ПРОЕКТУВАННЯ ІНЖЕНЕРНОЇ ПІДГОТОВКИ ОСНОВ (ПОКРАЩЕННЯ, УЩІЛЬНЕННЯ, ЗАКРІПЛЕННЯ)

ПРОЕКТУВАННЯ ІНЖЕНЕРНОЇ
ПІДГОТОВКИ ОСНОВ (ПОКРАЩЕННЯ, УЩІЛЬНЕННЯ, ЗАКРІПЛЕННЯ)

15.1 При недостатній несучій здатності
природних ґрунтових основ слід застосовувати їх інженерну підготовку шляхом
покращення властивостей до необхідного рівня на місці їх залягання або підсилення
за рахунок влаштування в них несучих або дренуючих конструктивних елементів із
грунтів та інших матеріалів.

15.2 Для покращення властивостей грунтів на
місці їх залягання застосовують ущільнення механічне (поверхневе і глибинне)
або фізичне, закріплення фізичне чи хімічне.

15.3 Поверхневе (пошарове) механічне ущільнення
виконують трамбуванням, укочуванням, віброукочуванням або поєднанням указаних
способів, у т.ч. із застосуванням замочування попереднього або двостадійного
для просідаючих грунтів.

15.4 Глибинне ущільнення досягають армуванням
товщі слабких або просідаючих грунтів із застосуванням ґрунтових паль, у т.ч. у
свердловинах, розширених вибухами та пробитих зарядами; віброущільненням,
гідровіброущільненням, гідровибуховим ущільненням тощо.

15.5 Фізичне ущільнення або закріплення
грунтів досягають зниженням рівня підземних вод, за рахунок чого відбувається
самоущільнення ґрунтів; впливом фізичних полів при накладанні на ґрунтовий
масив електричного поля, що викликає електроосмос; накладанням теплового поля,
яке викликає термозакріплення.

15.6 Хімічне закріплення грунтів досягають
нагнітанням у пори грунту цементних: розчинів (цементація), бітумів
(бітумізація), силікатних розчинів (силікатизація), синтетичних смол
(смолізація), що призводить до підвищення міцності та водонепроникності
грунтів.

15.7 Для підсилення ґрунтових основ
застосовують інженерні заходи:

-заміну слабких шарів грунтами з більш
високими характеристиками міцності та деформативності;

-дренування водонасичених грунтів дренами з
природних та/чи штучних матеріалів;

-обтиснення основ тимчасовими насипами, у т.ч.
з улаштуванням водовідвідних дрен;

-змішування слабких грунтів із цементними або
іншими скріплюючими розчинами;

-армування ґрунтових масивів конструктивними
елементами (жорсткими та/чи кінцевої жорсткості) ;

-оконтурення основ постійними шпунтовими або
пальовими стінами.

15.8 Покращення будівельних властивостей
ґрунтів основи шляхом армування грунту досягають введенням вертикальних,
похилих або горизонтальних армуючих елементів (залізобетонних стрічок, геотекстильних
полотнищ, полімерних георешіток, склотканин).

15.9 Проектування армованих основ необхідно
виконувати згідно з 13.7-13.9 та врахуванням анізотропії шару армованого
грунту.

15.10 Для ліквідації
природних і техногенних порожнин, ущільнення, закріплення та гідроізоляції
грунтів і порід основ слід передбачати тампонаж гірських порід (ін\’єкційні
завіси) із застосуванням цементації, глинизації, смолізації, силікатизації,
електрохімії і комплексного тампонажу (ін\’єкційне нагнітання тампонажних
розчинів, виготовлених із цементу, глини, суглинків, золи-винесення, шламів збагачення
тощо).

15.11 Тампонаж гірських
порід проектують по всій площі, контуру або лінійній ділянці основи (у
залежності від особливостей об\’єкта) згідно з технічним завданням. Допускається
тампонаж для закріплення грунтів і порід на окремих ділянках підготовки основ.

15.12 У залежності від
гірничо-геологічних та гідрогеологічних умов залягання грунтів і порід тампонажні
завіси слід проектувати у поєднанні з пальовими або траншейними завісами.

15.13 Застосування відповідного методу
інженерної підготовки основи визначають при проектуванні в залежності від
особливостей об\’єкта проектування, інженерно-геологічних і гідрогеологічних
умов будівельного майданчика та вимог до необхідних параметрів основи.

До складу проекту
інженерної підготовки основи слід включати основні вимоги з виконання робіт.

15.14 Розрахунок споруд за деформаціями основ
після їх інженерної підготовки слід виконувати з урахуванням умови:

sΣ ≤ su,

де suграничне значення деформації
споруди, що проектується, визначають за розрахунком або згідно з додатком И;

sΣ – сумарна сумісна деформація основи і споруди
від діючих факторів і впливів

sΣ = s1 + s2 + s3sn,

де s1 осідання основи від власної
ваги споруди, що визначають згідно з підрозділом 7.6;

s2 – осідання закріпленої,
ущільненої, армованої основи від дії навантажувального тертя при просіданні
оточуючих грунтів.

Значенняs2 слід розраховувати при
обводненні просадочної товщі від джерела, розта­шованого зверху, та при
замочуванні ґрунтової товщі знизу внаслідок підйому рівня підземних вод. У всіх
випадках слід ураховувати вплив арочного ефекту;

s3 – осідання за рахунок
стиснення шару грунту, що підстеляє підготовлену інженерними засобами (закріплену)
основу, з урахуванням усіх навантажень, що діють на основу;

snосідання
від інших факторів.

Для основ, закріплених
та/чи ущільнених (крім армування), модуль деформації i-го шару визначають за результатами лабораторних випробувань
зразків грунту, відібраних на дослідній ділянці, розташованій на будівельному
майданчику об\’єкта проектування.

Для основ армованих, а для
закріплених чи ущільнених – в обґрунтованих випадках модуль деформації
визначають штамповими випробуваннями за спеціальною методикою на дослідній
ділянці, розташованій на будівельному майданчику, при повному обводненні основи
на глибину закріплення чи армування.

За наявності в основі
грунтів з особливими властивостями слід ураховувати вимоги розділу 9 цих Норм.


admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code