МЕТОДИКА грошової оцінки пам\’яток

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 26 вересня 2002 р. N 1447
 
МЕТОДИКА грошової оцінки пам\’яток
 
Загальні положення
 
     1. Ця Методика визначає процедури проведення грошової оцінки пам\’яток археології, історії, монументального мистецтва, архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних пам\’яток національного та місцевого значення, занесених до Державного реєстру нерухомих пам\’яток України.
 
     2. У Методиці вживаються такі поняття:
 
     вартість пам\’ятки – вартість, визначена в процесі проведення незалежної оцінки на певну дату з урахуванням історичної, архітектурної, художньої, наукової та іншої цінності;
 
     схоронність пам\’ятки – показник збереження первісного (автентичного) вигляду пам\’ятки як в цілому, так і окремих її елементів.
 
     Інші поняття, які використовуються у Методиці, вживаються у значеннях, визначених у Законах України \”Про охорону культурної спадщини\” ( 1805-14 ), \”Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні\” ( 2658-14 ) та інших нормативно-правових актах, що регулюють питання оцінки майна.
 
     3. Дія цієї Методики поширюється на випадки проведення суб\’єктами оціночної діяльності грошової оцінки пам\’яток та щойно виявлених об\’єктів культурної спадщини до вирішення питання про занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам\’яток України, а саме:
 
     відчуження;
 
     передачі у володіння, користування, управління;
 
     передачі в оренду;
 
     переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;
 
     передачі в заставу;
 
     передачі до статутного фонду господарського товариства;
 
     страхування;
 
     інші випадки, передбачені законодавством.
 
     4. Положення Методики не поширюються на визначення вартості рухомих археологічних предметів, творів монументального образотворчого мистецтва та елементів декоративно-прикладного мистецтва, які можна відокремити від пам\’ятки без нанесення їй шкоди.
 
     5. Вимоги Методики є обов\’язковими для всіх суб\’єктів оціночної діяльності під час проведення грошової оцінки пам\’яток.
 
     6. Згідно з Методикою проводиться оцінка пам\’яток як окремих об\’єктів та оцінка пам\’яток у складі активів підприємств, установ і організацій.
 
     7. Вибір бази оцінки пам\’яток здійснюється відповідно до нормативно-правових актів з оцінки майна та міжнародних стандартів оцінки з урахуванням таких особливостей:
 
     1) для цілей оренди пам\’ятки використовується ринкова вартість (в окремих випадках – спеціальна вартість) як база оцінки; у разі оренди пам\’ятки, що має невід\’ємні поліпшення, здійснені орендарем, використовується інвестиційна вартість як база оцінки;
 
     2) для цілей відчуження пам\’ятки способами, визначеними законодавством, використовуються ринкова вартість та неринкові види вартості як бази оцінки залежно від умов відчуження;
 
     3) для цілей передачі пам\’ятки у заставу визначається ліквідаційна вартість, якщо інше не передбачено законодавством або договором на проведення оцінки пам\’ятки;
 
     4) для цілей страхування (визначення збитків) пам\’ятки розмір страхової суми визначається на підставі аналізу умов договору страхування в цілому, а також з урахуванням особливостей фізичного стану майна та його поточного використання, впливу зовнішніх факторів на формування ринкової вартості майна тощо.
 
     Страхова сума може визначатися з використанням ринкової або неринкових видів вартості як баз оцінки.
 
     Для визначення розміру страхового відшкодування оцінка застрахованої пам\’ятки проводиться з урахуванням умов страхування і принципів корисності та заміщення.
 
     Для застрахованої пам\’ятки, яка подібна до майна, що продається (купується) на ринку, оцінка розміру страхового відшкодування здійснюється виходячи з розрахунку прямого збитку, якого зазнав страхувальник, але не більше її ринкової вартості до настання страхового випадку на дату заподіяння збитку; у разі коли інформація про ціни продажу на подібне до застрахованої пам\’ятки майно відсутня, – не більше його вартості заміщення (вартості відтворення).
 
     Якщо страхова сума становить певну частку вартості застрахованої пам\’ятки, розмір страхового відшкодування оцінюється як відповідна частка оціненого прямого збитку, якщо інше не передбачено умовами страхування.
 
     У разі страхування поліпшень земельної ділянки від дії стихійного лиха базою оцінки є вартість заміщення чи відтворення цих поліпшень або їх частин;
 
     5) для визначення розміру відшкодування внаслідок заподіяння будь-якої шкоди пам\’ятці використовується вартість відтворення її пошкоджених елементів (частин); для визначення збитків визначається ринкова вартість пам\’ятки.
 
Грошова оцінка археологічних пам\’яток
 
     8. Об\’єктами грошової оцінки археологічних пам\’яток є городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, мегаліти, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, рештки життєдіяльності людини, що містяться під водою.
 
     9. Для грошової оцінки археологічних пам\’яток застосовується витратний підхід.
 
     В основу грошової оцінки археологічних пам\’яток покладено витрати на роботи з їх археологічних досліджень за цінами, що встановлюються Держбудом і Мінкультури.
 
     10. Грошова оцінка археологічної пам\’ятки проводиться шляхом застосування до витрат на роботи з археологічних досліджень (у цінах на дату оцінки) коефіцієнтів, що залежать від археологічної, культурної цінності, ступеня схоронності, раритетності пам\’ятки, її місця у стародавній історії, розміру земельної ділянки, на якій вона розташована, за такою формулою:
 
Ва = Вад (Кх+Кк+Кс+Кі+Кп) + Врап + Вз,
 
  де Ва  –  вартість археологічної пам\’ятки, гривень; 
     Вад – витрати на роботи з археологічних досліджень пам\’ятки, гривень;
 
     Кх – коефіцієнт, що враховує віднесення пам\’ятки до певної археологічної хронологічної групи і визначається відповідно до пункту 11 Методики;
 
     Кк – коефіцієнт, що характеризує культурну цінність археологічної пам\’ятки і визначається відповідно до пункту 12 Методики;
 
     Кс – коефіцієнт, що враховує ступінь схоронності археологічної пам\’ятки і визначається відповідно до пункту 13 Методики;
 
     Кі – коефіцієнт, що враховує історичну цінність археологічної пам\’ятки і визначається відповідно до пункту 14 Методики;
 
     Кп – коефіцієнт, що враховує цінність археологічної пам\’ятки залежно від її площі і визначається відповідно до пункту 15 Методики;
 
     Врап – вартість рухомих археологічних предметів, які не можна відокремити від пам\’ятки без завдання їй шкоди, гривень. Визначається на підставі результатів відповідної наукової, історичної та мистецтвознавчої експертизи;
 
     Вз – ринкова вартість прав, пов\’язаних із земельною ділянкою відповідної категорії, на якій розташована археологічна пам\’ятка, гривень. Оцінка земель відповідної категорії проводиться із застосуванням витратного, дохідного та порівняльного підходів згідно з нормативно-правовими актами з оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
     11. Якщо археологічна пам\’ятка належить до основних археологічних груп, застосовується коефіцієнт (Кх), коли за одиницю беруться пам\’ятки, час існування яких не перевищує 800 років. Значення коефіцієнта наведено в додатку 1 до Методики.
 
     Для багатошарових археологічних пам\’яток, крім курганів, застосовується коефіцієнт найдавнішого культурного шару. При цьому датування окремих більш давніх знахідок, не пов\’язаних з культурним шаром пам\’ятки, не враховується.
 
     12. Залежно від культурної цінності археологічної пам\’ятки застосовується коефіцієнт (Кк), що визначає ступінь її раритетності для території України. Значення коефіцієнта наведено в додатку 2 до Методики.
 
     Для багатошарових археологічних пам\’яток застосовується найбільший коефіцієнт. При цьому наявність окремих знахідок інших археологічних культур, не пов\’язаних з культурним шаром пам\’ятки, не враховується.
 
     13. Залежно від ступеня схоронності археологічної пам\’ятки застосовується коефіцієнт (Кс), де за одиницю беруться пам\’ятки з перевідкладеним культурним шаром та без наявності залишків окремих складових (жител, ям, споруд, поховань тощо). Значення коефіцієнта наведено в додатку 3 до Методики.
 
     Розорані археологічні пам\’ятки, що зберегли зовнішні форми, вважаються автентичними. Для курганів, насип яких не розорюється, коефіцієнт (Кс) збільшується в 1,5 раза.
 
     Для пам\’яток із штучними формами коефіцієнт (Кс) застосовується до загальної площі об\’єкта без урахування площі штучних форм.
 
     Для окремих ділянок археологічного культурного шару в сучасній міській забудові застосовується коефіцієнт як для пам\’яток автентично збережених або з частково перевідкладеним культурним шаром (оранка верхньої частини культурного шару) без штучних зовнішніх форм.
 
     14. Залежно від відомостей про роль археологічної пам\’ятки в історичних подіях або її значення в історико-культурному житті України застосовується коефіцієнт (Кі), коли за одиницю беруться пам\’ятки, історичні відомості про які відсутні. Значення коефіцієнта наведені в додатку 4 до Методики.
 
     15. Цінність археологічної пам\’ятки залежить також від розміру площі земельної ділянки, на якій вона розташована. Значення коефіцієнта (Кп), що враховує таку залежність, наведені в додатку 5 до Методики.
 
     16. Інформаційною базою для грошової оцінки археологічних пам\’яток є дані Державного реєстру нерухомих пам\’яток України, державних кадастрів, пам\’яткоохоронної, землевпорядної та містобудівної документації, інвентаризації земель.
 
     17. З метою віднесення об\’єкта оцінки до певної археологічної хронологічної групи, визначення історичної цінності, рівнів раритетності, схоронності археологічної пам\’ятки до робіт з оцінки залучаються відповідні спеціалісти або організації, уповноважені провадити такі експертизи.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code