Граничні показники щільності населення мікрорайонуслід приймати 150 – 450 осіб/га. Показники щільності населення мікрорайону в крупних та найкрупніших містах допускається
підвищувати, але не більше ніж на 20 % за умови:

-розміщення на території мікрорайону підземних та/або багатоповерхових гаражів з авто-стоянками та велосипедними стоянкам;
-вбудовано-прибудованих закладів дошкільної освіти, створенні озеленених відкритих терас у житлових та громадських будинках.
Величина збільшення показника визначається містобудівним розрахунком потреб у площі території мікрорайону.
У разі розміщення нових житлових будинків на земельних ділянках в існуючих кварталах (мікрорайонах) при проведенні розрахунків граничної щільності населення слід враховувати насе-лення, що мешкає в існуючих житлових будинках та новобудовах, рівень їх забезпечення об\’єктами благоустрою відповідно до таблиці 6.4 цих норм, наявність об\’єктів повсякденного обслуговування в межах відповідного мікрорайону, а також розмір земельних ділянок, визначених під нове будівництво, забезпечуючи при цьому дотримання містобудівних, санітарних норм та протипожежних вимог.
Примітка. При розміщенні в межах мікрорайону об\’єктів періодичного та епізодичного обслуговування, виробничих та інших закладів не мікрорайонного значення площа земельних ділянок, на яких вони розташовані, не враховується у балансі території мікрорайону.
6.1.17Розрахункові показники щільності багатоквартирного житлового фонду (сумарної за-гальної площі квартир житлових будинків) на території житлового кварталу (мікрорайону) наведено у додатку В.1.
6.1.18Для міст, розташованих в районах сейсмічністю 7-8 балів, будівництво житлових будинків вище 4-х поверхів може здійснюватись згідно з вимогами [65]. Будівництво житлових будинків на територіях сейсмічністю 9 балів і більше не допускається. Проектування будинків в сейсмічних районах повинне вестись на підставі карт сейсмомікрорайонування.
6.1.19При визначенні потреб у території для розміщення житлової забудови слід виходити з умови розселення одного домогосподарства в окремій житловій одиниці (квартирі або будинку). Розрахункову житлову забезпеченість (на розрахунковий термін документації з просторового пла-нування) необхідно визначати диференційовано для населених пунктів з урахуванням демографічних показників, типів житлових будинків, що передбачаються застосовувати, у тому числі обсяги соціального житла.
6.1.20Відповідно до природно-кліматичних особливостей України (додаток Б) слід передбачати захист прибудинкової території житлових будинків, житлових груп від несприятливих зимових вітрів, пилових бур, а також підвищеної аерації влітку, захист від перегріву, особливо для південних районів (розділ 14).
Відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будівлями слід приймати на основі розрахунків інсоляції та освітленості, а також у відповідності з нормами протипожежних вимог (розділ 15).
6.1.21Між фасадами з вікнами багатосекційних житлових будинків заввишки 2-3 поверхи (без урахування мансарди, в якій вікна розташовані в похилих конструкціях даху), слід приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, заввишки в 4 поверхи і більше 20 м.
В умовах, коли будівництво (нове будівництво, реконструкція) ведеться в зоні історичної забудови, яка має відповідний статус згідно з генеральним планом населеного пункту (зона охорони пам\’ятки, історично цінної забудови, історичний ареал), побутові розриви між житловими будинками можуть прирівнюватися до існуючих для збереження характеру історичного розпланування вулиці, кварталу, площі тощо. Будівництво в таких зонах може вестися по історично сформованій лінії забудови.
6.1.22При плануванні територій нових кварталів з периметральною забудовою допускається зменшувати розриви між будинками до однієї висоти вищого будинку за умов розміщення в перших поверхах приміщень громадського призначення, з дотримання вимог пожежної безпеки, норм інсоляції та освітленості житлових приміщень.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *