Опори глибокого закладання

Опори глибокого закладання
5.14 До опор глибокого закладання слід відносити конструкції глибиною закладання (довжиною) 20 м і більше: набивні чи складені забивні палі, палі-оболонки, барети.
Опори влаштовують у виїмках, які розробляють буровим, механічним, забивним або гідравліч-ним способами.
Розроблення буровим чи механічним способами виконують під захистом обсадних труб або глинистого розчину з послідовним закладанням арматури та бетону.
При виконанні виїмок забивним чи гідравлічним способами закладання цементно-піщаного роз-чину або бетону виконують одночасно з виконанням виїмок (джет-палі, палі-оболонки, палі PIT тощо).
5.14.1 Опори, голови яких об\’єднані ростверком (переважно плитним), створюють плитно-пальовий або плитно-баретний фундамент.
У якості окремо розташованих опор використовують набивні палі, палі-оболонки чи барети.
Опори, голови яких затиснуті у перекритті створюють безростверкові пальові чи баретні фун-даменти.
Опори, що влаштовують траншейним способом \”стіна у ґрунті\” з котлованів, створюють щілинні фундаменти чи фундаментно-підвальні частини споруд із щілинними опорами.
5.14.2 Опори глибокого закладання застосовують для передачі навантаження від споруди на не-сучі шари ґрунту, розташовані на глибині 20 м і більше.
Для важких (висотних) та/чи з малою площею спирання споруд застосовують переважно опори об\’єднані ростверком: барети, набивні палі, палі-оболонки.
5.14.3Проектування опор глибокого закладання у вигляді паль слід виконувати згідно з ви-могами 8.5 цього ДБН з урахуванням 4.20-4.22 та 5.14.
5.14.4У безростверкових пальових чи баретних фундаментах голову опор (паль, барет) затискають у рівні перекриття над підвалом. Опори працюють як стояки багатоповерхової рами, риге-лями рами є плити перекриттів підсилені стіновими панелями.
Така конструкція сприяє зменшенню ексцентриситету в опорах і перерозподілу вертикальних зу-силь в окремих опорах від навантаження надземної частини споруди.
5.14.5Щілинні опори застосовують у випадках, коли необхідно влаштувати глибоке технічне підпілля або багатоповерховий підвал із котловану в грунтах, які дозволяють відкопувати ділянки між опорами для влаштування стін шляхом установки стінових панелей чи іншими способами.
5.14.6ФПЧ з щілинними опорами складаються з опор прямокутного поперечного перерізу, розташованих довгою стороною по периметру споруди, і встановленими між ними панелями.
Щілинні опори влаштовують з певним кроком і закладають нижче підлоги підвалу. Між ними встановлюють L-подібні панелі, які знизу затискають горизонтальною полицею у бетон підлоги підвалу і зверху об\’єднують поясом з опорами.
5.14.7 У ФПЧ з щілинними опорами відстань між опорами призначають у залежності від характе-ристик міцності ґрунтів виходячи з необхідності забезпечення несучої здатності фундаменту, стійкості вертикальних опор і ґрунту між ними для подальших робіт із влаштування стін, у т. ч. установки L-подібних панелей.
Барети
5.15 Барети влаштовують шляхом розроблення траншеї механічними способами під захистом суспензії з подальшим опусканням арматури (за необхідності армування) і бетонуванням.
Послідовність виконання барет відповідає послідовності виконання однієї ділянки \”стіни у ґрун-ті\”, що влаштовують траншейним способом, і наведена у додатку С.
5.15.1 Інженерно-геологічні вишукування для влаштування барет виконують згідно з додаткови-ми вимогами 4.20-4.22.
5.15.2 При аналізі інженерно-геологічних умов слід звертати увагу на наявність крупних вклю-чень в інженерно-геологічних елементах, що складають товщу основи, в якій будуть влаштовуватись барети (великоуламкові та інші ґрунти), за яких суспензія не зможе без додаткових заходів утримувати стійкість траншеї.
При аналізі гідрогеологічних умов слід враховувати можливий тиск води на підошву траншеї і вживати заходи проти її розущільнення внаслідок тиску води.
5.15.3Баретні фундаменти завдяки можливості проектувати опори великих розмірів за-стосовують при високих навантаженнях, як правило, – при висотному будівництві.
5.15.4Барети працюють за принципом буронабивних паль.
При виборі геометричних параметрів барет необхідно виходити з технологічних можливостей їх виконання, наявності необхідних механізмів і матеріалів (грейфера, фрези, суспензії тощо).
5.15.5Барети можуть застосовуватись як окрема опора під колону чи об\’єднуватись плит-ним ростверком у групу чи декілька груп барет, розташованих у місцях концентрації навантажень від надземних конструкцій, утворюючи баретно-плитний фундамент.
5.15.6При застосуванні барет як окремих опор для визначення їх розмірів слід керуватись можливістю їх розташування по осі передачі навантажень від вертикальних несучих елементів верх-ньої будови (стіни, колони, пілони тощо).
5.15.7При проектуванні баретних фундаментів слід забезпечувати стійкість траншеї для влаштування барети шляхом розрахунку необхідної щільності суспензії.
За наявності в основі великоуламкових ґрунтів, стійкість яких не може бути забезпечена тиском суспензії, слід приймати додаткові заходи захисту – попереднє ін\’єктування, спеціальні огороджуваль-ні конструкції тощо.
5.15.8 Визначення несучої здатності барет за результатами випробувань у зв\’язку з їх великими розмірами і значною несучою здатністю виконують наступними методами:
випробування натурних барет – при влаштування масивної анкерної конструкції;
випробування натурних барет, розділених на сегменти, за допомогою гідравлічних домкратів;
випробування за допомогою стандартних статичних випробувань паль менших розмірів і за їх результатами за допомогою аналітичного рішення зворотної задачі визначати тертя за бічною поверх-нею і під нижнім кінцем палі;
випробування спеціальними пристроями, які не потребують застосування реактивних балок чи анкерних паль.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code