ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО \”КОМПЛЕКТІВ\”
3.1 Вирішення питання, чи компоненти на поточний час представлені або можуть бути представлені на ринку в якості \”комплекту\”, а отже на них потрібен детальний опис, належить до компетенції авторів технічних умов, які у своїх діях керуються відповід-ними повноваженнями.
3.2 Маркування СЕ при його застосуванні до \”ком-плекту\” жодним чином не розповсюджується на мо-нтаж і не гарантує його. Воно лише стверджує, що \”комплект\” здатен забезпечити дотримання обов\’яз-кових вимог тією спорудою, в яку його вмонтовано, за умови її правильного складання та монтажу.
3.3 Виробник* або його представник, відповідальні за виведення \”комплекту\” на ринок, можуть на ком-понентах, на самому \”комплекті\” або в супроводжу-вальній документації до нього зазначати перелік ви-мог до складання/монтажу, при дотриманні яких за-безпечуються заявлені експлуатаційні показники \”комплекту\”. Це належить робити в усіх випадках, коли правильне функціонування \”збірної системи\” залежить від правильного складання/монтажу \”ком-плекту\”.
3.4 Деякі \”комплекти\” можуть складатися з великої кількості можливих комбінацій компонентів, які вхо-дять до \”проектної системи\” (напр., \”комплект\” апа-ратури пожежної сигналізації складається з різних типів і кількості індикаторів та сигнальних пристроїв, а також різних елементів управління, в залежності від будівлі, в якій цю апаратуру буде встановлено). У такому випадку маркування СЕ буде застосовано для позначення того, що компоненти даного \”комплекту\” розроблено та вибрано правильно, щоби забезпечити потрібні експлуатаційні показники отриманої \”збірної системи\”. Технічні умови повинні містити відповідні положення, щоб досягти цієї мети.
3.5 Перед нанесення маркування СЕ будь-який \”комплект\” слід оцінити з огляду на заплановані умови його експлуатації. У деяких випадках виробникам потрібно виготовити типову \”збірну систему\”, яку потім випробовують. У технічних умовах слід зазначити допустимі відхилення від проектних і монтажних параметрів, дотримання яких дозволить \”комплектові\” гарантовано відповідати експлуатаційним показникам, отриманим при випробуванні типової системи.
3.6 Якщо \”комплект виготовлено\” з багатьох різних
наборів компонентів ( див. п. 3.4), тоді оцінювати кожну окрему їх комбінацію може бути не раціонально. У подібних випадках тех–нічні умови повинні містити положення (напр., стосовно конструкції та/або сумісності компонентів), завдяки яким можна визначити експлуатаційні показники кожного \”комплекту\”.
3.7 Оскільки технічні умови можуть містити вимоги щодо сумісності компонентів \”комплекту\”, вони не повинні обмежувати виведення на ринок \”комплектів\”, які базуються на альтернативних системах сумісності, шляхом видання вимог щодо сумісності, що носять директивний характер.
3.8 Узгоджені технічні умови розповсюджуються на комплекти, в яких кількість і тип компонентів визначено наперед та залишаються незмінними (прикладом цього може бути епоксидна смола, яка складається з двох компонентів та продається у формі туби з адгезивним матеріалом, і туби, що містить затверджувач). Узгоджені технічні умови також розповсюджуються на всю \”проектну систему\”, тобто на \”комплекти\”, в яких кількість, тип і склад компонентів змінюються відповідно до конкретного способу використання (див. наведений вище приклад із \”комплектом\” апаратури пожежної сигналізації).
3.9 До деяких \”комплектів\” входять додаткові компоненти. Ними можуть бути, наприклад, з\’єднувальні деталі або арматура, які можуть використовуватися або не використовуватися в залежності, від конкретного способу монтажу \”збірної системи\”. Такі додаткові компоненти є частиною \”комплекту\”. Якщо використання цих компонентів змінює експлуатаційні показники \”збірної системи\”, тоді такі зміни слід оцінити та зазначити у маркуванні СЕ. Питання, подібні до цього, необхідно передбачити в технічних умовах.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *