Біосоціальні передумови формування мережі реабілітаційних центрів культурно-побутового обслуговування населення пенсійного віку в м. Києві

УДК: 711.581.585.725.1

О.В. ПРОКОПЕНКО

Київський національний університет будівництва і архітектури

БІОСОЦІАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ
ФОРМУВАННЯ МЕРЕЖІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ КУЛЬТУРНО-ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
НАСЕЛЕННЯ ПЕНСІЙНОГО ВІКУ М. КИЄВА

 

Проведен анализ прогнозов демографического развития в
Украине. Опреде­лена необходимость рассмотрения социальных последствий старения
населения в сложных социально-экономических условиях. Выделены основные
потребности пожилых людей в медико-социальной помощи. Показана необходимость
создания реабилитационных центров с максимальным приближением к местам
проживания пенсионеров, с учетом проблем реконструкции городской сети
культурно-бытового обслуживания.

 

Суспільна сутність людей визначає необхідність
наявності багатосторонньої розвиненої інфраструктури, направленої на
задоволення їх біосоціальних потреб. Нові соціальні відносини потребують
відповідно нових форм і типів об\’єктів для життєзабезпечення та життєдіяльності
мешканців міст, відповідаючих сучасним поняттям комфортності середовища. У
місцях проживання необхідно прагнути до гармонійної взаємодії людей з довкіллям.
Враховуючи складну економічну ситуацію, яка склалась у нашій країні, потрібно віднайти найбільш ефективні
методи для вирішення біосоціальних проблем [3].

Важливе місце в системі заходів соціального забезпечення
займають заходи, спрямовані на поліпшення якості життя громадян, які частково
втратили працездат­ність, інвалідів війни і праці, а також старих, нужденних
громадян, які не мають роди­чів.

У Франції, відповідно до закону 1957 р., соціальне
забезпечення надається вам старим у віці від 65 років.

В Англії закон 1948 р. установив забезпечення по старості
чоловіків з 65 ро­ків, жінок з 60 років, при інвалідності, через хворобу, при
втраті годувальника й ін. Система, що існувала в дореволюційній Росії,
суспільної допомоги і приватної до­бродійності фінансувалася головним чином за
рахунок пожертвувань. Піклування про непрацездатних і престарілих покладалося
на земські установи і міські су­спільні управління.

З початку 90-х років чисельність населення України
постійно зменшується. При цьому народжуваність знаходиться на досить низькому
рівні, а смертність – на високому.

Аналізуючи різні прогнозні сценарії (С. Пирожков, В. Стешенко й ін.), можна зробити висновок, що старіння населення буде
продовжуватися. Це підтверджу­ють також дані наведені в табл. 1.

На жаль у нашій країні велика кількість літніх страждають хронічними
інвалщизи- руючими захворюваннями. Про це свідчать ряд досліджень, проведених в
останні роки. У1999 р. на базі інституту Геронтології АМН України було проведене обстеження 1000 працівників
старшого віку з 22 підприємств Києва і непрацюючих пенсіонерів.

Дослідження показало, що з віком захворюваність хворобами системи кро-
ообігу має чітко виражену тенденцію до підвищення. Слід зазначити також різке збільшення з віком частоти хвороб сечостатевих органів у чоловіків, а також хвороб нервової системи й органів відчуття у жінок. Звертає на себе увагу високий рівень захворювання хворобами органів травлення у всіх опитаних.
Ці дані перегукуються з офіційною статистикою [2; 5; 6], згідно з якою до ведучих видів патології серед людей похилого віку відносяться: серцево-судинні захворювання, захворювання нервової системи й органів відчуття, опорно-рухового апарату і сполучної тканини, травної і дихальної систем. У структурі захворюваності людей похилого віку ці класи патології займають майже 90 %. Але потребу у медичних послугах, яка підвищується з віком, частково задовольняє тільки кожен п\’ятий пенсіонер.
Складні соціально-економічні умови в нашій країні негативно вплинули на матеріальний стан людей похилого віку. Різко скоротилися статті витрат. До основних витрат можна віднести тільки харчування, оплату житла і комунальних послуг. Харчування є важливим елементом, що формує здоров\’я людини [7]. Структура і режим харчування залежить не тільки від самої людини, її звичок, рівня гігієнічних знань, але і від його матеріального становища. Що стосується повноцінності харчування, то тут спостерігаються явні диспропорції (дисбаланс білків, жирів, вуглеводів і енергетична ємність [3]): 56,4 % жінок, 44,6 % непрацюючих чоловіків- пенсіонерів і 29,7 % працюючих чоловіків (як пенсіонерів, так і передпенсійного віку) мають потребу в дієті, але тільки третина з них дотримують її. Про культурні розваги й оздоровчі заходи говорити взагалі не доводиться. У цьому зв\’язку слід зазначити, що кожен другий передпенсіонер і працюючий пенсіонер і кожен третій непрацюючий пенсіонер не розраховують у майбутньому на допомогу з боку родичів або інших осіб [4].
Більшість людей похилого віку відзначає різке зниження свого добробуту, звідси, і незадоволеність своїм теперішнім життям. Раціональний спосіб життя, який завжди благотворно впливав на стан здоров\’я, також поступився місцем питанню матеріального добробуту. У цілому спосіб життя літніх людей можна охарактеризувати як одноманітний і малорухомий. Припинення трудової діяльності, погіршення матеріального стану, здоров\’я, зміни складу родини, а також відповідного способу життя, накладають специфічний відбиток на психічний стан людини похилого віку. Досить важливе значення для них має відчуття самотності.
Щоб старі якомога довше зберігали фізичне і психічне здоров\’я, їм необхідна допомога з боку держави і суспільства. Найбільш важливою проблемою, яку йхіяно вирішити, є проблема задоволення потреб цієї групи населення, тому вбагатьох країнах світу будуються спеціалізовані реабілітаційні центри культурнопобутового обслуговування. Реабілітаційні центри здійснюють медичну і соціальну реабілітацію та адаптацію людей похилого віку, хворих, інвалідів. Широке розпо-всюдження такі заклади мають в Австрії, Німеччині, Нідерландах і США [8; 9].
Основні вимоги до конфігурації центрів: наявність у складі лікувальних при-міщень (для проведення обстежень, ванні кімнати для гігієнічних процедур); наявність у складі центру блоку фізіотерапевтичних кабінетів (гімнастичні); наявність розвинутого блоку для професійної і соціальної реабілітації з кабінетами психолога, педагогів, соціальних робітників; склад приміщень для дозвілля та розваг, лекційний зал; наявність самостійних груп приміщень для керівництва медичним персоналом і централізованих гардеробних для персоналу [1].
Реабілітаційні центри за кордоном займаються наданням психологічної, ме-дичної, соціальної допомоги не тільки жертвам політичних репресій і організованого насильства, а й пенсіонерам й іншим незахищеним верствам населення [1; 8; 9].
Однією з програм центру є допомога вдома, метою якої є надання медичної, психологічної і соціальної допомоги людям похилого віку. У рамках програми діє група лікарів різного профілю, фахівців із фізико-терапевтичної реабілітації і група патронажних сестер – соціальних працівників. Робота повинна відбуватися в тісному співробітництві з лікарнями геронтологічного профілю, куди при необхідності госпіталізуються пацієнти центру. У центрі повинні проводитися консультації і бесіди для літніх людей.
Необхідно проводити семінари в лекційному залі центру, у тому числі семінари з підготовки соціальних працівників геронтологічного профілю.
Комплексна програма геріатричної реабілітації повинна стати основою роботи центрів, адже головна задача зробити все, що в силах, для поліпшення якості життя підопічних, підтримання в них почуття людської гідності.
Архітектурна композиція центрів визначається конкретними умовами місця забудови і навколишнього середовища: розміщення в перших поверхах будинків доцільно для невеликої місткості центрів, з обмеженою кількістю місць; можуть бути центри цілком вбудовані в житлові будинки і займати частково весь перший цокольний чи підвальний поверхи.
При вирішенні біосоціальних проблем людей перед пенсійного і пенсійного віку необхідно подовжити період їх трудової активності, зробити життя більш продуктивним і творчим, з користю для суспільства. Це можливо лише при дотриманні основних принципів системи геріатричної допомоги, якими є: загальна доступність, плановість, етапність розвитку і діяльності служб; достатність і безкоштовність гарантованого рівня й обсягів допомоги; мультидисциплінарність комплексу заходів і їхня реабілітаційна напрямленість; інтегрування медичної і соціальної допомоги, наслідування у роботі служб; максимальне наближення допомоги до місця прожи-вання старих людей із пріоритетністю послуг удома; облік стану здоров\’я, соціально-психологічного статусу й особистої згоди літньої людини при наданні і плануванні допомоги.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Бармашина Л.Н.Формування середовища життєдіяльності для маломо- більних груп населення. – К.: Будівельник, 2000. – 89 с.
2.Безруков В. В. Ускоренное старение: медицинские и социальные аспекты/ Прискорене старіння та шляхи його профілактики. – Матер. Н-й наук.-практ. конф. з міжнар. участю (Одеса, 18-19жовтня 2001 року).-К., 2001.-С. 17-19.
3.Григоров Ю.Г. Сравнительная оценка рационов питания людей старших возрастов в 1970 и 1998 гг. /Проблемы старения и долголетия. – 1999. – 8, 2. – С. 200 – 205.
4 .Прокопенко Н.А. Потенциальная возможность социальной адаптации работников старших возрастов в пенсионном периоде (на примере Киева ) \”Проблемы старения и долголетия\”. – 2000. – 9,4. – С. 416 – 425.
5.Статистичний щорічник України за 1999 рік//Державний комітет статистики України; За ред. О.Г. Осауленко. – К.: Техніка, 2000. – 648 с.
6.Україна у цифрах у 1997 році: Короткий статичний довідник //Державний комітет статистики України: Відп. за вип. О.Г. Осауленко. – К.: Наук, думка, 1998.-183 с..
7.Фролькис В.В. Долголетие: действительное и возможное. – К: Наук, думка, 1989.-248 с.
8.Helth Centre. Almere The Nether1ands.Arch. Zulyan Wickham of A+H van Eyck and Parthers //AR. -1994. – N1172. – p. 62-67.
9.Altenwohnungen in Bremen. – DBZ, 1988 N 9, s. 1151.

 

 

 

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code