У межах регіонів та на транскордонних територіях слід формувати біосферні заповідники та міждержавні природно-заповідні об\’єкти, які доцільно використовувати у туристичних цілях.
На території об\’єктів природно-заповідного фонду таких, як природні заповідники, заказники, пам\’ятки природи та заповідні урочища, що особливо охороняються, забороняється здійснення рекреаційної діяльності.
Питома вага територій природно-заповідного фонду в межах регіонів, країни в цілому повинна становити від 5 % до 20 % площі території відповідної адміністративно-територіальної одиниці в залежності від природно-кліматичних та ландшафтних особливостей.
8.7.2Розміри і режим використання охоронних зон об\’єктів природно-заповідного фонду встановлюються за проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення відповідно до [12], [27].
8.7.3Національні природні парки створюються на територіях, що мають унікальні природні та історико-архітектурні комплекси та об\’єкти. За значенням національні парки поділяються на загальнодержавні та міжнародні; за місцерозташуванням – на міські, приміські та міжселищні.
Регіональні ландшафтні парки створюються на територіях з типовими природними та істо- рико-культурними комплексами та об\’єктами; вони можуть бути регіонального і місцевого значення, міськими та приміськими.
При створенні національних природних та регіональних ландшафтних парків слід враховувати географічні особливості приморських, гірських, степових територій. Залежно від розмірів природні та ландшафтні парки поділяються на малі – до 40 тис. га, середні – до 75 тис. га та великі – до 250 тис. га і більше.
8.7.4При проектуванні територій національних природних і регіональних ландшафтних слід виділяти такі функціональні зони:
-заповідну, яка формується на основі природних заповідників, заказників, заповідних урочищ та пам\’яток природи і повинна займати площу, що становить 20 % і більше від території парку;
-регульованої рекреації, яку слід формувати для організації зон короткочасного відпочинку населення, обладнання туристичних велосипедних та пішохідних маршрутів і екологічних стежок; площа її повинна становити 35 % і більше від території парку;
-стаціонарної рекреації, на території якої слід створювати зони тривалого відпочинку (гірсько- спортивні, водноспортивні), розташовувати курортно-рекреаційні заклади, облаштовувати місця для ночівлі туристів (хижі, бівуачні зупинки), передбачати організацію рекреаційних комплексів з високим рівнем інженерного обладнання; площа цієї зони повинна становити 10 % і більше від площі парку;
-господарську, на території якої слід виділяти населенні пункти, виробничі, комунальні та інфраструктури об\’єкти, земельні ділянки інших власників та адміністративну її частину для забез-печення потреб парку (5-10 % території парку); в залежності від природно-містобудівних умов вся зона може займати 15-35 % території парку.
Примітка. Зони короткочасного та тривалого відпочинку, курортні та туристичні території у межах національних і регіональних парків слід проектувати за нормами, встановленими у розділах 8.3 – 8.6 цих норм.
8.7.5При розрахунках рекреаційної ємності національних і регіональних парків слід викорис-товувати показники максимально допустимого навантаження, які становлять:
-на всій території парку – одна особа на 5 га;
-в зоні регульованої рекреації – одна особа на 1 га;
-в зоні стаціонарної рекреації – 50 осіб на 1 га.
Щільність дорожньої мережі для парку в цілому слід приймати 0,2 км/км2 – 0,25 км/км2, а для функціональних зон – відповідно до показників таблиці 8.10.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *