Законодавство у сфері регіонального розвитку
За роки незалежності в Україні переважно вже сформовано організаційно-правові та інші засади реалізації державної політики регіонального розвитку.
Важливими кроками в цьому напрямі було прийняття Законів України \”Про Генеральну схему планування території України” (2002 рік), \”Про транскордонне співробітництво” (2004 рік), \”Про стимулювання розвитку регіонів” (2005 рік), \”Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” (2010 рік) та \”Про державно-приватне партнерство” (2010 рік), затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 р. № 1001 Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року (Офіційний вісник України, 2006 р., № 30, ст. 2132).
Із затвердженням Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року в Україні було започатковано стратегічне планування регіонального розвитку, закладено основи системного підходу до формування регіональної політики.
Виконання стратегічних завдань, визначених у зазначеному документі, дало можливість:
запровадити стратегічне планування регіонального розвитку на державному та регіональному рівні;
завершити формування нормативно-правової бази щодо запровадження механізмів стимулювання розвитку регіонів згідно із Законом України \”Про стимулювання розвитку регіонів”;
сформувати та вдосконалити нормативно-правову базу, спрямовану на зміцнення фінансово-економічної основи територіальних громад, збільшення питомої ваги власних доходів місцевих бюджетів, а саме:
– прийняття 8 липня 2010 р. Верховною Радою України нового Бюджетного кодексу України та 2 грудня 2010 р. Податкового кодексу України запровадило ряд норм, спрямованих на формування прогнозованої бюджетної політики, регіональне економічне зростання, розвиток і стимулювання місцевих бюджетів, удосконалення міжбюджетних відносин, скасування неефективних місцевих податків і зборів;
– протягом 2010—2012 років створено методологічну базу для формування та виконання місцевих бюджетів за програмно-цільовим методом, який є інструментом, що забезпечує планування бюджету на середньострокову перспективу. На сьогодні проводиться експеримент із запровадження елементів програмно-цільового методу на рівні місцевих бюджетів. У 2012 році до експерименту було залучено всі бюджети міст обласного значення. Кількість учасників становила 346 місцевих бюджетів. У 2013 році до проведення експерименту залучено всі районні бюджети;
– доповнення у січні 2012 р. Бюджетного кодексу України статтею 241 стало законодавчим підґрунтям для створення сучасного інноваційного інструменту фінансової підтримки регіонального розвитку — державного фонду регіонального розвитку та визначило прозорий (формульний) розподіл його коштів;
– на виконання зазначеної статті Бюджетного кодексу України починаючи з 2012 року в державному бюджеті передбачаються кошти для державного фонду регіонального розвитку;
створити правове поле для інвестування та розвитку державно-приватного партнерства. Законодавство визначає гарантії діяльності для інвесторів, економічні та організаційні засади реалізації державно-приватного партнерства в Україні. Закон України \”Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць”, що набрав чинності 1 січня 2013 р., регулює питання державної підтримки інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки протягом 2013—2032 років;
запровадити спрощені умови ведення бізнесу шляхом скасування та обмеження кількості документів дозвільного характеру; запровадити ведення господарської діяльності на підставі подання декларації; розпочати провадження від принципу \”єдиного офісу” до принципу \”єдиного вікна” під час видачі документів дозвільного характеру; зменшити кількість перевірок;
створити сприятливі умови для соціально-економічного розвитку окремих територій відповідно до Закону України \”Про індустріальні парки”, який визначає правові та організаційні засади створення і функціонування індустріальних парків на території України з метою забезпечення економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності територій, активізації інвестиційної діяльності, створення нових робочих місць, розвитку сучасної виробничої та ринкової інфраструктури;
здійснити ряд першочергових заходів у сфері земельних відносин. Зокрема, прийнято закони та інші нормативно-правові акти щодо створення Державного земельного банку. Його робота забезпечить стабільну фінансову підтримку малого та середнього виробника сільськогосподарської продукції. Крім того, введено в експлуатацію єдиний програмний комплекс автоматизованої системи Державного земельного кадастру. Законодавчо врегульовано процедуру відкритих земельних торгів, що сприятиме наповненню державного і місцевих бюджетів та залученню інвесторів у сферу містобудування.
Разом з тим період світової кризи 2008—2009 років призвів до загострення негативних наслідків недоліків структурної регіональної політики, засвідчив низьку адаптованість регіонів до викликів сучасності, недостатню ефективність існуючої системи державного управління регіональним розвитком щодо розв’язання проблем регіонів, а також визначив завдання щодо необхідності визначення стратегічних пріоритетів, що формуються та діють у посткризовий період модернізації економіки, та сприяв розробленню нових концептуальних підходів до регіональної політики.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *