ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
економіки України
04.09.2001 N 198

Рекомендації щодо організації громадського харчування на території ринку (торговельного комплексу)

I. Загальні положення
Рекомендації щодо організації громадського харчування на території ринку (торговельного комплексу) (далі – Рекомендації) визначають основні етапи розроблення програми розвитку громадського харчування на ринку, приведення його у відповідність із попитом, що склався, і принципами раціонального харчування, приведення організації обслуговування споживачів у відповідність з умовами праці і носять рекомендаційний характер.
У Рекомендаціях вживаються терміни в такому значенні:
Ринок – це підприємство сфери торгівлі, функціональними обов\’язками якого є надання послуг із забезпечення необхідних умов організації продажу і купування продовольчих і непродовольчих товарів за цінами, які складаються залежно від попиту і пропозиції.
Продукція власного виробництва – продукція, яку виробляють заклади громадського харчування і продають як кулінарну продукцію, булочні та борошняні кондитерські вироби (далі – продукція).
Закупний товар – товар, що його купує суб\’єкт господарювання сфери громадського харчування, для подальшого перепродажу споживачам без видозмінення (порціювання, нарізання, додаткового оформлення) (далі – продукція).
За даними Держкомстату України, станом на 1 січня 2001 року на території України функціонує 2514 ринків (торговельних комплексів) (далі – ринок) різної форми власності, підпорядкування, спеціалізації, які для здійснення торговельної діяльності надають 664108 торговельних місць, що в перерахунку на один ринок становить 264 місця. Для України розвиток таких господарських структур є перспективним напрямом, про що свідчать статистичні дані – за останні два роки спостерігається тенденція до збільшення їх кількості на 8,4 % та кількості нових робочих місць на 0,4 %.
Різноманітність товарної структури, яка призначена для споживання населенням, диктує необхідність упорядкування торговельних зон згідно з товарною спеціалізацію – продовольчого, непродовольчого та змішаного характеру. Найбільш розповсюдженими є ринки змішаного типу, частка яких становить 54,5 %, їм належить 62,6 % всіх торговельних місць.
Згідно з Указом Президента України від 23 травня 2001 року N 334/2001 \”Про заходи щодо удосконалення функціонування ринків продовольчих та непродовольчих товарів\” поставлені завдання щодо:
поступового перетворення ринків у сучасні торговельні комплекси, у тому числі із залученням коштів вітчизняних і іноземних інвесторів;
удосконалення протягом 2001 року нормативно-правових актів, що регламентують особливості здійснення торговельної діяльності на ринках, з метою забезпечення належного захисту прав споживачів;
сприяння розвитку на прилеглих до ринку територіях сучасної інфраструктури закладів, що здійснюють діяльність у сфері обслуговування населення.
На даному етапі економічного розвитку країни суб\’єкти господарювання не приділяють належної уваги організації громадського харчування на ринках, на яких, за статистичними даними на Україні, працює до 700 тис. чоловік. Це позначається на їх відношенні до цієї важливої проблеми на практиці: не на всіх ринках є заклади громадського харчування, а на тих ринках, де вони є, забезпеченість місцями коливається в межах від 10 до 70 % норми, установлені під час дослідження. У найбільш складному становищі опинилися підприємці, що торгують на ринку тому, що більшість із них не може залишити своє робоче місце. Згідно з опитуванням, лише 23 % загальної кількості зайнятих на ринку користуються послугами закладів громадського харчування, що розташовані на його території або поряд із нею поблизу робочих місць продавців. Третина продавців ринку (34 %) приносять їжу з дому. Тільки 38 % із них за результатами дослідження, одержують їжу на робочому місці. Цей вид обслуговування забезпечується на даному етапі частково діючими закладами громадського харчування, розміщеними – ринку, а частково особами, що готують страви в домашніх умовах і доставляють їх на робочі місця без офіційного дозволу адміністрації ринку. В останньому випадку тривожним є те, що особи, які займаються цим видом діяльності, не контролюються санітарно-епідеміологічними службами, а безконтрольність може спричинити загрозу здоров\’ю й життю громадян. Заслуговує на увагу те, що бажання одержувати їжу на робочому місці висловили 86 % підприємців, тобто переважна більшість продавців ринку.
Значна кількість відвідувачів ринку теж не може цивілізовано задовольнити свої потреби в харчуванні. Основна причина такої ситуації – недостатня кількість закладів громадського харчування на території ринків. Так, за результатами досліджень, їх попит на послуги закладів громадського харчування знаходиться в межах 50-65 %, а задовольняється на 30-35 %. При чому, одержувати продукцію харчування в осіб, що здійснюють розносну торгівлю, висловили бажання тільки 7 % опитаних, замість 27 %, що користуються цією послугою сьогодні. Переважна кількість відвідувачів ринків хотіли б скористатися послугами закладів громадського харчування з місцями: закусочними (більше половини респондентів), кафе (до 20 %) тощо, у яких створено умови не тільки для споживання їжі, але і для відпочинку.
У таких закладах громадського харчування проблема організації харчування повинна вирішуватися комплексно, задовольняючи вимоги потреби, з одного боку, працівників ринку, а з другого, – його відвідувачів. При цьому, якщо цю проблему вирішувати методами громадського харчування то доцільно порушити питання щодо створення і розвитку мережі відповідних закладів на території цих ринків.
Робота ринків регламентується Указом Президента України \”Про впорядкування механізму сплати ринкового збору\” від 28 червня 1999 року N 761/99, Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерств зовнішніх економічних зв\’язків і торгівлі України від 12.03.96 N 157 Ветеринарно-санітарними правилами для ринків, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 04.06.96 N 23 тощо.
Згідно з Правилами торгівлі на ринках суб\’єкти господарювання у свої діяльності керуються чинним законодавством, нормативними актами місцевий органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, прийнятими у межах ж компетенції. Громадяни, що здійснюють торговельну діяльність, у тому числі в закладах громадського харчування, повинні мати на це дозвіл і стати на облік податковій інспекції.
Відповідно до зазначеного Указу Президента України впорядковано механізм сплати ринкового збору. Його сплачують фізичні особи, й займаються підприємницькою діяльністю на ринку. Ринковий збір не справляється з підприємств торгівлі, громадського харчування, побутове обслуговування, які розташовані в стаціонарних приміщеннях на території ринку незалежно від зайнятого місця. Вони сплачують орендну плату, пов\’язану з покриттям експлуатаційних витрат.
Ветеринарно-санітарні правила регламентують узгодження процесів проектування, будівництва, реконструкції чи капітального ремонту на території ринків з установами державної санітарно-епідеміологічної служби, державної ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-планувальними організаціями.
Від рівня забезпеченості працюючих на ринку продавців і обслуговуючого персоналу повноцінним харчуванням залежить їх працездатність, здоров\’я, ефективність роботи та спадання соціальної напруги в країні.
2. Основні етапи розроблення програми розвитку громадського харчування на ринку
Основні етапи розроблення програми розвитку громадського харчування на ринку подано на малюнку 1.
На першому етапі проводяться маркетингові дослідження, у ході яких вивчається етап організації громадського харчування та мережа закладів галузі на території ринку, незадоволений та потенційний попит споживачів на послуги харчування на ринках. Для забезпечення об\’єктивності прийняття рішень щодо вдосконалення організації харчування на території ринків та всебічного висвітлення проблеми маркетингові дослідження проводяться за декількома напрямами:
1. Вивчання попиту на продукцію працівників ринків. Форма проведення – опитування працівників ринків на робочих місцях за анкетою N 1 (додаток 2).
2. Вивчання попиту на продукцію громадського харчування відвідувачів ринків. Форма проведення його – опитування покупців на території ринків за анкетою N 2 (додаток 3).
3. Збір та аналіз інформації про діючу мережу закладів (підприємств) громадського харчування на території ринків.
На другому етапі розробляється проект модифікації мережі громадського харчування на ринку, якщо наявна мережа працює неефективно і потребує модифікації. Для цього визначається потреба в реконструкції й технічному переозброєнні діючих і відкритті нових закладів громадського харчування певних типів, кількість місць у них, виробнича програма й товарооборот підприємств, що будуть діяти на території ринку в результаті реалізації проекту модифікації. Розробляється система організації обслуговування різних контингентів споживачів на ринку.
На третьому етапі формується програма реалізації проекту: визначаються джерела фінансування, етапи реалізації проекту.
На четвертому етапі здійснюється реалізація проекту: модернізація діючої мережі закладів громадського харчування, створення нових підприємств, упровадження нових форм і методів обслуговування, розширення асортименту продукції й підвищення її якості тощо.
На п\’ятому етапі проводиться оцінка результатів реалізації проекту: визначається економічна ефективність реалізації проекту, вплив удосконалення організації харчування підприємців, що торгують на ринку, на поліпшення умов їх праці і відпочинку.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *