Тваринницькі, птахівницькі, звірівницькі ферми, ветеринарні установи, склади мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин слід розміщувати з підвітряного боку відносно інших сільськогосподарських об\’єктів.
При розміщенні складів мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин повинні бути проведені заходи, що виключають попадання шкідливих речовин у водойми, грунт і атмосферне повітря.
Відстані від складів мінеральних добрив та пестицидів до сільськогосподарських підприємств, поверхневих водних об\’єктів, джерел централізованих систем водопостачання, водопровідних споруд визначаються згідно з вимогами [46].
7.6.10Території виробничих зон не повинні розділятися на відокремлені частини магістральними залізницями або автомобільними дорогами.
7.6.11Розміщення сільськогосподарських підприємств, будівель та споруд в районах аеропортів та аеродромів допускається за умови додержання вимог [6].
7.6.12Сільськогосподарські підприємства, що виділяють в атмосферу значну кількість диму, пилу або хімічних речовин з неприємним запахом та речовин, шкідливих для організму людини, не допускається розміщувати в замкнутих долинах, котловинах, біля підніжжя гір та інших територіях, не забезпечених природним провітрюванням.
7.6.13Санітарно-захисна зона від гноєсховищ фермерських господарств має визначатися як від тваринницьких ферм (у складі якої є гноєсховище) відповідної потужності згідно з обов\’язковим дотриманням вимог [46].
7.6.14Транспортні зв\’язки виробничої зони сільських населених пунктів та окремих сільсько-господарських підприємств слід передбачати у відповідності зі схемою планування відповідної території, розвитку внутрішньогосподарських доріг та генеральним планом населеного пункту.
Транспортні зв\’язки виробничої та сельбищної територій, а також зв\’язки з сільськогоспо-дарськими угіддями та іншими об\’єктами сільськогосподарського призначення слід забезпечувати мережею доріг.
7.6.15Вибір виду транспорту слід здійснювати на основі техніко-економічних розрахунків, віддаючи перевагу безрейковому транспорту.
7.6.16Внутрішньомайданчикові автомобільні дороги слід проектувати з урахуванням рельєфу місцевості та технологічних вимог по прямокутній замкнутій (кільцевій), тупиковій або змішаній схемах. На великих сільськогосподарських підприємствах перевагу необхідно віддавати схемам доріг з кільцевим рухом транспортних засобів.
При влаштуванні тупикових доріг (проїздів) в кінці тупиків повинні бути передбачені майданчики прямокутні або грушовидні, у формі петлі об\’їзди для розвороту транспортних засобів, у тому числі пожежних автомобілів, розміром не менше ніж такі, що забезпечують розворот відповідних транс-портних засобів з урахуванням їх технічних характеристик. Для великогабаритних сільськогоспо-дарських машин розміри майданчиків повинні бути збільшені до розмірів, які забезпечують розворот відповідних транспортних засобів.
7.6.17Ширину проїзної частини та узбіччя внутрішньомайданчикових доріг слід приймати в залежності від їх призначення та організації руху транспортних засобів.
7.6.18Ширину проїздів на території сільськогосподарських підприємств слід визначати за умови створення найбільш компактного розміщення транспортних та піших доріг, інженерних мереж, смуг озеленення. При цьому слід враховувати можливості снігових заносів доріг.
7.6.19Господарські проїзди, по яких здійснюється прогін худоби та проїзд вантажного тран-спорту до присадибних ділянок, повинні мати смугу руху 4,5 м.
7.6.20Внутрішні радіуси кривих у плані слід визначати в залежності від типу технологічного транспорту, але не менше 60 м без влаштування віражів та перехідних кривих.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *