Екологічна ситуація, використання природних ресурсів

Екологічна ситуація, використання природних ресурсів
Протягом 2006—2011 років рівень антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище характеризувався нестабільною динамікою. Так, за 2006 і 2007 роки обсяги викидів забруднюючих речовин в цілому по Україні збільшилися відповідно на 6,2 і 5 відсотків, у 2008 і 2009 роках їх обсяг в умовах світової фінансово-економічної кризи зменшився відповідно на 2,3 і 10,6 відсотка внаслідок припинення виробничої діяльності багатьох підприємств країни.
У 2010 і 2011 роках ситуація щодо техногенного навантаження на навколишнє природне середовище знову погіршилася, про що свідчить збільшення обсягу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел забруднення відповідно на 3,6 та  3 відсотки. Негативні тенденції 2012 року в реальному секторі економіки зумовили зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на 0,8 відсотка, а у 2013 році — на 1,6 відсотка.
Відповідна динаміка мала місце і на регіональному рівні. Так,  у 2005 році збільшення обсягів викидів забруднюючих речовин спостерігалось у 18 регіонах; у 2007 році — у 22 регіонах, а у 2008 і  2009 роках їх обсяг зменшився відповідно у 13 і 23 регіонах. У 2010 та  2011 роках обсяги викидів знову збільшилися відповідно у 18 і 17 регіонах, а у 2012 та у 2013 роках — зменшилися у 20 регіонах.
Залишаються значними регіональні диспропорції у сфері збереження навколишнього природного середовища. Особливу небезпеку викликає екологічна ситуація в Донецько-Придніпровському регіоні, що зумовлена високим рівнем концентрації промислових підприємств та недосконалими технологіями виробництва. Таким чином, найбільше забруднюючих речовин, що потрапили у повітря, було викинуто підприємствами Донецької, Дніпропетровської та Луганської областей, на які за підсумками  2006—2013 років припадало 65,9 відсотка загального обсягу викидів. Це пов’язано насамперед з розміщенням на території зазначених регіонів об’єктів, що провадять екологічно небезпечні види економічної діяльності.
Найменше викидів забруднюючих речовин від стаціонарних та пересувних джерел забруднення за зазначений період спостерігалося на території м. Севастополя (147,7 тис. тонн), Чернівецької (296 тис. тонн), Волинської (404,1 тис. тонн), Рівненської (418,8 тис. тонн) та Тернопільської (439,8 тис. тонн) областей.
Одним з основних факторів забруднення атмосфери у більшості регіонів країни є викиди забруднюючих речовин та парникових газів від автомобільного транспорту, від якого протягом 2006—2012 років у повітря потрапило 17,4 млн. тонн забруднюючих речовин, що становить 36,3 відсотка загального обсягу викидів.
Особливо небезпечною ситуація щодо викидів забруднюючих речовин від автомобільного транспорту та парникових газів є у 18 регіонах, у яких викиди таких речовин перевищували обсяги речовин від стаціонарних джерел забруднення. Найбільш критичним є стан у Херсонській та Чернівецькій областях, у яких перевищення у 2012 році становило відповідно 10,5 та 13,2 раза.
Як свідчать дані про стан поводження з відходами виробництва, на кінець 2013 року в країні накопичено 15,2 млрд. тонн відходів I—IV класу небезпеки (на підприємствах, які були активними у 2013 році), що становить 24,7 тис. тонн у розрахунку на 1 кв. кілометр її території, причому в трьох областях сконцентровано 93,1 відсотка всіх промислових відходів (у Дніпропетровській області — 64 відсотки, Донецькій — 19,3 відсотка, Луганській — 9,8 відсотка). У цих же регіонах відзначена і найвища щільність наявних відходів. Частка відходів, зосереджених у Кіровоградській, Львівській та Запорізькій областях, становить 1,81, 1,27 та 1,03 відсотка відповідно. У решті регіонів питома вага наявних відходів не перевищує 0,3 відсотка загальноукраїнського показника.
Основними причинами виникнення складної ситуації у сфері охорони навколишнього природного середовища є:
забруднення атмосферного повітря через низькі темпи впровадження сучасних технологій (особливо це стосується промислово розвинутих регіонів), низькі темпи оновлення автотранспортного парку;
забруднення водних ресурсів через технологічні скиди промислових підприємств;
забруднення навколишнього природного середовища відходами та низькі темпи впровадження сучасних технологій утилізації або вторинного використання твердих побутових відходів;
недосконалість правової та інституційної бази, недостатність фінансового і кадрового забезпечення;
недостатня обізнаність щодо доцільності і необхідності здійснення заходів щодо запобігання зміні клімату та адаптації до цих змін.
Аналіз інституційного середовища
Крім проведення аналізу динаміки соціально-економічного розвитку регіонів та аналізу прогресу в реалізації регіональної політики держави не менш важливим є проведення аналізу інституційного середовища та інституційних партнерів (заінтересованих сторін)*. Основною метою цього підходу є аналіз потреб, інтересів та проблемних питань окремих інституційних партнерів, які мають вплив на розроблення та реалізацію державної регіональної політики.

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code