З А К О Н   У К Р А Ї Н И 
Про місцеве самоврядування в Україні 
 Цей Закон  відповідно  до  Конституції України ( 254к/96-ВР ) 
визначає систему та гарантії місцевого самоврядування  в  Україні, 
засади    організації   та   діяльності,   правового   статусу   і 
відповідальності   органів    та    посадових    осіб    місцевого 
самоврядування. 
                        Розділ I 
                   ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 
     Стаття 1. Основні терміни, використані в цьому Законі 
     Основні терміни,  використані  в  цьому  Законі,  мають  таке 
значення:
     територіальна громада   –   жителі,    об\’єднані    постійним 
проживанням  у  межах  села,  селища,  міста,  що  є  самостійними 
адміністративно-територіальними   одиницями,    або    добровільне 
об\’єднання  жителів кількох сіл,  що мають єдиний адміністративний 
центр;
     адміністративно-територіальна одиниця   –   область,   район, 
місто,  район  у місті, селище, село; ( Офіційне тлумачення абзацу 
третього статті 1 див. в Рішенні Конституційного Суду N 11-рп/2001 
( v011p710-01 ) від 13.07.2001 )
     місцевий референдум – форма прийняття територіальною громадою 
рішень з питань,  що належать до відання місцевого самоврядування, 
шляхом прямого голосування;
     загальні збори – зібрання всіх чи частини жителів села (сіл), 
селища, міста для вирішення питань місцевого значення;
     представницький орган  місцевого  самоврядування  –  виборний 
орган (рада),  який складається з депутатів і відповідно до закону 
наділяється правом представляти інтереси територіальної громади  і 
приймати від її імені рішення;
     районні та обласні ради – органи місцевого самоврядування, що 
представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та 
міст;
     загальний склад  ради  –  кількісний  склад  депутатів  ради, 
визначений радою відповідно до закону;
     склад ради  –  кількість  депутатів,  обраних  до відповідної 
ради,  повноваження яких визнано і не  припинено  в  установленому 
законом порядку;
     правомочний склад ради  –  кількість  депутатів,  обраних  до 
відповідної  ради,  повноваження  яких  визнано  і  не припинено в 
установленому законом  порядку,  яка  становить  не  менш  як  дві 
третини від загального складу ради;
     виконавчі органи рад – органи,  які відповідно до Конституції 
України   та   цього  Закону  створюються  сільськими,  селищними, 
міськими,  районними в містах (у разі  їх  створення)  радами  для 
здійснення    виконавчих    функцій    і   повноважень   місцевого 
самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами;
     органи самоорганізації населення – представницькі органи,  що 
створюються  частиною  жителів,   які   тимчасово   або   постійно 
проживають на відповідній території в межах села, селища, міста;
     посадова особа місцевого самоврядування – особа, яка працює в 
органах   місцевого   самоврядування,   має   відповідні  посадові 
повноваження    у    здійсненні    організаційно-розпорядчих    та 
консультативно-дорадчих  функцій  і  отримує  заробітну  плату  за 
рахунок місцевого бюджету;
     делеговані повноваження  –  повноваження  органів  виконавчої 
влади,  надані органам місцевого самоврядування законом,  а  також 
повноваження  органів  місцевого  самоврядування,  які передаються 
відповідним   місцевим   державним   адміністраціям   за  рішенням 
районних, обласних рад;
     право комунальної власності –  право  територіальної  громади 
володіти,    доцільно,   економно,   ефективно   користуватися   і 
розпоряджатися на свій розсуд  і  в  своїх  інтересах  майном,  що 
належить  їй,  як  безпосередньо,  так  і  через  органи місцевого 
самоврядування;
     бюджет місцевого  самоврядування  (місцевий  бюджет)  –  план 
утворення  і  використання  фінансових  ресурсів,  необхідних  для 
забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування;
     районний бюджет – план утворення  і  використання  фінансових 
ресурсів,   необхідних   для   забезпечення   спільних   інтересів 
територіальних  громад  сіл,  селищ,  міст   районного   значення, 
виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;
     обласний бюджет – план утворення  і  використання  фінансових 
ресурсів,   необхідних   для   забезпечення   спільних   інтересів 
територіальних  громад,  виконання  місцевих  програм,  здійснення 
бюджетного вирівнювання;
     поточний бюджет – доходи і  видатки  місцевого  бюджету,  які 
утворюються і використовуються для покриття поточних видатків;
     бюджет розвитку – доходи і  видатки  місцевого  бюджету,  які 
утворюються    і    використовуються    для   реалізації   програм 
соціально-економічного розвитку,  зміцнення матеріально-фінансової 
бази;
     мінімальний бюджет місцевого самоврядування  –  розрахунковий 
обсяг  місцевого  бюджету,  необхідний  для здійснення повноважень 
місцевого самоврядування на рівні мінімальних  соціальних  потреб, 
який гарантується державою;
     мінімальний рівень соціальних потреб – гарантований  державою 
мінімальний  рівень  соціальних  послуг  на душу населення в межах 
усієї території України;
     самооподаткування – форма залучення на добровільній основі за 
рішенням зборів громадян за  місцем  проживання  коштів  населення 
відповідної  території  для  фінансування разових цільових заходів 
соціально-побутового характеру. 
     Стаття 2. Поняття місцевого самоврядування 
     1. Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою 
право  та  реальна здатність територіальної громади – жителів села 
чи добровільного об\’єднання у  сільську  громаду  жителів  кількох 
сіл,  селища,  міста – самостійно або під відповідальність органів 
та посадових  осіб  місцевого  самоврядування  вирішувати  питання 
місцевого значення в межах Конституції і законів України. 
     2. Місцеве    самоврядування   здійснюється   територіальними 
громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, 
селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні 
та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних 
громад сіл, селищ, міст. 
     Стаття 3. Право громадян на участь у місцевому самоврядуванні 
     1. Громадяни  України  реалізують  своє  право  на  участь  у 
місцевому   самоврядуванні   за    належністю    до    відповідних 
територіальних громад. 
     2. Будь-які  обмеження  права  громадян  України  на участь у 
місцевому самоврядуванні  залежно  від  їх  раси,  кольору  шкіри, 
політичних,  релігійних та інших переконань,  статі,  етнічного та 
соціального походження,  майнового стану,  терміну  проживання  на 
відповідній    території,    за   мовними   чи   іншими   ознаками 
забороняються. 
     Стаття 4. Основні принципи місцевого самоврядування 
     Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:
     народовладдя;
     законності;
     гласності;
     колегіальності;
     поєднання місцевих і державних інтересів;
     виборності;
     правової, організаційної       та      матеріально-фінансової 
самостійності  в  межах  повноважень,  визначених  цим  та  іншими 
законами;
     підзвітності та   відповідальності   перед    територіальними 
громадами їх органів та посадових осіб;
     державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;
     судового захисту прав місцевого самоврядування. 
     Стаття 5. Система місцевого самоврядування 
     1. Система місцевого самоврядування включає:
     територіальну громаду;
     сільську, селищну, міську раду;
     сільського, селищного, міського голову;
     виконавчі органи сільської,  селищної,  міської ради;
     районні та  обласні  ради,  що представляють спільні інтереси 
територіальних громад сіл, селищ, міст;
     органи самоорганізації населення. 
     2. У  містах  з  районним  поділом за рішенням територіальної 
громади міста або міської ради відповідно до цього  Закону  можуть 
утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють 
свої виконавчі органи та обирають голову ради,  який одночасно є і 
головою її виконавчого комітету. 
     Стаття 6. Територіальні громади 
     1. Первинним  суб\’єктом  місцевого  самоврядування,  основним 
носієм його функцій і повноважень є  територіальна  громада  села, 
селища, міста. 
     2. Територіальні  громади сусідніх сіл можуть об\’єднуватися в 
одну територіальну  громаду,  створювати  єдині  органи  місцевого 
самоврядування та обирати єдиного сільського голову. 
     3. Добровільне  об\’єднання територіальних громад відбувається 
за  рішенням  місцевих  референдумів  відповідних   територіальних 
громад  сіл.  Таке  рішення є наданням згоди на створення спільних 
органів місцевого самоврядування,  формування  спільного  бюджету, 
об\’єднання комунального майна. 
     4. Вихід із складу сільської громади здійснюється за рішенням 
референдуму відповідної територіальної громади. 
     5. У містах з районним поділом територіальні громади  районів 
у містах діють як суб\’єкти права власності. 
     Стаття 7. Місцевий референдум 
     1. Місцевий  референдум  є  формою  вирішення  територіальною 
громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення. 
     2. Предметом  місцевого  референдуму   може   бути   будь-яке 
питання, віднесене Конституцією України, цим та іншими законами до 
відання місцевого самоврядування. 
     3. На місцевий референдум не можуть  бути  винесені  питання, 
віднесені законом до відання органів державної влади. 
     4. Рішення,  прийняті місцевим референдумом,  є обов\’язковими 
для виконання на відповідній території. 
     5. Порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а 
також   перелік  питань,  що  вирішуються  виключно  референдумом, 
визначаються законом про референдуми. 
     Стаття 8. Загальні збори громадян 
     1. Загальні збори громадян за місцем проживання є  формою  їх 
безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. 
     2. Рішення  загальних  зборів  громадян враховуються органами 
місцевого самоврядування в їх діяльності. 
     3. Порядок проведення загальних  зборів  громадян  за  місцем 
проживання   визначається   законом   та  статутом  територіальної 
громади. 
     Стаття 9. Місцеві ініціативи 
     1. Члени  територіальної  громади  мають   право   ініціювати 
розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, 
віднесеного до відання місцевого самоврядування. 
     2. Порядок  внесення  місцевої  ініціативи  на  розгляд  ради 
визначається  представницьким органом місцевого самоврядування або 
статутом територіальної громади з урахуванням вимог Закону України 
\”Про  засади державної регуляторної політики у сфері господарської 
діяльності\” ( 1160-15 ).
{  Частина  друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 } 
     3. Місцева   ініціатива,   внесена   на   розгляд   ради    у 
встановленому   порядку,   підлягає   обов\’язковому   розгляду  на 
відкритому засіданні ради за участю членів  ініціативної  групи  з 
питань місцевої ініціативи. 
     4. Рішення ради,  прийняте з питання, внесеного на її розгляд 
шляхом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому 
представницьким  органом  місцевого  самоврядування  або  статутом 
територіальної громади. 
     Стаття 10.   Ради   –   представницькі    органи    місцевого 
                  самоврядування 
     1. Сільські,   селищні,  міські  ради  є  органами  місцевого 
самоврядування,  що представляють відповідні територіальні громади 
та   здійснюють   від  їх  імені  та  в  їх  інтересах  функції  і 
повноваження  місцевого  самоврядування,  визначені   Конституцією 
України, цим та іншими законами. 
     2. Обласні    та    районні   ради   є   органами   місцевого 
самоврядування,  що представляють спільні інтереси  територіальних 
громад   сіл,   селищ,   міст,  у  межах  повноважень,  визначених 
Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, 
переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. 
     3. Представницькі органи місцевого самоврядування,  сільські, 
селищні,  міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування 
діють  за  принципом  розподілу  повноважень  у  порядку  і межах, 
визначених цим та іншими законами. 
     4. Порядок   формування   та   організація   діяльності   рад 
визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також 
статутами територіальних громад. 
     5.  Чисельність  працівників органів місцевого самоврядування 
встановлюється  відповідною  радою  у межах загальної чисельності, 
визначеної  типовими  штатами,  затвердженими  Кабінетом Міністрів 
України.  {  Статтю 10 доповнено частиною п\’ятою згідно із Законом 
N   107-VI   (   107-17   )   від   28.12.2007   –  зміну  визнано 
неконституційною    згідно   з   Рішенням   Конституційного   Суду 
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } 
     Стаття 11. Виконавчі органи рад 
     1. Виконавчими   органами   сільських,   селищних,   міських, 
районних  у  містах  (у  разі  їх  створення)  рад  є їх виконавчі 
комітети,  відділи, управління та інші створювані радами виконавчі 
органи. 
     2. Виконавчі органи сільських,  селищних, міських, районних у 
містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам,  а з 
питань  здійснення  делегованих  їм повноважень органів виконавчої 
влади  –  також  підконтрольними  відповідним  органам  виконавчої 
влади. 
     3. У сільських радах, що представляють територіальні громади, 
які  налічують   до   500   жителів,   за   рішенням   відповідної 
територіальної  громади  або  сільської ради виконавчий орган ради 
може не створюватися.  У цьому випадку функції виконавчого  органу 
ради  (крім  розпорядження  земельними  та  природними  ресурсами) 
здійснює сільський голова одноособово. 
     Стаття 12. Сільський, селищний, міський голова 
     1. Сільський,  селищний,  міський голова є головною посадовою 
особою   територіальної  громади  відповідно  села  (добровільного 
об\’єднання в одну  територіальну  громаду  жителів  кількох  сіл), 
селища, міста. 
     2. Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною 
територіальною громадою на  основі  загального,  рівного,  прямого 
виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному 
законом,  і  здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк 
повноважень  сільського,  селищного,  міського голови, обраного на 
чергових   місцевих  виборах,  визначається  Конституцією  України 
( 254к/96-ВР ).
{  Частина друга статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 806-VI ( 806-17 ) від 25.12.2008 } 
     3. Сільський,  селищний,  міський  голова  очолює  виконавчий 
комітет відповідної сільської,  селищної, міської ради, головує на 
її засіданнях. 
     4. Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом 
будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, 
в  тому  числі  на громадських засадах займатися іншою оплачуваною 
(крім   викладацької,  наукової  і  творчої  діяльності,  медичної 
практики,  інструкторської  та суддівської практики із спорту) або 
підприємницькою діяльністю.
{  Частина  четверта  статті  12  із  змінами, внесеними згідно із 
Законом N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 } 
(  Офіційне  тлумачення  положень частини четвертої статті 12 див. 
в  Рішенні  Конституційного  Суду N 12-рп/2004 ( v012p710-04 ) від 
20.05.2004 ) 
     5. На   сільських,   селищних,   міських   голів  поширюються 
повноваження та гарантії депутатів рад,  передбачені  законом  про 
статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *