СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ регіонального розвитку
Протягом останніх 20 років розвиток регіонів здійснювався в контексті макроекономічних тенденцій такими етапами:
етап перехідної економіки (1991—1999 роки), що характеризувався економічним переходом від соціалізму до ринкової економіки, середньостроковою економічною кризою, різким падінням валового внутрішнього продукту, високою інфляцією.
До 1997 року розвиток усіх регіонів характеризувався зниженням індексів валової доданої вартості. Переломним став 1997 рік, за підсумками якого в м. Києві підвищилася валова додана вартість, а у 1998—1999 роках позитивна динаміка спостерігалася в 11 регіонах (Автономній Республіці Крим, Волинській, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Луганській, Львівській, Харківській, Чернівецькій областях, мм. Києві та Севастополі);
етап економічного підйому (2000—2007 роки), що характеризувався формуванням вільного економічного середовища, сприятливої зовнішньоекономічної кон’юнктури, збільшенням обсягів іноземних інвестицій та грошових переказів, активізацією процесу приватизації, високими темпами зростання економіки (підвищення валової доданої вартості становило щороку близько 5 відсотків або вище (винятком був 2005 рік), а у 2001 і 2004 роках — 13 відсотків), збільшенням обсягу експорту товарів (найвищий приріст був у 2004 році і становив 41,6 відсотка), зростанням інвестування економіки нерезидентами (щороку у межах 17,6—86,7 відсотка), збільшенням кількості приватних малих та середніх підприємств.
Формувалися основні центри зростання (у Східній Україні такими центрами стали мм. Донецьк, Харків, у Центральній — мм. Київ, Дніпропетровськ, Полтава, у Західній Україні — м. Львів).
Розвиток регіонів мав позитивну динаміку. Як результат, у 2007 році в усіх регіонах показник валової доданої вартості перевищив показник 1999 року. Найвищі темпи зростання спостерігалися у мм. Києві (266 відсотків) та Севастополі (201 відсоток), Волинській (203 відсотки), Харківській (199 відсотків) та Закарпатській (192 відсотки) областях, найнижчі — у Сумській (143 відсотки), Херсонській (154 відсотки), Вінницькій (155 відсотків) та Одеській (157 відсотків) областях;
етап світової фінансово-економічної кризи (2008—2012 роки), що мав в Україні більш негативні наслідки, ніж в інших постсоціалістичних країнах, і продемонстрував, що за часи незалежності, не зробивши якісних кроків у напрямі модернізації економіки, Україна стала державою, у виробництві та експорті якої домінує сировинна складова та низька додана вартість товарів і послуг. У 2009 році зменшився обсяг експорту товарів, зокрема вдвічі скоротився обсяг експорту металургійної продукції, що становить понад 25 відсотків загального обсягу експорту країни та промислового виробництва. Результатом таких тенденцій стало зниження валового внутрішнього продукту після десятирічного підвищення.
Зазначений етап продемонстрував різний рівень адаптації регіонів до викликів сучасності, застарілу та неефективну структуру економіки регіонів. Зокрема, наслідки світової фінансово-економічної кризи вже за підсумками 2008 року першими відчули регіони індустріального та промислово-аграрного типу економіки (Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Полтавська, Івано-Франківська, Рівненська, Хмельницька області), а починаючи  з 2009 року — всі інші регіони України.
У 2013 році та першому півріччі 2014 року негативні тенденції поглибилися.
Так, у 2013 році спад промислового виробництва спостерігався у  17 регіонах і в цілому по Україні падіння становило 4,3 відсотка. Обсяг виконаних будівельних робіт зменшився у 21 регіоні в межах  4—32,1 відсотка (Автономна Республіка Крим та Миколаївська область відповідно) і по Україні — на 14,5 відсотка. Обсяги капітальних інвестицій у 2013 році зменшились у 21 регіоні і в цілому по Україні — на 11,1 відсотка, а абсолютний приріст прямих іноземних інвестицій становив близько 3,1 млрд. доларів США, що на 1,9 млрд. доларів США менше показників 2012 року. У 2013 році обсяги експорту товарів зменшились у 17 регіонах і по Україні — на 8 відсотків.
У січні—травні 2014 року соціально-економічний розвиток більшості регіонів характеризувався спадом промислового виробництва; зменшенням інвестиційних ресурсів; скороченням обсягу експорту товарів, виконаних будівельних робіт; значним уповільненням приросту реальної заробітної плати. 
Нестабільна суспільно-політична ситуація та терористичні акти на сході країни, а саме у Донецькій та Луганській областях, призвели до значного спаду промислового виробництва. Ураховуючи, що вклад цих регіонів становить близько 16 відсотків загального по Україні валового регіонального продукту, негативні тенденції у цих областях, анексія Автономної Республіки Крим та нестабільна загальна соціально-економічна ситуація посилять загальні негативні тенденції розвитку регіонів та країни в цілому.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *