З А К О Н   У К Р А Ї Н И 
                Про охорону археологічної спадщини 
    Цей Закон    регулює    відносини,   пов\’язані   з   охороною 
археологічної спадщини України –  невід\’ємної  частини  культурної 
спадщини людства,  вразливого і невідновлюваного джерела знань про 
історичне минуле,  а також визначає права та обов\’язки дослідників 
археологічної спадщини. 
                             Розділ I 
                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 
     Стаття 1. Визначення термінів 
     У цьому Законі наведені нижче  терміни  вживаються  в  такому 
значенні: 
     археологічна спадщина    України    (далі    –   археологічна 
спадщина) –  сукупність  об\’єктів   археологічної   спадщини,   що 
перебувають під охороною держави, та пов\’язані з ними території, а 
також  рухомі  культурні  цінності  (археологічні  предмети),   що 
походять з об\’єктів археологічної спадщини; 
     археологічна розвідка    –    вид    наукового    дослідження 
археологічної спадщини,  не пов\’язаний з  руйнуванням  культурного 
шару   (крім   обмеженого   шурфування   для   визначення  товщини 
культурного шару) об\’єкта археологічної спадщини і спрямований  на 
виявлення,  локалізацію (картографування),  інтерпретацію об\’єктів 
археологічної спадщини,  уточнення даних про  вже  відомі  об\’єкти 
археологічної спадщини; 
     археологічні розкопки    –    вид    наукового    дослідження 
археологічної  спадщини,   спрямований   на   пошук   і   вивчення 
археологічних   залишків   на   території   об\’єкта  археологічної 
спадщини,  що здійснюється шляхом систематичного обстеження земної 
чи  підводної  поверхні  та  включає  земляні  і  підводні роботи, 
наслідком  яких  може   бути   часткове   або   повне   руйнування 
досліджуваного об\’єкта; 
     дозвіл –  документ установленого зразка,  виданий центральним 
органом виконавчої влади у сфері охорони культурної  спадщини,  що 
дає  право  на  проведення  археологічних  розвідок,  розкопок  на 
території пам\’ятки,  охоронюваній археологічній території, в зонах 
охорони,   історичних   ареалах   населених   місць,  а  також  на 
дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною 
поверхнею та водою; 
     дослідник археологічної  спадщини  (далі – археолог) – вчений 
(громадянин України,  іноземець або особа без громадянства),  який 
має  відповідну фахову освіту і кваліфікацію,  професійно здійснює 
археологічні  дослідження  із  складенням  наукової  звітності  та 
публікацією наукових результатів; 
     кваліфікаційний документ  – посвідчення установленого зразка, 
що визначає фаховий рівень дослідника; 
     наукове дослідження   археологічної    спадщини    (далі    – 
археологічне  дослідження)  –  наукова  діяльність,  спрямована на 
здобуття  нових  знань   про   об\’єкти   археологічної   спадщини, 
закономірності  розвитку  давнього  суспільства і людини на основі 
результатів  аналізу  археологічних  матеріалів  і  документованої 
інформації   (публікацій,  наукових  звітів  тощо)  археологічного 
характеру; 
     об\’єкт археологічної спадщини (далі – археологічний об\’єкт) – 
місце,   споруда   (витвір),   комплекс  (ансамбль),  їх  частини, 
пов\’язані з ними території чи  водні  об\’єкти,  створені  людиною, 
незалежно  від  стану  збереженості,  що  донесли  до  нашого часу 
цінності  з  археологічного,  антропологічного  та  етнографічного 
погляду і повністю або частково зберегли свою автентичність; 
     охорона археологічної   спадщини   –   комплекс  заходів,  що 
здійснюються відповідно до законодавства органами державної влади, 
підприємствами,     установами,     організаціями,    громадянами, 
спрямованих  на  ведення  обліку  (виявлення,  наукове   вивчення, 
класифікацію,   картографування,   державну  реєстрацію),  захист, 
збереження,   належне    утримання,    відповідне    використання, 
консервацію,  реставрацію,  реабілітацію  та музеєфікацію об\’єктів 
археологічної спадщини,  а також поширення знань про  археологічну 
спадщину; 
     пам\’ятка археології   (далі   –   археологічна   пам\’ятка)  – 
археологічний  об\’єкт  національного   або   місцевого   значення, 
занесений до Державного реєстру нерухомих пам\’яток України.
{   Стаття  1  в  редакції  Закону  N  2518-VI  (  2518-17  )  від 
09.09.2010 } 
     Стаття 2. Законодавство України про охорону археологічної 
               спадщини 
     Законодавство України  про  охорону  археологічної   спадщини 
складається  з  Конституції  України  (  254к/96-ВР ),  Земельного 
кодексу України  (  2768-14  ),  Закону   України   \”Про   охорону 
культурної спадщини\” ( 1805-14 ),  міжнародних договорів України з 
питань охорони археологічної  спадщини,  згода  на  обов\’язковість 
яких  надана  Верховною  Радою  України,  цього  Закону  та  інших 
нормативно-правових актів України. 
     Стаття 3. Основні завдання законодавства України про охорону 
               археологічної спадщини 
     Основними завданнями   законодавства   України   про  охорону 
археологічної спадщини є: 
     регулювання суспільних відносин у сфері охорони,  дослідження 
та збереження археологічної спадщини; 
     забезпечення права   громадян   на   пізнання   археологічної 
спадщини України; 
     забезпечення археологам  –  громадянам   України   права   на 
проведення археологічних досліджень; 
     визначення  повноважень  державних  органів  у  сфері охорони 
археологічної  спадщини;  { Абзац п\’ятий частини першої статті 3 в 
редакції Закону N 2518-VI ( 2518-17 ) від 09.09.2010 } 
     сприяння державній політиці у сфері охорони,  дослідження  та 
збереження археологічної спадщини; 
     визначення видів      об\’єктів     археологічної     спадщини 
(археологічних об\’єктів культурної спадщини); 
     визначення   відповідних   прав   та   обов\’язків   осіб,   у 
користуванні  або  володінні яких перебувають археологічні об\’єкти 
чи  предмети;  {  Абзац восьмий частини першої статті 3 в редакції 
Закону N 2518-VI ( 2518-17 ) від 09.09.2010 } 
     створення необхідних умов для забезпечення  охорони  об\’єктів 
археологічної спадщини; 
     створення нормативно-правової  бази  з  охорони,  збереження, 
дослідження археологічної спадщини; 
     визначення  критеріїв  щодо видачі кваліфікаційних документів 
та  дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших 
земляних  робіт  на території археологічної пам\’ятки, охоронюваній 
археологічній  території,  в  зонах  охорони, в історичних ареалах 
населених   місць,  а  також  дослідження  решток  життєдіяльності 
людини,  що  містяться  під  земною  поверхнею  або водою; { Абзац 
одинадцятий  частини  першої статті 3 із змінами, внесеними згідно 
із Законом N 2518-VI ( 2518-17 ) від 09.09.2010 } 
     правове регулювання  фінансування   охорони   і   дослідження 
археологічної спадщини. 
                            Розділ II 
           ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЮ СПАДЩИНОЮ 
     Стаття 4. Органи управління у сфері охорони археологічної 
               спадщини 
     Державне управління  у  сфері  охорони археологічної спадщини 
здійснюється   Кабінетом   Міністрів   України    та    спеціально 
уповноваженими органами охорони культурної спадщини. 
     До спеціально   уповноважених   органів   охорони  культурної 
спадщини належать: 
     центральні   органи   виконавчої   влади,   що   забезпечують 
формування   та  реалізують  державну  політику  у  сфері  охорони 
культурної  спадщини;  {  Абзац  другий  частини другої статті 4 в 
редакції Закону N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } 
     орган  виконавчої  влади  Автономної Республіки Крим; { Абзац 
третій  частини  другої  статті  4  в  редакції  Закону  N 5461-VI 
( 5461-17 ) від 16.10.2012 } 
     обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні 
адміністрації;  {  Абзац  четвертий  частини  другої  статті  4  в 
редакції Закону N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } 
     виконавчий  орган  сільської, селищної, міської ради. { Абзац 
п\’ятий  частини  другої  статті  4  в  редакції  Закону  N 5461-VI 
( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
{   Стаття  4  в  редакції  Закону  N  2518-VI  (  2518-17  )  від 
09.09.2010 } 
     Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері 
               охорони археологічної спадщини 
     До повноважень Кабінету Міністрів  України  у  сфері  охорони 
археологічної спадщини належить: 
     забезпечення здійснення  державної  політики  у сфері охорони 
археологічної спадщини; 
     здійснення державного контролю у сфері охорони  археологічної 
спадщини; 
     внесення об\’єктів    археологічної   спадщини   національного 
значення до Державного реєстру нерухомих пам\’яток України; 
     визначення археологічних установ та  музеїв,  яким  надається 
право утримання археологічних пам\’яток, а також їх купівлі; 
     затвердження методик   і   нормативів   оцінки  археологічних 
пам\’яток. 
     Кабінет Міністрів України здійснює також  інші  повноваження, 
передбачені законами України у сфері охорони культурної спадщини. 
{  Частина  друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } 
     Стаття 6. Повноваження центральних органів виконавчої влади 
               у сфері охорони культурної спадщини 
     До  повноважень  центрального  органу  виконавчої  влади,  що 
забезпечує   формування   державної   політики   у  сфері  охорони 
культурної спадщини, належать: 
     розроблення,  затвердження  та погодження нормативно-правових 
актів, що регулюють питання охорони археологічної спадщини; 
     оголошення   топографічно   визначених  територій  чи  водних 
об’єктів, в яких містяться об’єкти культурної спадщини або можлива 
їх наявність, охоронюваними археологічними територіями; 
     науково-методичне керівництво з питань охорони і використання 
археологічної спадщини; 
     здійснення   інших   повноважень,   передбачених  законом  та 
покладених на нього актами Президента України. 
     До  повноважень  центрального  органу  виконавчої  влади,  що 
реалізує  державну  політику  у сфері охорони культурної спадщини, 
належать: 
     ведення державного обліку об’єктів археологічної спадщини; 
     визначення меж територій археологічних пам’яток національного 
значення,  затвердження зон їх охорони, охоронюваних археологічних 
територій,  історичних  ареалів  населених  місць  та встановлення 
режиму їх використання; 
     здійснення   нагляду   за  виконанням  робіт  з  дослідження, 
консервації,  реабілітації,  реставрації,  ремонту, пристосування, 
музеєфікації та інших робіт на об’єктах археологічної спадщини і в 
зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, 
     в історичних ареалах населених місць відповідно до закону; 
     погодження проектів відведення земельних ділянок на території 
пам’яток  та  в  зонах  їх  охорони, на охоронюваних археологічних 
територіях,  в  історичних  ареалах  населених місць відповідно до 
закону; 
     погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і 
ландшафтних  перетворень,  меліоративних, шляхових, земляних робіт 
на  пам’ятках  національного  значення  та  в зонах їх охорони, на 
охоронюваних   археологічних   територіях,  в  історичних  ареалах 
населених місць з урахуванням експертного висновку за результатами 
наукової археологічної експертизи зазначених проектів; 
     видача   дозволів   на   проведення  археологічних  розвідок, 
розкопок  на  території пам’ятки, в зонах охорони, на охоронюваній 
археологічній  території,  в історичних ареалах населених місць, а 
також  на  дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться 
під земною поверхнею та водою; 
     заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, що 
загрожує   об’єкту   археологічної  спадщини  або  порушує  вимоги 
законодавства  про  охорону  археологічної  спадщини,  в  порядку, 
встановленому законом; 
     видача  розпоряджень  та  приписів щодо охорони археологічних 
пам’яток,  припинення робіт на таких пам’ятках, їх територіях та в 
зонах   охорони,   на  охоронюваних  археологічних  територіях,  в 
історичних  ареалах  населених місць, якщо такі роботи виконуються 
за  відсутності  затверджених або погоджених відповідними органами 
охорони  культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим 
Законом дозволів або з відхиленням від них; 
     застосування  фінансових  санкцій  за  порушення  вимог цього 
Закону; 
     здійснення  контролю  за переміщенням археологічних предметів 
через державний кордон; 
     здійснення   інших   повноважень,   передбачених  законом  та 
покладених на нього актами Президента України.
{  Стаття  6  в  редакції  Законів  N  2518-VI  (  2518-17  )  від 
09.09.2010, N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } 
     Стаття 7. Повноваження інших органів охорони культурної 
               спадщини 
     До  повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки 
Крим,  обласної,  районної,  Київської та Севастопольської міської 
державної  адміністрації,  виконавчого органу сільської, селищної, 
міської  ради  належать:  {  Абзац  перший  статті  7  із змінами, 
внесеними згідно із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 } 
     здійснення контролю   за   виконанням   цього  Закону,  інших 
нормативно-правових актів щодо охорони археологічної спадщини; 
     визначення меж  територій  археологічних  пам\’яток  місцевого 
значення, затвердження зон їх охорони; 
     забезпечення в                межах               відповідної 
адміністративно-територіальної  одиниці   належного   захисту   та 
утримання об\’єктів археологічної спадщини; 
     здійснення відповідно до закону нагляду за станом схоронності 
археологічних пам\’яток; 
     погодження   у   випадках,   передбачених   законом  проектів 
відведення  земельних ділянок; { Абзац шостий статті 7 із змінами, 
внесеними згідно із Законом N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011 } 
     погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і 
ландшафтних  перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, 
виконання  яких  може  позначитися  на  стані  пам\’яток  місцевого 
значення,  їх  територій  і зон охорони, з урахуванням експертного 
висновку   за   результатами   наукової  археологічної  експертизи 
зазначених проектів; 
     реєстрація кваліфікаційних   документів   та   дозволів    на 
проведення   археологічних   розвідок,   розкопок,   а   також  на 
дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною 
поверхнею та водою; 
     видання розпоряджень   і   приписів   щодо  охорони  пам\’яток 
місцевого значення,  припинення робіт на пам\’ятках,  їх територіях 
та  в  зонах охорони,  якщо такі роботи виконуються за відсутності 
затверджених або погоджених відповідним органом охорони культурної 
спадщини  програм  та проектів,  передбачених цим Законом дозволів 
або з відхиленням від них; 
     здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *