Конструктивне моделювання для розрахунку

Конструктивне
моделювання для розрахунку

8.1.1 Конструктивне моделювання та основні передумови

8.1.1.1 Конструктивна модель та основні передумови
повинні визначатись відповідно до ДБН В.2.6-98та ДБН В.2.6-135 і відображати
передбачений характер роботи поперечних перерізів, елементів, вузлів та опор.

8.1.1.2 Метою конструктивного розрахунку є визначення
розподілу внутрішніх сил і моментів або напружень, деформацій і переміщень по всій
конструкції або її частині. За необхідності виконується розрахунок на місцеву
дію навантаження.

Примітка. Для
більшості випадків розрахунок застосовується для визначення розподілу
внутрішніх сил і моментів, а кінцева перевірка або демонстрація несучої
здатності поперечних перерізів ґрунтується на наслідках цих дій; однак,
результати за деякими методами розрахунку (наприклад, за методом скінченних
елементів) представлені переважно у вигляді напружень, деформацій і переміщень,
а не внутрішніх сил і моментів. Для застосування цих даних і отримання
відповідних результатів перевірки потрібно використовувати спеціальні методи.

8.1.1.3 Розрахунок повинен виконуватись із використанням
ідеалізації як геометрії, так і характеру роботи конструкції. Вибрана ідеалізація
повинна відповідати характеру задачі, яка розв\’язується.

8.1.1.4 У розрахунках необхідно враховувати вплив
геометрії і характеристик конструкції на характер її роботи на кожній стадії
будівництва.

8.1.1.5 При аналізі сполучень навантажень і впливів повинні
розглядатись відповідні випадки з метою визначення всіх перерізів конструкції
або її частини, де можливе виникнення критичних розрахункових умов.

8.1.1.6 Розділ 5 застосовується для сталезалізобетонних
конструкцій, у яких більшість конструктивних елементів і з\’єднань є
комбінованими або із конструктивної сталі. Якщо характер роботи конструкції в
значній мірі відповідає роботі залізобетонної або попередньо напруженої
залізобетонної конструкції при незначній частці комбінованих елементів,
загальний розрахунок, зазвичай, здійснюється згідно з ДБН В.2.6-98.

8.1.1.7 Розрахунок комбінованих плит із профільованих
сталевих настилів у будівлях необхідно виконувати згідно з розділом 11.

8.1.2 Моделювання з\’єднань

8.1.2.1 Впливами характеру роботи з\’єднань на розподіл
внутрішніх сил та моментів у межах конструкції та на загальні деформації
конструкції, як правило, можна знехтувати, але якщо такі впливи значні (такі,
як у напівжорстких з\’єднаннях), їх необхідно враховувати.

8.1.2.2 Для визначення необхідності врахування характеру
роботи з\’єднань при розрахунку можна проаналізувати наступні відмінності між
трьома моделями з\’єднань:

– просте
(розрізне), у якому можна припустити, що з\’єднання не передає згинальних
моментів;

– нерозрізне
(жорстке), у якому можна припустити, що жорсткість і/або міцність з\’єднання дає
повну нерозривність елемента при розрахунку;

– напівжорстке,
у якому характер роботи з\’єднання необхідно враховувати у розрахунку.

8.1.3 Взаємодія системи \”основа-споруда\”

8.1.3.1 Якщо деформаційні властивості опор є значними, то
їх необхідно враховувати при розрахунку.

Примітка. При врахуванні нерівномірних осідань можуть
використовуватись обчислені прогнозні значення осідань.

8.1.3.2 Впливи нерівномірних осідань повинні
враховуватись при перевірці за граничними станами за міцністю, стійкістю і
придатністю до експлуатації.

8.2 Конструктивна стійкість

8.2.1 Впливи деформованої схеми конструкції

8.2.1.1 Впливи можуть, зазвичай, визначатись за допомогою:

– розрахунку
першого порядку з використанням початкової геометрії конструкції;

– розрахунку
другого порядку з урахуванням впливу деформації конструкції.

8.2.1.2 Впливи деформованої схеми (впливи другого порядку)
повинні враховуватись, якщо вони суттєво збільшують зусилля або значно міняють
характер роботи конструкції.

8.2.1.3 Розрахунок першого порядку застосовується, коли
зростання відповідних внутрішніх сил або моментів, спричинене деформаціями,
отриманими при розрахунку першого порядку, є меншим ніж 10 %. Можна припускати,
що ця умова виконується, якщо задовольняється наступний критерій:

де αcr – коефіцієнт, за якого розрахункове навантаження повинно зрости до
величини, що спричинить втрату стійкості.

8.2.1.4 При визначенні жорсткості конструкції необхідно
вводити коефіцієнт надійності, що враховує утворення тріщин, повзучість бетону
та характер роботи з\’єднань.

8.2.2 Методи розрахунку для будівель

8.2.2.1 Плоскі рами із колон та балок можна перевіряти на
горизонтальний зсув за розрахунком першого порядку, якщо критерій (8.1)
задовольняється для кожного поверху.

8.2.2.2 Впливи другого порядку можна врахувати
опосередковано при застосуванні розрахунку першого порядку з відповідним
коефіцієнтом збільшення.

8.2.2.3 Якщо впливи другого порядку в окремих елементах та
відповідні дефекти елементів повністю враховуються у загальному розрахунку
споруди, то виконувати перевірку стійкості окремих елементів не обов\’язково.

8.2.2.4 Якщо впливи другого порядку в окремих елементах
або відповідні дефекти окремих елементів (наприклад, згинальна і/або
крутильно-поперечна втрата стійкості) повністю не враховуються у загальному
розрахунку, то необхідно виконувати перевірку стійкості окремих елементів на
впливи, що не враховані у загальному розрахунку.

8.2.2.5 Якщо у загальному розрахунку не враховуються
крутильно-поперечні впливи, то міцність комбінованої балки на
крутильно-поперечну втрату стійкості можна перевіряти згідно з 9.4.

8.2.2.6 Стійкість на поздовжній згин комбінованих колон та
комбінованих стиснутих елементів можна перевіряти одним із наступних методів:

– загальним
розрахунком згідно з 8.2.2.3, перевіряючи несучу здатність поперечного
перерізу;

– розрахунком
окремих елементів з урахуванням моментів та сил із загального розрахунку
споруди включно із загальними впливами другого порядку та відповідними
загальними неточностями. Розрахунок елемента повинен враховувати впливи другого
порядку в елементі і відповідні дефекти елемента, перевіряючи несучу здатність
поперечного перерізу.

8.2.2.7 Для споруд, у яких колони виконані із
конструкційних сталевих профілів, стійкість можна перевіряти на основі
приведеної довжини поздовжнього згину згідно з ДБН В.2.6-135.

8.3 Неточності

8.3.1 Загальні положення

8.3.1.1 У конструктивному розрахунку необхідно вводити
відповідні допуски для врахування неточностей включно з початковими
напруженнями та геометричними неточностями, такими як: відхилення від
вертикалі, непрямолінійність, відхилення від площини, не прилягання та
несприятливі невеликі ексцентриситети, наявні у з\’єднаннях ненавантажених
конструкцій.

8.3.1.2 Можлива форма неточностей повинна враховувати
пружну форму втрати стійкості конструкції або елемента у площині поздовжнього
згину, яка розглядається, при найбільш несприятливому напрямі та формі.

8.3.2 Неточності у будівлях

8.3.2.1 Загальні положення

8.3.2.1.1 Необхідно використовувати еквівалентні
геометричні неточності (див. 8.3.2.2 і 8.3.2.3), значення яких відображають
впливи загальних та місцевих неточностей, за винятком випадків, коли місцеві
впливи враховані у формулі для визначення міцності при розрахунку елемента.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code