Земляне
полотновулиць і доріг
населених пунктів проектується у комплексі з дорожнім одягом, виходячи з умов
геометричної форми земляного полотна, стійкості конструкції дорожнього одягу та
з ура­хуванням розташування проїзних частин нижче рівня прилеглих територій,
газонів, тротуарів: у нульових відмітках (найбільш доцільний варіант), у рівні
відміток планування прилеглої території, виїмці, напів-виїмці.

На окремих ділянках
проектування земляного полотна можливе з підвищеними над прилеглою тери­торією
проїзними частинами (у відкосах або підпірних стінках) з розміщенням у
сполученні з прилеглою територією місцевих проїздів або тротуарів і
забезпеченням самостійного водовідведення з кожного з розташованих у різних
рівнях елементів вулиці (дороги).

Примітка. Земляне полотно тротуарів,
велосипедних доріжок, автостоянок і проїздів проектується згідно з вимогами,
встановленими для земляного полотна вулиць і доріг. Зазначені елементи
допускається влаштовувати як на відокремленому самостійному, так і на сумісному
земляному полотні вулиць і доріг.

4.2 Проектування земляного
полотна слід проводити з урахуванням погодно-кліматичних особливостей району та
грунтово-гідрологічних умов ділянки будівництва, визначених наведеним у ДБН
В.2.3-4 дорожньо-кліматичним зонуванням території України, вертикального
планування прилеглих територій та функціонального призначення їх забудови,
категорії вулиці (дороги), висоти насипу (глибини виїмки), типу дорожнього
одягу, властивостей грунтів, які передбачається використовувати при спорудженні
земляного полотна, та ступеня їх зволоження, вимог захисту населення від шуму,
вихлопних газів автомобілів і пилу, умов виконання робіт, наявності та стану
зелених насаджень і підземних кому­нікацій.

4.3 Поздовжні похили
земляного полотна повинні відповідати запроектованим похилам дорожнього одягу,
а поперечні – бути не менше 20 ‰ і спрямовуватись у бік лотків проїзних частин
або дренажів (на газонах похил приймається у межах 5-10 ‰ ).

4.4 За ширини односхилої
проїзної частини 15 м
і більше, з урахуванням фільтраційної здатності піску підстильного шару,
поверхні земляного полотна в обидва боки від осі односхилого проїзду надаються
різнойменні похили, направлені один до лотка проїзної частини, інший – до борту
розділювальної смуги з обов\’язковим улаштуванням уздовж розділювальної смуги
дренажу мілкого закладання.

4.5 На площах, автостоянках,
розворотних кінцевих площадках громадського пасажирського транспорту зі значною
їх шириною дну корита надається у поперечному профілі пилоподібний контур з
прокладанням у понижених місцях дренажів мілкого закладання.

4.6 У звичайних планувальних, інженерно-геологічних
і гідрогеологічних умовах земляне полотно вулиць і доріг повинне проектуватися
згідно з типовими рішеннями, які використовуються в районах нового житлового
будівництва, а також існуючої забудови з умовами, подібними районам нового
будівництва.

Індивідуальна прив\’язка типового рішення або
індивідуальна конструкція земляного полотна роз­робляються за нестандартних
архітектурно-планувальних або транспортних рішень вулиці чи дороги (при їх
проектуванні в сформованих і заповідних зонах населених пунктів, вузлів у
різних рівнях, підземних пішохідних переходів, ділянок сполучення з лініями
метрополітену та колекторів, набережних, придо­рожніх шумозахисних споруд,
ділянок з підземними інженерними спорудами та оглядовими колодязями), а також у
випадках, визначених ДБН В.2.3-4.

 

4.7 Контур земляного полотна зверху визначається типовим
поперечним профілем вулиці чи дороги, а рішення нижнього його контуру, необхідність
створення уступів у основі насипу, дренажного влашту­вання в земляному полотні,
підпірних стінок та інших споруд, що забезпечують його стійкість – рельєфом
місцевості.

Товщина конструкції дорожнього одягу проїзних частин
і тротуарів, включаючи підстильні шари, визначає глибину корита відповідних
елементів.

4.8 Найменшу ширину земляного полотна для
розташування проїзних частин вулиць, доріг і площ необхідно приймати такою, що
дорівнює ширині проїзної частини з резервом 0,5 м з кожного боку для
влаштування піщаного дренажного шару під бордюром і кращого сполучення з шарами
під прилеглими тротуарами.

За наявності в поперечному профілі бічних канав
ширина земляного полотна збільшується на ширину двох узбіч.

4.9 Грунти, що використовуються для спорудження
земляного полотна, класифікуються за поход­женням, складом, станом у природному
заляганні, здиманням, схильністю до просідання та ступенем цементації льодом
згідно з ДСТУ Б В.2.1-2.

4.10 Верхня частина земляного полотна (робочий шар)
на глибину (від проектної відмітки поверхні земляного полотна) 1,0 і 0,8 м відповідно для
цементобетонного і асфальтобетонного покриттів повинна бути укладена з грунтів,
що не набрякають, що здимаються або не здимаються, підгрупи великоуламкових,
підгрупи піщаних (окрім піску пилуватого), супіску легкого крупного. Товщина
робочого шару з ґрунтів, що здимаються або мало здимаються, повинна
влаштовуватися таким чином, щоб морозозахисний шар дорожнього одягу входив до
його складу. Якщо товщина складає менше 2/3 глибини промерзання, то мож­ливість
використання в робочому шарі ґрунтів, які здимаються, визначається розрахунком
на морозо­стійкість за результатами випробувань.

4.11 Ступінь ущільнення ґрунту робочого шару, який
визначається коефіцієнтом ущільнення, пови­нен бути не менше 0,98. Допускається
ущільнення ґрунту на глибину до 0,3
м з коефіцієнтом 1,00-1,05. У даному випадку
переущільнена частина ґрунту вважається нижнім конструктивним шаром дорожнього
одягу з розрахунковими характеристиками, які на 15-30 % перевищують показники
нормально ущільне­ного ґрунту земляного полотна.

4.12 Не допускається без спеціальних досліджень і
обгрунтувань використовувати в робочому шарі чорноземи, рослинний грунт, грунти
біогенні (торфи, сапропелі), просадні ґрунти (леей
та інші), жирні
глини, мергелі, трепели, глинисті сланці. Можливість застосування в робочому
шарі металургійних і доменних шлаків має підтверджуватися їх випробуванням на
стійкість проти розпаду. Ці грунти в робо­чому шарі необхідно замінити або
поліпшити, використовуючи гранулометричні добавки або в\’яжучі матеріали. Грунт,
який містить понад 10 % органічних в\’яжучих речовин (гумус та ін.) за масою,
підлягає заміні.

4.13 При спорудженні насипів пріоритет слід
віддавати використанню місцевих ґрунтів і відходів промисловості. За необхідності
прискорення будівництва (завершення осідання) насипу необхідно засто­совувати
дренажні (скельні, гравійні, піщані), слабкодренажні (супісі, легкі суглинки),
а також недренажні грунти (важкі суглинки і глини), якщо їх ступінь зволоження
і допустима вологість при ущільненні зна­ходиться у межах, наведених у ДБН
В.2.3-4.

4.14 При проектуванні насипу з неоднорідних ґрунтів
у верхні її шари включають ґрунти з більш високою дренажною здатністю. У
процесі укладання шару дренажного ґрунту на шар ґрунту з меншими дренажними
властивостями поверхні останнього придається поперечний похил не менше 40 ‰ у
бік відкосів або споруд для відведення води.

4.15 Відсипку насипу необхідно передбачати на повну
ширину з пошаровим ущільненням. Товщина шарів і їх поперечні похили
назначаються з урахуванням властивостей грунту, умов та способів його
ущільнення, застосовуваних машин і механізмів. Необхідна ступінь ущільнення
грунтів під проїзною час­тиною і тротуарами, включаючи засипку котлованів і
траншей, визначається ДБН В.2.3-4.

4.16 Виїмка при проектуванні вулиць і доріг може
передбачатися для усієї вулиці в цілому або тільки проїзної частини залежно від
загального планувального рішення та вертикального планування вулиці (району); у першому випадку у виїмці розташовуються всі
елементи вулиці, у другому – тільки проїзна частина.

4.17 Крутизну укосів насипів
і виїмок призначають залежно від властивостей грунтів, геологічних,
гідрологічних і кліматичних умов місцевості, передбачуваних методів виконання робіт,
а також від висоти насипу та глибини виїмки.

За висоти (глибини) насипу (виїмки) до 2 м крутизну укосів слід
проектувати з похилами 1:3 – 1:5, а в обмежених умовах – не більше 1:1,5. За
більшої висоти (глибини) насипу (виїмки), а також у випадках, обумовлених у п.
4.12, крутизну укосів слід приймати за ДБН В.2.3-4.

Укріплення укосів насипів і
виїмок може бути здійснено висіванням трав або дернуванням, ста­білізацією
грунтів, улаштуванням збірних бетонних чи залізобетонних підпірних стінок або
іншими за­собами.

4.18 Як матеріал для насипів можна використовувати
грунти та відходи промисловості, міцність яких у часі під впливом
погодно-кліматичних умов зменшується незначно. У протилежному випадку мають
бути передбачені заходи щодо захисту від впливу погодно-кліматичних факторів
або підвищення стійкості насипу армуванням чи іншими засобами.

Для улаштування нижніх шарів насипів пропонується
застосовувати золошлакові суміші ТЕС і ДРЕС, шахтні відвальні породи, відвали
вуглезбагачення та інші техногенні грунти з урахуванням досвіду їх застосування
в Україні.

4.19 Земляне полотно вулиць і доріг населених
пунктів з поперечним профілем і системою водовідведення, характерними для
позаміських доріг, під\’їздів до мостів, шляхопроводів і з\’їздів вузлів у різних
рівнях слід проектувати згідно з вимогами ДБН В.2.3-4, а за умови влаштування
трамвайних ліній – з ура­хуванням СНіП 2.05.09.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *