ПРОЕКТУВАННЯ ПІДПІРНИХ СТІН

ПРОЕКТУВАННЯ ПІДПІРНИХ СТІН

13.1 Підпірні стіни слід проектувати згідно
зі СНиП 2.09.03, СНиП 2.06.07 (при використанні теорії граничного напруженого
стану).

13.2 У залежності від конструкції та
призначення слід розрізняти підпірні стіни:

-гравітаційні кутові, масивні (жорсткі) та
чарункові – зводяться на нескельній та скельній основі, виконуються, зазвичай,
з монолітного або збірного бетону та залізобетону; стійкість забезпечується за
рахунок ваги власної і ґрунту засипки;

-гнучкі – шпунтові, у т.ч. підвищеної
жорсткості, пальові, стіни-діафрагми з ребрами жорсткості, \”стіни в
ґрунті\”; зводяться на основах, що дозволяють занурювати в них шпунт чи
палю, використовують у стиснених умовах будівництва; стійкість забезпечується
анкеруванням у грунті, анкерними і розпірними конструкціями;

-комбіновані – заанкерені в скелю; з
армованого грунту; гнучкі у комбінації з різними елементами.

13.3 Підпірні стіни слід проектувати на
навантаження та впливи:

-розпірний тиск, у граничному стані –
мінімальний активний тиск, що реалізується при зміщенні стіни від грунту;

-відпірний (реактивний) тиск, у граничному
стані – максимальний пасивний тиск, що реалізується при зміщенні стіни на грунт
(засипка чи грунт у природному стані);

-бічний тиск у стані спокою;

-зсувний тиск при впливах зсувних процесів;

-навантаження від верхньої будови, що
безпосередньо діють на підпірну стіну, якщо стіна використовується в якості
несучої конструкції, наприклад, огороджувальна конструкція підземної споруди чи
заглибленої частини будівлі;

-додаткове навантаження на поверхні грунту.

13.4 При розрахунку підпірних стін за першою
групою граничних станів слід виконувати розрахунки з визначення:

-стійкості положення стіни проти зсуву,
перекидання, повороту;

-стійкості, несучої здатності і місцевої
міцності основи;

-міцності елементів конструкцій і вузлів
з\’єднання;

-несучої здатності і міцності анкерних
елементів;

-стійкості і міцності розпірних елементів;

-фільтраційної стійкості основи.

За другою групою граничних
станів виконують розрахунки:

-за деформаціями основи – підпірні стіни і їх
конструктивні елементи;

-за розкриттям тріщин – елементи
залізобетонних конструкцій стін.

13.5 Підпірні стіни повинні бути розбиті по
довжині на окремі секції деформаційними швами.

Бетонні
та залізобетонні конструкції масивних підпірних стін необхідно розбивати на
блоки бетонування тимчасовими будівельними швами.

13.6 За наявності фільтраційних вод у засипці
за підпірними стінами необхідно розглядати доцільність влаштування дренажу,
який забезпечує зниження рівня та тиску ґрунтової води на тилову грань споруди.

13.7 Підпірні стіни з армованого грунту
проектують виходячи з внутрішньої та зовнішньої стійкості.

13.8 Перевірку внутрішньої стійкості
підпірної стіни з армованого грунту виконують з урахуванням: кількості,
розміщення, довжини та перерізу армуючих елементів, коефіцієнта тертя цих
елементів по грунту зворотної засипки, величини активного тиску армованого
грунту на облицювання.

13.9 Залізобетонні лицьові плити, металеві та
геотекстильні оболонки необхідно розраховувати у відповідності з їх фактичними
схемами обпирання на армуючі елементи та завантаження активним розпірним
напруженням.

13.10 Перевірку зовнішньої стійкості на
перекидання, плоский та глибинний зсув виконують, як для тонкостінних підпірних
стін.

13.11 В якості армуючих елементів слід
використовувати металеві рифлені смуги, армовані елементи із застосуванням
буроін\’єкційної та бурозмішувальної технології, геотекстильні матеріали та
полімерні георешітки, тип яких визначається з урахуванням агресивності
ґрунтової засипки.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code