Одна з найбільш складних проблем при розробленні заходів попередження злочинів

Одна з найбільш складних проблем при розробленні заходів попередження злочинів, антисоціальної поведінки і страху перед злочинністю в житлових зонах – визначити тип і рівень загрози (наприклад вандалізм, крадіжка зі зломом, розбійний напад) та межі заходів, які необхідні для їх зменшування. 
Причини злочинності вивчалися  протягом багатьох років. Є багато чинників, які можуть впливати на те, буде скоєно правопорушення, чи  ні. Певні чинники, наприклад соціально-економічні умови, виходять за рамки даного стандарту. Інші чинники, як наприклад, план оточення та проект будинку, можуть розглядатися поряд з найбільш специфічними заходами, що ускладнюють скоєння злочину.
Цей  стандарт базується на трьох основних кримінологічних підходах:  Раціональний вибір, Шаблонні дії і Захищена зона.
a) Раціональний вибір стверджує,  що потенційні правопорушники  зазвичай розробляють свою власну оцінку ризику перед рішенням  скоїти злочин. Вони оцінюватимуть шанси бути побаченими, легкості проникнення і можливість втечі  без  виявлення.
b) Теорія Шаблонних дій припускає, що для скоєння правопорушення потрібен збіг трьох обставин:  мотивований правопорушник, відповідна ціль або жертва і відсутність адекватного захисту. Щоб  запобігти злочину, необхідно змінити  вплив одного з цих чинників.  Наприклад, правопорушника можливо де- мотивувати  збільшенням рівню нагляду або зробити доступ важчим. Ціль також повинна бути зроблена менш привабливою за рахунок підвищення  безпеки або перекривання шляхів втечі. Так само, присутність або вплив дієздатного захисту, дійсного або уявного, може сприяти створенню відчуття добросусідства.
c) Теорія Захищених Зон базується на різних рівнях прийнятності  законного перебування людей у  різних зонах. Кожен має право бути у зоні загального користування (суспільній зоні), як, наприклад, вулиця, але  не має права бути в саду житла іншої людини, яке є приватною зоною. Також важливо  диференціювати і відрізняти суспільну  зону від напів-суспільної зони і напів-приватної зони, щоб зробити можливим використання формального або неформального суспільного  контролю, над цими зонами у такий спосіб, який запобігає розвитку або продовженню злочинності та антигромадської поведінки.
Більшість правопорушень здійснюється завдяки тому, що зловмисник користується можливостями: легким доступом, можливістю  сховатися, відсутністю розмежування між суспільною і приватною зонами, слабким освітленням і/або сприятливим  ландшафтом. Базуючись на розумінні мотивації правопорушників і протиставляючи їй спеціальні фізичні заходи  безпеки у комбінації з  реальними або символічними елементами, цей стандарт повинен допомогти проектувальникам, планувальникам, менеджерам нерухомого майна і домовласникам в справі запобігання злочинності, а саме:
a) Визначити найбільш відповідні у конкретній ситуації заходи безпеки.
b) Вплинути на рішення, що мають відношення до архітектурного проекту, плану місцевості,  ландшафту та  інших пов\’язаних деталей для того, щоб зробити житло привабливим і безпечним  для мешканців і непривабливою  ціллю  для потенційних правопорушників.
У житлових зонах, як індивідуального, так і колективного  житла, мета – не тільки захистити власність від крадіжок, але й запобігти присутності небажаних відвідувачів, нелегальному проникненню, псуванню оточення, та побороти страх перед злочинністю.
Проект оточення також може вплинути на індивідуальне сприйняття страху перед злочинністю (наприклад, на темних пішохідних доріжках), бо передчуття злочину часто перевищує дійсність.
Рекомендації, що мають відношення до планування нових і існуючих міських районів від декількох вулиць до міського центру, промислового району, або великого відкритого простору для суспільного використання, подано у ENV 14383-2.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code