Конт.:

Олег Прокопенко

Кандидат наук, архитектор в Киеве Tel, Viber +38 063 608 7812


Архитектурное проектирование зданий
112016 28

Принципи організації житлових будинків-комплексів зі структурою геріатричної реабілітації

Олег Прокопенко - кандидат наук, архитектор в Киеве, дизайн-проекты. Получение стройпаспорта, градусловий! Анализ земельных участков под застройку с разработкой архитектурной концепции. Опыт государственной службы в центральном органе гос. исп. власти. Веб, медиа, IT.

Автор: Oleg | Раздел: Публикации | Просмотров: 7 522

О.В. Прокопенко, архітектор, КиївЗНДІЕП

 

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ-КОМПЛЕКСІВ ЗІ СТРУКТУРОЮ ГЕРІАТРИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ


З поняттям "реабілітація” пов’язано повне відновлення правового положення особистості в суспільстві. У медичному, соціально-етичному розумінні термін '’реабілітація" вживається з визначеним значенням, в цілому як комплекс заходів щодо інтеграції людей літнього віку в суспільство і отримав він міжнародне визнання після першої світової війни, коли з'явилося багато інвалідів війни, для яких створювались спеціальні методи лікування. Для інвалідів були організовані різні центри, реабілітаційні служби, державні інститути з визначенням доступної професії і випробуванням на відповідному робочому місці, професійна підготовка з обліком інвалідизуючого захворювання, враховуючи отримання одночасно і загального захворювання.

Об’єми планування житла для осіб похилого віку отримані завдяки статистичним даним про соціальні групи, устрій яких дотепер залишався невирішеним. Проблема їхнього розміщення тимчасово балансувалася наявністю скупчених поселень на окраїнах міст і гуртожитків усіх видів [9,10].

У людей похилого віку відсутнє бажання змінювати місце проживання через звикання до контактів та оточення. Це часто призводить до того, що старі люди живуть одні в занадто великих квартирах, у той час як молоді родини змушені задовольнятися малогабаритними квартирами. Переселення старих людей в нову квартиру повинно відбуватися тільки в межах одного району, щоб зберегти звичне оточення.

З безлічі наукових робіт про соціальне становище старих, чи ролі, нав'язаної їм суспільством, можна виділити три теорії соціального положення людей похилого віку в суспільстві;

1."Теорія десоціалізації". Ренв Кеніг, проводячи паралель із процесом розвитку дітей, відзначає, що з досягненням пенсійного віку і виключенням з активного виробничого процесу, старіюча людина переходить у групу, основними властивостями якої є несамостійність і потреба в допомозі.

2.Скандинавські країни демонструють зовсім іншу думку громадян про соціальні установи і допомогу держави. Призначення більшої частини податків і соціальних зборів усвідомлюється кожним ще під час його активної участі у виробничому процесі. Відтак, громадянин вчасно усвідомлює, що використання соціальної допомоги є його невід'ємним правом.

3."Теорія неучасті". Каммінгс і Генрі вважають, що людина в процесі старіння, ослаблення фізичних і розумових сил, втраті соціальних зв'язків та інтересів повинна усе більше відходити убік і сприймати це як природне явище.

За своєю вдачею нинішнє покоління літніх достатньо оптимістичне. З іншого боку, не можна забувати про самотність, що переходить у депресію: для подолання самотності необхідно частіше спілкуватися, ширше використовувати український і закордонний досвід у подоланні цієї проблеми. Крім того, у сучасних умовах надзвичайно актуальна користь спілкування з молоддю і передача їй досвіду старших.

Визначено коло потреб людей похилого віку - духовна самореалізація, творчість, соціальна затребуваність, колективне дозвілля, відпочинок, турбота, добросусідство і взаємодопомога, матеріальна забезпеченість, медична і психологічна допомога (рис. 1), зв’язок поколінь, спілкування будь-якого рівня, обмін досвідом у вирішенні проблем, трудова активність, участь міських і сільських жителів у соціальному туризмі [6,11].

 

Міста України виявляють тенденцію до демографічного старіння. За розрахунками демографів у 2026 році 39% населення Києва досягне передпенсійного чи пенсійного віку [9,10]. У новому генеральному плані передбачено розвиток спеціалізованих зон для цієї категорії населення.

Варіантами організації центрів реабілітації є центри, що проводять тільки медичну чи тільки професійну реабілітацію, а також поєднують обидва види реабілітації.

Нині розробляються спеціалізовані житлові будинки і будинки-комплекси з функцією геріатричної реабілітації [1,2] (рис. 2).

 

 

Розміщення житла для хронічно хворих літніх людей та інвалідів у системі житлової забудови - перспективний напрямок у житловому будівництві.

У житлі квартирного типу, визнаному найраціональнішим для старших вікових груп, оптимальна просторова взаємодія залежить від ступеню згрупованості й типу розміщення в системі житлової забудови.

& Основною особливістю розміщення житлових чарунок для літніх людей у системі комплексу з комбінованою формою заселення є спільне проживання людей з різним станом здоров’я і різною мірою потреби у догляді [5].

Комплекс з комбінованим заселенням (загального типу) - комфортабельне житло для усіх груп літніх людей завдяки зручності організації спеціалізованого обслуговування сконцентрованих житлових груп; у разі необхідності (хвороби або одужання) можливий перехід з однієї житлової групи в іншу. Наявність у таких комплексах житла квартирного типу істотно підвищує рівень комфорту. Проте такі фактори, як підвищення концентрації населення старших вікових груп на і обмеженій території, відокремленість від інших груп населення, спільне проживання здорових і хворих, пов'язане з постійним спілкуванням, є недоліками цього прийому.

£ Набуває поширення розміщення квартирного житла для літніх людей у структурі громадських центрів. Прикладами є сервіс-будинки, що споруджуються в країнах Скандинавії, Швейцарії, Німеччині та інш. [8,12,13]. Як правило, вони мають велику місткість (200-300 чоловік) і блоки обслуговування з повною номенклатурою видів обслуговування [4].

Проживання літніх людей у громадському центрі району, постійне спілкування з населенням різного віку позитивно позначається на їхньому соціальному "самопочутті”. Проте виникає проблема ізоляції житла літніх людей від надмірного шуму та інших негативних наслідків, пов'язаних зі скупченням людей.

У ряді країн починає запроваджуватися в практику будівництва розміщення структури геріатричної реабілітації у нижніх поверхах масових будинків житлових груп, які складаються з 6-8 спеціальних квартир, що передбачаються для людей з різним станом здоров'я.

Організовуються житлові групи для літніх людей місткістю від 20 до 120 чоловік. Наприклад, в Англії за результатами обстеження виявлено вимоги цієї частини населення щодо збереження незалежності, поряд із забезпеченням можливості отримання необхідної допомоги, що спричинили виникнення концепції «групових» будинків.

Оптимальною вважається місткість до 30 квартир, але існуючі нормативні документи допускають також 50—60 квартир з двома черговими, з одночасною організацією деяких видів обслуговування (магазинів, клубів тощо). Такі споруди, як правило, будують 5- і 6-поверховими з ліфтами. Квартири передбачаються одно - та двокімнатні.

Деякі фахівці вважають, що найраціональніший тип житла для літніх людей -— одноквартирні блоковані будинки, бо вони забезпечують одну з основних вимог, яка висувається до будинків такого призначення - ізольованість у межах власного житла й одночасна інтеграція з рештою населення. Крім того, тут можуть бути створені умови, що наближаються до умов життя в індивідуальному будинку садибного типу. Це особливо важливо для літніх людей, які більшу частину життя проводять у межах свого житла.

Сутність блокованої планувальної схеми полягає в тому, що одноквартирні житлові будинки можуть блокуватися в двох- або багатоквартирні типи: 1-, 2-, або 3-поверхові, рядові та з планами хрестоподібної форми, - з квартирами на одному поверсі або в двох рівнях.

Блоковану структуру досить складно реалізувати в сформованій забудові. Раціональний варіант розміщення житла для літніх людей є створення селищ або районів для спільного проживання літніх людей [7]. Наприклад, високощільна малоповерхова забудова, дозволить успішно задовольняти потреби літніх громадян при проектуванні нових селищ та житлових районів.

У ряді європейських країн (Швейцарія, Франція та інш.) значного поширення набули будинки галерейного типу. Входи у квартири влаштовані з відкритих галерей, розташованих на поверхах з одного боку будинку. Таке планування дозволяє значно збільшити кількість квартир, що обслуговуються одним вузлом вертикальних комунікацій. Усі квартири мають двобічну орієнтацію, що забезпечує гарні умови інсоляції та провітрювання. Крім того, цей тип має велику містобудівну маневреність, що дуже важливо для великого міста. Економічність галерейних будинків за умови дотримання необхідних санітарно- гігієнічних вимог найбільш очевидна при комплектації будинків квартирами невеликих розмірів, призначених для літніх людей.

До переваг такої структури можна зарахувати і те, що галереї є не тільки засобом комунікації, але й місцем відпочинку та спілкування. Наявність галерей надає однакові умови комфортності усім мешканцям будинку, незалежно від того, на якому поверсі розташована квартира. Ширина галерей в будинках для літніх людей дещо більша (1,5-1,8 м), порівняно з будинками звичайного типу (1,1-1,4 м). У деяких випадках галереї розширюють для улаштування місць відпочинку та спілкування.

У практиці спорудження будинків для літніх людей секційна структура застосовується рідко. Споруди, скомпоновані з кількох однакових секцій, не відповідають внутрішній функціональній структурі і специфіці типу, що розглядається. Тому частіше споруджуються односекційні будівлі, які задовольняють більшість вимог, що висуваються до житла для літніх людей.

У зарубіжній практиці зустрічаються приклади будинків для літніх людей з коридорною системою планування. Ця система економічна завдяки збільшенню кількості квартир, що припадає на один вузол вертикальних комунікацій; вона сприяє організації чіткої конструктивно-планувальної структури. При коридорній системі скорочується периметр зовнішніх стін, завдяки збільшенню ширини корпусу споруди.

Розглядаючи цю систему, необхідно враховувати і її недоліки: однобічна орієнтація квартир позбавляє їх наскрізного провітрювання, погіршує умови інсоляції, обмежує містобудівну маневреність споруди. Проте архітектори, застосовуючи коридорну структуру, прагнуть використати її переваги і знайти вирішення, що компенсують недоліки.

Інтернат більше підходить для людей, що втратили здатність до самообслуговування. Але сам факт проживання в інтернаті негативно позначається на стані людини. Уявіть собі, відносно бадьора літня людина, зі збереженим інтелектом, здатна обслуговувати себе, раптом виявляється серед великої кількості літніх, хворих людей. Тому люди швидко втрачають індивідуальність, інтерес до життя і швидше йдуть з нього. Наприклад, середня 

тривалість життя в будинках-інтернатах 78 років, а у вже існуючих спеціальних будинках - 85.

Зрозуміло, будинки-інтернати залишаться, але потрібно зняти з них зайве І, навантаження; це дасть змогу поліпшити якість життя пацієнтів, за рахунок поліпшення умов проживання.

У цивілізованих країнах давно з’явилася тенденція максимального залучення людей похилого віку до активного життя суспільства.

Створення в місті житлових будинків-комплексів зі структурою геріатричної реабілітації дозволить вирішити значну кількість соціальних проблем, знизити соціальну напруженість і підвищити якість життя людей похилого віку [11].

Літні люди повинні бути забезпечені окремим житлом з наданням цілого комплексу соціальних, медичних, побутових послуг, з можливістю отримання психологічної і юридичної допомоги. Для пенсіонерів дуже важливо те, що вони продовжують жити своїм власним життям, самі платять за квартиру, готують собі їжу, можуть займатися улюбленою справою - у багатьох відкривається дивна тяга до самовираження, вони щось майструють, шиють, в’яжуть. Вони знають, що при необхідності їм завжди буде надана допомога, але усвідомлення власної самостійності для літніх людей украй необхідне - це основа їхньої психологічної реабілітації.

У спеціальні будинки можуть селиться самотні люди, що досягли 60-літнього віку, самотні інваліди та подружні пари з числа зазначених осіб. У будинки направляють людей, що зберегли здатність до самообслуговування не менш 50 %. У таких будинках не менш 25 відсотків житлової площі облаштовано для проживання інвалідів: пандуси, розширені прорізи, спеціальні ліфти, прилегла територія обладнана таким чином, щоб літнім людям було зручно добиратися до будинку. Цілодобово працює диспетчер, медична служба, охорона [3].

Моральну і соціальну користь, що приносять будинки-комплекси зі структурою геріатричної реабілітації важко визначити в грошовому еквіваленті, але крім того є і конкретна економічна вигода. Вартість будівництва будинку коливається від 97 до 600 доларів за квадратний метр. Найдорожче житло - у реконструйованих будинках у центрі міста - реконструкція завжди обходиться дорожче нового будівництва. Але з урахуванням житлової площі, що здають пенсіонери при переселенні до спеціального будинку, вартість житла знижується. До того ж мешканці будинку не звільняються від квартплати, а це значить, що кожен будинок з часом окупається.


Література

1.Бармашина Л.Н., Вержиківська Н.В. Урбанізація і "третій вік”.- К.: Будівельник, 1990.- 112 с.

2.Бармашина Л.Н. Формування середовища життєдіяльності для маломобільних груп населення. Київ, 2000.- 89 с.

3.Бархин Б.Г. Архитектурное проектирование общественных зданий и сооружений.-М.: Стройиздат, 1985.- 543 с.

4.Ванштейн С. Организация системы обслуживания // Строительство и Архитектура, 1964 . № 11. - С. 3-5.

5.Вейхерт X. Формирование жилых комплексов. М. Стройиздат .-1988 .- 303 с.


6.ГригоровЮ.Г. Сравнительная оценка рационов питаниялюдей старших возрастов в 1970 и 1998 гг. Проблемы старения и долголетия.- 1999.-8, 2.* С.200-205.

7.Державні будівельні норми. Житлові будинки для осіб похилого віку сільської місцевості України. ДБН 363-92

8.Жехина О.И. Жилые дома для престарелых за рубежом (обзор),- М. 1975.-35 с.

9.Статистичний щорічник України за 1999 рік //Державний комітет статистики України; За ред. О.Г. Осауленко.- К: Техніка, 2000.- 648 с.

10.Україна у цифрах у 1997 році: Корот. стат. довід. //Державний комітет статистики України: Відп. за вип. О.Г. Осауленко - К.: Наукова думка, 1998.- 183 с.

11.Фролькис В.В. Долголетие: действительное и возможное.- Киев: Наукова думка, 1989.-248 с.

12.Alterheim und Altenwohnumgen in Lemogo -AIT, 1987,N 3, s 14,24

13.Helth Centre, Almere The Netherlands.Arch. Zulyan Wickham of A+H van Eyck and Parthers // AR. -1994.- N1172. -p. 62-67


 

 

Градостроительный расчет для получения градостроительных условий и ограничений, архитектурное проектирование, разработка эскиза намерений застройки для получения строительного паспорта застройки в Киеве!

112016 28

Комплексна забудова мікрорайону з центром професійно-трудової реабілітації інвалідів та інших мало мобільних груп населення

Олег Прокопенко - кандидат наук, архитектор в Киеве, дизайн-проекты. Получение стройпаспорта, градусловий! Анализ земельных участков под застройку с разработкой архитектурной концепции. Опыт государственной службы в центральном органе гос. исп. власти. Веб, медиа, IT.

Автор: Oleg | Раздел: Публикации | Просмотров: 7 306

УДК 725/727                   О.В. Прокопенко, архітектор, КиївЗНДІЕП


КОМПЛЕКСНА ЗАБУДОВА МІКРОРАЙОНУ З ЦЕНТРОМ ПРОФЕСІЙНО-ТРУДОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ ТА ІНШИХ МАЛОМОБІЛЬНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

 

Комплексна забудова мікрорайону передбачає одночасне будівництво житлових будинків і об'єктів міської інфраструктури. Школи і дитячі садки, магазини і об'єкти сфери послуг, спортивні спорудження, установи культури, поліклініки, аптеки і лікарні, центри дозвілля й розвитку дітей та юнацтва - усе це проектується в комплексі з житловими будинками в процесі розвитку мікрорайону.

Таким чином формується комфортний життєвий простір, враховуються потреби нинішніх та майбутніх жителів мікрорайону по вирішенню побутових проблем, дозвіллю, відпочинку, охороні здоров'я.

У зв'язку зі значною інвалідизацією суспільства внаслідок складних сучасних економічних умов, постає необхідність створення реабілітаційних центрів з функцією трудової реабілітації у нових та існуючих мікрорайонах в містах України [3].

Метою даного дослідження є розробка пропозицій щодо шляхів реконструкції структури мікрорайону та розташування центрів професійно- трудової реабілітації інвалідів та інших маломобільних груп населення з урахуванням демографічної ситуації і функціональних потреб жителів [1,2].

Мережа реабілітаційних центрів складається із системи безпосереднього обслуговування населення, комплексних територіальних центрів професійно- трудової реабілітації інвалідів та інших маломобільних груп населення з універсальним набором видів реабілітаційного обслуговування. Розглядається як основна ланка загальної системи територіальних центрів соціального захисту населення. Раціональне розміщення реабілітаційних центрів потрібно формувати на основі єдиної сітки в масштабі регіону, області та міста.

Найважливішим фактором, що визначає розміщення реабілітаційних центрів, є їхнє притяжіння до виробництва, де здійснюється практичне навчання інвалідів та інших маломобільних груп населення. Тому задача розміщення навчально- виробничих центрів повинна вирішуватися шляхом узгодження протиріч між доцільністю наближення до учбово-виробничої бази й необхідністю видалення від промислової зони для дотримання санітарно-гігієнічних вимог до функціонування реабілітаційних центрів.

Первинними завданнями при розміщенні реабілітаційного центра в мікрорайоні є:

1.Вивчення планувальної структури мікрорайону.

2.Дослідження соціально-демографічної структури населення мікрорайону.

3.Виявлення не функціонуючих об’єктів і визначення їх можливого потенціалу.

Перелік послуг, наданих реабілітаційним центром, включає послуги матеріально-побутові, по організації харчування і дозвіллю. Крім цього, передбачене надання послуг соціально-медичних, санітарно-гігієнічних, правових та організації ритуальних послуг. Але, якщо для людей похилого віку й інвалідів, що проживають у стаціонарних установах соціального обслуговування, ці послуги надаються штатними працівниками цих установ, то для категорії громадян, які потребують сторонню допомогу внаслідок часткової втрати здатності до самообслуговування, передбачене надання послуг вдома працівниками мікрорайонного реабілітаційного центру.

Зокрема, таких послуг, як покупка і доставка додому продуктів харчування і промислових товарів першої необхідності, допомога в готуванні їжі, сприяння в забезпеченні засобами опалення, здача речей у прання і хімчистку, сприяння в організації ремонту і прибиранню житлових приміщень, сприяння в оплаті житла і комунальних послуг, а також наданні послуг підприємствами комунально- побутового обслуговування, надання допомоги в написанні листів і забезпеченні книгами й газетами. У сфері соціально-медичних і санітарно-гігієнічних послуг передбачене забезпечення медичного догляду з урахуванням стану здоров’я, сприяння в проведенні медичної допомоги й проведенні медико-соціальної експертизи, сприяння в забезпеченні за висновком лікарів лікарськими засобами, надання психологічної допомоги, сприяння в госпіталізації, супровід нужденних у лікувально-профілактичні установи [7].

До складу ЦПТР інвалідів та інших маломобільних груп населення входять такі групи обслуговуючих приміщень:

1.Вестибульна група приміщень;

2.Навчальне відділення;

3.Відділення трудової терапії;

4.Професійне відділення;

5.Медичного контролю;

6.Відділення фізіотерапії;

7.Фізкультурно-спортивної реабілітації;

8.Блок клубних приміщень;

9.Система харчування;

10.Адміністративні приміщення;

Ні Господарські та санітарно-гігієнічні приміщення.

Значною проблемою при формуванні середовища життєдіяльності для інвалідів та інших маломобільних групи населення є організація системи харчування в сучасних економічних умовах.

Система харчування розміщується на першому поверсі центру, в окремому і блоці, з'єднаним теплим переходом з іншими приміщеннями центра, в окремо розташованих спорудах. Саме так розміщується і при централізованої забудові санаторно-рекреаційної зони [9].

Підрозділяються на 2 функціональні підгрупи: обідній зал, з аванзалом та іншими допоміжними приміщеннями, вестибуль, санітарні вузли, приміщення додаткового обслуговування.

В центрах невеликої місткості система харчування може бути побудована за і принципом фаст-фуда. Така система складається з окремо розташованої виробничої бази, та кухні-сервісу з допоміжними приміщеннями (Рис.1).

Переліком також передбачені послуги по забезпеченню інвалідів технічними засобами пересування, їхнього ремонту й обслуговування, а також послуги по протезуванню інвалідів і забезпечення їх і громадян літнього віку протезно- ортопедичними виробами [4].

З цією метою створюються міські і районні відділи соціальної допомоги із розрахунку одного соціального працівника на обслуговування десяти чоловік.

 

Для забезпечення цих функціональних процесів необхідно враховувати систему комунікаційних зв'язків і органічно розмістити реабілітаційний центр, та його відділення в середовищі мікрорайону [5,6]. Відповідно до архітектурних традицій і можливостей будівельних організацій, що найбільш повно відповідають потребам жителів у сучасному комфортабельному житловому середовищі [8].

На підставі дослідження ряду мікрорайонів міста Києва виявлені шляхи розташування реабілітаційних центрів із функцією професійно-трудової реабілітації:

1.В умовах реконструкції існуючих мікрорайонів виникає необхідність перепрофілювати існуючі спорудження під реабілітаційні центри.

2.В нових мікрорайонах необхідно керуватися всією системою архітектурних й техніко-економічних методів при формуванні центрів у взаємозв'язку з житловими й громадськими об'єктами мікрорайону.

В обох випадках необхідно використовувати матрицю просторових взаємозв'язків мікрорайону та враховувати умови ділянки під забудову реабілітаційного центру.

Література:

1.ДБН В.2.2-9-99. Громадськи будинки та споруди. Основні положення. - К., 1999.

2.ДБН 360-92*. "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”. Міністерство у справах будівництва і архітектури.- К.:Мінбударх. Укр., -110 с.

3.Указ Президента України від 13 липня 2001 року N 519/2001. "Про Національну програму професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 роки”.

4. Амбарцумян К.М. Функционально-планировочная структура и расчетные показатели комплексов приближенного обслуживания населения 

новых жилых районов // Перспективные типы и архитектурно-планировочные решения массовых общественных зданий: Сб. научню тр. - М.: ЦНИИЭП учебных зданий, 1985.-С. 39-49.

5.Бармашина Л.Н., ВержиківськаН.В. Урбанізація і третій вік . - К.: Будівельник, 1990 .- 112с.

6.Бармашина Л.Н. Формування середовища життєдіяльності для маломобільних груп населення. - К.: Будівельник, 2000. - 89 с.

7.Данчак І.О. Архітектурні аспекти проблеми трудової зайнятості : інвалідів у будинках-інтернатах // Вісник Національного університету "Львівська політехнікаю. N 439 "Архітектура”. - Львів: Видавництво НУ”ЛП”. - 2002. - СЛ 137-142.

8.Дергалин И., Седерстреи С. Приспособление города к нуждам престарелых и инвалидов // Архитектурная среда обитания инвалидов и престарелых.: Сборник научных трудов под редакцией Степанова В.К. - М.: Стройиздат. - 1989. - С. 551-565.

9.Уренёв В.П. Основы архитектурного проектирования предприятий общественного питания. Учеб. Пособие. - К.: Выша школа, 1990. - 190 с.


 

Градостроительный расчет для получения градостроительных условий и ограничений, архитектурное проектирование, разработка эскиза намерений застройки для получения строительного паспорта застройки в Киеве!

 

Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки затверджений наказом Мінрегіону України від 05.07.2011 № 103 та діє в редакції наказу Мінрегіону України від 25.02.2013 № 66. Будівельний паспорт забудови земельної ділянки визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 кв.м., господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці. Порядок розроблення проектної документації на будівництво об'єктів затверджено наказом Мінрегіону України від 16.05.2011 № 45. Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст затверджено наказом Мінрегіону України від 07.07.2011 № 109. Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466. Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461. Прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадянських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення 1 та 2 категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж відбувається відповідно до наказу Мінрегіону України від 19.03.2013 № 95, зареєстрованого в Мін'юсті України 15 квітня 2013 року за № 612/23144.

Олег Викторович - кандидат наук, сертифицированный архитектор. Районы Киева: Голосеевский, Святошинский, Соломенский, Оболонский, Подольский, Печерский, Шевченковский, Дарницкий, Днепровский, Деснянский. Районы Киевской области: Барышевский, Белоцерковский, Богуславский, Бориспольский, Бородянский, Броварский, Васильковский, Володарский, Вышгородский, Згуровский, Иванковский, Кагарлыкский, Киево-Святошинский, Макаровский, Мироновский, Обуховский, Переяслав-Хмельницкий, Полесский, Ракитнянский, Сквирский, Ставищенский, Таращанский, Тетиевский, Фастовский, Яготинский.