Еволюція типів центрів трудової реабілітації з урахуванням потреб інвалідів та інших маломобільних груп населення

О.В. ПРОКОПЕНКО, архітектор, КиївЗНДІЕП
 
ЕВОЛЮЦІЯ ТИПІВ ЦЕНТРІВ ТРУДОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ З УРАХУВАННЯМ ПОТРЕБ ІНВАЛІДІВ ТА ІНШИХ МАЛОМОБІЛЬНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ
На початку XX от. Російській імперії накопичився значний досвід проектування благодійних закладів для потреб інвалідів та інших маломобільних груп населення [5,6,7].
Досвід вивчався такими дослідниками як Бармашина Л.Н., Данчак І.О., Смирнова О.В., Ковалінський В.В. та ін.
Існували таки типи споруд:
Будинки піклування – благодійні заклади типу богаділень. Багато будинків піклування, нарівні з іромадянами похилого віку й інвалідами, приймали сиріт, малолітніх бідних дітей. Нерідко вони мали становий характер: для міщан, осіб з купецького стану, духовенства, дворян, офіцерів та їхніх вдів, сиріт. При будинках піклування були початкові школи, майстерні, їдальні й ін. Існували вони на приватні пожертвування, засоби благодійних організацій, та як Відомства Імператриці Марії.
Будинки працьовитості (Рис.1.) – у 1-й половині XIX ст. нижчі жіночі навчальні заклади, де на повному забезпеченні жили і навчалися ремеслам вільні бідні безпритульні дівиці. Такі будинки працьовитості були в Києві, Москві, Петербурзі й Симбірську. 1847 р, їхня назва була змінена на Елизаветинські училища. 1827 р. у Рязані було відкрито будинок працьовитості й піклування про немічних, який поєднував початкову школу для убогих дітей, богадільню для старих та інвалідів, работний дім для жебраків. З 1880-х рр. відкрито декілька подібних будинків працьовитості у Петербурзі, кожний з яких був розрахований на 60-100 чол., що займалися некваліфікованою працею, а в деяких випадках вивчали швацьке ремесло.
Работний дім (Рис. 2.) – установа для примусових робіт працездатних жебраків і бурлаків та надання заробітку біднякам. За реформою 1775 р. у работний дім направлялися працездатні злиденні та солдатки \”розпусного поводження\”, що жили в казенних селах. 1889 р у московському работному домі перебувало 136 чол., у т.ч. 90 чоловіків, приймалися і безробітні. Злиденні жили від 1 тижня до 6 місяців, добровільні безробітні – у середньому 1 місяць до отримання заробітку в 5 руб. 1897 р. у московський работний дім через поліцію поступило жебраків 3893 чол. і добровільно прийшли 3358 чол. У работному домі займалися роботами, що не вимагали кваліфікації.
Богадільня (Рис. 3.) богоугодний благодійний заклад для піклування про громадян, нездатних до праці, 1712 р, Петро І указав завести на рахунок церков і монастирів богадільні по усім губерніям, насамперед для старих, хворих і скалічених воїнів. 1713 р. Царівна Наталя Олексіївна відкрила богадільні для убогих і бабів. З 1775 р. богадільні були поставлені у ведення губерній. В 2-й половині XIX ст. Піклування ними було передане земствам. Богадільні поділялися на станові і безстанові. До станових належали богадільні для духовенства, купців, міщан, ремісників і військових. До нестанових богодільні для громадян усіх станів і віросповідань.
Богоугодні заклади установи, що переслідували благодійні цілі вт.ч. займалися піклуванням про хворих, старих, інвалідів, вдів і сиріт; давали їм посильну роботу.
Нічліжка будинок для нічлігу осіб, які не мали житла. Керувалася приватною особою в комерційних цілях. Постояльцями нічліжок були поденники, приїжджі робітники, що не знайшли собі місця, бурлаки й ін. Нічліжка працювала з 6 год. вечора до 7год. ранку. За 5 копійок клієнт, крім місця на нарах, отримував увечері хліб і юшку, ранком хліб і чай. У нічліжках панувала страшна тіснота й антисанітарія; власники прагнули отримати максимальний прибуток. Нерідко нічліжки були кублом кримінальників.
З розвитком суспільства змінилося й ставлення до категорії нужденних громадян [1,3,4,8]. На сучасному етапі можна виділити такі типи будинків :
1.Заклади соціального призначення, напр., центр професійно-трудової реабілітації інвалідів та інших маломобільних груп населення. Це спеціалізований заклад, призначений для підвищення соціальної адаптації інвалідів і людей похилого віку за допомогою трудової терапії, медичного обслуговування, лікування, соціально-психологічної реабілітації і профорієнтації для відновлення фізичної можливості до самообслуговування та адаптації до життя.
2.Заклади санаторно-курортного лікування та відпочинку [2,7,9].
3.Медичні заклади.
Вивчення досвіду проектування та будівництва закладів соціального обслуговування дозволить грамотно розробити систему центрів професійно- трудової реабілітації інвалідів та інших маломобільних груп населення. Це дозволить перейти від збільшення соціальної допомоги до самостійної, економічно вигідної, професійно-трудової зайнятості інвалідів та інших маломобільних груп населення.
Література:
1.ДБНВ.2.2-9-99.Громадські будинки та споруди.
Основні положення. – К., 1999.
2.Бармашина Л.Н., Вержиківська Н.В. Урбанізація і \”третій вік”.- К.: Будівельник, 1990 .- 112 с.
3.Данчак И.О. О проектировании домов-интернатов для инвалидов// Жилищное строительство.-1986.-N 1 .-с. 13-14.
4.Данчак И.О. Специализированные типы жилища и учреждения для обслуживания инвалидов ( Обзорная информация )// Жилые здания. Вьш. З.-М.: ЦНТИ по гражданскому строительству и архитектуре.- 1988.-67 с.
5.Ковалинский В.В. Меценаты Киева. «Кий».,1998.-528 с.
6.Кудрицкий А.В. Киев. Энциклопедический справочник. УСЭ. 1986,- 768 с.
7.Кальнищшй М. Нечистая сила как фактор реконструкции. А.С.С. N 1.1997.-66-67.
8.Смирнова О.В. Проектирование центров обслуживания в крупнейших городах .-М.: Стройиздат, 1976 . – 236 с.
9.Helth Centre, Almere The Netherlands.Arch. Zulyan Wickham of A+H van Eyck and Parthers // AR. -1994.- N 1172. -p. 62-67
10.Altenwohnungen in Bremen – DBZ, 1988 N 9, s. 1151

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code