Орган   виконавчої  влади  Автономної  Республіки  Крим, 
обласні,  районні,  Київська  та  Севастопольська  міські державні 
адміністрації   підзвітні   і  підконтрольні  відповідним  органам 
виконавчої  влади  та  центральним  органам  виконавчої  влади, що 
забезпечують  формування  та  реалізують державну політику у сфері 
охорони культурної спадщини в межах, передбачених законом.
{  Частина  четверта  статті  3  із  змінами,  внесеними згідно із 
Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } 

     5.  Виконавчий  орган  сільської,  селищної,  міської  ради з 
питань, передбачених підпунктом 5 пункту "б" частини першої статті 
31  і  підпунктом  10  пункту  "б"  статті  32 Закону України "Про 
місцеве  самоврядування  в  Україні" ( 280/97-ВР ), підконтрольний 
відповідним органам виконавчої влади.
{   Частина  п'ята  статті  3  із  змінами,  внесеними  згідно  із 
Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } 

     6. Рішення  (розпорядження,  дозволи,   приписи,   постанови) 
органів  охорони  культурної  спадщини,  прийняті  в  межах їхньої 
компетенції,  є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними 
особами. 

     7. Рішення   (розпорядження,   дозволи,  приписи,  постанови) 
центрального органу виконавчої влади у  сфері  охорони  культурної 
спадщини,  прийняті в межах його компетенції,  є обов'язковими для 
виконання органами охорони культурної спадщини. 

     {  Частину  восьму  статті  3  виключено  на  підставі Закону 
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } 

(   Стаття  3  в  редакції  Закону  N  2245-IV  (  2245-15  )  від 
16.12.2004 ) 

     Стаття 4. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері 
               охорони культурної спадщини 

     До повноважень Кабінету Міністрів  України  у  сфері  охорони 
культурної спадщини належить: 

     забезпечення  проведення державної політики; { Абзац статті 4 
в редакції Закону N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } 

     занесення об'єктів культурної спадщини національного значення 
до Державного реєстру нерухомих пам'яток України ( 928-2009-п ) та 
внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення; 

     подання у  відповідні  міжнародні  інстанції  пропозиції  про 
занесення пам'ятки до Списку всесвітньої спадщини; 

     надання дозволу   на   переміщення   (перенесення)   пам'ятки 
національного значення; 

     затвердження Списку  історичних  населених  місць  України та 
змін, внесених до нього; 

     оголошення        комплексів       (ансамблів)       пам'яток 
історико-культурними    заповідниками   державного   значення   та 
територій  історико-культурними  заповідними  територіями; { Абзац 
восьмий  статті  4  в  редакції  Закону  N 2518-VI ( 2518-17 ) від 
09.09.2010 } 

     затвердження нормативів і методик грошової оцінки пам'ятки. 
(   Стаття  4  в  редакції  Закону  N  2245-IV  (  2245-15  )  від 
16.12.2004 ) 

     Стаття 5. Повноваження центральних органів виконавчої 
               влади у сфері охорони культурної спадщини 

     До  повноважень  центрального  органу  виконавчої  влади,  що 
забезпечує   формування   державної   політики   у  сфері  охорони 
культурної спадщини, належить: 

     1)  формування державної політики з питань охорони культурної 
спадщини; 

     2)      розроблення,      затвердження      та     погодження 
нормативно-правових  актів,  розроблення  та  погодження державних 
програм охорони культурної спадщини; 

     3)  оголошення  топографічно  визначених  територій чи водних 
об’єктів, в яких містяться об’єкти культурної спадщини або можлива 
їх наявність, охоронюваними археологічними територіями; 

     4)  затвердження  державних  норм  та правил з питань охорони 
культурної спадщини, а щодо пам’яток архітектури та містобудування 
-  спільно  з  центральним органом виконавчої влади, що забезпечує 
формування  державної  політики  у сфері будівництва, архітектури, 
містобудування; 

     5)  встановлення  режиму  використання пам’яток національного 
значення, їхніх територій, зон охорони, охоронюваних археологічних 
територій, історичних ареалів населених місць; 

     6)  здійснення  науково-методичного  керівництва  у  питаннях 
охорони   культурної  спадщини,  затвердження  методик  та  правил 
дослідження об’єктів культурної спадщини; 

     7)    управління    в    порядку,    встановленому   законом, 
історико-культурними заповідниками державного значення; 

     8)  затвердження  правил  встановлення та утримання охоронних 
дощок,  охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на 
пам’ятках або в межах їхніх територій, затвердження їхніх зразків; 

     9)  здійснення  інших  повноважень,  передбачених  законом та 
покладених на нього актами Президента України. 

     До  повноважень  центрального  органу  виконавчої  влади,  що 
реалізує  державну  політику  у сфері охорони культурної спадщини, 
належить: 

     1)    контроль    за    виконанням    цього   Закону,   інших 
нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; 

     2)  реалізація державної політики з питань охорони культурної 
спадщини; 

     3)  ведення  Державного  реєстру  нерухомих пам’яток України, 
здійснення  координації  та  контролю  за паспортизацією нерухомих 
об’єктів культурної спадщини; 

     4)    координація   робіт   з   виявлення,   дослідження   та 
документування об’єктів культурної спадщини; 

     5)   подання   Кабінету   Міністрів  України  пропозицій  про 
занесення  об’єктів  культурної спадщини національного значення до 
Державного реєстру нерухомих пам’яток України та про внесення змін 
до нього щодо пам’яток національного значення; 

     6)  занесення об’єктів культурної спадщини місцевого значення 
до  Державного реєстру нерухомих пам’яток України та внесення змін 
до нього щодо пам’яток місцевого значення; 

     7)   подання   Кабінету   Міністрів  України  пропозиції  про 
переміщення (перенесення) пам’ятки національного значення; 

     8)  надання  дозволу  на  переміщення  (перенесення) пам’яток 
місцевого значення; 

     9)  забезпечення  юридичним  і  фізичним  особам  доступу  до 
інформації,  що  міститься у Державному реєстрі нерухомих пам’яток 
України; 

     10)   подання   Кабінету  Міністрів  України  пропозицій  про 
затвердження  Списку  історичних  населених  місць  України та про 
внесення змін до нього; 

     11)  забезпечення  публікації  Державного  реєстру  нерухомих 
пам’яток України та внесення до нього змін; 

     12)  визначення меж територій пам’яток національного значення 
та   затвердження   їх  зон  охорони,  охоронюваних  археологічних 
територій, історичних ареалів населених місць; 

     13)  здійснення  нагляду  за  виконанням робіт з дослідження, 
консервації,  реабілітації,  реставрації, ремонту, пристосування й 
музеєфікації пам’яток та інших робіт на пам’ятках; 

     14)    погодження    програм   та   проектів   містобудівних, 
архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, 
земляних робіт на пам’ятках національного значення, їх територіях, 
в   історико-культурних   заповідниках,   на   історико-культурних 
заповідних   територіях,   у   зонах   охорони,   на  охоронюваних 
археологічних  територіях, в історичних ареалах населених місць, а 
також  програм  і  проектів,  реалізація  яких може позначитися на 
об’єктах культурної спадщини; 

     15)  призначення  відповідних охоронних заходів щодо пам’яток 
національного  значення  та  їхніх  територій  у  разі  виникнення 
загрози  їх  руйнування  або  пошкодження  внаслідок дії природних 
факторів або проведення будь-яких робіт; 

     16)  заборона  будь-якої  діяльності  юридичних  або фізичних 
осіб,  яка створює загрозу об’єкту культурної спадщини або порушує 
законодавство у сфері охорони культурної спадщини; 

     17)   надання  дозволів  на  проведення  робіт  на  пам’ятках 
національного  значення,  їхніх  територіях та в зонах охорони, на 
охоронюваних   археологічних   територіях,  в  історичних  ареалах 
населених місць; 

     18)  видання  розпоряджень  та приписів щодо охорони пам’яток 
національного  значення,  припинення робіт на цих пам’ятках, їхніх 
територіях  та  в  зонах  охорони,  на  охоронюваних археологічних 
територіях,  в  історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи 
здійснюються   за   відсутності  затверджених  або  погоджених  із 
відповідними  органами  охорони  культурної  спадщини  програм  та 
проектів, передбачених цим Законом, дозволів або з відхиленням від 
них; 

     19) надання дозволів на відновлення земляних робіт; 

     20) погодження відчуження або передачі пам’яток національного 
значення  їхніми  власниками чи уповноваженими ними органами іншим 
особам у володіння, користування або управління; 

     21)  погодження охоронних договорів на пам’ятки національного 
значення; 

     22)  погодження проектів відведення земельних ділянок, у тому 
числі  тих,  що  призначаються  для  сільськогосподарських потреб, 
погодження  зміни  землевласника,  землекористувача  на  території 
пам’яток  та  в  їх охоронних зонах, на охоронюваних археологічних 
територіях, в історичних ареалах населених місць; 

     23)   застосування  фінансових  санкцій  за  порушення  цього 
Закону; 

     24)  формування і розміщення державного замовлення, укладення 
з  цією  метою  контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, 
реставрацію,  реабілітацію,  музеєфікацію,  ремонт,  пристосування 
пам’яток та інші заходи щодо охорони культурної спадщини; 

     25)  здійснення  інших  повноважень,  передбачених законом та 
покладених на нього актами Президента України. 

     Центральні органи виконавчої влади у сфері охорони культурної 
спадщини  щорічно  звітують  перед  Кабінетом Міністрів України та 
громадськістю про стан збереження об’єктів культурної спадщини.

 

Градостроительный расчет для получения градостроительных условий и ограничений, архитектурное проектирование, разработка эскиза намерений застройки для получения строительного паспорта застройки в Киеве!

 

Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки затверджений наказом Мінрегіону України від 05.07.2011 № 103 та діє в редакції наказу Мінрегіону України від 25.02.2013 № 66. Будівельний паспорт забудови земельної ділянки визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 кв.м., господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці. Порядок розроблення проектної документації на будівництво об'єктів затверджено наказом Мінрегіону України від 16.05.2011 № 45. Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст затверджено наказом Мінрегіону України від 07.07.2011 № 109. Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466. Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461. Прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадянських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення 1 та 2 категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж відбувається відповідно до наказу Мінрегіону України від 19.03.2013 № 95, зареєстрованого в Мін'юсті України 15 квітня 2013 року за № 612/23144.

Олег Викторович - кандидат наук, сертифицированный архитектор. Районы Киева: Голосеевский, Святошинский, Соломенский, Оболонский, Подольский, Печерский, Шевченковский, Дарницкий, Днепровский, Деснянский. Районы Киевской области: Барышевский, Белоцерковский, Богуславский, Бориспольский, Бородянский, Броварский, Васильковский, Володарский, Вышгородский, Згуровский, Иванковский, Кагарлыкский, Киево-Святошинский, Макаровский, Мироновский, Обуховский, Переяслав-Хмельницкий, Полесский, Ракитнянский, Сквирский, Ставищенский, Таращанский, Тетиевский, Фастовский, Яготинский.