ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЦЬ ПОХОВАНЬ 
     Стаття 23. Місце поховання 
     Для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу 
в  установленому  законом  порядку  відповідному  спеціалізованому 
комунальному   підприємству,   установі,  організації  в  постійне 
користування надається земельна ділянка. 
     Виконавчі органи    сільських,    селищних,    міських    рад 
забезпечують планування та впорядкування території місць поховання 
згідно  з  генеральними  планами  забудови  відповідних  населених 
пунктів   та   іншої   містобудівної  документації  з  дотриманням 
обов\’язкових містобудівних,  екологічних  та санітарно-гігієнічних 
вимог. 
     Рішенням виконавчих органів сільських,  селищних, міських рад 
у місцях поховання можуть  бути  відведені  сектори  для  почесних 
поховань,   поховання   померлих   (загиблих)  військовослужбовців 
(сектори військових  поховань),  а  також  сектори  для  поховання 
померлих за національною чи релігійною ознакою. 
     Для почесних  поховань органи місцевого самоврядування можуть 
відводити земельні ділянки поза  територією  місць  поховання,  на 
яких  створюються  меморіальні бульвари,  сквери,  парки і кургани 
Слави. 
     Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається. 
     Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим 
органом сільської, селищної, міської ради. 
     Існуючі місця  поховання не підлягають знесенню і можуть бути 
перенесені  тільки  за  рішенням  відповідного  органу   місцевого 
самоврядування у випадку постійного підтоплення, зсуву, землетрусу 
або іншого стихійного лиха. 
     Орган місцевого  самоврядування  може  прийняти  рішення  про 
часткове   або  повне  припинення  поховання  померлих  (закриття) 
кладовища в разі,  якщо на території кладовища немає вільних місць 
для  облаштування  нових  могил  (колумбарних  ніш),  а  поховання 
померлих можливе лише на місцях  родинного  поховання  або  шляхом 
підпоховання  в  могилах  за  згодою  користувачів місць поховання 
відповідно до статті 25 цього Закону. 
     Стаття 24. Місця невідомих поховань 
     Про виявлені місця невідомих поховань негайно  повідомляються 
відповідні правоохоронні органи. У разі відсутності складу злочину 
виявлені місця невідомих поховань підлягають обстеженню,  вивченню 
та  обліку відповідними виконавчими органами сільських,  селищних, 
міських рад та органами охорони  культурної  спадщини  в  порядку, 
встановленому законодавством. 
     На період  обстеження  та  вивчення виявлених місць невідомих 
поховань  виконавчі  органи  сільських,  селищних,   міських   рад 
забезпечують охорону їх територій. 
     На підставі  висновків обстеження та вивчення виявлених місць 
невідомих поховань органи місцевого самоврядування можуть надавати 
їм  статус  кладовища  з  подальшим  упорядкуванням його території 
згідно із цим Законом. 
     Місця невідомих   поховань,   віднесені    в    установленому 
законодавством порядку до об\’єктів культурної спадщини,  беруть на 
державний облік і утримують органи охорони культурної спадщини. 
     Стаття 25. Могили 
     За зверненням виконавця волевиявлення  померлого  або  особи, 
яка  взяла  на себе зобов\’язання поховати померлого,  на території 
кладовища безоплатно виділяється  місце  для  поховання  померлого 
відповідно до затвердженої проектної документації. 
     За бажанням  одного  з  родичів,  визначених у частині п\’ятій 
статті 6 цього Закону,  для  поховання  двох  чи  більше  померлих 
безоплатно виділяється місце для родинного поховання. 
     Після здійснення  поховання померлого виконавцю волевиявлення 
померлого або особі,  яка  взяла  на  себе  зобов\’язання  поховати 
померлого,  як  користувачу  місця  поховання  (користувачу  місця 
родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством  (а 
в разі його відсутності – виконавчим органом сільської,  селищної, 
міської  ради)  видається  відповідне  свідоцтво,   зразок   якого 
затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує 
формування   державної   політики   у  сфері  житлово-комунального 
господарства. 
     Це свідоцтво  дає  право  його  пред\’явнику  на  встановлення 
намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення 
питання  про  проведення  підпоховання,  здійснювати   інші   дії, 
пов\’язані  з використанням місця поховання,  якщо це не суперечить 
законодавству. 
     На могилах    (місцях     родинного     поховання)     можуть 
встановлюватися   намогильні  споруди,  склепи  за  індивідуальним 
замовленням  у   межах,   встановлених   для   могили   (родинного 
поховання).  Встановлені  намогильні споруди,  склепи реєструються 
спеціалізованим  комунальним  підприємством   (а   в   разі   його 
відсутності  –  виконавчим  органом сільської,  селищної,  міської 
ради) у книзі обліку намогильних  споруд,  форму  якої  затверджує 
центральний  орган  виконавчої  влади,  що  забезпечує  формування 
державної політики у сфері житлово-комунального господарства. 
     Забороняється здійснювати    поховання     інших     померлих 
(підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди 
користувача   місця   поховання   (користувача   місця   родинного 
поховання). 
     Стаття 26. Види поховань померлих 
     Поховання померлих може здійснюватися шляхом: 
     закопування в могилі труни з тілом померлого; 
     спалювання в   крематорії   труни   з   тілом   померлого  та 
закопування в могилі чи  розміщення  в  колумбарній  ніші  урни  з 
прахом померлого; 
     розвіювання праху померлого. 
     З урахуванням  етнічних,  релігійних  чи  культурних традицій 
поховання померлих може здійснюватися іншим способом. 
     Поховання померлих   здійснюється   з    дотриманням    вимог 
санітарно-епідеміологічного законодавства. 
     Стаття 27. Реєстрація поховань померлих 
     Кожне поховання   та   перепоховання   померлих  реєструється 
спеціалізованим  комунальним  підприємством   (а   в   разі   його 
відсутності  –  виконавчим  органом сільської,  селищної,  міської 
ради)   у   книзі   реєстрації   поховань   померлих,  форма  якої 
встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує 
формування   державної   політики   у  сфері  житлово-комунального 
господарства. 
     У разі  ліквідації  кладовища   книга   реєстрації   поховань 
померлих  передається  на  зберігання  до  архіву органу місцевого 
самоврядування. 
     Стаття 28. Право власності на земельну ділянку, де розміщене 
                місце поховання, а також на об\’єкти, розташовані 
                на місці поховання 
     Землі, на яких розташовані місця поховання, є об\’єктами права 
комунальної  власності і не підлягають приватизації або передачі в 
оренду. 
     На території  місця  поховання  не  можуть  бути  розташовані 
об\’єкти  іншої,  крім  комунальної  форми  власності,  за винятком 
випадків, передбачених статтею 29 цього Закону. 
     Стаття 29. Власники колумбарних ніш, намогильних споруд, 
                склепів 
     Власником колумбарної ніші вважається особа,  яка придбала її 
за власні кошти. 
     Власником намогильної споруди,  склепу вважається особа,  яка 
за  власні  кошти встановила цю споруду на могилі (місці родинного 
поховання). 
     Стаття 30. Утримання місць поховань 
     Утримання кладовищ,  військових кладовищ,  військових ділянок 
на кладовищах,  військових братських та одиночних могил, земельних 
ділянок для почесних поховань,  братських  могил,  а  також  могил 
померлих  одиноких  громадян,  померлих  осіб  без  певного  місця 
проживання,  померлих, від поховання яких відмовилися рідні, місць 
поховань  знайдених  невпізнаних  трупів забезпечується виконавчим 
органом  сільської,  селищної,  міської  ради  за  рахунок  коштів 
місцевого бюджету. 
     Утримання військових    кладовищ,   військових   ділянок   на 
цивільних кладовищах,  військових  братських  та  одиночних  могил 
забезпечують  виконавчі органи сільських,  селищних,  міських рад, 
органи виконавчої влади із залученням органів  охорони  культурної 
спадщини відповідно до їх повноважень. 
     Утримання місць поховань, що перебувають на державному обліку 
як об\’єкти  культурної  спадщини,  забезпечують  виконавчі  органи 
сільських,  селищних,  міських  рад  із залученням органів охорони 
культурної спадщини. 
     Порядок утримання місць поховань військовослужбовців України, 
що  знаходяться  на  території інших держав,  та порядок утримання 
місць поховань іноземних військовослужбовців на території  України 
визначаються відповідними міжнародними договорами України. 
     Утримання в належному естетичному та санітарному стані могил, 
місць родинного поховання,  колумбарних ніш,  намогильних споруд і 
склепів  здійснюється  відповідно їх користувачами (власниками) за 
рахунок власних коштів. 
     Утримання кладовищ,   а   також   інших    місць    поховання 
забезпечують виконавчі органи сільських,  селищних,  міських рад у 
порядку ( z1113-04 ), встановленому центральним органом виконавчої 
влади,   що  забезпечує  формування  державної  політики  у  сфері 
житлово-комунального господарства. 
     Стаття 31. Охорона місць поховань 
     Охорону місць   поховань   забезпечують   виконавчі    органи 
сільських, селищних та міських рад. 
     Виконання будь-яких  будівельних робіт у місцях поховань,  на 
місцевості із залишками  слідів  давніх  поховань,  на  територіях 
закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних 
зонах забороняється. 
     Охорону місць поховань,  що перебувають на державному  обліку 
як  об\’єкти  культурної  спадщини,  організують  виконавчі  органи 
сільських,  селищних та міських рад,  органи виконавчої  влади  із 
залученням  органів  охорони  культурної спадщини відповідно до їх 
повноважень. 
     У разі  осквернення   могил,   місць   родинного   поховання, 
навмисного  руйнування чи викрадення колумбарних ніш,  намогильних 
споруд та склепів відшкодування матеріальних збитків  здійснюється 
за  рахунок коштів місцевого бюджету з наступним їх відшкодуванням 
за рахунок винних осіб згідно із законом. 
     Порядок охорони  місць   поховань   та   порядок   здійснення 
пов\’язаних  із  цим  витрат визначають виконавчі органи сільських, 
селищних та міських рад. 
                            Розділ IV 
                  ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ 
               ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПОХОВАННЯ ПОМЕРЛИХ 
     Стаття 32. Відповідальність за порушення законодавства про 
                поховання померлих 
     Особи, винні в нарузі над могилою, іншим місцем поховання або 
над  тілом  (останками,  прахом)  померлого  чи в інших порушеннях 
цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.
{  Стаття  32  в  редакції  Закону  N  1166-VI  (  1166-17  )  від 
19.03.2009 } 
                             Розділ V 
               МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ 
                            ПОХОВАННЯ 
     Стаття 33. Участь України в міжнародному співробітництві 
                в галузі поховання 
     Україна бере   участь   у  міжнародному  співробітництві  при 
похованні померлих відповідно до закону та  міжнародних  договорів 
України,  вживає  заходів  щодо  поховання  на  території  України 
іноземців,   осіб   без  громадянства,  які  тимчасово  перебували 
(проживали)  на території України, сприяє виявленню поховань часів 
Другої світової війни, розташованих на її території, спорудженню і 
збереженню    пам\’ятників    у    місцях   поховань,   відродженню 
гуманістичного ставлення до них.
{  Частина перша статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 } 
     На підставі   міжнародних   договорів   Україна    забезпечує 
спорудження  і  збереження  пам\’ятників на могилах воїнів Червоної 
Армії,  які  загинули  в  роки  Другої  світової  війни,  а  також 
військовослужбовців  –  учасників  бойових  дій,  які  загинули за 
межами території України. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *