Конт.:

Олег Прокопенко

Кандидат наук, архитектор в Киеве Tel, Viber +38 063 608 7812


Архитектурное проектирование зданий
072015 21

ПОЛОЖЕННЯ про порядок проведення конкурсного відбору проектів (програм) транскордонного співробітництва, які можуть бути включені до державної програми розвитку транскордонного співробітництва

Олег Прокопенко - кандидат наук, архитектор в Киеве, дизайн-проекты. Получение стройпаспорта, градусловий! Анализ земельных участков под застройку с разработкой архитектурной концепции. Опыт государственной службы в центральном органе гос. исп. власти. Веб, медиа, IT.

Автор: Oleg | Раздел: Законодательство | Просмотров: 2 343

ЗАТВЕРДЖЕНО 
постановою Кабінету Міністрів України 
від 11 травня 2005 р. № 339

ПОЛОЖЕННЯ 
про порядок проведення конкурсного відбору проектів (програм) транскордонного співробітництва, які можуть бути включені до державної програми розвитку транскордонного співробітництва

1. Це Положення визначає порядок організації і проведення конкурсного відбору проектів (програм) транскордонного співробітництва, які можуть бути включені до державної програми розвитку транскордонного співробітництва (далі - конкурсний відбір).

2. У конкурсному відборі можуть брати участь проекти (програми) транскордонного співробітництва (далі - проекти співробітництва), які розроблені суб’єктами та/або учасниками транскордонного співробітництва (далі - розробники проектів співробітництва) згідно з порядком підготовки проектів (програм) транскордонного співробітництва, затвердженим Мінекономрозвитку, за умови фінансування витрат на їх реалізацію за рахунок коштів місцевих бюджетів та/або інших джерел у розмірі не менше ніж 10 відсотків загального обсягу фінансування проекту транскордонного співробітництва.

3. Комісія з конкурсного відбору проектів співробітництва (далі - комісія) утворюється відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, які затверджують положення про комісію та її персональний склад.

До складу комісії можуть входити відповідно представники Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, територіальних органів центральних органів виконавчої влади, громадських організацій, наукових та інших установ.

До роботи комісії можуть залучатися незалежні експерти.

4. Засідання комісії є правоможним, якщо на ньому присутні дві третини загальної кількості членів комісії.

Рішення комісії приймається більшістю голосів членів комісії, які брали участь у голосуванні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії.

Рішення оформлюється протоколом, який підписується всіма присутніми на засіданні членами комісії.

5. Конкурсний відбір проводиться протягом року у визначені комісією строки і закінчується не пізніше ніж до 1 січня року, що передує року, протягом якого передбачається здійснити фінансування проекту співробітництва з державного бюджету.

6. Не пізніше ніж за тиждень до проведення конкурсного відбору комісія визначає кількісні та якісні показники проекту співробітництва та затверджує методику оцінки проекту співробітництва за такими показниками.

Основними критеріями конкурсного відбору є:

економічна ефективність;

інноваційна спрямованість;

поліпшення інвестиційної привабливості регіону;

підвищення рівня зайнятості населення в регіоні, у тому числі шляхом створення нових робочих місць;

сприяння захисту навколишнього середовища;

сприяння розвитку людського потенціалу;

вартість проекту співробітництва;

тривалість реалізації проекту співробітництва.

7. Не пізніше ніж за два тижні до проведення конкурсного відбору комісія розміщує у засобах масової інформації та на відповідній інтернет-сторінці інформацію про пріоритети розвитку транскордонного співробітництва у відповідному регіоні, умови проведення конкурсного відбору, участь у ньому проектів співробітництва тощо.

8. До участі у конкурсному відборі не допускаються проекти співробітництва, розробники яких:

перебувають у стадії реорганізації, ліквідації, визнані банкрутами або стосовно них порушено справу про банкрутство;

мають прострочений податковий борг;

мають прострочену заборгованість за позичкою та фінансовою допомогою, отриманими з бюджету будь-якого рівня;

подали недостовірну інформацію щодо проекту співробітництва або свого фінансово-економічного стану.

9. Для участі в конкурсному відборі розробниками проектів співробітництва подаються такі документи:

заява довільної форми про намір взяти участь у конкурсному відборі із зазначенням відомостей стосовно того, чи не перебувають вони у стадії реорганізації, ліквідації, не визнані банкрутами або стосовно них не порушено справу про банкрутство;

копії установчих документів;

довідка про відсутність прострочених податкового боргу і заборгованості за позичкою та фінансовою допомогою, отриманими з бюджету будь-якого рівня;

рішення представницького органу місцевого самоврядування про часткове фінансування проекту співробітництва з місцевого бюджету та/або підтвердження фінансування з інших джерел;

паспорт проекту співробітництва;

бізнес-план проекту співробітництва.

Паспорт та бізнес-план проекту співробітництва складаються відповідно до порядку підготовки проектів (програм) транскордонного співробітництва.

Паспорт проекту співробітництва погоджується з відповідним органом місцевого самоврядування, на території якого передбачається реалізація проекту співробітництва.

10. Конкурсний відбір проводиться у три етапи.

11. На першому етапі конкурсного відбору протягом робочого дня комісія реєструє проект співробітництва та проводить попередній розгляд поданих документів, зокрема на відповідність їх вимогам пункту 9 цього Положення та відповідність цілей проекту співробітництва пріоритетним напрямам розвитку транскордонного співробітництва у регіоні.

Документи, що не відповідають вимогам попереднього розгляду, повертаються розробнику проекту співробітництва за підписом голови комісії протягом трьох робочих днів.

12. На другому етапі конкурсного відбору комісія проводить протягом трьох днів оцінювання проекту співробітництва за кількісними та якісними показниками.

13. Результати першого та другого етапів конкурсного відбору відображаються відповідно у листку реєстрації висновків попереднього розгляду проекту (програми) транскордонного співробітництва та листку результатів оцінювання проекту (програми) транскордонного співробітництва за зразком, який затверджується Мінекономрозвитку.

14. На третьому етапі конкурсного відбору комісія на своєму засіданні приймає рішення про результати конкурсного відбору та оформлює його відповідно до абзацу третього пункту 4 цього Положення.

15. Не пізніше ніж у місячний строк після реєстрації проекту співробітництва комісія інформує розробника проекту співробітництва про результати конкурсного відбору.

 

Градостроительный расчет для получения градостроительных условий и ограничений, архитектурное проектирование, разработка эскиза намерений застройки для получения строительного паспорта застройки в Киеве!

072015 21

КОНЦЕПЦІЯ державної регіональної політики

Олег Прокопенко - кандидат наук, архитектор в Киеве, дизайн-проекты. Получение стройпаспорта, градусловий! Анализ земельных участков под застройку с разработкой архитектурной концепции. Опыт государственной службы в центральном органе гос. исп. власти. Веб, медиа, IT.

Автор: Oleg | Раздел: Законодательство | Просмотров: 2 211

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 25 травня 2001 року N 341/2001
 
КОНЦЕПЦІЯ
державної регіональної політики

 
     Внаслідок дії різноманітних історичних, природно-географічних, економічних факторів, а також неоднакових темпів проведення реформ, змін у системі господарювання та структурі власності в регіонах України значно збільшилася територіальна диференціація рівня економічного розвитку та можливостей соціального забезпечення громадян, що призводить до суттєвих негативних наслідків.
 
     Значною мірою розвиток такого процесу пов'язаний також із відсутністю до цього часу ефективних механізмів стримування та пом'якшення його дії, ефективного стимулювання діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та населення щодо прискорення розвитку регіонів на основі повнішого використання їх природного, економічного, трудового, наукового та іншого потенціалу.
 
     Несистемність державної політики та діяльності в цій сфері стала однією з важливих причин стримування комплексного соціально-економічного розвитку та стабільності в державі, ускладнення умов для зміцнення позицій України у міжнародному економічному співробітництві, повільного здійснення ринкових перетворень на місцях, виникнення та загострення багатьох соціальних, економічних, екологічних та інших проблем.
 
     Необхідність прискорення поступу України на шляху сталого розвитку, економічного зростання, поєднаного з активною соціальною політикою держави, демократизацією всіх складових суспільного життя, потребує формування якісно нової державної регіональної політики.
 
Розділ 1. Загальні положення
 
     Головною метою державної регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання, а також поглиблення процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання потенціалу регіонів, підвищення дійовості управлінських рішень, удосконалення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
 
     Державна регіональна політика є складовою частиною національної стратегії соціально-економічного розвитку України, тісно пов'язаною із здійсненням адміністративної реформи та впорядкуванням адміністративно-територіального устрою, і реалізується шляхом здійснення органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування системи заходів для забезпечення ефективного комплексного управління економічним та соціальним розвитком України та її регіонів - Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.
 
     Державна регіональна політика грунтується на таких принципах:
 
     - конституційність та законність - реалізація політики здійснюється відповідно до Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України на засадах чіткого розподілу завдань, повноважень та відповідальності між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
 
     - забезпечення унітарності України та цілісності її території, включаючи єдність економічного простору на всій території держави, її грошово-кредитної, податкової, митної, бюджетної систем;
 
     - поєднання процесів централізації та децентралізації влади, гармонізація загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів;
 
     - максимальне наближення послуг, що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, до безпосередніх споживачів;
 
     - диференційованість надання державної підтримки регіонам відповідно до умов, критеріїв та строків, визначених законодавством;
 
     - стимулювання тісного співробітництва між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у розробленні та реалізації заходів щодо регіонального розвитку.
 
     Для досягнення головної мети державної регіональної політики передбачається забезпечити вирішення насамперед таких основних завдань:
 
     - запровадження більш глибокого вивчення та оцінки внутрішнього природного, економічного, наукового, трудового потенціалу кожного регіону, розроблення комплексних правових, організаційних, економічних та інших механізмів його ефективного використання;
 
     - здійснення на інноваційній основі структурної перебудови економіки регіонів з урахуванням особливостей їх потенціалу;
 
     - поетапне зменшення рівня територіальної диференціації економічного розвитку регіонів та соціального забезпечення громадян;
 
     - широкий розвиток підприємництва як головного фактора соціально-економічного розвитку держави та її регіонів, підвищення зайнятості населення, наповнення місцевих бюджетів;
 
     - зміцнення економічної інтеграції регіонів з використанням переваг територіального поділу і кооперації праці, що є одним з головних чинників підвищення конкурентоспроможності держави на міжнародних ринках;
 
     - забезпечення здатності територіальних громад та органів місцевого самоврядування в межах, визначених законодавством, самостійно та відповідально вирішувати питання соціально-економічного розвитку, створення ефективних механізмів забезпечення їх активної участі у формуванні та проведенні державної регіональної політики;
 
     - удосконалення фінансових міжбюджетних відносин, вироблення чітких критеріїв і ефективних механізмів надання державної підтримки розвитку регіонів;
 
     - досягнення продуктивної зайнятості населення, стабілізації та поліпшення демографічної ситуації в державі;
 
     - дальше вдосконалення державної системи охорони довкілля та використання природних ресурсів, механізмів та інструментів вироблення і реалізації екологічної політики;
 
     - налагодження міжнародного співробітництва у сфері регіональної політики, наближення національного законодавства з цього питання до норм і стандартів Європейського Союзу, а також розвитку транскордонного співробітництва як дійового засобу зміцнення міждержавних відносин та вирішення регіональних проблем.
 
     Пріоритетними шляхами вирішення цих завдань є вдосконалення державного регулювання у сфері соціально-економічного розвитку регіонів, відповідних правових, організаційних, економічних та інших механізмів, а також підвищення ролі та відповідальності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за вирішення покладених на них повноважень та завдань.
 
Розділ 2. Вдосконалення державного регулювання
розвитку регіонів
 
     Для поліпшення державного регулювання у сфері реалізації державної регіональної політики передбачається:
 
     - удосконалити державне стратегічне регіональне планування, яке б дозволяло точніше та обгрунтованіше визначати основні довгострокові та поточні пріоритети регіонального розвитку на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях, враховувати їх під час розроблення відповідних розділів проектів загальнодержавних програм економічного і соціального розвитку України, регіональних та місцевих програм і планів;
 
     - поліпшити механізм державної підтримки розвитку регіонів, концентрації державних ресурсів на вирішенні його пріоритетних проблем, що мають загальнодержавне значення. З цією метою уповноважений центральний орган виконавчої влади має щорічно, з урахуванням розробок із стратегічного регіонального планування, всебічно аналізувати пропозиції головних розпорядників коштів державного бюджету, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у регіонах щодо потреб та можливих шляхів розподілу державних капітальних вкладень між регіонами та забезпечувати найбільш ефективне використання виділених коштів. Схема фінансування заходів повинна, зокрема, передбачати в разі потреби спільне фінансування у певному співвідношенні з Державного бюджету та з місцевих бюджетів спорудження об'єктів, затверджуватися і контролюватися Кабінетом Міністрів України; передбачається посилення відповідальності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за своєчасне у повному обсязі фінансування узгоджених ними спільних заходів з регіонального розвитку;
 
     - стимулювання розвитку транскордонних та міжрегіональних економічних зв'язків на основі виробничої кооперації та інтеграції, створення відповідних промислово-фінансових груп, інших сучасних форм господарювання; передбачається розроблення пропозицій щодо законодавчого розширення можливостей місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для розвитку транскордонного та міжрегіонального економічного співробітництва та щодо впорядкування такого співробітництва;
 
     - здійснення системи заходів із розбудови інфраструктури регіонального розвитку, зокрема ринків продовольства, землі, праці та капіталу, включаючи товарні біржі, оптові ринки, агроторгові дома, аукціони, ярмарки, заготівельні кооперативи, підприємства фірмової торгівлі тощо, а також регіональні агентства розвитку, маючи на меті поліпшення умов використання передових інноваційних технологій, підвищення інвестиційної привабливості регіонів, розширення залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для регіонального розвитку, вдосконалення підготовки та перепідготовки відповідних фахівців з проблем регіонального розвитку, координації програм технічної допомоги, спрямованих на підтримку регіонального розвитку;
 
     - стимулювання розвитку регіонів чи їх частин, у межах яких показники економічного розвитку та соціального забезпечення громадян за критеріями, визначеними законодавством, значно нижчі, ніж відповідні середні показники в державі (депресивні території), шляхом запровадження особливих механізмів бюджетної, податкової, цінової, грошово-кредитної, інноваційної та інвестиційної політики щодо таких територій, визначення чітких критеріїв та строків виділення з метою стимулювання ефективнішого використання внутрішнього природного, економічного, наукового, трудового потенціалу таких територій, прискорення соціально-економічного розвитку, подолання депресивності, підтримки соціальної активності та мобільності населення, створення максимально сприятливих економічних, правових та інституційних умов у їх межах для прискорення формування і ефективного функціонування нових суб'єктів господарювання, забезпечення належного соціального захисту населення; статус депресивної території, форми державної підтримки розвитку таких територій мають бути визначені законодавством на основі науково обгрунтованої комплексної оцінки їх економічного, фінансового, екологічного, соціального стану.
 
     Державна регіональна політика спрямовується також на забезпечення формування такої фінансової спроможності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, яка б створювала можливості для ефективного розвитку, подолання диспропорцій з урахуванням особливостей регіонів, їх потенціалу щодо адаптації до ринкових умов господарювання.
 
     Поетапне реформування бюджетної системи та міжбюджетних відносин є органічною складовою ринкових трансформаційних процесів і здійснюється на основі бюджетного унітаризму в поєднанні з елементами бюджетної децентралізації, що, зокрема, передбачає:
 
     - удосконалення системи стратегічного бюджетного планування та фінансового вирівнювання, з тим щоб вони грунтувалися на об'єктивних критеріях, гарантованих державою соціальних стандартах, нормативах мінімальної бюджетної забезпеченості, законодавчо визначеному переліку завдань місцевого значення, виконання яких є обов'язковим для органів місцевого самоврядування на всій території України;
 
     - розроблення та впровадження бюджетних трансфертів, включаючи дотації, субвенції, субсидії, та механізму їх надання для забезпечення виконання функцій, які зараз виконуються центральними та місцевими органами виконавчої влади і можуть бути делеговані органам місцевого самоврядування;
 
     - посилення заінтересованості місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у розширенні та виконанні доходної частини місцевих бюджетів шляхом закріплення за ними на довгостроковій основі часток загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) та трансфертів;
 
     - дальше вдосконалення системи місцевих податків і зборів, підвищення їх ролі у формуванні місцевих бюджетів;
 
     - планування та фінансування видатків бюджетів усіх рівнів на заходи з соціального захисту та утримання об'єктів соціальної сфери на програмно-цільовій основі, оптимізацію мережі установ, організацій та закладів, що фінансуються з Державного бюджету України та місцевих бюджетів, і чисельності їх штатів;
 
     - чітке розмежування видатків з Державного бюджету України та відповідних місцевих бюджетів відповідно до повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування з урахуванням розподілу на власні і делеговані;
 
     - запровадження застосування для обрахування обсягів видатків і доходів місцевих бюджетів коефіцієнтів податкової спроможності територій;
 
     - поступовий перехід до взаємовідносин державного бюджету безпосередньо з бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними, а також районними бюджетами, бюджетами територіальних громад;
 
     - стимулювання місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування до об'єднання на договірних засадах фінансових та інших ресурсів для вирішення місцевих, регіональних та міжрегіональних проблем розвитку, оптимального використання бюджетних коштів;
 
     - зміцнення доходної бази місцевих бюджетів шляхом законодавчого закріплення внесення до них податків і зборів (обов'язкових платежів) відокремленими підрозділами господарюючих суб'єктів, що розташовані на відповідних територіях;
 
     - завершення переведення місцевих бюджетів на обслуговування органами Державного казначейства України;
 
     - впровадження механізмів заохочення заощаджень населення з метою збільшення інвестиційного потенціалу регіонів.
 
     Реалізація цих завдань передбачається у Бюджетному та Податковому кодексах України, шляхом підготовки та внесення відповідних змін до Законів України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про основи містобудування", інших актів законодавства.
 
Розділ 3. Підвищення ролі та відповідальності
місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування в соціально-економічному розвитку регіонів
 
     Формування та реалізація державної регіональної політики передбачає істотне підвищення ролі та відповідальності місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, територіальних громад за розвиток регіонів.
 
     Оптимізація територіальної організації державної влади та місцевого самоврядування має забезпечити підвищення ефективності управління процесами розвитку регіонів шляхом:
 
     - децентралізації і деконцентрації повноважень центральних органів виконавчої влади, які завдяки цьому мають зосередитися на формуванні політики та стратегії розвитку у відповідних галузях, правовому та нормативно-методичному її забезпеченні; частина повноважень центральних органів виконавчої влади поетапно передаватиметься спеціалізованим державним установам, територіальним підрозділам центральних органів виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування;
 
     - удосконалення розподілу повноважень та функцій між територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування з метою уникнення дублювання, спрощення системи управління, її фінансового забезпечення та економії бюджетних коштів.
 
     Підвищення вимог до результативності реалізації загальнодержавної соціально-економічної політики на регіональному рівні повинно супроводжуватися наданням додаткових повноважень місцевим державним адміністраціям, покладенням на них відповідальності за вирішення поточних та перспективних завдань розвитку регіонів. Це передбачає внесення відповідних змін до законодавчого регулювання питань щодо:
 
     - розпорядження об'єктами державної власності, що мають особливе значення для розвитку регіонів, трансфертами з Державного бюджету України, що передаються місцевим органам виконавчої влади для дальшого перерозподілу між місцевими бюджетами, на основі спеціальних критеріїв та індикаторів;
 
     - формування регіональної інфраструктури підтримки та розвитку підприємництва, створення сприятливих фінансово-кредитних, інноваційних, податкових, інформаційних та інших умов для цього;
 
     - створення небанківського фінансового сектора у вигляді регіональних кредитно-гарантійних установ, фондів сприяння розвитку підприємництва, страхових, інноваційних та інвестиційних фондів;
 
     - розширення повноважень та функцій місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань розвитку транскордонного та міжрегіонального співробітництва, залучення іноземних інвестицій, використання фінансових та інших видів ресурсів для забезпечення розвитку регіонів;
 
     - забезпечення участі місцевих державних адміністрацій в управлінні державними підприємствами, а також господарськими товариствами та іншими розташованими на території регіону підприємствами, в яких є частка державного майна, зокрема шляхом включення представників місцевих органів виконавчої влади до складу спостережних, наглядових рад, інших органів управління такими підприємствами;
 
     - передачі державного майна з числа об'єктів соціальної сфери, житла та інфраструктури, що його обслуговує, а також у разі потреби інших об'єктів у комунальну власність;
 
     - дальшого здійснення земельної реформи та вдосконалення земельних відносин з урахуванням місцевих природно-географічних та соціально-економічних особливостей і потреб, забезпечення персоніфікованого обліку земельних ділянок, інших об'єктів та прав власності;
 
     - формування інфраструктури ринків землі, іншого нерухомого майна, насамперед вторинного, та забезпечення її функціонування, створення умов для розвитку конкуренції, забезпечення прозорості операцій та зменшення інвестиційних ризиків на цих ринках;
 
     - визначення територій, які мають бути зарезервовані для наступного заповідання, рекреаційного використання, розвитку міст та інших населених пунктів, розміщення транспортних, енергетичних, інших інженерних комунікацій, споруд, будівель, містобудівних та інших потреб загальнодержавного та регіонального значення, встановлення режиму використання цих територій;
 
     - визначення типів і режимів розвитку населених пунктів, виділення інвестиційно привабливих територій, розроблення та затвердження для них спеціальних правил забудови;
 
     - узгодження повноважень та функцій щодо соціальної підтримки населення органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з метою підвищення якості всіх видів допомоги;
 
     - забезпечення додержання державних соціальних стандартів та надання державних соціальних гарантій, визначених Конституцією та законодавством України, з урахуванням поєднання економічних можливостей держави та місцевого самоврядування, посилення відповідальності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за їх додержання;
 
     - удосконалення порядку розроблення регіональних соціальних програм, спрямованих на вирішення найгостріших проблем регіонів, насамперед з питань забезпечення зайнятості населення, створення нових робочих місць, підвищення з цією метою ефективності роботи служб зайнятості; організація належного контролю за виконанням таких програм;
 
     - сприяння розвитку в регіонах системи недержавного пенсійного страхування;
 
     - удосконалення взаємовідносин між центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у сфері додержання норм законодавства про працю, охорону праці, створення безпечних умов життєдіяльності населення.
 
     Дальше впровадження конституційних засад розвитку місцевого самоврядування спрямовуватиметься на забезпечення підтримки місцевих ініціатив, а також на розширення повноважень та підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування за вирішення завдань регіонального та місцевого розвитку. Це передбачає внесення відповідних змін до законодавства та вирішення питань щодо:
 
     - правового режиму майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад, з метою вдосконалення механізму управління та розпорядження таким майном місцевими радами та місцевими органами виконавчої влади;
 
     - розподілу між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідальності за фінансове забезпечення виконання повноважень із надання послуг населенню;
 
     - розмежування земель державної і комунальної власності;
 
     - запровадження механізмів стимулювання збільшення доходів місцевих бюджетів за рахунок продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у комунальній власності;
 
     - дальше вдосконалення нормативно-правової бази місцевого самоврядування, поліпшення умов для виконання повноважень органами місцевого самоврядування;
 
     - укрупнення сільських територіальних громад з метою забезпечення організаційно-правової, кадрової та фінансово-економічної спроможності відповідних органів місцевого самоврядування у виконанні покладених на них законодавством повноважень; приведення у відповідність із Конституцією України мережі селищ міського типу, інших населених пунктів, відповідних органів місцевого самоврядування, пов'язане з цим упорядкування мережі адміністративно-територіальних одиниць;
 
     - судового захисту прав місцевого самоврядування, порядку зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів невідповідності Конституції ( 254к/96-ВР ) та законам України;
 
- посилення державної підтримки місцевого самоврядування;
 
     - здійснення загальнонаціональної координації процесів розвитку місцевого самоврядування, сприяння співпраці його органів;
 
     - поліпшення надання науково-методичної допомоги органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам; узагальнення, підтримки та поширення позитивного досвіду діяльності органів місцевого самоврядування;
 
     - налагодження національної та регіональної систем підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників органів місцевого самоврядування, становлення інституту служби в органах місцевого самоврядування, поліпшення системи інформаційного забезпечення розвитку місцевого самоврядування;
 
     - державного сприяння міжнародному співробітництву органів місцевого самоврядування, їх об'єднань.
 
     Реалізації цих заходів сприятиме внесення відповідних змін насамперед до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), "Про місцеві державні адміністрації" ( 586-14 ), "Про власність" ( 697-12 ), прийняття законів про програму державної підтримки і розвитку місцевого самоврядування, про право комунальної власності та управління об'єктами права комунальної власності.
 
Розділ 4. Етапи реалізації Концепції
 
     Передбачається поетапна реалізація Концепції.
 
     Основними заходами, що сприятимуть впровадженню її положень, є:
 
     На першому етапі (2001 - 2003 роки):
 
     - розроблення та вдосконалення законодавства з питань регіональної політики та місцевого самоврядування, зокрема щодо:
 
     - розмежування функцій і повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
 
     - обгрунтування засад державного стимулювання регіонального розвитку, в тому числі депресивних територій;
 
     - законодавче врегулювання служби в органах місцевого самоврядування;
 
     - визначення центрального органу виконавчої влади з питань регіональної політики і підтримки місцевого самоврядування;
 
     - формування мережі агентств регіонального розвитку;
 
     - розвиток інфраструктури регіональних і міжрегіональних аграрних ринків - товарних бірж, оптових ринків, агроторгових домів, аукціонів, ярмарків, заготівельних кооперативів, підприємств фірмової торгівлі тощо;
 
     - запровадження системи державної реєстрації земельних ділянок, іншого нерухомого майна і права власності на них, створення відповідних національних та регіональних інформаційних систем та баз даних;
 
     - законодавче закріплення на довгостроковій основі обгрунтованих нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) та трансфертів до місцевих бюджетів;
 
     - забезпечення збільшення власних доходів в бюджетах місцевого самоврядування, зокрема, за рахунок оподаткування землі та майна;
 
     - перехід на формування збалансованих бюджетів усіх рівнів на реальній доходній базі та оптимізованих видатках за мінімальними нормативами бюджетної забезпеченості;
 
     - удосконалення механізму контролю з боку територіальних громад за діяльністю органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;
 
     - створення єдиної бази даних отримувачів соціальної допомоги;
 
     - удосконалення економічного механізму охорони довкілля та використання природних ресурсів, поліпшення взаємодії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у цій сфері, механізмів урахування екологічних вимог у процесі розроблення та реалізації державної регіональної політики, насамперед вирішення питань, пов'язаних з розміщенням та експлуатацією небезпечних виробництв;
 
     - прийняття програми державної підтримки розвитку місцевого самоврядування;
 
     - визначення правового режиму комунальної власності, завершення роботи з передачі державного майна (насамперед об'єктів соціальної сфери) у комунальну власність, розмежування об'єктів спільної власності територіальних громад, що перебувають в управлінні районних та обласних рад;
 
     - підготовка методичних та нормативних передумов та забезпечення проведення укрупнення сільських територіальних громад, внесення відповідних змін адміністративно-територіального устрою;
 
     - удосконалення механізмів стратегічного державного планування регіонального розвитку, системи загальнодержавного і регіонального прогнозування та планування соціально-економічного розвитку.
 
     На другому етапі (з 2003 року):
 
     - запровадження конкурсних засад розміщення у регіонах державних інвестиційних коштів;
 
     - розроблення Генеральної схеми економічного районування України та Національної програми охорони земель;
 
     - розвиток на основі вдосконаленої нормативно-правової бази транскордонного та міжрегіонального економічного співробітництва;
 
     - формування державного та місцевих бюджетів у галузях освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та культури на основі загальнодержавних соціальних стандартів;
 
     - перехід до взаємовідносин державного бюджету безпосередньо з бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними, а також районними бюджетами, бюджетами територіальних громад;
 
     - розроблення міжрегіональних соціальних проектів та їх фінансове забезпечення;
 
     - створення економічних, організаційних та нормативно-правових передумов для реалізації основних принципів сталого, збалансованого розвитку регіонів;
 
     - розроблення та реалізація державної політики у сфері регулювання внутрірегіональної та міжрегіональної трудової міграції;
 
     - заснування регіональних центрів передачі та розповсюдження високих технологій;
 
     - створення державних і регіональних інформаційних систем про регіони, їх потенціал і потреби, а також про територіальні громади України;
 
     - формування економічних умов та відповідної нормативно-правової бази для участі України у відповідних заходах з реалізації регіональної політики в рамках Європейського Союзу.

 

Градостроительный расчет для получения градостроительных условий и ограничений, архитектурное проектирование, разработка эскиза намерений застройки для получения строительного паспорта застройки в Киеве!

 

Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки затверджений наказом Мінрегіону України від 05.07.2011 № 103 та діє в редакції наказу Мінрегіону України від 25.02.2013 № 66. Будівельний паспорт забудови земельної ділянки визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 кв.м., господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці. Порядок розроблення проектної документації на будівництво об'єктів затверджено наказом Мінрегіону України від 16.05.2011 № 45. Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст затверджено наказом Мінрегіону України від 07.07.2011 № 109. Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466. Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461. Прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадянських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення 1 та 2 категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж відбувається відповідно до наказу Мінрегіону України від 19.03.2013 № 95, зареєстрованого в Мін'юсті України 15 квітня 2013 року за № 612/23144.

Олег Викторович - кандидат наук, сертифицированный архитектор. Районы Киева: Голосеевский, Святошинский, Соломенский, Оболонский, Подольский, Печерский, Шевченковский, Дарницкий, Днепровский, Деснянский. Районы Киевской области: Барышевский, Белоцерковский, Богуславский, Бориспольский, Бородянский, Броварский, Васильковский, Володарский, Вышгородский, Згуровский, Иванковский, Кагарлыкский, Киево-Святошинский, Макаровский, Мироновский, Обуховский, Переяслав-Хмельницкий, Полесский, Ракитнянский, Сквирский, Ставищенский, Таращанский, Тетиевский, Фастовский, Яготинский.