Електроустановки житлових, громадських, адміністративних та побутових будинків

Електроустановки житлових, громадських, адміністративних та побутових будинків
2.1. Галузь застосування
2.1.1. Цей розділ Правил поширюється на електроустановки: житлових будинків, перелічених у СНиП 2.08.01 та ДБН 79; громадських будинків та споруд, перелічених у ДБН В.2.2-9 (за винятком будинків та споруд, перелічених в розділі 3); адміністративних і побутових будинків, перелічених у СНиП 2.09.04. Під словом \”будинки\” маються на увазі всі типи будинків, на які поширюються вимоги розділу.
Вимоги цього розділу не поширюються на спеціальні електроустановки в лікувально-профілактичних закладах, організаціях і установах науки та наукового обслуговування, на системи диспетчеризації та зв\’язку, а також на електроустановки, які за своїм характером повинні бути віднесені до електроустановок промислових підприємств (майстерні, котельні, теплові пункти, насосні, фабрики хімчистки, фабрики-пральні, криті автостоянки, гаражі, приміщення дизель-генераторів тощо).
До електроустановок унікальних будівель можуть установлюватися додаткові вимоги.
2.1.2. Електроустановки будинків, окрім вимог цього розділу, повинні задовольняти вимоги розділів 1-6 ПУЭ в тій мірі, в якій вони не змінені даним розділом.
2.2. Терміни та визначення
2.2.1. Головний розподільний щит (надалі – ГРЩ) – це щит, через який забезпечується живлення електроенергією всього будинку або його відокремленої частини. Роль ГРЩ може виконувати ввідно-розподільний пристрій (надалі-ВРП) або щит низької напруги підстанції.
2.2.2. Ввідний пристрій (надалі – ВП) – сукупність конструкцій, апаратів і приладів, які встановлюються на вводі лінії живлення в будинок або в його відокремлену частину і живляться від ГРЩ.
2.2.3. Ввідно-розподільний пристрій – ввідний пристрій, який містить у собі також апарати і прилади на відхідних лініях.
2.2.4. Груповий щиток – пристрій, у якому встановлені апарати захисту та комутаційні апарати (або тільки апарати захисту) для окремих груп світильників, штепсельних розеток та стаціонарних електроприймачів.
2.2.5. Квартирний щиток – груповий щиток, установлений у квартирі і призначений для приєднання мережі, від якої живляться світильники, штепсельні розетки та стаціонарні електроприймачі квартири.
2.2.6. Поверховий розподільний щиток – щиток, установлений на поверхах житлових будинків і призначений для живлення квартир або квартирних щитків.
2.2.7. Електрощитове приміщення (надалі – ЕП) – приміщення або його відгороджена частина, доступна тільки для кваліфікованого обслуговуючого персоналу, де встановлюються ГРЩ, ВРП, ВП та інші розподільні пристрої.
2.2.8. Мережа живлення – мережа від розподільного пристрою підстанції або відгалуження від повітряних ліній електропередачі до ВП, ВРП, ГРЩ.
2.2.9. Розподільна мережа – мережа від ВП, ВРП, ГРЩ до розподільних пристроїв та щитків.
2.2.10. Групова мережа – мережа від щитків і розподільних пристроїв до світильників, штепсельних розеток та інших електроприймачів.
2.3. Електропостачання
2.3.1. Електропостачання електроприймачів повинно виконуватися від мережі з глухозаземленою нейтраллю 380/220 В з системою зазем лення TN-S або TN-C-S.
Під час реконструкції житлових і громадських будинків, що мають напругу мережі 220/127 В або 3 х 220 В, слід передбачати переведення мережі на напругу 380/220 В з системою заземлення TN-S або TN-C-S.
2.3.2. Зовнішнє електропостачання будівель має задовольняти вимоги глави 1.2. ПУЭ.
2.3.3. У житлових будинках, спальних корпусах різних установ, школах та інших навчальних закладах не допускається розміщення вбудованих і прибудованих трансформаторних підстанцій (далі – ТП).
В інших громадських, адміністративних та побутових будинках допускається розташовувати вбудовані або прибудовані підстанції за умов використання сухих трансформаторів, які слід встановлювати на амортизаторах.
Улаштування і розміщення вбудованих, прибудованих або окремо збудованих ТП повинно виконуватися відповідно до вимог розділу 4 ПУЭ.
2.3.4. Живлення силових та освітлювальних електроприймачів рекомендується виконувати від одних і тих самих трансформаторів.
2.3.5. Розміщення і компонування ТП повинні передбачати можливість цілодобового безперешкодного доступу до них персоналу електропостачальної організації.
2.3.6. Живлення аварійного та евакуаційного освітлення повинно виконуватись відповідно до вимог глави 6.1 ПУЭ і СНиП II-4.
2.3.7. Електричні мережі будинків повинні бути розраховані на живлення будинку, та освітлення реклам, вітрин, фасадів, ілюмінації, зовнішнього освітлення, а також живлення протипожежних пристроїв, систем диспетчеризації, локальних телевізійних мереж, сигналізації загазованості, світлових покажчиків пожежних гідрантів та інших знаків безпеки, звукової та іншої сигналізації, вогнів світлового огородження тощо відповідно до завдання на проектування.
2.3.8. Для живлення однофазних споживачів від багатофазної розподільної мережі допускається різним групам однофазних споживачів мати спільні N і РЕ провідники (п\’ятипровідна мережа), прокладені без посередньо від ВРП. Об\’єднання N і РЕ провідників (чртирипровідна мережа з PEN провідником) не допускається.
У разі живлення однофазних споживачів від багатофазної мережі відгалуженням від повітряних ліній, коли PEN провідник повітряної лінії є загальним для груп однофазних споживачів, які живляться від різних фаз, рекомендується передбачати захисне вимкнення споживачів при перевищенні допустимого рівня напруги, що виникає через асиметрію навантаження після обриву PEN провідника, N або спільного PEN. Вимкнення слід виконувати на вводі в будинок, наприклад, впливом на незалежний розчіплювач ввідного автоматичного вимикача з допомогою реле контролю напруги. У цих випадках необхідно передбачати вимкнення як фазного L, так і нульового робочого N провідників.
Під час вибирання апаратів та приладів, які установлюються на вводі, перевага за іншими рівними умовами має надаватися апаратам та приладам, що зберігають роботоздатність при перевищенні напруги понад дозволену, яка виникла через несиметрію навантаження в разі обривання PEN або N провідника. При цьому їх комутаційні та інші робочі характеристики можуть не виконуватись.
У всіх випадках забороняється в колах РЕ і PEN провідників мати комутаційні контактні і безконтактні елементи. Допускаються з\’єднання, які можуть розбиратися з допомогою інструмента, а також спеціально призначені для цієї мети з\’єднувачі.
2.4. Ввідні пристрої, розподільні щити, групові щитки
2.4.1. На вводі в будинок повинно бути встановлено один або декілька ВП або ВРП.
За наявності в будинку декількох споживачів, які у своїх господарських відносинах функціонально не пов\’язані, у кожного з них рекомендується встановлювати самостійні ВП або ВРП.
Від ВРП допускається також живлення споживачів, розміщених в інших будинках за умови, що ці споживачі мають єдину балансову належність.
У разі повітряного вводу мають бути встановлені обмежувачі імпульсних перенапруг.
2.4.2. Перед вводами в будинки не дозволяється встановлювати додаткові кабельні ящики для розподілу сфери обслуговування зовнішніх мереж живлення та мереж усередині будинку. Такий розподіл повинен бути виконаний у ВП або ГРЩ.
2.4.3. На ВП, ВРП, ГРЩ апарати захисту мають бути встановлені на вводах ліній живлення і на всіх лініях, що відходять від них.
2.4.4. На вводі мережі живлення у ВП, ВРП, ГРЩ слід установлювати апарати керування. На лініях, що відходять від них, апарати керування можуть бути встановлені або на кожній лінії, або бути спільними для декількох ліній.
Автоматичний вимикач слід розглядати як апарат захисту і керування.
2.4.5. Апарати керування незалежно від їх наявності на початку лінії живлення повинні бути встановлені на вводах ліній живлення в торгових приміщеннях, комунальних підприємствах, адміністративних приміщен нях тощо, а також у приміщеннях споживачів, які у своїх господарських відносинах функціонально не пов\’язані.
2.4.6. Поверховий щиток повинен установлюватися у поверховому коридорі чи на сходовій площадці на відстані не більше 3 м по довжині електропроводки від стояка живлення з урахуванням вимог глави 3.1 ПУЭ і ГОСТ 30331.9.
2.4.7. ВП, ВРП, ГРЩ, як правило, слід установлювати в ЕП. У районах можливого затоплення вони повинні встановлюватися вище рівня затоплення.
ВП, ВРП, ГРЩ можуть розміщуватися в приміщеннях сухих підвалів, які призначені для експлуатації за умови, що ці приміщення доступні для обслуговуючого персоналу та відділені від інших приміщень перегородками з ступенем вогнестійкості не менше ніж 0,75 годин.
У разі розміщення ВП, ВРП, ГРЩ і групових щитків поза ЕП вони повинні встановлюватися в зручних і доступних для обслуговування місцях, у шафах із ступенями захисту оболонки за ГОСТ 14254 не нижче IP 31. У цих випадках відстань від трубопроводів (водопровід, опалення, каналізація, внутрішні водостоки) повинна бути не менше 0,5 м, а від газопроводів і газових лічильників – не менше 1 м.
2.4.8. ЕП, а також ВП, ВРП, ГРЩ не допускається розміщувати під санвузлами, ванними кімнатами, душовими, кухнями (окрім кухонь квартир), мийками, мийними і парильними приміщеннями лазень та іншими приміщеннями з мокрими техно логічними процесами.
Прокладання через щитові приміщення трубопроводів (водопровід, опалення, каналізація, внутрішній водостік) не рекомендується.
Трубопроводи (водопровід, опалення), вентиляційні та інші короби, що прокладаються через щитове приміщення, не повинні мати відгалужень у межах приміщення (за винятком відгалуження до приладу опалення самого ЕП), а також люків, засувок, фланців, вентилів тощо.
Забороняється прокладання через ці приміщення газопроводів і трубопроводів з горючими рідинами.
Двері ЕП повинні відчинятися назовні.
2.4.9. Приміщення, в яких установлюються ВРП, ГРЩ, повинні мати природну вентиляцію, електричне освітлення. У приміщеннях температура має бути не нижче +5 град. C.
2.4.10. Електричні кола в межах ВП, ВРП, ГРЩ та групових щитків слід виконувати проводами з мідними жилами та шинами – мідними або алюмінієвими.
2.5. Електропроводки та кабельні лінії
2.5.1. Внутрішні електропроводки слід виконувати з урахуванням таких вимог:
– електроустановки різних організацій, відокремлених в адміністративно-господарському відношенні і розміщені в одному будинку, можуть бути приєднані відгалуженнями до загальної лінії живлен ня або живитися окремими лініями від ВРП або ГРЩ;
– допускається приєднувати декілька стояків до окремої лінії.
На відгалуженнях до кожного стояка, який живить квартири житлових будинків, що мають більше п\’яти поверхів, слід установлювати апарат керування, спільний з апаратом захисту;
– у житлових будинках світильники сходових кліток, вестибюлів, холів, поверхових коридорів та інших внутрішніх приміщень, які розміщуються поза квартирами, повинні живитися окремими лініями від ВРП або від окремих групових щитків, які живляться від ВРП. Приєднання цих світильників до поверхових і квартирних щитків не допускається;
– для сходових кліток та коридорів, що мають природне освітлення, рекомендується передбачати автоматичне або диспетчерське керу вання електричним освітленням з урахуванням природного освіт лення;
– живлення електроустановок нежитлового фонду рекомендується виконувати окремими лініями.
2.5.2. Захист усіх електричних мереж слід виконувати відповідно до вимог глави 3.1. ПУЭ.
2.5.3. У будинках слід застосовувати кабелі і проводи з мідними жилами.
У житлових будинках найменший допустимий переріз мідних провідників повинен відповідати таблиці 2.1.
Мережі живлення та розподільні мережі допускається виконувати кабелями і проводами з алюмінієвими жилами, якщо їх розрахунковий переріз дорівнює 16 мм2 і більше.
Живлення окремих електроприймачів, які належать до інженерного устаткування будинків (насоси, вентилятори, калорифери, установки кондиціювання -повітря та ін.), можуть виконуватися кабелем з алюмінієвими жилами перерізом не менше 2,5 мм.
2.5.4. У житлових будинках прокладання вертикальних ділянок розподільної мережі повинно виконуватися по сходових клітках приховано (у каналах, трубах, коробах відповідно до вимог НАПБ А 01.001). Забороняється прокладання вертикальних дільниць загальнобудинкової розподільної мережі всередині квартир.
Допускається прокладання проводів і кабелів ліній живлення квартир разом з проводами і кабелями групових ліній робочого освітлення сходових кліток, поверхових коридорів та інших приміщень усередині будинків у загальній трубі, загальному коробі або каналі із негорючих або важко-горючих будівельних конструкцій з помірною димоутворювальною здатністю за ГОСТ 12.1.044.
Мережу від поверхового розподільного щитка до квартири слід виконувати, в окремій трубі або каналі, тобто окремо від групової мережі інших квартир.
Допускається прокладати до 12 проводів групових мереж квартир житлових будинків в одному каналі на заміну вимог пункту 2.1.15 ПУЭ.
_________________________
     \”\” – знак ступеня
Таблиця 2.1. Найменші допустимі перерізи кабелів і проводів електричних мереж у житлових будинках
—————————————————————
|   Найменування мереж      | Найменший переріз кабелів і     |
|                           | проводів з мідними жилами, мм2 |
|—————————+———————————|
| Групова                   |            1,5                  |
|—————————+———————————|
| Розподільна до квартирних |                                 |
| щитків електролічильників |            2,5                  |
|—————————+———————————|
| Розподільна (стояки)      |                                 |
| для живлення квартир      |             4                   |
—————————————————————
2.5.5. У всіх будинках лінії групової мережі, що прокладаються від групових, поверхових і квартирних щитків до світильників загального освітлення, штепсельних розеток і стаціонарних електроприймачів, повинні виконуватися трипровідними (фазний – L, нульовий робочий – N і нульовий захисний – РЕ провідники). Забороняється об\’єднання нульових робочих і нульових захисних провідників різних групових ліній. Нульовий робочий і нульовий захисний провідники не дозволяється підключати на щитках під спільний контактний затискач.
Переріз провідників повинен відповідати вимогам пункту 2.5.15.
2.5.6. Електропроводку в приміщеннях слід виконувати із можливісттю заміни: приховано в каналах будівельних конструкцій, замонолічених трубах; відкрито – в електротехнічних плінтусах, коробах тощо.
На технічних поверхах, у підпідлогових просторах, підвалах, які не опалюються, горищах, вентиляційних камерах, вологих та особливо вологих приміщеннях електропроводку рекомендується виконувати відкритою.
Для техніко-економічної доцільності горизонтальні і вертикальні ділянки розподільних мереж, які мають численні відгалуження, рекомендується виконувати шинопроводами (див. пункт 2.2.20 ПУЭ).
Допускається в будинках, конструкції яких виготовлені із негорючих будівельних матеріалів згідно з ДСТУ Б В.2.7-19, прокладати групові мережі кабелем або ізольованими проводами в захисній оболонці без можливості їх заміни в борознах стін, перегородках, перекриттях, під штукатуркою, у шарі підготовки підлоги або в порожнинах будівельних конструкцій.
Допускається в адміністративних та побутових будинках під час їх реконструкції застосовувати відкриту електропроводку в пластмасових коробах із важкогорючих матеріалів з помірною димоутворювальною здатністю відповідно до ГОСТ 12.1.044.
Не дозволяється прокладання проводів без можливості їх заміни в панелях стін, перегородках та перекриттях, які виконані на заводах будіндустрії, або в монтажних стиках панелей під час монтажу будинків.
2.5.7. Електричні мережі, які прокладаються за непрохідними підвісними стелями і в перегородках, розглядаються, як приховані електропроводки і їх слід виконувати: за стелями і в пустотах перегородок із горючих матеріалів згідно з ДСТУ Б В.2.7-19 – в металевих, які мають локалізуючі властивості, і в закритих коробах; за стелями і в перегородках із негорючих матеріалів – у трубах, гнучких рукавах, коробах із негорючих чи важкогорючих матеріалів або горючих групи горючості Г 1 згідно з ДСТУ Б В.2.7-19, а також кабелями, які мають оболонки з матеріалів з помірною димоутворювальною здатністю за ГОСТ 12.1.044. Також повинна бути забезпечена можливість заміни проводів і кабелів.
_________________________
Примітка. Під підвісними стелями із негорючих матеріалів розуміють
такі стелі, які виконані із негорючих матеріалів. Інші
будівельні конструкції, що розташовані над підвісними
стелями, включаючи міжповерхові перекриття, також
виконані із негорючих матеріалів.
2.5.8. Відкрите прокладання кабелів допускається в приміщеннях для приготування і приймання їжі за винятком кухонь квартир. Відкрите прокладання проводів у цих приміщеннях не дозволяється.
У кухнях квартир слід застосовувати такі самі види електропроводок, що і у житлових кімнатах і коридорах.
2.5.9. У ванних кімнатах, санвузлах, душових, як правило, повинна застосовуватися прихована електропроводка. Допускається відкрите прокладання кабелів.
У саунах для зон 3 і 4 згідно з додатком 1 електропроводка повинна витримувати температуру не нижче ніж +170 град. C.
У саунах, ванних кімнатах, санвузлах, душових не допускається прокладання проводів з металевими оболонками, у металевих трубах і металевих рукавах.
2.5.10. Електропроводка на горищах повинна виконуватися відповідно до вимог розділу 2 ПУЭ та НАПБ А 01.001.
2.5.11. Прокладання проводів і кабелів по горючих основах (конструкціях, деталях) повинно виконуватися захищеним (у трубах, коробах). Допускається відкрите прокладання на відстані від горючих основ не менше ніж 10 мм.
У разі неможливості забезпечення вказаної відстані слід відокремлювати кабель або провід від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабеля) не менше ніж на 10 мм.
2.5.12. Через підвали і технічні підпідлогові простори секцій будинку допускається прокладання силових кабелів напругою до 1000 В, які живлять електроприймачі інших секцій будинку. Такі кабелі не розглядаються як транзитні, прокладання яких через підвали і технічні підпідлогові простори будинку забороняється.
2.5.13. Забороняється відкрите прокладання транзитних кабелів і проводів через комори і складські приміщення.
2.5.14. Лінії, які живлять холодильні установки підприємств торгівлі і громадського харчування, повинні бути прокладені від ВРП або ГРЩ цих підприємств.
2.5.15. Вибір перерізу провідників слід виконувати згідно з вимогами відповідних глав ПУЭ.
Однофазні дво- і трипровідні лінії, а також трифазні, чотири- і п\’ятипровідні лінії, що живлять однофазні електроприймачі, повинні мати переріз нульових робочих N провідників, який дорівнює перерізу фазних провідників.
Трифазні, чотири- і п\’ятипровідні лінії, які живлять трифазні електроприймачі навантаження, повинні мати переріз нульових робочих N провідників, рівний перерізу фазних провідників до 16 мм2 по міді і 25 мм по алюмінію, а при більшому перерізі – не менше 50% перерізу фазних провідників.
Переріз PEN провідників повинен бути не менше перерізу N провідників і не менше 10 мм2 по міді і 16 мм2 по алюмінію незалежно від перерізу фазних провідників.
Переріз РЕ провідників повинен дорівнювати перерізу фазних до 16 мм2 та 16 мм2 – при перерізі фазних провідників від 16 до 35 мм2 і 50% перерізу фазних провідників при більших перерізах.
Переріз РЕ провідників, які не входять до складу кабелів, повинен бути не менше 2,5 мм2 за наявності механічного захисту і 4 мм2 – за його відсутності.
2.6. Внутрішнє електрообладнання
2.6.1. Електродвигуни, що обслуговують загальнобудинкові установки (насоси, вентилятори, ліфти тощо), а також їхні захисні і пускові апарати повинні бути доступні тільки для обслуговуючого персоналу. Винятком є кнопки керування ліфтами, протипожежними пристроями і вентиляцією. Пускові апарати керування електродвигунами рекомендується розміщувати в зручних для обслуговування місцях з дотриманням вимог, наведених у главі 5.3 ПУЭ.
2.6.2. Протипожежні пристрої, сигналізація загазованості і охоронна незалежно від категорії надійності електропостачання будинку повинні живитися від двох окремих вводів, а за їх відсутності – двома лініями від ВРП або ГРЩ. Переключення з однієї лінії на другу здійснюється автоматично.
2.6.3. Установка електродвигунів на горищі допускається при виконанні вимог із звукоізоляції відповідно до нормування рівнів шуму.
Установлені на горищі електродвигуни, розподільні пункти, окремо встановлені комутаційні апарати й апарати захисту повинні мати ступінь захисту не нижче IP 44.
2.6.4. У приміщеннях для приготування їжі, крім кухонь квартир, світильники із лампами розжарювання, які встановлюються над робочими місцями (плитами, столами тощо), повинні мати знизу захисне скло. Світильники з люмінесцентними лампами мають бути оснащені гратами, сітками або лампотримачами, щоб запобігти випаданню ламп.
2.6.5. У ванних кімнатах, душових і санвузлах слід використовувати електрообладнання, спеціально призначене для установки у відповідних зонах цих приміщень за додатком 2, з дотриманням таких вимог:
1) електрообладнання повинно мати ступінь захисту по воді не нижче ніж:
у зоні 0 – IРХ7;
у зоні 1 – IРХ5
у зоні 2 – IРХ4 (IРХ5 – у ваннах загального користування);
у зоні 3 – IРХ1 (IРХ5 – у ваннах загального користування);
2) у зоні 0 можуть використовуватися електроприлади напругою не вище 12 В, призначені для використання у ванні. У такому разі джерело живлення повинно розміщуватися за межами цієї зони;
3) у зоні 1 можуть установлюватися тільки водонагрівники;
4) у зоні 2 можуть установлюватися водонагрівники і світильники класу захисту 2;
5) у зонах 0,1 і 2 не допускається установка з\’єднувальних коробок розподільних пристроїв і пристроїв керування.
2.6.6. Не допускається установка штепсельних розеток у ванних кімнатах, душових, у мийних приміщеннях лазень, у приміщеннях з нагрівниками для саун (далі за текстом – у саунах), а також у приміщеннях пралень, за винятком ванних кімнат квартир і номерів готелів.
У ванних кімнатах квартир і номерів готелів допускається установка штепсельних розеток у зоні 3 згідно з додатком 2, приєднаних до мережі через роздільні трансформатори або мережі, захищеної пристроєм захисного вимкнення (надалі – ПЗВ), який реагує на диференційний струм з номінальним струмом, що не перевищує 30 мА.
Будь-які вимикачі і штепсельні розетки повинні розміщуватися на відстані не менше 0,6 м від дверного прорізу душової кабіни.
2.6.7. Відстань від газопроводів до розеток, вимикачів та елементів електроустановок має бути не менше 0,5 м.
2.6.8. У будинках, обладнаних трипровідною мережею (див. пункт 2.6.5), повинні встановлюватися штепсельні розетки на струм не менше 10 А із захисним контактом.
Штепсельні розетки, які встановлюються в квартирах, у житлових кімнатах гуртожитків, а також у дитячих закладах (садках, яслах, школах тощо), повинні мати захисний пристрій, що автоматично закриває гніздо штепсельної розетки з витягнутою вилкою.
2.6.9. Вимикачі рекомендується установлювати на стіні з боку дверної ручки на висоті 1 м. Допускається їх установка під перекриттям з керуванням з допомогою шнура.
У приміщеннях для перебування дітей (садках, яслах, школах та ін.) вимикачі слід установлювати на висоті 1,8 м від підлоги.
2.6.10. Не дозволяється установка розподільних пристроїв і пристроїв керування в саунах, ванних кімнатах, санвузлах, мийних приміщеннях лазень, парильнях, приміщеннях пралень тощо.
У приміщеннях з умивальниками і зонах 1 і 2 ванних і душових приміщень допускається установка вимикачів, які приводяться в дію шнуром.
2.6.11. Апарати, що вимикають мережу освітлення горища, повинні бути встановлені поза його межами.
2.6.12. Вимикачі світильників робочого, аварійного та евакуаційного освітлення приміщень, призначених для перебування великої кількості людей (наприклад, торгових приміщень магазинів, їдалень, вестибюлів готелів тощо), повинні бути доступними тільки для обслуговуючого персоналу.
2.6.13. Над кожним входом у будинок повинен установлюватися світильник.
2.6.14. Номери будинків і покажчики пожежних гідрантів, установле них на зовнішніх стінах будинків, повинні бути освітлені. Живлення електричних джерел світла номерів будинків і покажчиків пожежних гідрантів має здійснюватися від мережі внутрішнього освітлення будинку, а покажчики пожежних гідрантів, які встановлені на опорах зовнішнього освітлення, – від мережі зовнішнього освітлення.
2.7. Прилади обліку електроенергії
2.7.1. У громадських та житлових будинках індивідуальних забудовників розрахункові лічильники електроенергії повинні встановлюватися на ВРП (ГРЩ) у точках балансового розподілу з електропостачальною організацією. За наявності вбудованих і прибудованих трансформаторних підстанцій, потужність яких повністю використовується споживачами будинків, розрахункові лічильники повинні встановлюватися на вводах силових трансформаторів на спільний щит низької напруги, який одночасно є ВРП будинку.
2.7.2. Розрахункові лічильники житлових будинків (освітлення сходових кліток, контор домоуправлінь, дворове освітлення тощо) рекомендується встановлювати в шафах ВРП або на панелях ГРЩ.
2.7.3. Розрахункові квартирні лічильники слід розміщати сумісно з апаратами захисту (автоматичними вимикачами, запобіжниками). При установці квартирних щитків у квартирах лічильники повинні встановлюватися на цих щитках. Допускається установка лічильників на поверхових щитках.
2.7.4. Для безпечної заміни лічильника, безпосередньо увімкнутого в мережу, перед кожним лічильником, повинен передбачатися комутацій ний апарат для зняття напруги з усіх фаз, приєднаних до лічильника.
Апарати вимикання, що призначені для зняття напруги з розрахункових лічильників, розміщених у квартирах, повинні розміщуватися за їх межами.
2.7.5. За лічильником, увімкненим безпосередньо в мережу, повинен бути установлений апарат захисту відповідно до глави 3.1 ПУЭ. Якщо від лічильника відходять декілька ліній, обладнаних апаратами захисту, то встановлення загального апарата захисту не потрібне.
2.7.6. У житлових будинках слід установлювати один однофазний або трифазний розрахунковий лічильник (при трифазному вводі) на кожну квартиру.
2.7.7. Розрахункові лічильники в громадських будинках з декількома споживачами електроенергії повинні передбачатися для кожного споживача, відокремленого в господарському відношенні (ательє, магазини, майстерні, склади, житлово-експлуатаційні конторита ін.)
2.7.8. Рекомендується оснащення житлових будинків системою дистанційного зняття показань лічильників.
2.8. Захисні заходи безпеки
2.8.1. Захисні заходи безпеки електроустановок будинків повинні виконуватися відповідно до вимог глави 1.7 ПУЭ і додаткових вимог даного розділу.
2.8.2. У всіх приміщеннях необхідне приєднання відкритих провідних частин світильників загального освітлення і стаціонарних електроприймачів (електричних плит, кип\’ятильників побутових кондиціонерів, електрорушників тощо) до нульового захисного РЕ провідника.
2.8.3. У приміщеннях будинків металеві корпуси однофазних переносних електроприладів і настільних засобів оргтехніки класу 1 за ГОСТ 12.2.007.0 слід приєднувати до захисних провідників трипровідної групової лінії (див. пункт 2.5.5).
До захисних провідників слід приєднувати металеві каркаси підвісних стель, перегородок, дверей та рам і конструкцій для прокладання кабелів.
2.8.4. Допускається застосування підвісних світильників, не обладнаних затискачами, для підключення захисних провідників у приміщеннях без підвищеної небезпеки за умови, що гак для їх підвішування ізольований. Вимоги даного пункту не відміняють вимог пункту 2.5.5 і не є підставою для виконання електропроводок двопровідними.
2.8.5. На групових лініях, які живлять штепсельні розетки для пере носних електричних приладів, рекомендується передбачати ПЗВ з номінальним диференційним струмом спрацьовування не більше 30 мА.
Установка ПЗВ є обов\’язковою, якщо пристрій захисту від надструмів (автоматичний вимикач, запобіжник) не забезпечує заданого часу автоматичного відключення віповідно до ГОСТ 30331.3-0,4 с за номінальної напруги 220 В і якщо установка не охоплена системою зрівнювання потенціалів або розетки розташовані зовні приміщень та в приміщеннях, особливо небезпечних чи з підвищеною небезпекою (наприклад, у зоні 3 ванних і душових приміщень квартир і номерів готелів).
2.8.6. У разі установки ПЗВ послідовно повинні виконуватися вимоги селективності. При дво- і багатоступеневих схемах ПЗВ, розміщений ближче до джерела живлення, повинен мати уставку і час спрацьовування утричі більші ніж ПЗВ, розміщений ближче до споживача.
2.8.7. У зоні дії ПЗВ нульовий робочий провідник не повинен мати з\’єднання з заземленими елементами і нульовим захисним провідником.
2.8.8. У всіх випадках ПЗВ повинен забезпечувати надійну комутацію кіл навантаження з урахуванням можливих перевантажень.
2.8.9. Повинні використовуватися переважно ПЗВ, які є єдиним апаратом з автоматичним вимикачем, що забезпечує захист від надструмів.
Використання ПЗВ у групових лініях, які не мають захисту від надструмів, без додаткового апарата, що забезпечує цей захист, не допускається.
У разі використання ПЗВ, що не мають захисту від надструмів, повинна бути проведена розрахункова перевірка ПЗВ у режимі надструмів з урахуванням захисних характеристик апарата захисту від надструмів.
2.8.10. У житлових будинках не допускається використання ПЗВ, які автоматично вимикають споживача від мережі в разі зникнення або недопустимого зниження напруги мережі. У цих випадках ПЗВ повинен зберігати роботоздатність на термін не менше ніж 5 с у разі зниження напруги до 50% від номінальної.
2.8.11. У будинках можуть використовуватися ПЗВ типу \”А\”, що реагують як на змінні, так і на пульсуючі струми пошкоджень, або \”АС\”, які реагують тільки на змінний струм витоку. Джерелом пульсуючого струму є, наприклад, пральні машини з регуляторами швидкості, регульовані джерела світла, телевізори, відеомагнітофони, персональні комп\’ютери тощо.
2.8.12. Допускається приєднання до одного ПЗВ декількох групових ліній через окремі автоматичні вимикачі (запобіжники).
Установлення ПЗВ у лініях, які живлять стаціонарно встановлене обладнання і світильники, а також у загальних мережах освітлення, не обов\’язкове.
2.8.13. У житлових будинках ПЗВ рекомендується установлювати на квартирних щитках, допускається їх установлення на поверхових щитках.
2.8.14. Забороняється установлення ПЗВ для електроприймачів, відключення яких може призвести до ситуацій, небезпечних для споживачів (вимикання протипожежної сигналізації тощо).
2.8.15. Сумарна величина струмів витоку мережі з урахуванням приєднаних стаціонарних і переносних електроприймачів у нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 1/3 номінального струму ПЗВ. За відсутності даних про струми витоку електроприймачів їх слід приймати з розрахунку 0,3 мА на 1 А струму навантаження, а струм витоку мережі – з розрахунку 10 мкА на 1 м довжини фазного провідника.
2.8.16.Для підвищення рівня захисту від загоряння при замиканнях на заземлені частини, коли величина струму недостатня для спрацьовування захисту максимального струму, на вводі в квартиру, індивідуальний будинок тощо рекомендується установлення ПЗВ зі струмом спрацьовування до 300 мА.
2.8.17. Для житлових будинків у разі додержання вимог пункту 2.8.15 функції ДЗВ за пунктами 2.8.15, 2.8.16 можуть виконуватися одним апаратом із струмом, спрацьовування не більше 30 мА.
2.8.18. Якщо ПЗВ призначений для захисту від ураження електричним струмом і для захисту від загоряння або тільки для захисту від загоряння, то він повинен вимикати як фазний, так і нульовий робочий провідники. У цих випадках захист від надструму в нульовому робочому провіднику не вимагається\”.
2.8.19. На вводі в будинок повинна бути виконана система зрівнювання потенціалів шляхом об\’єднання наступних струмопровідних частин:
– основний (магістральний) захисний заземлювальний провідник;
– основний (магістральний) заземлювальний провідник або основний заземлювальний затискач;
– сталеві труби комунікацій будинків і між будинками;
– металеві частини будівельних конструкцій, блискавкозахисту, системи центрального опалення, вентиляції та кондиціонування.
Такі струмопровідні частини повинні бути з\’єднані між собою на вводі в будинок.
2.8.20. Слід на протязі всієї мережі повторно виконувати додаткове зрівнювання потенціалів. До додаткової системи зрівнювання потенціалів повинні бути підключені всі доступні доторканню відкриті струмопровідні частини стаціонарних електроустановок, сторонні струмопровідні частини і нульові захисні провідники всього електрообладнання (у т. ч. штепсельні розетки).
2.8.21. Для ванних і душових приміщень додаткова система зрівнювання потенціалів є обов\’язковою і повинна передбачати ще підключення сторонніх струмопровідних частин, які виходять за межі приміщень. Якщо відсутнє електрообладнання з підключеними до системи зрівнювання потенціалів нульовими захисними провідниками, тоді систему зрівнювання потенціалів слід підключати до РЕ шини (затискача) на вводі.
Нагрівальні елементи, які закладені в підлогу, повинні бути покриті заземленою металевою сіткою або заземленою металевою оболонкою, приєднаними до системи зрівнювання потенціалів. Як додатковий захист для нагрівальних елементів рекомендується використовувати ПЗВ на струм до 30 мА.
Не допускається використання для саун, ванних і душових приміщень систем місцевого зрівнювання потенціалів.
3. Електроустановки фізкультурно-оздоровчих, спортивних, культурно-видовищних будинків і споруд, закладів дозвілля та культових
3.1. Галузь застосування
3.1.1. Вимоги даного розділу Правил поширюються на електроустановки, які розміщені в будинках видовищних закладів із залами для глядачів: театрів, цирків, кінотеатрів, концертних залів, клубів, центрів творчості дітей та юнацтва, культових закладів, критих спортивних споруд, палаців спорту, спортивних залів тощо.
3.1.2. Електроустановки видовищних закладів, крім вимог даного розділу, повинні задовольняти вимоги розділів 1-6 ПУЭ, НАПБ А.01.001 і розділу 2 цих Правил у тій мірі, у якій вони не змінені даним розділом.
3.2. Терміни та визначення
3.2.1. Манеж – частина залу для глядачів, призначена для циркових показів.
3.2.2. Освітлення вистав – освітлення, призначене для світлового оформлення театральних вистав, концертів, естрадних і циркових виступів.
3.2.3. Технічні апаратні – приміщення, у яких розміщуються освітлювальні й проекційні прилади, пристрої керування освітленням для вистав, апаратура зв\’язку, елктроакустичні і кінотехнологічні пристрої, електоустановки живлення і керування електроприводами механізмів сцени (естради, манежу).
3.3. Елекропостачання
3.3.1. Живлення електроприймачів повинно виконуватися від мережі 380/220 В з глухозаземленою нейтраллю з системою заземлення TN-S або TN-C-S. Під час реконструкції видоищних закладів, які мають напругу мережі 220/127 або трифазну 220 В, слід передбачати переведення мережі на напругу 380/220 В з глухозаземленою нейтраллю з системою заземлення TN-S або TN-C-S.
3.3.2. Вибір нестандартної напруги для електроприймачів освітлення вистав і електроустановок механізмів сцени, які живляться від окремих трансформаторів, випрямлячів або перетворювачів, повинен здійснюватися в процесі проектування.
3.3.3. Усі приміщення, які входять до складу сцени (естради), а також сейфи декорацій, склади (декорацій, костюмів, реквізитів, бутафорій, меблів і матеріальні), майстерні (живописні, постижирські, бутафорські, столярні, художника, макетні, об\’ємних декорацій, кравецькі, взуттєві), комори (фарб, машиніста і електрика сцени, білизни, господарські), гардеробні для акторів і костюмерні, кінопроекційні, перемоточні та репроекційні слід відносити до пожежобезпечних зон класу II-IIа, якщо ці приміщення не зараховані за умовами експлуатації до бильш високого класу з вибухопожежної небезпеки.
3.3.4. Категорії електроприймачів щодо надійності електропостачання наведені у таблиці 3.1.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code