Системи відліку координат і часу
14. Геодезична (планова) мережа забезпечує поширення на території країни Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000 (далі – УСК-2000), яка застосовується як єдина система координат.
Геодезична (планова) мережа з необхідною точністю і щільністю геодезичних пунктів забезпечує поширення на території країни світової геодезичної системи WGS-84, міжнародної земної референцної системи ITRS та європейської земної референцної системи 1989 року ETRS89, що використовуються під час проведення міжнародних досліджень, у яких бере участь Україна, зокрема під час вивчення глобальних геодинамічних та сейсмічних процесів, визначення фігури Землі, а також у космічній і транспортній галузях.
Положення геодезичних пунктів української постійно діючої (перманентної) мережі спостережень глобальних навігаційних супутникових систем та геодезичної (планової) мережі 1 класу визначається в таких системах координат: світовій, загальноземній, європейській та референцній, між якими встановлюються однозначні зв’язки, що визначаються параметрами зв’язку систем.
За загальноземну систему координат приймається Міжнародна земна референцна система – International Terrestrial Reference System (ITRS) Міжнародної служби обертання Землі. Система ITRS встановлена Секцією координатної основи Центрального бюро Міжнародної служби обертання Землі – International Earth Rotation Service (IERS) з присвоєнням їй назви – International Terrestrial Reference Frame (ITRF), що забезпечує відповідність ITRS певній часовій епосі.
За європейську систему координат приймається Європейська земна референцна система 1989 року – European Terrestrial Reference System 1989 (ETRS89). Система ETRS89 встановлена підкомісією з питань європейської референцної основи – IAG Subcommisson for Europe (EUREF) з присвоєнням їй назви – European Terrestrial Reference Frame – ETRF, що забезпечує відповідність ETRS89 певній часовій епосі.
У системах ITRS та ETRS89 за відліковий еліпсоїд прийнята Геодезична референцна система 1980 року – Geodetic Reference System 1980 (GRS1980) з такими параметрами референц-еліпсоїда:
велика піввісь еліпсоїда
– а = 6 378 137 метрів;
стиснення еліпсоїда
– f = 1:298,257;
геоцентрична гравітаційна стала
– GM = 3 986 005 · 10-8 м-3с-2;
зональний гармонічний коефіцієнт геопотенціалу другого порядку
– J2 = 108 263 · 10-8;
кутова швидкість обертання Землі
– ω = 7 292 115 · 10-11 рад c-1.
УСК-2000 утворена від ITRS/ITRF2000. За відліковий еліпсоїд у зазначеній системі прийнято референц-еліпсоїд Красовського з параметрами:
велика піввісь еліпсоїда
– 6 378 245 метрів;
стиснення еліпсоїда
– 1:298,3.
Положення геодезичних пунктів Державної геодезичної мережі у прийнятих координатних системах задаються:
просторовими прямокутними координатами Х, У, Z. Вісь Х лежить у площині нульового меридіана, вісь У – у площині екватора і спрямована праворуч від площини нульового меридіана, а вісь Z збігається з віссю обертання відлікового еліпсоїда. Початком координат є центр відлікового еліпсоїда;
геодезичними еліпсоїдальними координатами – геодезичною широтою В, геодезичною довготою L та геодезичною висотою Н;
плоскими прямокутними координатами х та у, які обчислюються на площині у конформній проекції Ґаусса – Крюґера в шестиградусних зонах. Осьовими меридіанами шестиградусних зон є меридіани з довготами 21°, 27°, 33°, 39°.
Початком координат у кожній зоні є точка перетинання осьового меридіана з екватором, значення абсциси приймається за нуль метрів, а значення ординати на осьовому меридіані – таким, що дорівнює 500000 метрів.
Для забезпечення топографічних та кадастрових зйомок у масштабах 1:5000 і більше використовуються прямокутні координати у триградусних зонах. Осьовими меридіанами триградусних зон є меридіани з довготами 21°, 24°, 27°, 30°, 33°, 36°, 39°.
15. Нівелірна (висотна) мережа поширює на всій території країни Балтійську систему висот 1977 року, вихідним пунктом якої є нуль Кронштадтського футштока. Система діє до введення в експлуатацію державної системи висот.
Геодезичні висоти геодезичних пунктів Державної геодезичної мережі визначаються безпосередньо за результатами супутникових геодезичних спостережень або обчислюються як сума значень нормальної висоти і висоти квазігеоїда над відліковим еліпсоїдом.
16. Гравіметрична мережа поширює на території держави Гравіметричну систему 1971 року та з необхідною точністю і щільністю пунктів Міжнародну гравіметричну стандартну мережу 1971 року – International Gravity Standardization Net 1971 (IGSN-71).
17. Координати і висоти пунктів геодезичних мереж згущення та геодезичних мереж спеціального призначення можуть обчислюватись у місцевих системах координат і висот, однозначно зв’язаних із системою координат УСК-2000 та Балтійською системою висот 1977 року. Порядок ведення місцевих систем координат установлюється Мінагрополітики.
18. Для побудови Державної геодезичної мережі використовується атомний час, який задається шкалою Державного еталона часу і частот.
19. Масштаб Державної геодезичної мережі задається Державним еталоном довжини – метром, за довжину якого прийнято відстань, яку проходить світло у вакуумі за 1:299792458 частку секунди.
20. Метрологічне забезпечення геодезичних робіт здійснюється Мінагрополітики, метрологічною службою Збройних Сил у взаємодії з Мінекономрозвитку.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *