Маркірування розпізнавальних знаків 
     7.1.27. При створенні топографічних планів великих масштабів, 
коли   масштаб   аерофотознімання  вибирається  у  декілька  разів 
дрібнішим від масштабу плану і  підвищуються  вимоги  до  точності 
розпізнавання   на   аерофотознімках   точок  геодезичної  основи, 
рекомендується передбачати маркірування точок геодезичної основи.
     7.1.28. Маркірування   проводять  перед  аерофотозніманням  з 
мінімальним розривом у часі.
     При зніманні  в масштабі 1:5000 маркірують пункти геодезичної 
основи  і  запроектовані   розпізнавальні   знаки:   планові   або 
планово-висотні. При зніманні в масштабах 1:2000,  1:1000 і  1:500 
маркірують  пункти  геодезичної основи,  планові (планово-висотні) 
розпізнавальні знаки,  виходи (люки) підземних комунікацій, вхідні 
і вихідні орієнтири на осях маршрутів аерофотознімання.
     Можуть маркіруватися    також    об\’єкти,   координати   яких 
передбачається визначати в результаті  побудови  фотограмметричних 
мереж.
     7.1.29. Маркіровані планові (планово-висотні)  розпізнавальні 
знаки треба розташовувати таким чином, щоб на аерофотознімках їхнє 
зображення не закривалося зображеннями будівель,  споруд,  кронами 
дерев або їх тінями.
     Якщо пункти геодезичної основи закріплені  стінними  знаками, 
то  замість  них  маркірують тимчасові знаки або розміщені поблизу 
місцеві предмети, координати яких будуть визначені додатково.
     7.1.30. Для   маркірування   застосовують  дешеві  матеріали. 
Обов\’язковою умовою вибору матеріалу і барвника для маркірування є 
забезпечення  максимального  контрасту між маркірувальним знаком і 
фоном місцевості.
     При маркіруванні на вулицях і дорогах з твердим покриттям,  в 
незабудованих територіях – з  трав\’яною  рослинністю,  а  також  у 
місцях,  де немає впевненості в тому, що належного контрасту знака 
з фоном не буде забезпечено, додатково створюється штучний фон.
     7.1.31. У  забудованій  території маркірувальні знаки повинні 
мати форму хреста,  який складається з чотирьох променів з вільним 
простором у центрі, квадрата або круга (кола).
     Розміри маркірувальних   знаків,   залежно    від    масштабу 
фотографування,  обирають  так,  щоб  зображення на аерофотознімку 
знаків білого або жовтого кольору були не менше:
     – довжина  і  ширина  одного променя знака \”хрест\” відповідно 
0,16 мм і 0,05 мм;
     – вільний  простір   у  центрі  між  протилежними променями – 
0,05 мм;
     – сторона квадрата або діаметр круга (кола) – 0,10 мм.
     У знака \”хрест\” темного кольору ширина променя  повинна  бути 
збільшена в 1,5 раза.
     Якщо геодезичний пункт має добре помітне обкопування, то його 
можна  маркірувати  кругом або квадратом.  Такою ж формою маркерів 
маркірують у незабудованій  території  планово-висотні  і  планові 
розпізнавальні знаки.
     Маркірувальні знаки  повинні   бути   симетричними   відносно 
центрів об\’єктів, що маркіруються.
     7.1.32. Маркірувальні знаки осей  маршрутів  аерофотознімання 
оформляють  у  вигляді стрілок і прямокутників (смуг) довжиною 0,6 
мм, шириною 0,10-0,15 мм у масштабі фотографування.
     7.1.33. На  кожен  маркірувальний  знак  заводять  спеціальну 
картку,  в якій вказують:  місцезнаходження  замаркірованої  точки 
(назва   об\’єкта,   номенклатура   планшета,   номер   точки),  що 
замаркіровано   (пункт    геодезичної    основи,    запроектований 
розпізнавальний знак,  вісь маршруту, кришка люка і т.ін.), абрис, 
розміри і форма маркірувального знака,  висота його над  поверхнею 
землі  (см),  матеріал,  що  використаний для маркірування;  після 
виконання аерофотознімання проставляють номер аерофотознімка. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *