ЗАТВЕРДЖЕНО 
                                      Наказ Державного комітету 
                                      України із земельних 
                                      ресурсів 
                                      18.05.2010  N 376 
                                      Зареєстровано в Міністерстві 
                                      юстиції України 
                                      16 червня 2010 р. 
                                      за N 391/17686 
 
                            ІНСТРУКЦІЯ 
           про встановлення (відновлення) меж земельних 
                 ділянок в натурі (на місцевості) 
                та їх закріплення межовими знаками 
                      I. Загальні положення 
     1.1. Ця    Інструкція    визначає    механізм    встановлення 
(відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх 
закріплення межовими знаками. 
     1.2. Встановлення   (відновлення)   меж   земельної   ділянки 
здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних 
даних земельної ділянки,  у тому числі  місцеположення  поворотних 
точок її меж та їх закріплення межовими знаками. 
     1.3. У цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні:
     виконавець –  юридична  або  фізична  особа,   яка   отримала 
ліцензії на проведення робіт із землеустрою; { Абзац другий пункту 
1.3  розділу  I  із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного 
агентства земельних ресурсів N 117 ( z0347-11 ) від 25.02.2011 }
     замовник –    орган    державної   влади,   орган   місцевого 
самоврядування,  власник  (користувач)  земельної  ділянки,   який 
замовляє   роботи  із  встановлення  (відновлення)  меж  земельної 
ділянки в натурі (на місцевості);
     знищення межових  знаків  –  дії  громадян,  які  призвели до 
втрати в натурі (на місцевості) меж земельної  ділянки,  внаслідок 
чого  виникає  потреба у проведенні додаткових геодезичних робіт з 
їх відновлення;
     межа  земельної  ділянки  –  сукупність  ліній,  що утворюють 
замкнений  контур  і розмежовують земельні ділянки; { Абзац п\’ятий 
пункту  1.3  розділу  I  в  редакції  Наказу  Державного агентства 
земельних ресурсів N 117 ( z0347-11 ) від 25.02.2011 }
     межовий знак  –  спеціальний знак встановленого зразка,  яким 
закріплюється  місцеположення  поворотних  точок   меж   земельної 
ділянки в натурі (на місцевості). 
         II. Встановлення меж земельної ділянки в натурі 
                         (на місцевості) 
     2.1. Встановлення  меж  земельної  ділянки   в   натурі   (на 
місцевості)  здійснюється  на підставі розроблених та затверджених 
відповідно до статті 186 Земельного кодексу України ( 2768-14 ):
     технічної документації  із  землеустрою щодо встановлення меж 
земельної ділянки в натурі (на місцевості) – у разі коли  власнику 
(користувачу)  земельної  ділянки  видано  документ,  що посвідчує 
право на земельну ділянку,  без виносу меж такої ділянки в  натуру 
(на місцевість) та закріплення їх межовими знаками;
     технічної документації   із   землеустрою   щодо    складання 
документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі 
при поділі чи об\’єднанні земельних ділянок (частини перша та друга 
статті 56 Закону України \”Про землеустрій\”) ( 858-15 ) або проекту 
землеустрою  щодо  відведення  земельної  ділянки  (частина  третя 
статті  56  Закону  України  \”Про  землеустрій\”)  –  при  передачі 
земельної ділянки у власність (користування) із  земель  державної 
та комунальної власності,  а також із земель приватної власності у 
разі  зміни  її  меж  або  цільового  призначення  при  поділі  чи 
об\’єднанні  земельних  ділянок перед заповненням бланка державного 
акта на право власності на земельну ділянку або бланка  державного 
акта на право постійного користування земельною ділянкою. 
     2.2. Документація   із   землеустрою  щодо  встановлення  меж 
житлової  та   громадської   забудови   розробляється   у   складі 
генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій 
і є основою для встановлення меж земельних ділянок  в  натурі  (на 
місцевості). 
     2.3. Комплекс  робіт  із встановлення меж земельної ділянки в 
натурі (на     місцевості)     включає:     підготовчі     роботи, 
топографо-геодезичні, картографічні    роботи    та    роботи   із 
землеустрою,  камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів 
технічної   документації  із  землеустрою  щодо  встановлення  меж 
земельної ділянки в натурі (на місцевості),  а також  встановлення 
меж  земельної  ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх 
межовими знаками. 
     2.4. Підготовчі роботи включають збір  та  аналіз  виконавцем 
наявних  документації  із  землеустрою,  матеріалів інвентаризації 
земель,  планово-картографічних   матеріалів,   правових   підстав 
надання  земельної ділянки у власність (користування),  відомостей 
про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки,  переліку 
обмежень  у  використанні  земельної  ділянки  і  наявні  земельні 
сервітути, списків координат пунктів державної геодезичної мережі. 
     2.5. Топографо-геодезичні,  картографічні роботи та роботи із 
землеустрою  виконуються,  а  результати  цих  робіт  оформлюються 
відповідно до Законів України \”Про землеустрій\” ( 858-15  ),  \”Про 
топографо-геодезичну і   картографічну  діяльність\”  (  353-14  ), 
Інструкції з топографічного знімання у масштабах  1:5000,  1:2000, 
1:1000 та    1:500    (ГКНТА-2.04-02-98),   затвердженої   наказом 
Укргеодезкартографії від   09.04.98   N   56   (    z0393-98    ), 
зареєстрованої    в   Міністерстві  юстиції  України  23.06.98  за 
N 393/2833 (із змінами). 
     2.6. Виконавці  для  спрощення  створення  зйомочної  основи, 
необхідної для  виконання  робіт  із  встановлення  меж  земельної 
ділянки  в   натурі   (на   місцевості),   можуть   отримувати   у 
встановленому законодавством порядку:
     відомості про наявні пункти державної геодезичної  мережі  та 
геодезичних  мереж  згущення  з Державного картографо-геодезичного 
фонду у відповідній системі координат;
     каталоги  координат  та викопіювання з чергового кадастрового 
плану  в актуальному стані. { Абзац третій пункту 2.6 розділу II в 
редакції  Наказу  Державного  агентства земельних  ресурсів  N 117 
( z0347-11 ) від 25.02.2011 } 
     2.7. Камеральні  роботи  виконуються  для  опрацювання даних, 
отриманих в  результаті  проведених  топографо-геодезичних  робіт, 
робіт із   землеустрою  та  складання  технічної  документації  із 
землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в  натурі  (на 
місцевості). 
     2.8. Технічна  документація  із землеустрою щодо встановлення 
меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:
     пояснювальну записку,  яка  містить  опис  місця розташування 
земельної ділянки,  відомості про власника (користувача) земельної 
ділянки,   відомості   про   виконавця   (виконавців),   реквізити 
відповідних  ліцензій,  необхідних  для виконання робіт, відомості 
про  власників  (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий 
опис  виконаних  робіт;  {  Абзац  другий пункту 2.8 розділу II із 
змінами, внесеними згідно з Наказом Державного агентства земельних 
ресурсів N 117 ( z0347-11 ) від 25.02.2011 }
     технічне завдання на встановлення  меж  земельної  ділянки  в 
натурі (на місцевості) (додаток 1);
     копію документа,  що  посвідчує  фізичну  особу,  або   копію 
свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;
     копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку;
     матеріали   польових  топографо-геодезичних  робіт;  {  Абзац 
шостий  пункту  2.8  розділу  II  із  змінами,  внесеними згідно з 
Наказом Державного агентства земельних ресурсів N 117 ( z0347-11 ) 
від 25.02.2011 }
     план меж  земельної  ділянки,   складений   за   результатами 
кадастрової   зйомки,   на   якому  відображаються  зовнішні  межі 
земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних 
земельних ділянок,  усі  поворотні  точки  меж  земельної ділянки, 
лінійні проміри між  точками  по  межах  земельної  ділянки,  межі 
вкраплених   земельних   ділянок   із   зазначенням  їх  власників 
(користувачів).  На бажання замовника замість плану меж  земельної 
ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки;
     перелік обмежень у використанні земельної  ділянки  і  наявні 
земельні сервітути;
     у разі необхідності  документ,  що  підтверджує  повноваження 
особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при 
встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
     акт прийомки-передачі  межових  знаків  на  зберігання,  який 
включається до документації із землеустрою після  виконання  робіт 
із  встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та 
закріплення їх межовими знаками (додаток 2). 
              III. Закріплення меж земельної ділянки 
            в натурі (на місцевості) межовими знаками 
     3.1.   Межі   земельної  ділянки  в  натурі  (на  місцевості) 
закріплюються межовими знаками.
     Межовий знак (додаток 3) –  конструкція,  яка  складається  з 
чотирьох деталей:
     деталь 1 – металева марка у формі кола  діаметром  50  мм  та 
товщиною  1  мм.  У центрі марки розміщений отвір для кріплення за 
допомогою закладного  дюбеля  (деталь  2)  та  стержня  фіксуючого 
(деталь  3).  За  периметром  кола угорі розміщений напис \”МЕЖОВИЙ 
ЗНАК\”,  унизу – \”Україна\”.  Під отвором нанесений  номер  межового 
знака   з   десяти  символів,  вище  отвору  нанесений  унікальний 
ідентифікаційний штрих-код;
     деталь 2  –  закладний  дюбель  довжиною  120  мм  з верхньою 
основою у формі кола діаметром  60  мм,  виготовлений  з  особливо 
витривалого полімеру;
     деталь 3 –  стержень  фіксуючий  червоного  кольору  довжиною 
127 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру;
     деталь 4 – стовпчик установочний (у  розрізі  хрестоподібний) 
висотою 700 мм з верхньою основою діаметром 60 мм,  виготовлений з 
особливо витривалого полімеру.
     Межовий знак   у  скомплектованому  вигляді  призначений  для 
закріплення меж земельних ділянок на ґрунтовому покриві.
     У разі  закріплення меж земельних ділянок,  які збігаються із 
шляховими спорудами,  парканами,  огорожами,  фасадами будівель та 
іншими лінійними спорудами,  а також на асфальтованій або бетонній 
поверхні   стовпчик    установочний    (деталь    4)    може    не 
використовуватись,  а закладний дюбель (деталь 2) в такому випадку 
встановлюється в отвір у твердій поверхні.
{  Пункт  3.1  розділу  III в редакції Наказу Державного агентства 
земельних ресурсів N 117 ( z0347-11 ) від 25.02.2011 } 
     3.2. Кожний  межовий  знак  має номер,  що не повторюється на 
всій території України, та складається з десяти символів, з яких:
     перші три – арабські цифри;
     четвертий – літера українського алфавіту;
     останні шість – арабські цифри. 
 
     {   Пункт  3.3  розділу  III  виключено  на  підставі  Наказу 
Державного  агентства  земельних  ресурсів  N 117 ( z0347-11 ) від 
25.02.2011 } 
 
     3.3.  Закладка  межового  знака при закріпленні меж земельної 
ділянки   в   натурі   (на   місцевості)   на  ґрунтовій  поверхні 
здійснюється   на   глибину,   що   дорівнює   довжині   стовпчика 
установочного,  таким  чином,  щоб  на  поверхні залишалась верхня 
основа з металевою маркою.
     Закладка межового   знака   при   закріпленні  меж  земельної 
ділянки,  які  збігаються  із  шляховими   спорудами,   парканами, 
огорожами,  фасадами  будівель  та  іншими лінійними спорудами,  а 
також на  асфальтованій  або  бетонній  поверхні  здійснюється  на 
глибину,  що дорівнює довжині закладного дюбеля,  таким чином, щоб 
на поверхні залишалась верхня основа з металевою маркою.
{  Пункт  3.3  розділу  III в редакції Наказу Державного агентства 
земельних ресурсів N 117 ( z0347-11 ) від 25.02.2011 } 
     3.4. Межові знаки  встановлюються  у  поворотних  точках  меж 
земельної  ділянки,  але  не  рідше  ніж  через 200 м.  Мінімальна 
відстань між межовими знаками в поворотних  точках  меж  земельної 
ділянки не повинна бути менше ніж 1 м. 
     3.5. Межі   земельних   ділянок,   що  виділяються  власникам 
земельних часток (паїв)  в  натурі  (на  місцевості),  які  будуть 
використовуватись їх власниками самостійно, закріплюються межовими 
знаками кожна окремо.
     Вказані земельні  ділянки,  які  їх  власники  або інші особи 
будуть  використовувати  єдиним  масивом,  закріплюються  межовими 
знаками лише по окружній межі єдиного масиву. 
     3.6. Встановлення  межових  знаків  здійснюється таким чином, 
щоб забезпечити можливість їх зберігання і створити якомога  менше 
перешкод для руху пішоходів і транспортних засобів.
     У місцях,  де встановлення  межових  знаків  може  створювати 
незручності    у    використанні   земель   сільськогосподарського 
призначення,  межові знаки закладаються на глибину не менше 0,65 м 
від поверхні землі (ґрунту). 
     3.7. З  метою  забезпечення  схоронності  підземних кабельних 
ліній зв\’язку,  електромереж,  водопроводів,  каналізації, газових 
мереж  тощо  перед  початком  виконання  робіт  із закріплення меж 
земельних ділянок  в  натурі  (на  місцевості)  межовими  знаками, 
встановлення яких  вимагає  проведення  земляних  робіт на глибині 
більше ніж 0,3 м,  необхідно узгодити можливість  їх  виконання  з 
відповідними    підприємствами,    установами,   організаціями   – 
власниками (балансоутримувачами) зазначених інженерних мереж. 
     3.8. Межові знаки не встановлюються:
     у спільних  поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, 
на яких раніше встановлено межові знаки.  У такому випадку  раніше 
встановлений   межовий  знак  використовується  для  опису  кожної 
суміжної земельної ділянки (суміжних земельних ділянок)  у  складі 
відповідної документації із землеустрою;
     у  місцях, де їх установка неможлива (на водних об\’єктах, при 
забороні  проведення  земляних  робіт). У такому випадку поворотні 
точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою; 
{ Абзац третій пункту 3.8 розділу III із змінами, внесеними згідно 
з   Наказом   Державного   агентства   земельних  ресурсів  N  117 
( z0347-11 ) від 25.02.2011 }
     на бажання   власника   (користувача)  –  у  разі  якщо  межі 
земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними 
та штучними  лінійними  спорудами і рубежами (річками,  струмками, 
каналами, лісосмугами,  шляхами,  шляховими спорудами,  парканами, 
огорожами, фасадами  будівель  та  іншими  лінійними  спорудами  і 
рубежами тощо). 
     3.9. Місцезнаходження  межових  знаків  підлягає прив\’язці до 
пунктів державної геодезичної мережі. 
     3.10. Середньоквадратична  похибка  місцезнаходження межового 
знака відносно найближчих пунктів  державної  геодезичної  мережі, 
геодезичних мереж  згущення,  міських геодезичних мереж не повинна 
перевищувати:
     у містах  Києві,  Севастополі,  містах  – обласних центрах та 
містах обласного підпорядкування – 0,1 м;
     в інших містах та селищах – 0,2 м;
     у селах – 0,3 м;
     за межами  населених  пунктів для земельних ділянок площею до 
10 га – 0,5 м, а площею 10 га і більше – 2,5 м. 
     3.11. Межові знаки  можуть  додатково  прив\’язуватися  шляхом 
проведення  лінійних промірів до кутів будинків і споруд,  центрів 
люків оглядових колодязів, опор ліній електропередачі й зв\’язку. 
     3.12. Закріплення межовими знаками меж  земельної  ділянки  в 
натурі  (на  місцевості)  здійснюється  виконавцем  у  присутності 
власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) 
суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
     Повідомлення власників  (користувачів)   суміжних   земельних 
ділянок  про  дату  і час проведення робіт із закріплення межовими 
знаками  меж  земельної   ділянки   в   натурі   (на   місцевості) 
здійснюється виконавцем завчасно,  не пізніше ніж за п\’ять робочих 
днів  до  початку  робіт  із  закріплення  межовими  знаками   меж 
земельної ділянки в натурі (на місцевості).
     Повідомлення надсилається рекомендованим листом,  кур\’єрською 
поштою,  телеграмою  чи  за  допомогою інших засобів зв\’язку,  які 
забезпечують фіксацію повідомлення.
     Власники (користувачі)   суміжних  земельних  ділянок,  місце 
проживання або місцезнаходження яких невідоме,  повідомляються про 
час  проведення  робіт  із закріплення межовими знаками поворотних 
точок  меж  земельної  ділянки  в  натурі  (на  місцевості)  через 
оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.
     Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки  в  натурі 
(на   місцевості)  може  здійснюватися  за  відсутності  власників 
(користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез\’явлення 
якщо вони  були  належним  чином  повідомлені  про  час проведення 
вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі 
межових знаків на зберігання. 
     3.13. Межі  вкраплених  у  земельну  ділянку  інших земельних 
ділянок встановлюються та закріплюються межовими  знаками  в  тому 
самому порядку, що і зовнішні межі такої земельної ділянки. 
     3.14. Передача   межових   знаків   на   зберігання  власнику 
(користувачу)   земельної   ділянки    здійснюється    за    актом 
прийомки-передачі межових знаків на зберігання. 
     3.15. Фінансування  робіт  із  встановлення (відновлення) меж 
земельних ділянок в  натурі  (на  місцевості)  та  їх  закріплення 
межовими знаками здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету 
України,  місцевих бюджетів,  коштів юридичних осіб,  громадян  та 
інших джерел, не заборонених законом. 
     3.16. Витрати  на  встановлення  суміжних меж несуть власники 
земельних ділянок у рівних  частинах,  якщо  інше  не  встановлено 
угодою між ними. 
     3.17. Власник  (користувач)  земельної ділянки попереджається 
та несе відповідальність за знищення межових знаків відповідно  до 
пункту  \”е\”   частини першої статті 211 Земельного кодексу України 
( 2768-14  ),  статті  56  Кодексу  України  про   адміністративні 
правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ). 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *